Кафедра педіатрії №2
Історія кафедри
Кафедра педіатрії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця була створена 1 жовтня 1944 року. Для якісної підготовки дитячих лікарів ректор інституту Л.І. Медвідь прийняв рішення про створення одразу декількох педіатричних кафедр: пропедевтики дитячих хвороб, факультетської педіатрії та госпітальної педіатрії.
Першим завідуючим кафедри госпітальної педіатрії був призначений професор Лев Йосипович Фінкельштейн. Він керував кафедрою з 1944 до 1948 року. Лев Йосипович приніс на кафедру славні традиції тієї генерації педіатрів, яка вийшла зі стін медичного факультету Університету Святого Володимира і започаткувала формування української педіатричної школи. Л.Й. Фінкельштейн став одним з фундаторів створення педіатричного факультету (1934) та кафедри дитячих хвороб цього факультету, якою він завідував з 1934 по 1941 рік. Він організував спеціальний курс з підготовки мікропедіатрів. За його ініціативою у Києві була створена одна з найбільших у СРСР дитяча клініка на 100 ліжок (у лікарні № 23 імені М.І. Калініна), яка стала базою очолюваної ним кафедри.
Перший склад кафедри госпітальної педіатрії КМІ у 1944 році: завідувач кафедри, професор Л.Й. Фінкельштейн, доцент П.М. Нестеровська, асистенти Б.М. Мясникова, Ф.С. Мерзон, П.М. Беренштейн-Ямпольська. У 1946 році на кафедру прийшли доцент Л.Є. Зельдич та асистент А.А. Вайсфельд.
Наукові розробки кафедри, присвячені проблемам розладів харчування, ревматизму, туберкульозу, пневмоній, активно впроваджувались у практичну лікувальну діяльність.
Після кончини Л.Й. Фінкельштейна кафедру протягом короткого терміну очолювала доцент Л.Є. Зельдич. У тому ж році з 1 вересня (наказ по КМІ від 1.09.1948 №504) кафедри факультетської і госпітальної педіатрії були об’єднані на базі госпітальної клініки під керівництвом професора В.Г. Балабан.
У наступному навчальному році кафедра факультетської педіатрії перейшла на нову клінічну базу, а госпітальної педіатрії — об’єдналася з кафедрою пропедевтики дитячих хвороб під керівництвом професора Олени Миколаївни Хохол.
З 1950 року підготовка лікарів-педіатрів почала проводитись за новим навчальним планом, який передбачав шестирічний термін підготовки майбутніх дитячих лікарів.
Олена Миколаївна Хохол залишила яскравий слід у розвитку педіатрії не тільки у Київському медичному інституті, а й у державі в цілому. Під керівництвом Олени Миколаївни були розроблені та впроваджені у практику ефективні методи лікування туберкульозу, шлунково-кишкових захворювань у дітей раннього віку, ревматизму, пневмоній, септико-токсичних захворювань немовлят; створена технологія виготовлення іонітного молока, розроблені стандарти вигодовування дітей першого року життя.
У 50-60-х роках на кафедрі працювали: професор О.М. Хохол; доценти та асистенти Л.Є. Зельдич, В.Д. Отт, Т.С. Бережанська, Т.А. Барабой, Н.Я. Кулік, А.А. Вайсфельд, О.І. Кошель-Плескунова, М.А. Макаренко, І.С. Дашко-Андреєва, В.Й. Дашківська, О.С. Костін, Є.В. Авдєєва, І.М. Будник та Є.М. Афанас’єв.
Під керівництвом О.М. Хохол було виконано 5 докторських і 25 кандидатських дисертацій, нею опубліковано більше 80 наукових праць, з них 3 монографії. Вона була редактором IV-го тому фундаментального багатотомного посібника з педіатрії.
Під керівництвом О.М. Хохол були організовані і проведені I та II з’їзди дитячих лікарів України та VIII Всесоюзний з’їзд дитячих лікарів СРСР. Вона була учасником Всесвітнього Конгресу дитячих лікарів у Канаді в 1959 році.
О.М. Хохол підготувала сузір’я відомих вчених-педіатрів, які стали цвітом української педіатричної школи. Перш за все це директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, академік НАН, АМН, РАМН О.М. Лук’янова, завідувачі кафедрами педіатрії Київського медичного інституту професори О.І. Кошель-Плескунова, А.О. Андрущук, В.Д. Чеботарьова, завідувач відділом ІПАГ АМН України, професор В.Д. Отт, д.м.н., доцент М.А. Макаренко. Її учнями також були: доценти, к.м.н. О.С. Костін, В.Й. Дашковська, Є.М. Афанас’єв, В.Н. Стеценко та інші.
О.М. Хохол двічі обиралася депутатом Верховної Ради УРСР, була кандидатом у члени ЦК Компартії України, членом Радянського комітету захисту миру. У складі делегації УРСР вона двічі брала участь у роботі сесій Генеральної Асамблеї ООН, Жіночого конгресу в Італії. Вона очолювала Республіканське і Київське міське товариство педіатрів, а також була членом правління Всесоюзного товариства дитячих лікарів і почесним членом Болгарського педіатричного товариства.
Під керівництвом Олени Миколаївни у м. Києві вперше був проведений Всесоюзний з´їзд дитячих лікарів, що налічував понад 2 тисячі делегатів та 11 іноземних делегацій.
За великі досягнення в науково-педагогічній і суспільній роботі О.М. Хохол була нагороджена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.
Після смерті О.М. Хохол у 1964 р. кафедрі госпітальної педіатрії КМІ було присвоєне її ім’я.
Протягом 1964-1965 років кафедрою госпітальної педіатрії Київського медичного інституту завідувала учениця професорів Є.Л. Скловського та А.З. Лазарєва професор Любов Єреміївна Зельдич, яка зберегла і продовжила науковий напрямок кафедри, що сформувався у попередні роки. Результати наукових досліджень, зроблених співробітниками кафедри під керівництвом Л.Є. Зельдич, були узагальнені в монографії “Ревматизм у дітей”. В ній були висвітлені питання діагностики і лікування ревматизму у дітей, які мали велике практичне значення.
Яскраву сторінку в історію кафедри госпітальної педіатрії вписав професор Іван Михайлович Руднєв (10.06.1910 – 09.07.1970), який очолив її у 1965 році. Він був автором понад 80 наукових праць, у тому числі 1 підручника та 3 монографій і посібників. Його докторська дисертація “Функціональний стан судин при ревматизмі у дітей” внесла суттєвий вклад у визначення основних патогенетичних механізмів розвитку цієї важкої недуги, захворюваність якою на той час була надзвичайно високою. Наукові роботи професора І.М. Руднєва набагато випередили свій час. Започатковані ним та його послідовниками напрямки діагностики і лікування алергічних та кардіологічних хвороб, залишаються у центрі уваги і нинішнього покоління науковців.
Монографія «Практична кардіологія дитячого віку», написана сумісно з професорами В.М. Сідельниковим та П.С. Мощичем, стала першим українським керівництвом по дитячій кардіоревматології. Класичними і до нині залишаються роботи І.М. Руднєва по застосуванню глюкокортикоїдів для лікування аутоімунних хвороб у дитячому віці, які були широко опубліковані в СРСР та за кордоном.
Багато уваги І.М. Руднєв приділяв розробці алгоритмів диференціальної діагностики набутих уражень серця у дітей, розробці та впровадженню у практичну охорону здоров’я нових методів дослідження (полікардіографії, артеріальної осцилографії, тощо). Науковцями кафедри (Л.О. Безруков та В.Г. Мигаль) під керівництвом І.М. Руднєва був розроблений новий метод лікування бронхіальної астми та алергозів у дітей шляхом гіпосенсибілізації за допомогою бактеріальних антигенів, що дозволило значно підвищити ефективність лікування цих патологічних станів.
Професором І.М. Руднєвим була створена ціла наукова школа. Під його керівництвом було захищено 5 докторських та 19 кандидатських дисертацій. Його учнями були професори О.І. Ласиця, П.С. Мощич, І.В. Багдасарова, М.А. Мохорт, Л.О. Безруков, Є.І. Волчанський, доцент В.Г. Мигаль, к.м.н. Г.В. Шафаренко.
Професор І.М.Руднєв був ініціатором, укладачем і першим редактором підручника «Дитячі хвороби», але не встиг завершити цю роботу через свою передчасну кончину у розквіті сил та наукового таланту. Справу життя професора І.М. Руднєва завершили його соратники та спадкоємці професори П.М. Гудзенко, В.М. Сідельников та П.С. Мощич, які видали цей підручник у 1973 році.
Авторський колектив першого за багато років українського підручника “Дитячі хвороби”, який узагальнив багаторічний досвід багатьох поколінь педіатрів країни, був у 1979 р. відзначений Державною премією УРСР у галузі науки та техніки.
Перший український підручник «Дитячі хвороби» (3 перевидання 1973, 1975, 1984)
 |
|
Кафедра госпітальної педіатрії КМІ у 1967 році Сидять перший ряд: П.М.Гурницька, О.С.Костін, І.М.Руднєв, Т.С.Бережанська, М.А.Макаренко |
Золотими літерами вписано в історію вітчизняної педіатричної науки ім’я члена-кореспондента Національної Академії наук, Академії медичних наук України та Російської Академії медичних наук, Заслуженого діяча науки та техніки, професора Віктора Михайловича Сідельникова (15.10.1928 – 31.05.1997), який очолив кафедру у 1971 році.
В.М. Сідельников був фундатором української школи дитячої кардіоревматології та алергології, ним було підготовлено 8 докторів та 37 кандидатів наук. Він написав більш ніж 300 наукових праць, 3 підручника та 12 посібників і монографій, запатентував 16 винаходів.
На той час склад кафедри госпітальної педіатрії збільшився майже удвічі порівнюючи з попередніми роками. У сімдесяті роки на кафедрі плідно працювали: доценти Т.С. Бережанська, О.С. Костін, В.Й. Дашківська, М.А. Макаренко, Є.М. Афанас’єв; асистенти І.М. Будник, Л.О. Безруков, В.Г. Боряківський, Т.В. Пашун, О.І. Ласиця, В.Г. Мигаль, С.С. Казак, В.Я. Казачек, Г.В. Шафаренко, М.М. Срєбний, Л.В. Терещенко, І.М. Криворук, Н.М. Царьова.
У 1975 році за ініціативи професора В.М. Сідельникова була створена Київська міська дитяча клінічна лікарня №2 (головний лікар – Заслужений лікар України, доцент О.Л. Дзюба), яка стала клінічною базою кафедри і одним з передових і кращих лікувально-профілактичних закладів вітчизняної охорони здоров’я. У лікарні вперше у Києві були відкриті спеціалізовані відділення дитячої алергології, кардіології та реанімації. За ініціативи Віктора Михайловича були створені дитячий кардіоревматологічний та алергологічний центри, які плідно працюють і нині.
Основними науковими напрямками роботи кафедри у 70-80 роки була дитяча кардіоревматологія, алергологія та інтенсивна терапія в педіатрії.
Свою докторську дисертацію В.М. Сідельников присвятив проблемі діагностики природжених вад серця. Ним був вперше діагностований та описаний “найменший” дефект міжшлуночкової перегородки.
Під керівництвом В.М. Сідельникова були вперше вивчені питання надання допомоги дітям з вродженими вадами серця, основи лікування серцево-судинної недостатності у дітей із застосуванням серцевих глікозидів, розроблена принципово нова методика їх застосування у педіатричній практиці. Вперше у країні були розроблені алгоритми діагностики та лікування міокардитів, міокардіодистрофії, алергічного субсепсиса Віслера-Фанконі, аритмій у новонароджених та дітей старшого віку. Була створена концепція антиоксидантного захисту та метаболічної корекції міокарду, ураженого запальним і дистрофічним процесом. У педіатричну практику були впроваджені новітні методи діагностики – ехокардіографії, допплєркардіографії та церебро-васкулярної допплєркардіографії.
Актуальним проблемам дитячої кардіології під керівництвом В.М. Сідельникова присвятили свої праці його учні: Л.В. Терещенко, С.С. Казак, Л.І. Голопихо, А.Я. Кузьменко, А.О. Чащева, Н.В. Баликіна, О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, А.А. Помиткін, А.Ю. Лагутін.
Наукові розробки з кардіології лягли в основу фундаментального навчального посібника “Кардиология детского возраста” (1986), виданого під редакцією В.М. Сідельникова сумісно з професорами П.С. Мощичем та Д.Ю. Кривченею.
Багато наукових праць було присвячено проблемі діагностики та лікування бронхолегеневих захворювань, респіраторних алергозів та бронхіальної астми у дітей. Цей напрямок на кафедрі активно розроблювався під керівництвом В.М. Сідельникова такими фахівцями, як О.І. Ласиця, Т.В. Пашун, М.М. Срєбний, Н.М. Царьова, Л.Р. Помиткіна, О.Л. Дзюба, М.П. Прохорова, О.М. Руднєв, В.Є. Хоменко, О.В. Рибакова та Л.П. Арабська.
Були розроблені системні алгоритми лікування і профілактики астматичного бронхіту та бронхіальної астми у дітей. В клініці було створено камеру мікроклімату соляних шахт з аерозолем хлориду натрію і негативними аероіонами. Була також розроблена оригінальна “Мазь Сідельникова” для лікування атопічного дерматиту.
На кафедрі вперше у світі для лікування хронічних неспецифічних хвороб легень у дітей застосовано нестероїдний протизапальний засіб “Пирімідант”, який був запатентований у 8-ми провідних країнах світу (зокрема, в США, Великобританії, Канаді, Франції, Швейцарії).
Результати багаторічних наукових досліджень в області алергології відображені у трьох виданнях підручника «Детские болезни» (1973, 1975, 1984), в монографіях “Патологические синдромы в педиатрии” (1977), “Практическая аллергология детского возраста” (1985), “Диатезы у детей” (1990), “Фармакотерапія в педіатрії” (1993).
У 70-80-х роках пріоритетом наукового і практичного напрямку досліджень кафедри стає невідкладна допомога дітям. За ініціативи професора В.М. Сідельникова у дитячій клінічній лікарні №2 відкривається відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, яке на той час було другим у Києві. Були розроблені нові принципи посиндромного лікування критичних станів у дитячому віці. Ці наукові розробки лягли в основу навчального посібника “Неотложная помощь в педиатрии”, виданого під редакцією В.М. Сідельникова в 1976 році, який мав широке визнання в країні та за кордоном та витримав три видання.
За ініціативи професора В.М. Сідельникова з 1975 року у програму викладання дитячих хвороб були широко включені питання перинатології. Цей напрямок на кафедрі довгі роки очолювала та розвивала д.м.н. Макаренко М.А. У 1989 році на кафедрі був створений окремий курс неонатології, який очолив професор А.С. Лявинець. Для викладання курсу були залучені досвідчені фахівці педіатри та неонатологи: асистенти І.О. Логінова, О.Ф. Черній, Л.М. Гелескул та С.М. Гнатюк.
Визнанням його заслуг було призначення В.М. Сідельникова Головним педіатром Міністерства охорони здоров’я УРСР, а потім – Головним дитячим кардіоревматологом МОЗ України та заступником Голови Товариства дитячих лікарів України. Тривалий час В.М. Сідельников був деканом педіатричного факультету та проректором з наукової та лікувальної роботи Київського медичного інституту. За заслуги перед країною В.М. Сідельников неодноразово був нагороджений бойовими та трудовими орденами.
У найважчі часи економічної скрути завдяки його таланту та авторитету був збережений для України єдиний фаховий український журнал “Педіатрія, акушерство та гінекологія”, Головним редактором якого В.М. Сідельников був понад 10 років.
В.М. Сідельников був одним з перших професорів-медиків, що прийняв участь у наданні медичної допомоги дитячому населенню районів, що були евакуйовувались з регіону Чорнобильської катастрофи.
 |
|
Професор В.М.Сідельников та доцент О.П.Волосовець проводять |
Саме після аварії на ЧАЕС ним був відкритий новий напрямок роботи у клініці – розвиток проблем екологічної педіатрії, які потім лягли в основу його діяльності як члена Національної Комісії з радіаційного захисту населення України.
Асистент кафедри О.П. Волосовець почав наукове дослідження стану здоров’я дітей, що постраждали від аварії. Ним був доведений вплив радіонукліїдів та інших екотоксичних факторів забрудненого довкілля на розвиток набутих уражень серця у цих дітей, та розроблені шляхи комплексної патогенетичної терапії цих станів.
За свої наукові та педагогічні досягнення колектив кафедри госпітальної педіатрії неодноразово відзначався як кращий в Київському медичному інституті і був нагороджений відзнаками ректорату. На початку 80-х років кафедра була визнана Міністерством охорони здоров’я УРСР опорною по викладанню дитячих хвороб для студентів старших курсів педіатричних факультетів. Наукові розробки В.М. Сідельникова та його учнів також неодноразово відзначались медалями ВДНГ у Москві.
На початку 90-х років на кафедрі також був створений курс медичної генетики.
У 1994 році кафедра госпітальної педіатрії отримала назву кафедри педіатрії №2 з курсами медичної генетики та неонатології і почала викладати педіатрію студентам-лікувальникам II медичного факультету університету від II до VI курсу.
У 1992 році В.М. Сідельников одним з перших українських педіатрів відкрив нову сторінку міжнародного співробітництва дитячих лікарів нашої молодої незалежної країни. Він був науковим керівником українсько-американської програми по проблемам перинатології та неонатології і заклав основи партнерства у галузі педіатрії між Національним медуніверситетом та Пенсильванським університетом (м.Філадельфія, США), що продовжується і нині.
Віктор Михайлович підготував яскраву плеяду вчених-педіатрів – 8 докторів та 23 кандидати медичних наук. Серед учнів Віктора Михайловича Сідельникова: проф. Ласиця О.І., проф. Казак С.С., д.м.н. Макаренко М.О., проф. Пєший М.М., проф. Кузьменко А.Я., чл.-кор. НАМН України, проф. Волосовець О.П., проф. Кривопустов С.П., д.м.н. Руднєв О.М. та ін.
У 1997 році після передчасної кончини В.М. Сідельникова кафедру очолив його учень професор Олександр Петрович Волосовець (нар. 26.09.61). Він є членом-кореспондентом НАМН України, Головою Комісії зі змісту освіти і стандартизованої оцінки якості підготовки спеціалістів-медиків та фармацевтів МОЗ України, заступником голови Вченої медичної ради МОЗ України, Віце-Президентом Асоціації ревматологів України, радником голови Асоціації педіатрів України, Заслуженим діячем науки і техніки України. Відмінник освіти. Нагороджений Дипломом Президії АМН України та медаллю імені акад. М.Д. Стражеско Нагороджений «За заслуги в охороні здоров’я» (2009 р.). Лауреат Української премії імені доктора Г.-Г. Рекевега (2005 р.).
Волосовець О.П. підготував понад 850 наукових праць, 17 патентів на винаходи, 8 підручників, 61 навчальних посібників та 12 монографій. Його наукові праці присвячені проблемам дослідження впливу наслідків аварії на ЧАЕС на дитячий організм, діагностиці і лікуванню природжених та набутих уражень міокарду у дітей, розробці новітніх діагностичних підходів у дитячій кардіоревматології, алергології та неонатології.
У докторській дисертації Волосовця О.П. “Стан серцево-судинної системи у дітей із зон екологічного неблагополуччя” був доведений вплив радіонуклідів та інших екотоксичних факторів забрудненого довкілля на розвиток набутих уражень серця у дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, та розроблені шляхи комплексної патогенетичної терапії цих станів. Був створений окремий напрямок в медицині дитинства – екологічна педіатрична кардіологія, що продовжує розвиватись на кафедрі і нині.
За останні двадцять років на кафедрі підготовлено 13 кандидатів та 2 докторів наук. Колектив кафедри виконав великий цикл робіт по неонатальній кардіології, дитячій пульмонології, алергології та гастроентерології, впровадженню сучасних ультразвукових методів діагностики у практику охорони здоров’я. Ці розробки лягли в основу виданих у 1999 та 2016 році підручників “Дитячі хвороби”, «Медична генетика» (2010), «Допомога дітям на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах» (2019) та низки навчально-методичних посібників.
Дослідження кафедри педіатрії № 2 лягли в основу державних Протоколів лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей. Завідувачем кафедри Волосовцем О.П. спільно з провідними фахівцями з інших закладів вищої медичної освіти було розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено систему підготовки фахівців для охорони здоров’я, яка базується на принципах єдиної безперервної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, управлінні якістю їх підготовки. Організовано цикл науково-практичних семінарів з безперервного професійного розвитку дитячих та сімейних лікарів «Проблемно орієнтована педіатрія» в Україні.
Навчально-методична робота кафедри зосереджена на наступних важливих напрямках формування майбутнього дитячого та сімейного лікаря:
- основа освітніх програм на усіх курсах викладання – досягнення якості підготовки лікарів за спеціальністю «Педіатрія» та «Медицина» на додипломному та післядипломному етапах.
- оволодіння у процесі підготовки майбутніми лікарями сучасними міжнародними протоколами лікування та діагностики поширених дитячих хвороб
- практично-орієнтована підготовка майбутніх лікарів
- впровадження новітніх педагогічних та медичних технологій
- систематичний контроль рівня засвоєння знань.
Сучасним типом практично орієнтованого іспиту у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця є об’єктивний структурований клінічний іспит (ОСКІ) задля об’єктивної оцінки таких важливих компетентностей майбутнього лікаря, як комунікація з пацієнтом та батьками дитини, дотримання етичних норм, клінічний огляд та техніка виконання медичних процедур, включаючи інвазійні втручання. На кафедрі розроблена сучасна методологія проведення іспиту «ОСКІ 2» на педіатричній станції, присвяченій методиці надання невідкладної допомоги новонародженій дитині. Доцентами Логіновою І.О. та Шевцовою Т.І. підготовлений відповідні навчальні відеофільми «Огляд новонародженого» та «Реанімація новонародженого».
На старших курсах у клініці дитячих хвороб кафедра робить особливий акцент на дуальності викладання питань дитячих хвороб, поєднуючи грунтовну теоретичну та постійну практичну підготовку майбутнього лікаря у клініці.
Досягнення колективу кафедри були визнані Міністерством охорони здоров’я України, що затвердило кафедру як опорну серед педіатричних кафедр вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації.
Колектив кафедри під керівництвом О.П. Волосовця протягом останніх років впровадив в роботу охорони здоров’я численні новітні методи діагностики та лікування, зокрема: оцінку коронарного кровообігу у дітей за допомогою допплєрографії; ранню діагностику та лікування серцевої недостатності у дітей; лікування захворювань бронхолегеневої системи у дітей; сучасні методи діагностики важкості перебігу атопічного дерматиту та бронхіальної астми у дітей.
Колектив кафедри педіатрії №2 НМУ у 2019 році
Кафедра працює на базі одного з кращих за показниками надання медичної допомоги дитячому населенню в Україні дитячих госпіталів – Київській міській клінічній дитячій лікарні № 2, що обслуговує понад 250 тисяч дитячого населення Лівобережжя м. Києва.
Щорічно кафедра педіатрії № 2 постійно ділиться своїм досвідом методичної та педагогічної роботи на методичних засідання усіх педіатричних кафедр України з актуальних питань викладання педіатрії, де приймаються комплексні та цілеспрямовані рішення щодо поліпшення підготовки лікарів за навчальними дисциплінами «Догляд за хворими», «Пропедевтика педіатрії», «Педіатрія», «Педіатрія з дитячими інфекційними хворобами» тощо.
На кафедрі педіатрії №2 всю її 75-річну історію плідно працює студентський гурток та йде підготовка молодих науковців. У 2019 році вихованка кафедри студентка 6 курсу НМУ Лілія Корх виборола перше місце у Всеукраїнській Студентській Олімпіаді за спеціальністю «Педіатрія».
Лілія Корх разом із Вчителями – співробітниками кафедри: професором С.П. Кривопустовим, доцентами О.В. Мозирською, та Т.І. Шевцовою
Професори та доповідачі з усіх закладів вищої медичної освіти України на конференції «Актуальні питання педіатрії» (Львів, 2019 рік)
Учасники XIV Конгресу педіатрів України «Актуальні проблеми педіатрії» (Київ, 2019 рік)
Девізом кафедри у підготовці висококваліфікованих лікарів є прекрасний вислів її фундатора, академіка Сідельникова В.М.: «Щоб бути хорошим лікарем, треба передусім бути доброю людиною, мати серце, сповнене справжньої чуйності і душевної щирості, а до страждань чужої дитини ставитись як до страждань власної».
І нині співробітники кафедри педіатрії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця продовжують розвивати славні традиції своїх попередників і намагаються бути гідними величі їх діянь.
