Кафедрa судової медицини та медичного права

Науково-дослідна робота

 

Відповідальний за наукову роботу кафедри – професор Біляков Андрій Миколайович 

 

1. НДР (2016-2018 р.р.) «Вивчення особливостей насильницької смерті киян в умовах реформування суспільства на тлі революційних подій 2004, 2013 років».

 

2. НДР (2019-2021 р.р.) «Вплив суспільно-стресових факторів на частоту випадків самогубств в Україні».

 

3.  НДР (2022-2023 р.р.) “Судово-медична оцінка впливу субклінічних рівнів алкогольного сп’яніння на когнітивні функції людини”.

 

Починаючи від створення кафедри «государственного врачебноведения», на якій в університеті святого Володимира викладали судову медицину, наукові дослідження завжди відображали потреби судово-медичної практики, а напрямок наукових досліджень обумовлювався науковим хистом завідувача кафедри.

Перший завідувач кафедри професор І.Ф.Леонов опублікував 6 наукових праць, які стосувалися судової медицини й епідеміології.

Характерною рисою наукових робіт професора Ф.Ф.Ергардта було практичне їх направлення. В 52 своїх наукових працях професор Ф.Ф. Ергардт висвітлював важливі питання судово-медичної практики та проводив аналіз судово-медичних експертиз.

Професор М.О.Оболонський був автором 33 наукових праць. За його “Пособником при судебно-медицинском исследовании трупа и при исследовании вещественных доказательств” навчались впродовж багатьох років.

О.С.Ігнатовський, який працював в.о. прозектора кафедри судової медицини, у 1892 р, подав до захисту наукову роботу “К вопросу о переломах черепа”, після чого отримав звання доктора медицини та був затверджений професором кафедри судової медицини Київського університету.

Учень професора М.О.Оболонського – М.Ф. Колесников у 1893 р. захистив дисертацію “Глухонемота в судебно-медицинском отношении”.

В подальшому ґрунтовні наукові дослідження судово-медичного характеру на кафедрі судової медицини відновилися з приходом Ю.С. Сапожникова.

Характеризуючи наукову продукцію колективу кафедри, виконану за період завідування кафедрою професором Сапожниковим Ю.С., необхідно відмітити, що наукові дослідження відносились до найбільш важливих розділів теорії і практики судової медицини, що більшістю робіт внесено багато нових і цінних даних, які сприяли розвитку судово-медичної науки, котрі з користю для справи впроваджувалися в практику експертизи, підвищуючи якість і наукову обґрунтованість експертизи висновків. Праці Ю.С.Сапожникова умовно можливо поділити на 3 групи: спеціальні наукові дослідження, які відносяться до різних розділів теорії і практики судової медицини; праці криміналістичного напрямку судової медицини та праці, які присвячені організаційно-методичним питанням.

Основним науковим напрямком, який розробляється колективом кафедри судової медицини й досьгодні, є судово-медична діагностика зажиттєвості та давності виникнення механічних пошкоджень, основи якого були закладені ще професором Ю.С.Сапожниковим. Всі наукові досягнення з наукової розробки цього напрямку пов’язані з ім’ям професора І.О.Концевич, яка їх очолила як завідувач кафедри судової медицини з 1970 р., так і як науковий керівник.

Наукова тематика кафедри являється однією з актуальних і складних проблем судової медицини. І не випадково, що на І, ІІ та ІІІ Всесоюзних з’їздах судових медиків (Київ 1976, Мінськ 1980, Одеса 1988), на пленумах ВНТСМ вказувалось на необхідність проведення досліджень зі створення діагностичних критеріїв зажиттєвості та давності виникнення механічної травми та вказувалось на значні досягнення в розробці цього напрямку колективу кафедри судової медицини Київського медичного інституту імені академіка О.О.Богомольця. Розробка вказаної тематики визнана також за необхідну і Науковою радою АМН СРСР по судовій медицині.

З даної проблеми як співробітниками кафедри, так і пошукувачами, закріпленими за кафедрою, було виконано цілу низку кандидатських та докторських дисертацій.

Основним напрямком наукових досліджень професора І.О.Концевич являлись дослідження в області встановлення зажиттєвості странгуляційних борозен, що дало цінні результати для судово-медичної практики. Ці наукові дослідження лягли в основу докторської дисертації «Експертиза странгуляцій» , яка була захищена у 1964 р. І.О.Концевич вперше з метою виявлення зажиттєвості странгуляційної борозни застосувала мікроскопічне дослідження нервових волокон в ділянці борозни, а також стовбурів блукаючих нервів в місці їх здавлення петлею. Ці дослідження дали позитивні результати: в нервових волокнах шкіри та стовбурах блукаючих нервів в області зажиттєвої странгуляційної борозни були виявлені реактивні зміни у вигляді різноманітних форм їх подразнення, дегенерації і деструкції, а в стовбурах блукаючих нервів – розтягнення та розриви осьових циліндрів з утворенням на їх кінцях завитків, натьоків нейроплазми тощо. У разі дослідження післясмертної странгуляційної борозни вказані зміни не виявлялися. Це дослідження разом з іншими даними, що знаходяться в розпорядженні судового медика, безумовно призвело до більш точного та правильного визначення зажиттєвості странгуляції.

Вивченню морфологічних змін в зажиттєвих та післясмертних саднах, синцях і колото-різаних ранах із застосуванням гістологічних і гістохімічних методів досліджень були присвячені кандидатські дисертації Т.Я.Пазенка, С.С. Бондаря і О.І.Марчука.

В кандидатській дисертації аспіранта кафедри (1973-1975 р.р.) Т.Я. Пазенка „Судово-медична діагностика зажиттєвості і давності виникнення саден” (1977 р.) було переконливо доведено, що такі широко рекомендовані ознаки зажиттєвості, як крововиливи і капілярна гіперемія спостерігаються не тільки в зажиттєвих, але і в післясмертних саднах. Тому ці ознаки необхідно враховувати поряд з іншими ознак зажиттєвої реакції. Морфологічні ознаки крайового стояння лейкоцитів у зажиттєвому садні виникають через 1 годину після нанесення пошкодження, а лейкоцитарна інфільтрація через 3 години. Однією з найбільш ранніх ознак зажиттєвої реакції тканин на механічну травму, на відміну від післясмертних, за даними Т.Я.Пазенка, є наявність сполучнотканинних клітин з високою активністю лужної фосфатази, які виявляються в пошкодженій шкірі вже через 10 хвилин після виникнення садна, що пояснюється інтенсифікацією енергетичного обміну в області травми. Т.Я.Пазенко опублікував 19 наукових робіт, присвячених зажиттєвості та давності виникнення пошкоджень різного характеру та іншим питанням.

В кандидатській дисертації аспіранта кафедри (1976-1979 р.р.) А.І. Марчука «Гістоензимологічні показники в діагностиці зажиттєвості і давності колото-різаних ран» (1979 р.) вперше вивчена морфологічна характеристика зажиттєвих і післясмертних колото-різаних ран печінки, легень, серця та шкіри при різних термінах їх спричинення. Переконливо було доведено, що в зажиттєвих ранах на відміну від післясмертних, поряд із судинними і загально тканинними реакціями гісто- і ензимогістохімічно визначається порушення показників окислювально-відновних процесів енергетичного та вуглецево-фосфорного обміну речовин. В динаміці гістоструктурних змін чітко відмічається органоспеціфічність реакцій, ступінь вираженості яких залежить від давності спричинення ран. А.І.Марчук опублікував під час роботи на кафедрі 32 наукових праці, які стосувалися різних питань теорії і практики судової медицини.

Кандидатську дисертацію аспіранта кафедри (1978-1981 р.р.) С.С.Бондаря було присвячено «Комплексному дослідженню синців з метою встановлення зажиттєвості та давності їх виникнення» (1982 р.). В цій праці вперше за допомогою макроскопічних, гістологічних, гістохімічних та ензимологічних методів дослідження встановлено, що в зажиттєвих синцях, на відміну від післясмертних, послідовно розвивається комплекс морфофункціональних змін, який проявляється судинними, гематогенно-клітинними реакціями з наявністю ранніх (через 10-60 хвилин після травми) характерних змін в судинах мікроциркуляторного русла, порушенням метаболізму, що виражені в якісних змінах та перерозподілі білково-вуглецевих сполук в складі основної речовини стінок судин та сполучної тканини дерми і гіподерми. Такі зміни обумовлюють підвищення судинно-тканинної проникності, динамічність змін активності неспецифічних фосфомоноестераз, дистрофічні зміни волокнистих структур з наступним розвитком репаративних процесів.

Вивчення вказаної проблеми Т.Я.Пазенком, А.І.Марчуком і С.С.Бондарем показало, що пошкодження шкіри, нанесені в найближчі терміни анте- та післямортального періодів за своїми морфологічними та морфохімічними характеристиками схожі між собою і тому їх диференціація гістологічними та гістохімічними методами є не можливою. Крім того, застосування морфологічних методів дослідження в експертній практиці, як показали виконані ними роботи, обмежене ще і тим, що такі дослідження можуть бути використані при вивченні тільки свіжого судово-медичного матеріалу, в якому відсутні явища післясмертного аутолізу.

Тому виникло питання про застосування іншого підходу до діагностики зажиттєвості і давності виникнення пошкоджень. В пошуках шляхів вирішення даної проблеми асистенти Б.В.Михайличенко і В.А.Сушко використали біохімічні методи дослідження медіаторів запального процесу, який лежить в основі судово-медичної діагностики зажиттєвості і давності місцевої травми.

Зокрема, в кандидатській дисертації Б.В.Михайличенка «Визначення зажиттєвості механічних пошкоджень за кількісним вмістом вільного гістаміну в травмованій шкірі» (1987) вперше розроблено «Спосіб отримання вільного гистаміну з травмованої та непошкодженої шкіри» (А.С. № 1174856), вивчено кількісний вміст вільного гістаміну в зажиттєвих та післясмертних механічних пошкодженнях, нанесених в ранні терміни анте- і післямортального періоду. Встановлено, що вміст вільного гістаміну має значні регіональні та індивідуальні коливання, в той же час як на симетричних та прилеглих до ушкодження ділянках його рівень однаковий. Доведено, що рівень вільного гістаміну в зажиттєвих пошкодженнях більш, ніж в 1,2 рази вищий порівняно з непошкодженою шкірою, яка завжди повинна досліджуватися в якості контролю. Причому, рівень збільшення вільного гистаміну залежить як від виду травми, так і її давності, що дозволяє конкретизувати терміни її спричинення. Важливим з практичної точки зору являється той факт, що вільний гістамін в травмованій та непошкодженій шкірі може бути виявлений не тільки в свіжих тканинах, але і в тканинах зі значними гнильними змінами.

Асистент Михайличенко Б.В. демонструє професору Концевич І.О.
та доценту Шевчуку В.А. методику виявлення гістаміну, 1985 р.

За час досліджень з теми кандидатської дисертації Б.В.Михайличенко опублікував 20 наукових праць, в тому числі і за кордоном, розробив 2 винаходи, 2 інформаційних листи, низку раціоналізаторських пропозицій. У 1988 р. Б.В.Михайличенку було затверджено тему докторської дисертації, науковим консультантом якої призначено професора І.О. Концевич.

В кандидатській дисертації В.О.Сушка на тему: «Судово-медичне значення визначення вільного серотоніну в травмованій шкірі для діагностики зажиттєвості та давності виникнення механічних пошкоджень» (1987 р.) вперше розроблено метод визначення вільного серотоніну в травмованій і не травмованій шкірі. Доведено, що в непошкодженій шкірі людини вміст вільного серотоніну має значні індивідуальні та регіональні коливання, а на симетричних ділянках його рівень однаковий, що дозволяє використовувати їх в якості контролю. В ділянках шкіри із зажиттєвими механічними пошкодженнями вміст вільного серотоніну не менш, ніж в 1,5 рази вищий порівняно з непошкодженою шкірою. Причому, вільний серотонін може бути виявлений не тільки в свіжих тканинах, але і в тканинах, що зазнали гнильних змін, що надзвичайно важливо для судово-медичної практики.

Асистентом І.А.Федотовою у 1994 році було захищено кандидатську дисертацію на тему: «Морфологічні критерії судово-медичної діагностики основних етіологічних варіантів шоку» в якій вперше вивчені структурні зміни в органах і тканинах трупів осіб, померлих від клінічно діагностованого кардіогенного шоку і аллергічного шоку та отримані морфологічні критерії для диференційної діагностики геморагічного і травматичного шоку. По темі дисертації опубліковано 6 наукових робіт.

Узагальнюючи чисельну вітчизняну та закордонну наукову літературу з проблеми діагностики зажиттєвості місцевої травми, професор Концевич І.О та її учень к.м.н. Михайличенко Б.В. відмітили, що не дивлячись на різноманітність її аспектів, в основі яких лежать тканинні, клітинні, ензимні, молекулярні та низка обмінних проявів місцевого запалення як універсальної відповіді на дію зовнішніх чинників, все ж таки всі вони обумовлюються ефектами фізіологічно-активних речовин, що виробляються місцево. Саме в цьому напрямку наукових досліджень і вирішено було розробляти подальшу діагностику зажиттєвості травми. Дисертаційна робота Михайличенка Б.В. на тему: «Комплексна біохімічна діагностика показників реактивних змін травмованої шкіри для діагностики зажиттєвості та давності виникнення ушкоджень» була захищена у 1992 р. в НДІ судової медицини (м. Москва). В цьому науковому дослідженні вперше проведено комплексне дослідження вмісту таких фізіологічно-активних речовин, як вільні та кислотно-екстраговані фракції гістаміну та серотоніну, вільних фракцій гепарину, амінокислот, протагландинів F2? і E2, а також хімічних елементів цинку, магнію, кальцію, літію. Доведено закономірний та послідовний характер змін їх кількісного вмісту внаслідок зажиттєвої травми, що дозволило розробити нові діагностичні критерії зажиттєвості та давності спричинення травми – біологічний розклад змін вмісту фізіологічно-активних речовин в механічних ушкодженнях шкіри.

Крім того, вперше були розроблені спосіб паралельного визначення біогенних амінів в досліджуваній пробі, способи аналізу вмісту вільного гепарину та вільних амінокислот в тканинах, детектування протагландинів при їх тонкошаровому визначенні.

Вперше було проведено дослідження муміфікованих тканин із трупів багатовікової давності, що дозволило з’ясувати питання про наявність в них фізіологічно-активних речовин. Результати цієї наукової роботи досить активно були апробовані не тільки на вітчизняних конференціях, але й під час судово-медичних форумів за кордоном (Дрезден, 1989; Токіо, 1989; Богота, 1990; Аделаїда, 1990; Флоренція, 1990; Берлін, 1991). За матеріалами дисертації отримано 2 Свідоцтва СРСР на винаходи: «Спосіб визначення зажиттєвого ушкодження тканин у трупа» (А.С.№1405810) та «Спосіб виділення вільних амінокислот тканин» (Патент Російської Федерації №2063759) та 4 свідоцтва на рацпропозиції.

Напрямок наукових досліджень, започаткований професором Концевич І.О., був продовжений і завідувачем кафедри з 1991 р. к.м.н. Михайличенком Б.В., як в розробці ознак зажиттєвості травми, так і з’ясуванні діагностичних показників загальної реакції організму людини на зовнішні впливи шляхом застосування біохімічних досліджень.

У кандидатській дисертації аспіранта кафедри Асаада Тахера (Кувейт) на тему: «Судово-медична діагностика зажиттєвості повішення за кристалографічною структурою біологічних рідин», яку він захистив за науковими керівництвом доцента Михайличенка Б.В. у 1996 р., відбулося подальше вивчення питання визначення зажиттєвості механічної асфіксії шляхом кристалографічного дослідження рідини тіла – ліквору, перикардіальної рідини, крові та тканинних екстрактів странгуляційної борозни при повішенні.

Зважаючи на те, що під час перебігу асфіксії в організмі виникають значні та суттєві метаболічні порушення, зокрема, в рідинах тіла, то кристалограма (тезіграма) є інтегральним візуальним показником цих обмінних порушень. Автором вперше встановлений закономірний характер утворення кристалограм біологічних субстратів при повішенні та доведено, що при однакових макроморфологічних ознаках швидкоплинної смерті, які вважають за загальноасфіктичні ознаки, у випадку механічної асфіксії та раптової смерті від серцево-судинних захворювань, обмінні зміни в організмі при цих двох видах смерті різняться за кристалографічною картиною. Результати виконаної дисертації представлені у 3 наукових працях, винаході «Спосіб діагностики за життєвості механічної асфіксії через повішення» (Деклараційний патент України на винахід № 24434) та 2 раціоналізаторських пропозиціях.

В кандидатській дисертації асистента Білякова А.М. на тему: «Судово-медичне значення катехоламінів для діагностики повішення», яку він захистив у 2002 р., вперше із врахуванням ролі катехоламінів як біологічно-активних речовин, що приймають участь у патофізіологічних механізмах розвитку асфіксії та впливають на функції серцево-судинної системи, головного мозку і залучаються у перебіг травматичного процесу у травмованій петлею шкірі, доведено їх діагностичне значення для комплексної судово-медичної діагностики зажиттєвості повішення як за вмістом катехоламінів в лікворі та перикардіальній рідині, так і в странгуляційній борозні.

Важливим аспектом роботи було виявлення поширеності виникнення катехоламінових уражень міокарду при повішенні, що має значення у випадках реанімації та надання медичної допомоги постраждалим, яких вчасно вийняли із петлі.

В результаті проведених досліджень показано, що у раптово померлих від гострої форми ішемічної хвороби серця значно збільшується площа катехоламінових ушкоджень міокарду у правому передсерді, правому шлуночку, міжшлуночковій перетинці, лівому шлуночку, ніж при хронічній ішемічній хворобі серця.

За результатами дисертаційних досліджень автором опубліковано 4 наукових праці, отримано 2 патенти на винахід – «Спосіб отримання фракцій катехоламінів з біологічних тканин» (Деклараційний патент України на винахід № 41214) та «Спосіб діагностики зажиттєвого повішення» (Деклараційний патент України на винахід № 50491).

У запланованій кандидатській дисертації асистента кафедри Артеменка О.І. на тему: «Біогенні аміни як критерій визначення асфіктичного стану при різних видах механічної асфіксії» вперше на основі визначення кількісного вмісту біологічно-активних речовин гістаміну та серотоніну в лікворі з потиличної цистерни, бічних та термінального шлуночків, перикардіальній рідині та тканині легень, буде доведена можливість діагностики наявності асфіктичного стану при різних видах механічної асфіксії.

За темою дисертаційного дослідження Артеменком О.І. отримано 2 патенти України на корисну модель: Патент №25877 «Спосіб отримання цереброспінальної рідини» та Патент № 27733 «Пристрій для отримання цереброспінальної рідини».

Професор Михайличенко Б.В. значну наукову допомогу надав кафедрам (курсам) судової медицини ВМНЗ України шляхом наукового керівництва дисертаційних робіт. Так, за його науковим керівництвом захищені кандидатські дисертації Федорчука С.М. на тему: «Значення соматотипу в судово-медичній діагностиці загальних ознак людини» (захищена у 2004 р., Івано-Франківська державна медична академія), Савки І.Г. на тему: «Встановлення судово-медичних критеріїв переломів коротких трубчастих кісток кисті при травмах тупими предметами за даними клінічних, морфологічних, експериментальних та експертних досліджень» (захищена у 2004 р., Буковинська державна медична академія), Яланської Л.О. на тему: «Судово-медична оцінка гострої крововтрати за особливостями кровонаповнення внутрішніх органів» (захищена у 2002 р., Українська медична стоматологічна академія), Костилєва Д.В. на тему: «Судово-медичне значення імуноглобулінів у сироватці трупної крові при диференційній діагностиці причин смерті» (захищена у 2003 р., Луганський державний медичний університет), Кривди Р.Г. на тему: «Ідентифікація особи у судовій медицині на основі ПЛР-аналізу геномної ДНК кісткової тканини» (затверджена до виконання у 2005-2008 р.р. Одеським державним медичним університетом).

За наукового керівництва професора Михайличенка Б.В. зараз доцентом кафедри патоморфології та судової медицини Савкою І.Г. виконується докторська дисертація на тему: «Судово-медичне обґрунтування механогенезу та морфологічних ознак переломів довгих трубчастих кісток нижньої кінцівки з урахуванням їх структурно-функціональних особливостей».

Після аварії на Чорнобильській атомній станції кафедра судової медицини КМІ взяла участь у з’ясуванні питання про наявність радіонуклідів в організмі людини та впливу малих доз радіоактивного опромінення на настання раптової смерті мешканців м. Києва.

В цей час на кафедрі у клінічній ординатурі навчалась Портянко Н.М., яка на апаратурі АН України як раз і вивчала наявність радіонуклідів в організмі померлих осіб, що мешкали у 30-ти кілометровій зоні. У зібраному нею судово-медичному матеріалі – внутрішніх органах померлих осіб двома незалежними методами досліджень – гістоавторадіографією та растровою електронною мікроскопією були виявлені радіонукліди, а шляхом рентгенівського мікроаналізу гарячих часточок з’ясовно їх спектр. Співставляючи їх спектр з літературними даними, встановлено, що елементний склад гарячих часточок, які були локалізовані у легеневій тканині померлих, співпадає із складом часточок, які були знайдені в довкіллі після аварії на ЧАЕС, а також із ізотопним складом крові пацієнтів, які працювали на станції під час ліквідації наслідків аварії. Активність цих гарячих часточок за альфа-, бета- та гама-випромінюванню могла перевищувати 1х100000 Бк. Гарячі часточки виявлялися у легеневій тканині навіть через 2 роки після аварії.


Радіоактивні часточки („гарячі часточки”) в тканині легень

Доцент кафедри д.м.н. Михайличенко Б.В. у співпраці із Інститутом екологічної патології людини провів статистичний аналіз випадків раптової смерті мешканців м. Києва за 1981-1991 р.р. з метою з’ясування впливу «чорнобильського фактору» на показники смертності від деяких нозологій.

Доцент В.А. Шевчук та старший викладач А.С.Лісовий являються авторами низки наукових робіт, в тому числі і винаходу, які присвячені механізму утворення черепно-мозкової травми та давності її виникнення. Цей напрямок вони розробляли у співпраці з інститутом нейрохірургії АМН України.

Працюючи на проблемою давності виникнення черепно-мозкової травми в судово-медичному відношенні, поряд з вивченням судинних і деструктивних змін в області контузійного вогнища головного мозку були досліджені і порушення метаболічних процесів в його тканині.

Так, в найближчі години після черепно-мозкової травми в ділянці ушкоджень мозку відбувається незначне зниження активності СДГ, МДГ, ЛДГ, і НАД-діафорази в нервових клітинах і астроцитах, а в ендотелії капілярів і прекапілярів – незначне зниження активності лужної фосфатази.

На другу, третю добу після травми активність цих ферментів різко зменшувалась, що обумовлено подальшою деструкцією тканини мозку і утворенням зони некрозу з порушенням гліколітичного циклу.

Черепно-мозкова травма може супроводжуватися утворенням субендокардіальних крововиливів, походження яких можна пояснити швидким падінням артеріального тиску під час виникнення вторинних стовбурових крововиливів.

Наявність субендокардіальних крововиливів при одночасному виявленні вторинних крововиливів в стовбур головного мозку у випадках черепно-мозкової травми дає можливість достовірної диференційної діагностики послідовності і давності крововиливів у стовбурові відділи головного мозку (Авторське свідоцтво СРСР № 1683689 на винахід «Спосіб діагностики вторинних крововиливів в стовбур мозку при смерті від черепно-мозкової травми».

Ці та інші положення викладені у монографії «Клініка та судово-медична експертиза черепно-мозкових ушкоджень» (1996) та навчальному посібнику «Судово-медична нейротравматологія» (2003).

З квітня 1988 року колектив кафедри судової медицини був залучений до виконання науково-дослідної роботи на тему «Комплексне дослідження муміфікованих залишків, умов їх зберігання і експонування в Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику». Ця робота проводилась відповідно до рішення Президії Ради міністрів УРСР (28.02.1985), Київського міськвиконкому (17.06.1985), і Бюро Президії Вченої Ради МОЗ УРСР (29.01.1988), які передбачали необхідність вивчення питання про методи збереження муміфікованих залишків, які являють собою унікальні експонати печерного інтер’єру Києво-Печерського заповідника, що мають світове значення. Науковим керівником цієї роботи Президія вченої Ради МОЗ УРСР (28.01.1988) затвердила професора І.О.Концевич.

Перед дослідниками при виконанні роботи були поставлені наступні завдання:

  • Вивчити причини різного стану мумій.
  • Розробити оптимальні умови зберігання та експонування їх в печерних лабіринтах.
  • З’ясувати природу походження мумій
  • Встановити давність поховання мумій.
  • Провести особистісну ідентифікацію найбільш відомих історичних

постатей, таких як Ілля Муромець, Никон Сухий, Аліпій-іконописець, Агапіт-лікар, Никон-ігумен та інші, співставивши виявлені наукові медичні дані з відомими історичними відомостями, що містяться в Києво-Печерській патерику.

  • На кожну мумію скласти своєрідний „медичний паспорт”.

Багатоплановість питань, які потребували вирішення, викликала необхідність залучення до наукової розробки спеціалістів різноманітного профілю. В зв’язку з цим до виконання НДР були залучені 25 фахівців, в тому числі – співробітники кафедри судової медицини, анатомії, рентгенології та радіології, біохімії, загальної гігієни КМІ, а також наукові співробітники низки НДІ АН України – зоології, геології, мікробіології та вірусології МОЗ УРСР.

З метою розробки оптимальних умов зберігання та з’ясування причин різного збереження муміфікованих трупів проводилось гігієнічне дослідження умов мікроклімату та повітряного середовища ближніх печер, вивчення грибкової та бактеріальної флори, ентомофауни муміфікованих залишків, саркофагів і лабіринтів печер в різні пори року з урахуванням різного екскурсійного навантаження.

Гігієнічне дослідження мікроклімату та повітряного середовища, що було проведено доцентом кафедри загальної гігієни КМІ Нікбергом І.І., складалось з визначення температури повітря, відносної та абсолютної вологості, швидкості руху повітря, вмісту двуокису вуглецю та сумарного вмісту недоокислених речовин у повітрі печер. В якості об’єктів дослідження були обрані чотири приміщення, розміщені в різних за умовами експлуатації ділянках печер: церкви “Введення”, “Трапезна”, “Варлаама”, “Антонія”, де в дні дослідження проводилось триразове (9:30, 14:00, 17:00) вимірювання показників мікроклімату.

Для ретроспективного аналізу особливостей динаміки показників температурно-вологісного режиму проведено статистичний аналіз близько 10000 первинних даних про реєстрацію температури та вологості в цих приміщеннях ближніх печер за період з 1981 по 1987 роки. При цьому розраховували абсолютні середні добові, декадні, за місяць, сезонні та річні показники температури і вологості, перепади значень цих показників за цей же часовий проміжок.

Шляхом аналізу було виявлено, що середньодобові значення температури знаходяться в межах від +7 0 С до +19 0 С, відносної вологості від 75 до 99%. Найбільш низька температура відмічається зимою і весною. Найбільш холодною є “Трапезна” церква, найбільш теплою – церква “Варлаама”. Найбільш висока середня вологість відмічалась в “Трапезній”. В ній, а також в церкві “Антонія” були найбільш значні перепади вологості.

Дослідження показали, що основними факторами, що створюють негативні умови для збереження експонатів та тимчасового перебування відвідувачів, являються:

– висока вологість повітря до 97,2-100%;

– настабільність та значні добові і сезонні коливання температури повітря;

– підвищений вміст в повітрі двуокису вуглецю (0,1-2% при нормі 0,04%).

Для забезпечення оптимального режиму температури та вологості було запропоновано:

– здійснити систему геогідрологічних заходів, які б повністю виключали або мінімізували грунтове вологовиділення;

– обмежити кількість відвідувачів (не більше 2000-2500 на добу, за умови 30-хвилинної тривалості екскурсії і одномоментного перебування в печерах не більше 150 осіб);

– забезпечити ефективний штучний обмін повітря.

Оптимальним, а можливо і єдиним шляхом забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища, що вимагається (в умовах реального екскурсійного навантаження печер), окрім гідротехнічних заходів, являється використання системи подання, автоматично регульованого по вихідним параметрам, кондиційонованого повітря.

Відповідно проведеним орієнтовним розрахункам, система штучної вентиляції повинна забезпечувати (при кількості відвідувачів не більше 2500 осіб на добу та 8 годинному режимі роботи) надходження в печери не менше, ніж 7100м 3 /добу чистого повітря.

Вивчення грибкової флори муміфікованих залишків та лабіринтів ближніх печер проводилося співробітниками НДІ мікробіології МОЗ УРСР старшим науковим співробітником Редчиц Т.І. та старшим інженером Пашкевич Р.Ю. Для мікологічного аналізу були відібрані зразки з лабіринтів (грунт, стіни, підлога, повітря приміщень) і експонатів (повітря з саркофагів, дерево, тканина, а також проби зі шкіряних покривів, оголених кісток та тканин мумій). Зразки повітря лабіринтів отримували після максимального екскурсійного навантаження та без нього в весняний, літній та осінній періоди року.

У зразках зі стін лабіринтів переважаючими були ізоляти родів пеніцили та аспергіли. Зустрічались зразки, де були тільки пеніцили або тільки пеніцили і аспаргіли. Частота, з якою зустрічались деякі з них, становила 73,3%.

Із зразків ґрунту були виділені звичайні представники мікроміцетів, характерних цій еконіші: пеніцили, аспергіли, триходерми і ізоляти інших родів, за виключенням фузаріїв.

У зразках із підлоги, порівняно з іншими еконішами значно зростала питома вага мукоральних грибків, хоча домінуючими залишалися пеніцили.

Повітря лабіринтів печер за складом мікроміцетів у весняний і літній періоди незначно відрізнялось як за кількісним, так і по якісним складом. Домінуючими були пеніцили, аспергіли та темноцвітні. Залежно від ділянки лабіринтів були виявлені деякі відмінності в кількісному і якісному складі мікроміцетів. Так, на деяких ділянках (Трапезна, келія біснуватих, в локулі з черепами та в келії з обвалом) переважали ізоляти міцелію стерилія, іноді зустрічалися ізоляти інших родів – аспергіли та альтернарії. В ділянках печер, які несуть експлуатаційне навантаження, виявлені ізоляти багатьох родів, але переважаючими були пеніцили та аспергіли. Причому, їхня кількість в період максимального експлуатаційного навантаження збільшувалась майже в 2 рази. В осінній період вказані відмінності дещо згладжувалися, але якісний склад був більш різноманітним порівняно з весною та літом. Частіше зустрічалися представники різних родів сімейства демацеі роду аспергіл, в тому числі групи фемігатус і флавус, серед яких, за даними літератури, часто зустрічаються патогенні та умовнопатогенні, а також токсикогенні представники.

Результати мікологічного дослідження муміфікованих залишків засвідчили, що міксоміцети, які були виявлені на муміях, були представниками родів фізопус, пеніцилум, аспергіли, триходерми та інші, які ростуть, розвиваються та спороносять, використовуючи для цього даний субстрат, руйнуючи його. Необхідно відмітити, що порівняно з іншими еконішами, на муміфікованих залишках відмічалося збільшення питомої ваги грибків порядку мікоралії, як і в зразках з підлоги. За даними літератури окремі види родів, виявлених на муміях, являються токсигенними, умовно патогенними та патогенними.

Вивчення бактеріальної мікрофлори муміфікованих залишків, тканин, саркофагів, а також повітря, підлоги, стін та грунту лабіринтів ближніх печер було проведено співробітниками НДІ мікробіології і вірусології АН УРСР старшими інженерами Танцюренко К.В. і Шеремет А.В.

Дослідження бактеріальної забрудненості повітря ближніх печер було проведено в 8 місцях лабіринтів за ходом екскурсантів: хол біля входу, спускові сходи, церква Антонія, церква Варлаама, Трапезна, прохід біля гробниці Алезія, сходи до виходу, Хрестовоздвиженська церква.

Дослідження проводилия в дні з максимальним екскурсійним навантаженням та без нього.

Результати дослідження мікрофлори повітря показали, що весною, літом та осінню 1988 року мікробні числа в різних місцях лабіринтів печер були в межах від 1000 клітин/м 3 до 7000 клітин/м 3.

Результати дослідження показують чітку кореляцію мікробного числа повітря з кількістю відвідувачів ближніх печер. Із збільшенням екскурсійного навантаження збільшується в 2-3 рази бактеріальне число порівняно з вихідними днями музею.

Поряд з цим відмічалась відносна стабільність бактеріального числа повітря в таких місцях лабіринтів, як церква Антонія та Трапезна. Вони мало відвідувалися екскурсантами, чим можливо і можна пояснити цю відносну стабільність – до 2000 клітин/м 3. Крім того, це може свідчити про слабкий обмін повітря в цих «тупикових» місцях лабіринтів, що сприяє підвищенню вологості у вказаних місцях.

В процесі візуального і мікроскопічного ентомологічного дослідження шкіряних покровів мумій і зруйнованих до порошкоподібної маси тканин, яке провів старший науковий співробітник НДІ зоології АН УРСР А. А. Петренко, виявлені дрібні в різному співвідношенні і кількості залишки пупаріїв мух, а іноді і цілі екземпляри, фрагменти жуків-могильників, лялечки жуків-шкіроїдів, тіла жуків-стафілінідів, фрагменти тіл акароїдних клещів і частини великих комах. Серед зруйнованих тканин Іллі Муромця був знайдений навіть муміфікований труп летючої миші.

Пупарії мух і їх фрагменти, залишки личинок і дорослих мух належать до некрофільних мух, личинки яких розвиваються на перших стадіях розкладання трупа.

Серед виявлених фрагментів тіл комах і клещів найбільш руйнівну дію муміфікованим тканинам можуть спричинити як личинки жуків-шкіроїдів, так і дорослі жуки, які харчуються сухими і підсихаючими субстратами тваринного походження. Хижі жуки-стафілініди, залишки тіл яких знаходились на багатьох муміях, можуть харчуватись за рахунок інших комах, що тут мешкають, особливо, личинками і пупаріями мух, кліщів і інших безхребетних, тому їх діяльність спрямована на регулювання чисельності популяцій комах –руйнівників тканин мумій.

Що ж стосується виявлення муміфікованого трупа летючої миші серед зруйнованих тканин мумії Іллі Муромця, то це пов’язано із її мешканням в оточуючому середовищі і випадковим попаданням до мумії.

Слід зазначити, що жодної живої стадії розвинення комах і клещів на муміях не було виявлено.

З метою вивчення стану збереження мумій і проведення їх «паспортизації» датування строків захоронення проведене комплексне дослідження 20 мумій.

В процесі виконання роботи при дослідженні кожної мумії застосовані морфологічні (макро- і мікроскопічні), антропометричні, рентгенологічні, біохімічні, зокрема – флюорометричний, рентген-флуоресцентний, атомно-абсорбційний спектрофотометричний, метод «білкового годинника», а також раніше вказані мікологічні, бактеріологічні і ентомологічні методи дослідження.

Морфологічні дослідження, які були виконані професором І.О.Концевич, доцентом С.С.Бондарем, асистентом Федотовою І.А. (кафедра судової медицини), доцентами О.З.Лопушенко та Л.І.Остапюк (кафедра нормальної анатомії) показали, що мумії являють собою трупи осіб чоловічої статі у вигляді скелетів, обтягнутих сухою щільною шкірою бурштинового кольору. Ступінь збереження мумій різна: деякі з них – Ілля Муромець, Агапіт, Нікон Сухий, Нікон Ігумен Печерський, Никодим, Ісаакій – збережені краще , інші – Кукша, Сліпій, Нифонт – гірше, а деякі – Сильвестр, Єфрем, Ісайя, Аврамій є сильно зруйнованими і представлені у вигляді окремих кісток, поєднаних між собою клаптями муміфікованих тканин. У більшості тканин, навіть при гарному збереженні, шкіряно-м?язові покриви і підлягаючі тканини поперекової ділянки були зруйнованими. В деяких муміях частини тулуба і кінцівки були скелетованими. Внутрішні органи в жодній мумії, що були досліджені, не збереглись. Звертав на себе увагу той факт, що на поверхні мумій, особливо на задньо-бічних поверхнях тулуба і кінцівок, окремі ділянки шкіряних покровів були ушкоджені пліснявими грибами, а також комахами, зокрема, шкіроїдами, в результаті чого, шкіряні покрови мали сітчасту структуру. Волосяний покрив в ділянці голови, обличчя (вуса, борода) і на лобку добре був збережений лише в поодиноких випадках. Волосся було різної довжини, рудого кольору, ламким і при мікроскопічному дослідженні на його поверхні були чужорідні нашарування, але структура волосся чітко розрізнялася.

Слід відмітити, що при дослідженні мумії Іллі Муромця в ділянці лівої частини грудної клітки, а також на тильній поверхні лівої кисті виявлені проникаючі повздовжньої форми рани з рівними краями.

У деяких мумій знайдені сліди старих зажиттєвих ушкоджень кісток склепіння черепа (Никон Сухий, Кукша), а також сліди зрощених переломів ребер у Іллі Муромця у вигляді кісткових мозолів.

За допомогою антропометричного дослідження вивчали тип черепа, расову приналежність, вік, довжину тіла. При дослідженні частково скелетованих трупів розрахунок зросту проводили за довгими трубчастим кістками відповідно до розрахункових формул Тротер і Глезер (1958) для чоловіків-європеоїдів. Проведені дослідження показали, що мумії були середнього або вище середнього зросту, вік осіб перед смертю коливався в межах 45 – 60 років, а в поодиноких випадках – до 30 років, всі вони належали до європеоїдної раси.

У частини мумій при рентгенологічному дослідженні, яке було виконано професором Т.В.Топчій, виявлені атрофія альвеолярних відростків, пародонтозні ураження, чим, напевно, і пояснюється зажиттєва втрата багатьох зубів; у деяких з них знайдені ознаки деформуючого спондилоартрозу, переважно в поперековому і крижовому відділах (Ілля Муромець, Агапіт, Сильвестр); анкілоз колінного суглоба після перенесеного артриту (Нікон Сухий).

Гістологічне дослідження шкіряно-м’язових покривів виконано професором Концевич І.О. і воно показало, що шари дерми і підлеглих тканин не розрізнялися, препарати були представлені волокнистими структурами з великою кількістю гомогенізованих волокон, які спресовані у вигляді пластів та гіперхромно забарвлювались різними барвниками.

На поверхні зрізів і між м’язовими волокнами всіх досліджених мумій була виявлена велика кількість різної форми, частіше круглястої, чужорідних частинок темно-бурштинового або чорного кольору. Їх наявність, можливо, обумовлена просочуванням тканин якимись речовинами, які могли бути застосовані з метою консервації тіл померлих. Цікавим є факт виявлення в низці випадків, незважаючи на багатовікову давність, судин артеріального типу і їх ураження атеросклеротичним процесом (Симон Суздальський). В препаратах багатьох мумій (Ілля Муромець, Нікон Печерський, Симон Суздальський, Нікон Сухий, Агапіт) на поверхні зрізів і між м?язовими волокнами виявлені хламидоспори та нитки міцелію грибів, ідентифікація котрих проводилася мікологами НДІ мікробіології і вірусології МОЗ України.

Дуже цікавим явилося дослідження можливості збереження в муміфікованих тканинах багатовікової давнини таких біологічно-активних речовин як гістамін і серотонін, які є надійними маркерами при вирішенні питання про хронобіологію ушкоджень. Визначення їх наявності та кількісного вмісту було проведено асистентом Б.В.Михайличенком флюорометричним методом в безбілкових екстрактах муміфікованих тканин різних реґіонарних ділянок мумій у відповідності до розроблених на кафедрі судової медицини методик, які були захищені авторським свідоцтвом на винахід і посвідченням на галузеву раціоналізаторську пропозицію. Проведені дослідження показали, що в муміфікованих тканинах виявляються гістамін і серотонін, кількісний вміст яких, в деяких випадках, мав реґіонарні особливості. Слід відмітити, що рівень гістаміну і серотоніну в ділянці рани грудної клітки і лівої кисті у мумії Іллі Муромця був значно вище контрольного, що дозволило вважати ці ушкодження зажиттєвими.

З метою вивчення неорганічного складу муміфікованих тканин було проведене рентгенфлюоресцентне виявлення хімічних елементів з подальшим уточненням їх кількісного складу атомно-абсорбційним спектрофотометричним методом. Ці дослідження були проведені асистентом кафедри Михайличенком Б.В. та науковими співробітниками інституту геології АН УРСР Лисенко О.Б. та Мельниченком В.П. В результаті проведеного дослідження встановлено, що в муміфікованих тканинах наявні такі хімічні елементи як цинк, рубідій, залізо, мідь, свинець, ртуть, бром, марганець, кальцій, вольфрам. Причому, вміст цих хімічних елементів в муміфікованих тканинах Аліпія-іконописця був настільки високим, що їх рівні виходили за діапазон вимірювання рентгенфлюоресцентного аналізатора. Цілком можливо припустити, що накопичення цих елементів в тканинах померлого явилося результатом тривалого контакту з речовинами, можливо, барвами, до складу яких вони входили.

В муміфікованих тканинах Агапіта-лікаря виявлені значні концентрації марганцю, брому, цинку і свинцю, на відміну від інших хімічних елементів, що знаходились у слідових кількостях. Можна вважати, що накопичення цих хімічних елементів в тканинах померлого могло бути пов’язане з родом занять – лікарюванням, оскільки, вони могли бути діючими речовинами лікарських засобів.

Ці дані дозволяють підтвердити належність досліджених мумій Аліпію-іконописьцю і Агапіту-лікарю, відомості про яких містяться в Києво-Печерському патерику.

Одним із складних завдань, які необхідно було вирішити дослідницькій групі, було визначення можливої давнини захоронення кожної мумії. Відомості про методи визначення давнини захоронення муміфікованих трупів в літературі відсутні, хоча ця проблема широко розробляється як вітчизняними, так і закордонними дослідниками. Не дивлячись на отримані ними цінні результати про закономірності розвитку післясмертних процесів, методи досліджень не могли бути використані при вивченні муміфікованих трупів. В пошуках шляхів вирішення цього завдання було вивчено низку відповідних матеріалів таких наук, як археологія та геологія, які розробляють питання датування викопного матеріалу.

Особливий інтерес ці методи представляли тому, що у викопному матеріалі є об’єкти біологічного походження, датування строків захоронення яких здійснюється на підставі низки біохімічних параметрів. Враховуючи, що муміфіковані тканини зберігають низку своїх біохімічних характеристик тривалий час, а процеси розпаду білка в них проходять в уповільненому темпі , було вирішено дослідити динаміку змін амінокислотного складу в часовому аспекті методом білкового годинника і встановити можливість використання цих даних для вирішення поставленої задачі.

Біохімічні дослідження амінокислотного складу муміфікованих тканин виконувались з використанням аналізатора «Біотроник» ( ФРН) , інтегратора СР – 3А фірми «Шимадзу» (Японія) співробітниками інституту геології АН УРСР Лисенко О.Б. та Мельниченком В.П. Після розшифровки хроматограм були розраховані якісні і кількісні характеристики амінокислотного спектру муміфікованої шкіри, а також ряд амінокислотних параметрів, які віддзеркалювали швидкість і ступінь процесів зміни з часом органічної речовини.

В ході проведених досліджень було встановлено, що рівень амінокислотного складу муміфікованих тканин мав реґіонарні та індивідуальні особливості. Доведено, що характеристики їх амінокислотного спектра суттєво змінюються і корелюють з давниною захоронення. Визначені строки захоронення мумій відповідали ХІ , ХІІ , ХІІІ ст. та співвідносились із даними Києво-Печерського патерика.

Проведене комплексне дослідження 20 муміфікованих залишків дозволило дослідити по кожному з них зріст, вік, расову приналежність, наявність або відсутність патологічних процесів і ушкоджень опорно-рухового апарату, встановити можливу давність захоронення, а також виявити ряд інших особливостей та провести їх особистісну ідентифікацію з тими історичними матеріалами, що збереглися.

По кожній дослідженій мумії було складено «паспорт», який поряд з історичною довідкою містив результати всіх виконаних досліджень, а також макро- і мікрофотографії, рентгенограми, хроматограми і інший ілюстративний матеріал.

Таким чином, в процесі виконання НДР було отримано цікаві в науковому відношенні результати, які не мали аналогів як в вітчизняній, так і в закордонній науковій літературі .

Важливість і необхідність проведеного дослідження полягає в тому, що унікальні експонати – мумії багатовікової давнини вперше були досліджені комплексно і всебічно, що має цінне наукове, історико-культурне і просвітницьке значення.

У 1995 р. професором Концевич І.А., д.м.н. Михайличенком, доцентом кафедри анатомії нашого університету Остапюк Л.І. та завідувачем медико-криміналістичним відділенням Київського міського бюро судово-медичної експертизи Коваленком Ю.М. проведено соматоскопічне вивчення черепів тисячолітньої давнини, які були виявлені під час розкопок на території України та знаходяться у фонді інституту антропології АН України. Метою дослідження було з’ясування морфологічних особливостей черепа, наявність на них ушкоджень, механізм їх виникнення, наявність ознак загоєння ушкоджень та можливий термін життя особи після травми.

Проведене дослідження дозволило з’ясувати, що в наданих черепах наявні ушкодження травматичного характеру у вигляді дірчастих дефектів від дії тупого предмету та ушкодження від дії скоблящого предмету із гострим краєм, які нагадували трепанаційні отвори.

Будь-яких ознак репарації кістки на ушкодженнях від дії тупого предмету виявлено не було. В той же час ушкодження кісток черепа, які були спричинені предметом із гострим краєм та гострим скоблящим краєм мали ознаки репарації кістки. Це дало можливість за ступенем прояву репарації зробити висновок про тривалість життя людини після травматизації, яка могла складати як двомісячний термін, так і бути більшою за 1 рік. На дослідження було також надано 3 кремнієвих ножі, які були знайдені під час розкопок та якими могли бути спричинені трепанацій ні отвори у черепах. Цими ножами були зроблені експериментальні отвори-ушкодження на черепі за 15-20 хвилин.

Таким чином, людям давнього тисячолітнього минулого робили у черепах трепанаційні отвори тупим предметом із гострим або гострим скоблящим краєм, яким міг бути звичайний кремнієвий ніж.

У 1999-2000 р.р. на кафедрі була виконана науково-дослідна робота на тему: «Провести вивчення ефективності застосування аналізаторів алкоголю „LION ALCOMETER SD- 400” та „ALCOBLOW” для визначення вмісту парів алкоголю у видихуваному повітрі». За результатами проведеного дослідження було встановлено, що прилади „LION ALCOMETER SD- 400” та „ALCOBLOW” за своїми функціональними можливостями відповідають медичному призначенню для аналізу алкоголю у видихуваному повітрі та дають можливість встановлювати наявність та кількість алкоголю в крові і, таким чином, визначати ступінь алкогольного сп’яніння. Аналіз, який проводиться цими приладами, є специфічним для виявлення парів спирту. Прилади визначають не тільки такий алкоголь як етанол, але й метанол та технічні спиртомісткі рідини.

Впродовж 2001-2003 р.р. кафедра судової медицини вивчала питання раптової смерті у мешканців м. Києва.

Встановлено зростання смертності мешканців м. Києва від серцево-судинних захворювань при погіршенні метеофакторів – підвищенні вологості повітря, швидкості вітру, коливання атмосферного тиску особливо у січні, травні та грудні, коли додатково впливають такі фактори як свята з вживанням алкоголю, переїданням.

У 2001 р. кількість померлих від судинних захворювань значно перевищувала аналогічний показник попередніх років.

З 2003 р. кафедра судової медицини виконує планову наукову тематику педагогічного спрямування. У 2003-2006 р.р. виконано науково-дослідну роботу на тему: «Використання тестового контролю для оптимізації навчального процесу та об’єктивізації оцінки знань студентів при вивченні основ судової медицини».

Проведені дослідження успішності 994 студентів 5-х курсів І-ІУ медичних факультетів при вивченні основ судової медицини показали неоднаковий рівень знань поточних тем практичних занять. Краще всього студентами засвоювався учбовий матеріал стосовно судово-медичної травматології: ушкодження тупими та гострими предметами, механічна асфіксія, вогнепальні ушкодження та такі теми як експертиза речових доказів біологічного походження, експертиза у випадках лікарських справ. Дещо нижчим показником відзначилась тема медико-криміналістичні методи дослідження, що пояснюється тим, що дана тема має криміналістичний напрямок і відрізняється від тем медичного профілю. Ця тема вимагає від студентів не тільки знання питань судової медицини але і згадати закони фізики, хімії тощо.

Недостатній рівень знання матеріалу, який виноситься до позааудиторного вивчення (баротравма, ушкодження електричним струмом, пошкодження від дії крайніх температур, пошкодження від дії іонізуючого випромінення) вимагає від викладачів більш пильної уваги до цього питання надання студентам консультацій тощо.

Дещо нижчий показник передзалікового тестового контролю 3,5 бали з нашої точки зору є стимулюючим фактором для підготовки до диференційного заліку, бал якого був вищий 3,9. таким чином впровадження тестового контролю в навчальний процес на кафедрі судової медицини НМУ поліпшує якість знання основ судової медицини та підвищує об’єктивізацію оцінки успішності студентів.

З 2007 р. по 2009 р. на кафедрі виконувалася планова науково-дослідна робота на тему: «Методичне обґрунтування ефективності самостійної позааудиторної роботи студентів при вивченні основ судової медицини відповідно до вимог Болонської системи освіти».

Ця науково-дослідна тема як раз і дозволила кафедрі та всім викладачам провести необхідну підготовку для викладання судової медицини в умовах кредитно-модульної системи організації навчання, яка активно впроваджується в Національному медичному університету імені О.Богомольця.

З 2010 р. колектив кафедри судової медицини виконує планову науково-дослідну роботу на тему: “Вивчення складових підсумкового модульного контролю як оцінки рівня знань основ судової медицини і медичного законодавства студентами 4-х курсів медичних факультетів НМУ ”.

У вересні 2009 р. Національний заповідник «Софія Київська» розпочав наукове дослідження залишків з саркофага Ярослава Мудрого у Софійському соборі. Для наукового керівництва цим дослідженням було запрошено професора Михайличенка Б. В. та доктора наук Сегеду С.П., які розробили наукову програму досліджень та створили науковий колектив фахівців для їх проведення.

До складу дослідницької групи входили, зокрема, кандидат медичних наук, асистент кафедри судової медицини Біляков А.М. (кафедра судової медицини Національного медичного університету імені О.О.Богомольця), професор Черкасов В.Г., доценти Дзевульська І.В., Ковальчук О.І. (кафедра анатомії людини Національного медичного університету імені О.О.Богомольця), професор Топчій Т.В. (кафедра радіології та радіаційної медицини Національного медичного університету імені О.О.Богомольця), кандидат медичних наук, асистент Топчій Д. В. (кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця). В вересні 2009 р. у Національному заповіднику “Софія Київська” було відкрито саркофаг Ярослава Мудрого та проведено:

  • судово-медичний опис вмісту ящика з кістками (професор Михайличенко Б.В., к.м.н. Біляков А.М.);
  • морфологічний опис кісток з визначенням статевої приналежності (професор Черкасов В.Г., доценти Дзевульська І.В., Ковальчук О.І.);
  • морфологічний опис зубо-щелепного апарату ( Топчій Д. В.);
  • рентгенологічне дослідження кісток з визначенням віку, статевої приналежності та наявності хворобливих змін (професор Топчій Т.В. Ренгенолгічне дослідження було проведено Київським міським бюро судово-медичної експертизи);
  • імунологічне дослідження кісткового матеріалу з визначенням групи крові (к. біол. наук Старовойтова Р.О., ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України).

Проведені комплексні дослідження встановили багато цікавих фактів, які потребують подальшого вивчення.

Національний заповідник “Софія Київська” нагородив Грамотами фахівців, які приймали участь у проведенні наукових досліджень кісткових залишків з саркофага Ярослава Мудрого у Софійському соборі.

Грамоти Національного заповідника “Софія Київська”,
якими були нагороджені професор Б.В.Михайличенко
та к.м.н. асистент Біляков А.М.