НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра неврології

Історія кафедри

Академік Б.М. Маньківський зі співробітниками кафедри (1940 р.)

 

Історія кафедри неврології НМУ імені О.О. Богомольця –  це історія Української неврології.

Кажуть “Пам’ять – єдиний рай, з якого нас не можна витягти”. І правильно кажуть. Це підтверджує сторічна історія колективу кафедри нервових хвороб Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.

До появи самостійної кафедри на медичному факультеті Київського університету святого Володимира читалися окремі лекції з нервових хвороб. Починаючи з 1855 р. найпослідовніше це робив завідувач кафедри госпітальної терапії професор В.С.Покровський. Йому, учневі С.П.Боткіна, питання соматоневрології, нейро- і психопатології були найбільш близькими.

Новим етапом у викладанні неврології було заснування у 1884 р. об’єднаної кафедри нервових і душевних хвороб, яку очолив професор І.О.Сікорський. Саме з його ім’ям пов’язують початок викладання на медичному факультеті Київського університету курсу нервових хвороб як самостійної медичної дисципліни. Він залучив до викладання різних розділів неврології групу вчених, серед яких виділялись своєю клінічною підготовкою М.М.Лапінський і приват-доцент В.В.Селецький. Професор І.О.Сікорський читав студентам курс загальної патології та терапії нервових хвороб.

Заслуговує на увагу перша і остання лекції, прочитані професором І.О.Сікорським студентам медичного факультету Університету святого Володимира у 1896 році “Перший і останній день клінічних занять студента”. На правах старшого товариша він дає настанови майбутнім лікарям, які актуальні й сьогодні: “Лікарська професія звеличує людину, виховує в ньому найблагородніші моральні якості – звичку до невпинної праці, великодушність, співпереживання, здатність зберігати велич духу і серед нещасть. Вона вимагає особливих професійних чеснот”.

Офіційне виділення як самостійної кафедри неврології відбулося у 1903р. Об’єднана кафедра нервових і душевних хвороб була розподілена на дві – неврології та психіатрії. Першим завідувачем кафедри неврології був учень І.О.Сікорського професор М.М.Лапінський – один з основоположників Української неврологічної школи. Розподіл кафедр на дві самостійні кафедри не був формальним. Адже на той період неврологія сформувалась як самостійна клінічна дисципліна, а перший завідувач кафедри професор М.М. Лапінський був відомим клініцистом-неврологом. У 1901 р. йому присвоєно вчене звання приват-доцента, а в 1903 р. – професора. Кафедру він очолював до 1918 р. Потім емігрував до Хорватії.

Історія кафедри тісно пов’язана з історією клініки нервових хвороб медичного факультету Київського університету, яка тоді базувалась в Олександрівській лікарні і займала два бараки (кам’яний і дерев’яний), розрахованих на 60 ліжок. Для лекцій і практичних занять використовували окремий барак, де розташувались 2 лабораторії: патогістологічна та лабораторія для дослідження спинномозкової рідини. Наукове життя клініки знаходило своє відображення в клінічних конференціях, засіданнях неврологічного товариства. Зі школи М.М.Лапінського вийшли відомі неврологи професори Б.М.Маньківський, О.Р.Киричинський, В.Г.Лазарєв.

У 1919 р. кафедру нервових хвороб очолив учень І.О.Сікорського професор В.В.Селецький. При ньому кафедру нервових хвороб було розподілено (1922 р.) на дві – факультетську і госпітальну. Кафедру факультетської неврології очолив професор В.В.Селецький і здійснював керівництво нею до 1950 р., а створену кафедру госпітальної невропатології очолив Б.М.Маньківський. Клінічною базою кафедри було неврологічне відділення Київського військового шпиталю на 100 ліжок (1922-1933 рр.).

У 1933 р. була організована кафедра нервових хвороб лікувального факультету, яку очолив Б.М.Маньківський і керував нею до 1962 р. Першими асистентами у Б.М.Маньківського були Ю.В.Василенко, В.М.Слонімська, В.Л.Бедер, Л.І.Черні. У подальшому асистентами кафедри працювали Т.І.Дончак, З.М.Драчова, Є.Г.Загоровський, М.П.Курінна, В.М.Межиборська, Н.В.Пеньок.

Академік Б.М. Маньківський та професор В.М. Слонімська з членами студентського наукового гуртка кафедри (1949 р.)

 

За свою багаторічну наукову діяльність (1922-1962 рр.) академік Б.М.Маньківський вніс вагомий внесок у різні розділи клінічної неврології. Багато його наукових праць були першими публікаціями у вітчизняній і світовій літературі, а з ряду питань відображали пріоритет вітчизняної науки. Він запропонував класифікацію інфекційних захворювань нервової системи, глибоко вивчав розсіяний склероз і розсіяний енцефаломієліт, першим описав пухлину шишковидного тіла і кишені Ратке (краніофарингіома), розробив методи їх лікування. Б.М.Маньківський пояснив механізми виникнення багатьох симптомів при міастенії, пароксизмальній міоплегії, геміатрофії обличчя, вивчав етіологію та патогенез дерматоміозиту, інших видів колагенозу.

Клінічною базою кафедри з 1933 по 1950 рр. була клініка нервових хвороб психоневрологічного Інституту, а з 1950 р. – неврологічне відділення Центральної міської клінічної лікарні м.Києва (Олександрівська лікарня). Навколо кафедри нервових хвороб групувалась молода формація аспірантів, клінічних ординаторів, лікарів, які в подальшому стали відомими вченими: С.М.Шаравський, В.М.Слонімська, С.М.Савенко, Б.Л.Смірнов, Л.І. Смірнов, І.О.Гілула, Я.І.Генісман, А.Д.Дінабург, О.Л.Духін, З.М.Драчова, В.Й.Тайцлін, В.Д.Білик, І.Ф.Криворучко, Є.Г.Загоровський. Тривалий час доцентами на кафедрі працювали відомі клініцисти-неврологи Г.Д.Бобровська, Р.Г.Гутман, З.М.Драчова, О.Й.Кабанник.

Після смерті академіка Б.М.Маньківського естафету завідування кафедри нервових хвороб прийняв його син – заслужений діяч науки України професор М.Б.Маньківський, який очолював кафедру з 1962 по 1965 рр. Основним напрямком його наукових досліджень були проблеми нейроревматизму та судинної патології головного мозку. Ці дослідження продовжила учениця Б.М.Маньківського доцент Г.Д.Бобровська, яка керувала кафедрою у 1965-1969рр.

Співробітники кафедри нервових хвороб та відділу вищої нервової діяльності інституту фізіології імені О.О. Богомольця (1952 р.)

 

Значний період життя кафедри нервових хвороб (1969-1992 рр.) пов’язаний з ім’ям заслуженого працівника вищої школи України професора О.А.Яроша –  учня професора Д.І.Панченка. Його наукові праці були присвячені захворюванням периферичної нервової системи, цереброваскулярним захворюванням, розсіяному склерозу, ураженню нервової системи при алкоголізмі, грипі. Він був першим науковим керівником, створеного ним (1979 р.) на базі клінік кафедри Республіканського Центру розсіяного склерозу. В ті роки на кафедрі працювали професорами І.Ф.Криворучко, С.М.Віничук, доцентами – Л.А.Арешникова, З.М.Драчова, О.М.Тяжкороб, В.І.Боброва, М.Г.Кириєнко, асистентами – В.Г.Барабанчик, Т.І.Ілляш, Б.В.Западнюк, Є.Г.Загоровський, В.М.Межиборська, М.М.Прокопів, Л.І.Соколова, М.П.Титаренко, Л.А.Шуринок, П.П.Уніч. У 1985 р. за редакцією професора О.А.Яроша виданий підручник “Нервові хвороби”.

У травні 1992 р. кафедру очолив заслужений діяч науки та техніки України професор С.М. Віничук. Випускник Київського медичного інституту він став послідовним продовжувачем традицій Київської неврологічної школи академіка Б.М. Маньківського. Вплив професійної діяльності професора С.М.Віничука на розвиток сучасної неврології непересічний. Про це свідчать основні напрямки наукових досліджень: судинні захворювання нервової системи, демієлінізуючі захворювання. Він автор принципово нового напрямку в ангіоневрології – системного підходу до вивчення цереброваскулярних захворювань. Вперше описав основні типи системно-церебральних гемодинамічних порушень у гострому періоді ішемічного інсульту, удосконалив систему надання медичної допомоги таким хворим; вперше в Україні описав типи геморагічної трансформації інфаркту мозку. Важливим напрямком наукової діяльності професора С.М.Віничука є визначення критеріїв ранньої діагностики розсіяного склерозу та розробка стратегії лікування залежно від типів перебігу захворювання.

Традиції, започатковані на кафедрі попередниками М.М.Лапінським, Б.М.Маньківським, успішно продовжуються їхніми спадкоємцями та учнями. Одна з них – це підготовка науково-педагогічних кадрів. Під керівництвом професора С.М.Віничука на кафедрі підготовлені три доктори медичних наук (Б.В.Западнюк, Л.І.Соколова, О.А.Мяловицька), вісім кандидатів медичних наук. У 2001 р. за його редакцією виданий підручник “Нервові хвороби”.

В 2007 році кафедра нервових хвороб перейменована на кафедру неврології.

Кафедра неврології НМУ в усі часи славилася не тільки вченими-керівниками, а й її співробітниками, професіоналами високого ґатунку. Нині на кафедрі успішно працюють здібні неврологи-клініцисти під керівництвом професора Л.І.Соколової: професори О.А.Мяловицька, Т.М.Черенько, В.С.Мельник; доценти Т.І.Ілляш, В.Ю.Крилова, М.Г.Матюшко, М.М.Прокопів, Н.С.Турчина, Т.А.Довбонос, Л.В.Пантелеєнко; асистенти – З.І.Заводнова, І.С.Лобанова, С.В.Рогоза, К.В.Антоненко, О.В.Скоробогатова, Г.С. Трепет, Ю.Л. Гелетюк.

На сучасному рівні читаються лекції з неврології для студентів IV курсів. Велика увага приділяється підготовці лікарів-інтернів з неврології (професор О.А.Мяловицька, доценти Т.І.Ілляш, Т.А.Довбонос).

Ще одна хороша традиція кафедри неврології – це співпраця викладача і студента в умовах комп’ютеризації навчання. Професор С.М.Віничук разом зі співробітниками кафедри (доцент Т.І.Ілляш) одним з перших у медичному університеті впровадили у навчальний процес комп’ютерно-тестовий контроль знань студентів і його програмне забезпечення. На кафедрі функціонує комп’ютерний клас, роботу якого координує Т.І.Ілляш, старший інженер В.С.Дзюба, методичний кабінет, очолюваний доцентом М.М.Прокопів. На кафедрі проходять підвищення кваліфікації викладачі вищих і середніх медичних закладів України.

У формуванні лікарського мислення, навиків наукової та практичної діяльності майбутніх лікарів велике значення надається роботі студентів у науковому гуртку (керівник професор Л.І.Соколова). Науковий студентський гурток на кафедрі був організований Б.М.Маньківським у 1922 р. Серед колишніх гуртківців кафедри понад 30 докторів і кандидатів медичних наук. Гуртківцями кафедри були професори І.Ф.Криворучко, доктори медичних наук З.М.Драчова, Б.В.Западнюк, Л.І.Соколова, які працювали або продовжують працювати на кафедрі. Щорічно на засіданнях гуртка приймають участь біля 25-30 студентів різних курсів. Лише за останні 3 роки на щорічних наукових студентських конференціях і конференціях молодих вчених НМУ, Дніпропетровська, Харкова, Тернополя, Чернівців зроблено біля 60 доповідей, чимало доповідачів зайняли призові місця.

Колишній гуртківець кафедри Є.Г.Педаченко – нині академік НАМН України, директор Інституту нейрохірургії імені А.П.Ромоданова. У Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика кафедру неврології №1 очолює колишній гуртківець професор Ю.І.Головченко. Кафедру анатомії НМУ імені О.О. Богомольця нині очолює гуртківець кафедри професор В.Г.Черкасов.

Нині кафедра неврології має чотири клінічні бази: клініка нервових хвороб Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, три неврологічні відділення Київської міської клінічної лікарні №4, розраховані на 120 ліжок, два неврологічні відділення Київської міської клінічної лікарні №3, поліклініка МВС, де проходять навчання студенти І-ІV медичних, медико-психологічного, стоматологічного факультетів та факультету підготовки лікарів для збройних сил України. На базі кафедри і клінік функціонують Центр цереброваскулярної патології, Київський міський центр розсіяного склерозу. Професорсько-викладацький склад кафедри проводить великий об’єм лікувально-консультативної роботи, впроваджує розроблені на кафедрі нові методи діагностики та лікування в практику охорони здоров’я. Викладачі кафедри забезпечують консультацію хворих з різних регіонів України, а також здійснюють консультативну допомогу пацієнтів по лінії санітарної авіації.

На кафедрі завжди цінували людську гідність, панували і нині втілюються у життя доброзичливе, шанобливе ставлення до студентів, медичного персоналу, пацієнтів. Традиції, започатковані нашими попередниками М.М.Лапінським, Б.М.Маньківським, успішно продовжують розвиватися сьогодні їхніми спадкоємцями, учнями.

Кафедра неврології зберігає принципи, якими споконвіку керуються лікарі і за якими жили всі попередні покоління: збереження життя хворого, полегшення його страждань. Саме ці традиції є свідченням зв’язку часів і поколінь за 110-річний період існування кафедри неврології.