Головна/Про Університетську клініку

Про Університетську клініку

Університетську клініку Національного медичного університету імені О.О. Богомольця створено у 2021 році шляхом реорганізіції Республіканської клінічної лікарні Міністерства охорони здоров’я.

Нині заклад надає послуги первинної медичної допомоги населенню, має власний Стоматологічний медичний центр, консультативно-діагностичне та стаціонарне відділення. В Університетській клініці імені О.О. Богомольця працює понад 320 лікарів та медичних працівників.

Історія

Історія Університетської клініки

Лікарня лютеранської громади (відома як лікарня водників) — лікарня в центрі Києва, заснована німецькою Євангелічно-лютеранською громадою. Розташована на вулиці Володимира Винниченка, 9. У будівлі розміщується Університетська клініка НМУ імені О.О. Богомольця.

Історично-хронологічна довідка:

В 1913 році було розпочато будівництво лікарні після того, як Київська Міська Дума виділила землю німецькій Лютеранській громаді.

В 1914 році будівництво лікарні було закінчено. Вона отримала назву Євангелічної лікарні.

До 1918 року (під час першої світової війни) в лікарні було розгорнуто військовий шпиталь. Після війни лікарню знову було передано Лютеранській громаді, вона мала 60 ліжок.

В 1921 році лікарню було переобладнано на 100 ліжок та передано відділу охорони Південно-Західної залізниці та Дніпровського басейну. Першим головним лікарем був Бєлов А.В., якого змінив видатний організатор охорони здоров’я Окронарідзе І.Г.. В лікарні надавалась медична допомога цивільному населенню м. Києва, залізничникам та водникам.

З 1933року після розділення лікувальних закладів залізничного та водного транспорту лікарня для обслуговування водників функціонує самостійно. Головним лікарем лікарні був Ромбульт Г.Є..

З 1934 року лікарня стає базою для кафедри факультетської терапії №2 Київського медичного інституту, якою завідував професор Іванов В.М..

В 1938 році було закінчено будівництво двоповерхової будівлі лікарні (нині – адміністративний корпус).

В 1941 році з початком Великої Вітчизняної війни колектив лікарні та кафедри було евакуйовано. В роки німецько-фашистської окупації м. Києва лікарню було пограбовано, будівлю пошкоджено.

В 1943 році після звільнення м. Києва в лікарні розміщувався шпиталь першого Українського фронту.

В 1946 році лікарню було передано Дніпровському водздороввідділу.

В 1948 році лікарню об’єднано з поліклінікою згідно наказу Дніпровського водздороввідділу №27 від 15.П. 1948 року і лікарня мала назву Київська клінічна басейнова лікарня дніпровського водздороввідділу.

В 1956 році лікарня перейшла в підпорядкування Міністерству охорони здоров’я і одержала назву «Київська клінічна лікарня по обслуговуванню водників МОЗ УРСР» та стала базою Академії медичних наук СРСР (згідно наказу МОЗ УРСР №493 від 02.03.1956 р.)

З 1961 року по 1963 рік головним лікарем лікарні був Кулагін М.І.

В 1962 році закінчилося будівництво триповерхової добудови головного корпусу (з аудиторією). В лікарні було розгорнуто 250 ліжок.

В 1962 році терапевтичній клініці лікарні Постановою Ради Міністрів УРСР № 212 від 28.02.01962 року присвоєно ім’я академіка Академії наук УСРС та Академії медичних наук СРСР заслуженого діяча науки України В.М. Іванова, який очолював кафедру і клініку Київського медичного інституту на базі лікарні. Лікувальний заклад було реконструйовано. Територія огороджена по периметру, в’їзд на господарське подвір’я відокремлений від під’їзду до приймального відділення. Є окремі під’їзди до лікувального корпусу, господарчої, патологоанатомічної частини та адміністративного корпусу лікарні.

З 1963 року до 1975 року головним лікарем лікарні був Чистяков В.О. .

В 1971 році було закінчено будівництво дев’ятиповерхового корпусу, в якому розмістились урологічне та нефрологічне відділення лікарні. Кількість ліжок в лікарні зросла до 440.

В 1975 році урологічний корпус було вилучено з лікарні і передано Науково-дослідному інституту урології та нефрології МОЗ УРСР.

З 1974 року по 1977 рік на базі лікарні функціонував Республіканський алергологічний центр.

З 1975 року по 1999 рік головним лікарем лікарні був заслужений лікар України Українець В.П..

В 1984 році «Київська клінічна лікарня по обслуговуванню водників МОЗ УРСР» перейменована в «Київську центральну басейнову клінічну лікарню МОЗ УРСР» (згідно наказу МОЗ УРСР№ 86 від 17.02.1984 року).

З 2004 року згідно нової редакції статуту лікарня має назву – Державний заклад «Київська центральна басейнова клінічна лікарня МОЗ України».

З 1999 року по 2013 рік лікарню очолює головний лікар, кандидат медичних наук Пранік С.А.

За погодженням з державною адміністрацією м. Києва за лікарнею закріплено контингент населення в кількості 27 750 чоловік.

З 2010 року згідно наказу МОЗ України № 178-0 від 03.09.2010 року відповідно до закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 02.11.2006 року № 1542, змінено назву Державного закладу «Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України» на Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України»

З вересня 2013 року по вересень 2016 року лікарню очолює головний лікар, кандидат медичних наук Шадлун Дмитро Ростиславович.

З вересня 2016 року по грудень 2020 року лікарню очолює головний лікар Коломейчук В.М..

У 2021 році Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я» реорганізовано в Університетську клініку шляхом приєднання до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Керівництво