Академік О.О.Богомолець

 

Олександр Олександрович Богомолець

У 1946 році Київському медичному інституту, нині Національному медичному університету в столиці України було присвоєно ім’я одного з сучасних фундаторів наук про параболи життя, Олександра Олександровича Богомольця. Вже понад сім десятиріч провідний освітній заклад держави в галузях медицини перевтілюється й вдосконалюється як орієнтир майбутнього на своїх велелюдних магістралях.

Найвидатніший вітчизняний патофізіолог й громадський діяч, будівничий сучасної української науки О.О. Богомолець народився 24 травня 1881 року в Києві. Після студентського дебюту в рідному місті закінчив Новоросійський університет в Одесі. Дисертацію на ступінь доктора медицини з питань експериментальної ендокринології в проблематиці функції надниркових залоз захистив під проводом І.П. Павлова. В 1911 році стажувався в Сорбонні (Франція). В тому ж році був обраний професором й завідувачем кафедри Саратовського університету, де працював біля п’ятнадцяти років, створивши низку сучасних лабораторій та патофізіологічних напрямів. В 1925-1931 рр. завідувач кафедри патологічної фізіології 2-го Московського медичного інституту, водночас засновник й директор Інституту гематології й переливання крові в Москві.

1929 року був обраний академіком АН УРСР, в 1930-1946 рр. – її президент. Організатор й директор провідних медико-біологічних закладів України того часу – Інституту експериментальної біології та патології (1930) й Інституту клінічної фізіології (1934).

Основні наукові роботи О.О. Богомольця присвячені питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, онкології, трансфузіології, вченню про конституції, аспектам подовження життя, сформулював й впровадив концепцію, що потенції здоров’я визначаються станом реактивності організму, пов’язаного із функціями нервової системи й сполучної тканини. Створив й розвинув вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, застосувавши для її підсилення як фонду  санації при низці недуг та патологій винайдену ним антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС), що належить до світових відкриттів. Ініціатор й керівник робіт з вивчення механізмів переливання й консервації крові. Найвидатніший організатор науки в Україні.

О.О. Богомолець був тісно пов’язаний з Київським медичним інститутом, очолював в середині тридцятих років державну екзаменаційну комісію у виші, плідно співпрацював із плеядою провідних викладачів КМІ, таких як М.Д. Стражеско, І.М. Іщенко, М.М. Губергриць, Б.М. Маньковський, Є.О. Татаринов, О.П. Кримов, Л.О. Корейша, О.Ю. Мур’є, І.О. Зав’яловим. За ініціативою завідувача кафедри патологічної фізіології  НМУ М.М. Зайка (1960-1991) в Київському медичному інституті були засновані щорічні Богомольцівські читання, які вже біля півсторіччя відбуваються у виші.

Президією АН України засновано премію імені О.О. Богомольця. Нею були зокрема відзначені й вчені НМУ В.Д. Братусь, С.С. Лаврик. Вхід до морфологічного корпусу університету прикрашає бюст О.О. Богомольця. З далини минулого сторіччя він вдивляється в гурти студентства нашого часу, закликаючи своїм прикладом, своїми працями – плекайте енергетику буття!