Про університет
Герб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
Затверджено Вченою радою НМУ імені О. О. Богомольця 1 червня 2004 року
Щит барокової форми з оконтуренням золотого кольору. На блакитному полі щита схематизований абрис фасаду морфологічного корпусу НМУ срібного кольору, де замість колон під портиком розміщено абревіатуру “НМУ”. Під абревіатурою розміщено напіввінок з листя селери у формі чаші золотого кольору. На зображення фасаду і напіввінка накладено стилізоване зображення посоху Асклепія із змією золотого кольору; над руків’ям посоху розміщено зображення триязикового полум’я золотого кольору. Щит має обрамлення у вигляді вінка з дубових і лаврових гілок золотого кольору, перевитих стрічкою синього кольору. Навершя щита має вигляд симетричної композиції, яка складається з блакитно-жовтої стрічки і малого державного герба України. Над щитом розташовано девізну стрічку синього кольору з девізом “ЧЕСТЬ МИЛОСЕРДЯ СЛАВА” срібного кольору. Під щитом розташовано стрічку синього кольору з літерним зображенням “НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ” срібного кольору. Стрічка накладена на стилізоване зображення каштанового листка зеленого кольору з золотим оконтуренням.
Прапор, прапор ректора та хоругва Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
Затверджено Вченою радою НМУ імені О. О. Богомольця 1 червня 2004 року
прапор ректора | прапор | хоругва |
Гімн Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
Затверджено Вченою радою НМУ імені О. О. Богомольця 1 червня 2004 року
Слова Заслуженого діяча науки і техніки України, професора Ф. Тишка
Музика народного артиста України Г. Татарченка
На древній Київській землі,
В самому серці України
Створили мудрі вчителі
Славетну школу медицини.
Під сяйвом доброї зорі
Зростає юнь талановита:
З великим серцем лікарі –
Живі нащадки Агапіта.
Приспів:
Слався в пісні величальній
Світоч наш Національний,
Світоч наш Національний –
Медичний університет.
Слався в пісні величальній
Світоч наш Національний –
Шана народна.
Гордість Держави,
Слава і честь.
Заради віри в майбуття
Девізом нашим є і буде:
Людське здоров’я і життя
Оберігать довіку всюди.
Ім’я твоє – то серця спів,
Навіки наша Альма-Матер.
Ми честь і славу вчителів
Клянемось високо тримати.
Приспів.
Логотип Університету
Логобук Університету
Медичний факультет Київського університету, реорганізований у 1920 р. в Київський медичний інститут, було засновано у квітні 1840 р. 22 студенти-медики, які вступили на факультет, прослухали першу лекцію з анатомії 9 вересня 1841 р.
У зв’язку з відсутністю належного приміщення для розміщення медичного факультету його відкриття було заплановано на 1842 р., коли передбачалося закінчити будівництво головної університетської споруди. Однак потреба в лікарях, особливо у зв’язку з широким розповсюдженням епідемій у країні, була настільки великою, що вже у грудні 1840 р. міністр Уваров, щоб змінити попередній указ, запропонував адміністрації Київського університету з початком 1841/42 н. р. відкрити 1-й курс медичного факультету.
Строк навчання на медичному факультеті був 5 років, а на всіх інших факультетах – 4 роки.
Згідно зі статутом 1842 р., призначеним виключно для Київського університету, медичний факультет мав складатися з таких кафедр: 1) анатомія фізіологічна з мікрографією; 2) фізіологія здорової людини; 3) фізіологія хворої людини, або патологічна фізіологія з патологічною анатомією; 4) загальна терапія та «врачебное веществословие» з необхідними вказівками на токсикологію; 5) оперативна хірургія з хірургічною клінікою; 6) теоретична хірургія з офтальмологією; 7) приватна терапія у повному обсязі; 8) терапевтична клініка з семіотикою; 9) акушерство теоретичне і практичне, акушерська клініка; 10) державне лікарезнавство, до якого входить: а) судова медицина; б) медична поліція з гігієною; в) лікарське законознавство, тобто короткий виклад справи, порядку служби, а також відомості про громадянську службу та правознавство у необхідному для лікаря обсязі; г) ветеринарна поліція з епізоотичними хворобами. Ці кафедри мали бути заміщені поступово, з організацією на медичному факультеті старших курсів.
Медичному факультету було передано частину лабораторного майна Віденської медико-хірургічної академії, закритої царським урядом незадовго до створення факультету. У зв’язку з тим, що більшість професорів і викладачів академії були поляками, небагато з них отримали можливість працювати на медичному факультеті Київського університету.
У травні 1845 р. відбувся перший випуск. Медичний факультет Київського університету закінчили, отримавши звання лікаря, 3 особи.
Уже при заснуванні факультету йому відводилася важлива роль у системі медичної освіти в Росії стати керівним центром для інших медичних факультетів півдня Росії.
Успіхи медичного факультету Київського університету значною мірою зумовлені тим, що його розвиток, як і зародження факультету, пов’язано з іменем М. І. Пирогова. У «Щоденнику старого лікаря» Микола Іванович, розповідаючи про свою діяльність як члена і комісії при міністерстві освіти, говорить: «Все дела и даже даже выборы медицинских факультетов всех русских университетов проходили через наши руки. Особливо же вновь учреждавшийся в то время медицині факультет Киевского университета почти всецело учреждался и избирался в нашей Комиссии».
Учнями і наступниками Миколи Івановича були перші професори факультету – В. О. Караваев, М.І.Козлов, О. П. Вальтер.
Формування В. О. Караваєва як ученого й умілого хірурга проходило під безпосереднім впливом М.І.Пирогова , котрий писав: «Я могу по праву считать одним из своих научных питомцев: я направил его шаги на поприще хирургии, сообщил ему уже избранное мною направление в изучении хирургии».
Професор анатомії М. I. Козлов, перебуваючи в Дерпті, слухав чудові лекції М. І. Пирогова, під його впливом формувалися наукові переконання М.І. Козлова щодо анатомії. Величезна ерудиція М. І. Козлова давала йому можливість викладати одночасно й курс історії медицини, що також певною мірою було впливом його вчителя, котрий приділяв немало уваги історії розвитку медичних знань. Геній М. І. Пирогова, що охоплював увесь багатий спадок минулого прагнув майбутнього, шукав нові наукові факти, що могли б збагатити медицину і вказати шляхи її подальшого розвитку. Це не могло не вплинути на діяльність його учнів.
Поступовий розвиток ідей М. І. Пирогова медичного факультету можна також простежити діяльністю наступника М. І. Козлова по кафедрі анатомії професора О. П. Вальтера.
Відвідуючи лекції М. І. Пирогова, а також працюючи в очолюваній ним клініці, молодий О. П. Вальтер став гарячим прибічником свого вчителя, намагаючись у міру своїх можливостей наслідувати його в методиці пізнання наукових істин, побудованих на твердому фундаменті встановлених фактів, не припускаючи будь-яких неперевірених досвідом висновків. Про те, що О.П. Вальтер наслідував ідеї М. І. Пирогова, свідчать його слова: «Вероятно, никто не станет упрекать, что я везде следовал Пирогову, где только но это сделать…»
З ініціативи О. П. Вальтера, за проектом відомого архітектopa О. В. Беретті на Фундуклеївській вулиці (нині вул. Б. Хмельницького) було збудовано споруду анатомічного театру – одного з найкращих на той час не лише в Росії, а й у світі. В. О. Бец називав його «палацом науки».
Спільно з В. О. Караваєвим і М. І. Козловим О.П.Вальтер посіяв зерна тих передових ідей, які у майбутньому дали багатий урожай на медичному факультеті Київського університету.
Під впливом М. І. Пирогова вчені медичного факультету Київського університету почали розробку актуальних проблем військово-польової хірургії.
У роки Кримської війни в обложеному Севастополі поряд з М. І. Пироговим працював київський хірург Х.Я. Гюббенет із групою студентів медичного факультету Київського університету. В діючій армії впродовж Російсько-турецької війни (1877-1878) працювали київські хірурги С. П. Коломнін, О. С. Яценко та ін.
На початку 60-х років XIX ст. у Київському університеті розпочалася діяльність визначного вітчизняного Ю. К. Шимановського, котрий приїхав до Києва на запрошення М. І. Пирогова. Пирогов значно вплинув на діяльність Шимановського у сфері хірургії. Його інтерес до остеопластики, а також досягнення у розробці й удосконаленні різноманітних остеопластичних методів нерозривно пов’язані з працями М. І. Пирогова у цій галузі. На особисте іпрохання Миколи Івановича Шимановський написав роз’яснення до його класичної праці «Хирургическая анатомия артериальных стволов и фасций», а також опрацював і доповнив ілюстрації до неї.
Деякий час кафедрою теоретичної хірургії з госпітальною хірургічною клінікою Київського університету керував видатний російський хірург М. В. Скліфосовський, котрого також рекомендував на цю посаду М.І.Пирогов.
Рекомендація Пирогова щодо кандидатів на заміщення керівників кафедр у Київському університеті впродовж багатьох років була своєрідною традицією, одним із виявів довготривалого впливу М. І. Пирогова на розвиток медичного факультету Київського університету. Гарячими послідовниками М. І. Пирогова були видатні київські хірурги М. М. Волкович і А. П. Кримов.
Про визнання величезних заслуг М. І. Пирогова у становленні та розвитку Київського університету і, в першу чергу, його медичного факультету, свідчить його обрання почесним членом університету (20 квітня 1855 р.).
Безпосередній вплив на розвиток медичного факультету мав М. І. Пирогов у той час, коли він був куратором Київського навчального округу (1858-1861 рр.).
Приділяючи значну увагу вихованню студентської молоді, М. І. Пирогов одночасно турбувався про її щоденні потреби. За його активної участі в Київському університеті були організовані перші студентські класи для надання матеріальної допомоги студентам. М. І. Пирогов сприяв також створенню студентської бібліотеки та лекторію. На прохання студентів М. І. Пирогов перед від’їздом з Києва подарував для лекторію свій фотопортрет, на якому зробив напис: «Люблю и уважаю молодость. Потому, что помню свою. Н. И. Пирогов, 1861, 13 апреля, г. Киев».
У 1875 р. у Києві було відкрито міську Олександрівську лікарню, яка стала базою для низки клінік медичного факультету.
Того ж року було побудовано корпус для кафедри загальної патології та гістології (нині вул. Богдана Хмельницького), а через 10 років – будівлю факультетської терапевтичної та хірургічної клінік (нині бульвар Т. Г. Шевченка, 17).
У цей період на медичному факультеті було створено низку нових кафедр: оперативної хірургії, нервових хвороб, фізіологічної хімії, педіатрії, хірургічної патології та ін. Медичний факультет стає найбільшим факультетом у Київському університеті. У 1885 р. тут навчалося 986 студентів.
У 60-х – 80-х роках XIX ст. професорсько-викладацький склад факультету поповнився низкою видатних учених, серед яких були В. О. Бец, В. Т. Покровський, П. І. Перемежко, В. Б. Томса, М. В. Скліфосовський, В. А. Субботін, М. А. Хржонщевський, Г. М. Мінх, А. В. Іванов та ін.
У кінці XIX – на початку XX ст. низку кафедр очолили великі вчені – М. І. Стуковенков, В. В. Підвисоцький, В. Є. Чернов, О. Д. Павловський, С. М. Реформатський, М. М. Волкович, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, В. К. Високович, М. М. Дітеріхс, К. Е. Добровольський, А. П. Кримов, О. В. Корчак-Чепурківський, В. Ю. Чаговець.
Значний внесок у вивчення мікроскопічної анатомії та фізіології центральної нервової системи зробив український анатом і гістолог В. О. Бец. Його класична праця «Анатомия поверхности головного мозга» стала початком сучасного вчення про клітинну будову кори головного мозку. Велике значення мали також дослідження В. О. Бецом будови надниркових залоз, розвитку та росту кісток, клінічної діагностики.
Видатний патологоанатом та епідеміолог Г. М. Мінх своїми дослідженнями, пов’язаними іноді з ризиком для життя, вніс багато нового у питання етіології та патогенезу низки інфекційних захворювань.
Широко відомі праці засновника київської школи патологів В. В. Підвисоцького, присвячені мікроскопічній будові підшлункової залози, процесу регенерації, проблемам загальної патології, інфекції та імунітету, етіології злоякісних пухлин, ендокринології тощо. Написаний ним у Києві підручник «Основи загальної патології» витримав 20 видань і був перекладений 17 мовами.
Учень В. В. Підвисоцького, видатний епідеміолог Д. К. Заболотний підкреслював, що київський період був найбільш плідним періодом його життя з наукової точки зору.
Одним із основоположників вітчизняної гістофізіології та санітарної просвіти населення став професор М. А. Хржонщевський. Він запропонував метод фізіологічної ін’єкції, який не втратив свого значення і нині, створив цінні праці про будову та функції кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо.
Успішно розвивав ідеї С. П. Боткіна в Києві один із його перших учнів професор В. Т. Покровський. Значний внесок у розвиток гігієни зробив основоположник цієї кафедри, професор В. А. Субботін, а в галузі педіатрії – професор В. Є. Чернов.
Класична праця професора П. І. Перемежко «О делении животных клеток» завоювала її автору загальне визнання та повагу в науковому світі.
Значною популярністю користувався професор В. К. Високович – один із найвизначніших патологоанатомів і бактеріологів свого часу.
Талановитими новаторами були відомий хірург М. М. Волкович, один із засновників електрофізіології В. Ю. Чаговець, основоположники київської терапевтичної школи В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський та ін.
У другій половині XIX ст. зросла роль медичного факультету як центру, що об’єднував творчо мислячих лікарів-практиків Києва, Київської губернії та інших губерній Південно-західного краю. При факультеті виникла низка наукових об’єднань, до яких входили професори, так і лікарі-практики.
У 1840 р. було організовано Товариство київських лікарів, яке незмінно очолювали, починаючи з 1849 професори медичного факультету. У 1869 р. більшість професорів факультету, поряд із професорами інших факультетів, узяли участь у заснуванні університетського товариства природознавців. З ініціативи студента-медика А. Киселя, майбутнього видатного вітчизняного педіатра, в 1881 р. було організовано студентське наукове товариство «Клиническое общество студентов-медиков». У 1896 р. у Київському університеті утворилося фізико-медичне товариство. Першим його головою був професор М. І. Стуковенков.
При факультеті організується низка об’єднань клініцистів: наукове товариство акушерів-гінекологів (1885), психіатричне (1897), дерматологічне та сифілідологічне товариства (1900). «Труды», «Записки» та інші видання цих товариств являли собою значну наукову цінність.
Професори медичного факультету вважали своїм обов’язком пропаганду медичних знань, підвищення медичної культури населення Києва та України. Протягом багатьох років професор М. А. Хржонщевський очолював створену в 1886 р. комісію медичних народних читань.
У березні 1920 р. за наказом №111 Київської губнаросвіти в Києві був створений Інститут охорони здоров’я котрий об’єднав медичний факультет Київського університету з медичним факультетом Українського державного університету та Жіночим медичним інститутом.
1840 | Його Імператорською Величністю Миколою I підписано Височайший Рескрипт про відкриття медичного факультету в Університеті св. Володимира в Києві (29.04 за ст. стилем) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1841 | ухвалено рішенням Ради професорів університету св. Володимира про відкриття у вересні 1841 р. медичного факультету. Перший набір – 29 студентів. 23 (9) вересня професор М. І. Козлов прочитав першу лекцію з анатомії, а 26 (12) вересня професор В. О. Караваєв – першу лекцію з енциклопедії та методології медицини | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1842 | розпочато діяльність медичного факультету за новим Статутом 1842 р., згідно з яким організаційно оформлено викладання додаткових дисциплін, створено кафедру державного медицинознавства | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1843 | професора В. О. Караваєва призначено першим деканом медичного факультету Університету св. Володимира | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1853 | відкрито анатомічний театр медичного факультету | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1881 | організовано студентське наукове товариство – «Клінічне товариство студентів-медиків». Організатор товариства – студент О. А. Кисіль, згодом видатний педіатр і громадський діяч | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1885 | збудовано хірургічну і терапевтичну клініки | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1888 | збудовано акушерську клініку | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1920 | створено Київський інститут охорони здоров’я, який об’єднав медичний факультет університету св. Володимира, Жіночий медичний інститут, медичний факультет Українського державного університету. До його складу увійшов в жовтні 1920 р. Одонтологічний інститут, перетворений на однойменний факультет | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1921 | Київський інститут охорони здоров’я перейменовано у Київську державну медичну академію, яка згодом стала Київським медичним інститутом | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1930 | розпочато видання газети «Червоний медик», яку в 1936 р. перейменовано в «Медичні кадри» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1941 | з початком Великої Вітчизняної війни інститут евакуйовано до м. Харкова, а потім до м. Челябінська | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1943 | Інститут відновив заняття в м. Києві | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1946 | Київському медичному інституту присвоєно ім’я президента АН УРСР академіка О. О. Богомольця | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1965 | на базі Інституту організований Музей історії медицини (з 1982 – Національний музей медицини України) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1992 | Інститут реорганізовано в Український державний медичний університет імені О. О. Богомольця | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1995 | Указом Президента України університету надано статус Національного медичного університету імені О. О. Богомольця | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2011 | приєднання Університету до асоціації підписантів Великої хартії провідних університетів світу (Magna Charta Universitatum), м. Болонья, Італія
ІМЕНА ВИДАТНИХ ПОСТАТЕЙ
ОСНОВНІ НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ ТА ДОСЯГНЕННЯ (1842 – 2011 рр.)
ЮВІЛЕЙНІ ВИДАННЯ НМУ ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
|
Декани медичного факультету Університету Св. Володимира (1841 – 1920)
* декан медичного факультету Київського університету; з 1918 р. – Українського народного університету. Назв у «Університет Св. Володимира» бул о скасован о 23 квітня 1919 року.
Ректори (директори) Київського медичного інституту (Національного медичного університету імені О.О. Богомольця) (1920-2008)
|
- У 2021 р. Університет відзначає 180-річчя від дня заснування, 140-річчя з дня народження академіка О.О. Богомольця та з часу створення СНТ імені О.А. Киселя, 130-річчя з дня народження М.О.Булгакова та 210-річчя з дня народження професора В.О. Караваєва.
- Офіційна історія закладу розпочалася у 1841 р., коли при Імператорському Університеті Святого Володимира в Києві було створено медичний факультет. На всіх етапах розвитку Університету його гордістю і авторитетом були видатні особистості та науково-педагогічні школи.
- В Університеті навчалися і працювали всесвітньовідомі вчені В.О. Бец, О.П. Вальтер, В.О. Караваєв, В.П. Образцов, Ф.Г. Яновський, М.І. Кримов, М.В. Скліфосовський, М.Д. Стражеско, О.В. Корчак-Чепурківський, О.О. Богомолець, Л.В. Громашевський, В.А. Субботін, видатні особистості – Святитель Лука (В.Ф. Войно-Ясенецький), академіки – М.М. Амосов, А.П. Ромоданов, Є.Г. Гончарук, письменники М.А. Булгаков, В.І. Коротич, лікар-космонавт О.Ю. Атьков.
- На честь видатних постатей – випускників професора В.Ф.Войно-Ясенецького (Святителя Луки) та письменника М.А.Булгакова, першого декана медичного факультету професора В.О. Караваєва, засновника кафедри гігієни, професора В.А.Субботіна, вченого-гігієніста, директора КМІ (1941-1945), професора, академіка Л.І.Медведя, вченого-гематолога, ректора КМІ імені О.О. Богомольця (1970-1984), професора С.С.Лаврика, вченого-гігієніста, ректора НМУ імені О.О.Богомольця (1984-2003), академіка Є.Г.Гончарука, вченого-фармаколога, професора І.С. Чекмана, вченого-гігієніста, професора Г.Х. Шахбазяна, вченого-гігієніста, професора І.І.Барченка, вченого-гігієніста, професора І.В.Савицького, вченого-мікробіолога, інфекціоніста, професора С.С.Дяченка, вченого-гігієніста, професора М.Ф.Борисенка, вченого-гігієніста, професора І.І.Слєпушкіної, вченого-гігієніста, професора С.С.Познанського, вченого-епідеміолога, професора Ю.Д.Гоца, вченого імунолога-епідеміолога, професора І.М.Моргунова, вченого-епідеміолога, професора Л.В.Громашевського, вченого-гігієніста, професора Р.Д.Габовича, вченого-гігієніста, професора П.І.Баранника, вченого-стоматолога, професора М.Ф.Данилевського – встановлено меморіальні дошки.
- На честь бійця батальону «Айдар» Володимира Юричка на адміністративному корпусі Університету відкрито меморіальну дошку, започатковано міжуніверситетський волейбольний турнір імені Володимира Юричка, аудиторія №4 морфологічного корпусу носить ім’я Володимира, а найкращі студенти Університету щорічно стають лауреатами та отримують іменну стипендію імені Володимира Юричка.
- В 2021 році шляхом приєднання Республіканської клінічної лікарні МОЗ України до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця створено Університетську клініку.
- Відкрито нову освітню аудиторію – інтерактивну фармакологічну студію з поглибленим вивченням нейрофармакології та лікарських засобів, що впливають на центральну нервову систему людини.
- В 2015 році НМУ імені О.О. Богомольця першим серед медичних вузів України пройшов сертифікацію з управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008 та отримав Міжнародний сертифікат якості.
- Сьогодні Університет – це, перш за все, високопрофесійний науково-педагогічний колектив, один із найпотужніших у вищій медичній школі України.
- Університет першим у державі перейшов на підготовку лікарів за новою методологією – європейською кредитно-трансферною системою (ECTS) та в 2011 р. вперше вручив своїм випускникам унікальний міжнародний освітній документ – Diploma Supplement – Додаток до диплому європейського зразка.
- Університет об’єднує 9 факультетів та 87 кафедр, 2 НДІ, Навчально-науковий центр – Український тренінговий центр сімейної медицини, Інститут післядипломної освіти, Стоматологічний медичний центр, Медичний фаховий коледж.
- У закладі працює понад 1400 науково-педагогічних працівників, з яких: 24 штатних дійсних членів (академіків), член-кореспондентів державних галузевих академій наук України, 219 докторів наук, з них професорів – 170, 885 кандидатів наук, з них доцентів – 454.
- Близько 700 викладачів мають сертифікати володіння іноземною мовою рівня В2 та С1 та викладають дисципліни англійською.
- В Університеті навчаються близько 14 тисяч студентів, аспірантів, клінічних ординаторів, магістрів, лікарів(провізорів) – інтернів, у т.ч. майже 3000 іноземних громадян з 72 країн світу.
- Університет має 7 навчальних та 2 адміністративних корпуси, лекційні аудиторії на понад 2,8 тис. місць, бібліотеку з Інтернет-центром та комп’ютерними класами, студентське містечко та 7 корпусів гуртожитків, оздоровчо-спортивний табір «Медик».
- Стоматологічний медичний центр на 300 крісел – один з найпотужніших у Європі, щорічно до центру звертаються близько 300 тис. відвідувачів.
- У закладі функціонує 8 спеціалізованих вчених рад по захисту докторських та кандидатських дисертацій за 7 спеціальностями.
- Університет посідає 18 місце у базі Scopus за індексом Гірша (h-індекс).
- В структурі університету функціонують 59 клінічних кафедр та підрозділів, які розташовані на 162 клінічних базах в лікувально-профілактичних закладах різних форм власності, де розгорнуто близько 9 тис. ліжок, щорічно лікуються близько 150 тис. хворих, проводиться до 70 тис. оперативних втручань, приймається 15 тис. пологів.
- Постійно вдосконалюється матеріально-технічне забезпечення закладу. В навчальному процесі використовується понад 1400 комп’ютерів, що відповідає нормативам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і МОЗ України і є кращим показником у галузі.
- Міжнародне співробітництво здійснюється з 44 зарубіжними науково-освітніми та лікувальними закладами, організаціями та асоціаціями, підприємствами та фондами.
- В рамках партнерства з програмою Міжнародної кредитної мобільності Erasmus+, університет співпрацює із такими закладами охорони здоров’я як Університет Аристотеля (Греція) 2019-2021рр., Технологічно-гуманітарний Університет ім. Казіміра Пулавського в Радомі (Польща) 2019-2021рр., Університет Санко (Туреччина) 2018-2023рр., Університет Вальядолід (Іспанія) 2019-2022рр., Університет Кардіф Метрополітен (Великобританія) 2018-2020рр.
- Професорсько-викладацький склад структурних підрозділів (кафедр, інститутів, центрів) НМУ є членами 85 редакційних колегій зарубіжних журналів. У 2020 році структурними підрозділами НМУ імені О.О. Богомольця були виконані 20 міжнародних освітніх та наукових проектів.
- Відповідно до Меморандуму про академічне співробітництво між НМУ імені О.О. Богомольця і Департаментом охорони здоров’я провінції Ганьсу (КНР) (2013р.) та Угоди про міжнародне співробітництво між НМУ та Університетом традиційної китайської медицини провінції Ганьсу (2013р.) відбулася онлайн конференція Альянсу університетів «Одного поясу-одного шляху» (University Alliance of the Belt and Road), яку організували Департамент освіти провінції Ганьсу Китайської Народної Республіки та Ланьчжоуський університет спільно з 16-ма університетами цієї провінції. Представники НМУ взяли участь у конференції в якості спостерігачів. Триває робота підрозділів НМУ в рамках отримання ґрантової допомоги по проектам безпеки людини «Кусаноне» уряду Японії для потреб навчального та лікувального процесу.
- Значна увага приділяється розвитку студентського самоврядування, духовності та різнобічному вихованню майбутніх фахівців. За новим Законом України «Про вищу освіту» студенти Університету реорганізували та затвердили студентське самоврядування Університету в Громадську організацію «Студентське самоврядування НМУ імені О.О. Богомольця у 2020 році.
- Активно працює Міжнародний культурний центр НМУ, який об’єднує 15 колективів художньої самодіяльності, у т.ч. 7 – народних.
- Студенти займаються в 10 спортивних секціях, навчаються видатні спортсмени – переможці Світових та Європейських чемпіонатів.
- Багатоаспектна діяльність закладу висвітлюється на двомовному офіційному сайті НМУ www.nmuofficial.com, Facebook, Telegram та в університетській газеті «Медичні кадри».
- НМУ імені О.О. Богомольця є багаторазовим переможцем Всеукраїнського рейтингу ВМНЗ України, міжнародних виставок навчальних закладів, на яких отримано поспіль 39 Золотих медалей та 35 Гран-прі (2005-2020рр.), закладу присвоєно почесні звання «Лідер вищої освіти України», «Лідер сучасної освіти», «Лідер у створенні сучасних засобів навчання», «Лідер національної освіти», багаторазовий володар Сертифікату «Якість наукових публікацій».