Кафедра педіатрії № 1

Історія кафедри

Кафедра педіатрії №1  є наступницею кафедри педіатрії медичного факультету університету Святого Володимира, відкритої в 1889 році.

Першим завідувачем кафедри був професор В.Е. Чернов, який очолював її до 1915 року. Базою кафедри була, відкрита в 1891 році, дитяча клініка на території Олександрійської лікарні, яка окрім того мала терапевтичне, інфекційне та хірургічне відділення. Професор Чернов В.Е. працював як педіатр, інфекціоніст та як дитячий хірург. Навколо створеної  кафедра педіатрії сформувалася Київська школа педіатрів, до якої увійшли І.В. Троїцький, Е.А. Скловський, Л.А.Фінкельштейн, О.О. Карницький, О.З. Лазарев, В.А. Жуковський, І.М. Ямпольський та інші.

В 1915 році кафедру очолив професор Ф.Д. Румянцев. Співробітники кафедри продовжили започатковані при проф. Чернову В.Е. вивчення дитячих інфекційних хвороб, розпочали вивчення основ раціонального харчування здорових дітей, хронічних розладів харчування, захворювань нирок у дітей.

На етапах становлення і формування української педіатричної школи діяльність кафедри тісно пов’язана з іменами таких видатних фахівців педіатричної галузі як С.Ф. Хотовицький (1), Г.Н. Сперанський (2), О.М. Хохол (3), О.Ф. Тур (4), М.С. Маслов (5), В.І. Молчанов (6), а в подальшому П.М. Гудзенко, В.М. Сідельников, В.Д. Чеботарьова, П.С. Мощин, І.М. Руднєв, Б.Я. Резник, В.А. Белоусов, О.М. Лук’янова.

 1.   2.    3.     4.    5.   6.

З 1934 року базою кафедри стало дитяче відділення Дорожньої клінічної лікарні Південно-Західної Залізниці.

Під час Великої Вітчизняної Війни кафедру, що була евакуйована разом з медичним інститутом  до Челябинська, очолював професор С.О. Дуліцький. В повоєнний час керівниками кафедри були професори: В.Г. Балабан (1944 – 1946), Г.М. Лопатін (1946 – 1948) та доцент О.В. Черкасов (1948 – 1949).

З 1950 року кафедру очолила професор Р.Ю. Кольнер. У той час це була кафедра педіатрії лікувального та санітарно-гігієнічного факультетів Київського медичного інституту. Під керівництвом професора Р.Ю. Кольнер проводилась науково-дослідна робота, присвячена проблемі гепатобіліарної патології та захворюванням крові у дітей.

З 1971 до 1975 року кафедру очолювала учениця Р.Ю. Кольнер професор О.С. Свешнікова. Її наукові праці були присвячені вивченню туберкульозного менінгіту та геморагічних захворювань у дітей. Велику увагу співробітники кафедри приділяли допомозі практичній охороні здоров’я, шляхом проведення  консультативних виїздів співробітників кафедри в районні лікарні Київської, Житомирської, Черкаської областей.

З 1975 року до 1991 року кафедру педіатрії лікувального факультету очолювала професор А.О. Андрущук. Співробітники кафедри під її керівництвом займалися вивченням імуннодефіцитних станів, досліджували причини та принципи лікування частохворіючих дітей, алергічний та лімфатико-гіпопластичний діатези, розробляли шляхи реабілітації цих категорій дітей.

З 1991  по 2016 кафедру очолювала  професор О.В. Тяжка.

Науково-дослідна робота кафедри в цей час спрямована на вивчення механізмів трансформації вродженої та набутої схильності до захворювань в найбільш поширені алергічні, інфекційно-запальні, метаболічні хвороби, вивчались клініко-лабораторні особливості дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини та розроблялись заходи для реабілітації даних категорій дітей. В цей час на  кафедрі досліджувались причини та патогенетичні механізми розвитку хронічної гастродуоденальної патології у дітей.

З вересня 2016 року кафедру очолює  доктор медичних наук, професор Березенко Валентина Сергіївна, яка є керівником  Центру дитячої гепатології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології  ім. акад. О.М. Лукянової НАМН України».

Науково-дослідна робота кафедри  проводиться за декількома напрямками: продовжуються дослідження особливостей та принципів терапії алергічних захворювань в дитячому віці та  особливості перебігу  патології  шлунково-кишкового траку у підлітків з харчовою гіперчутливістю, а на базі Центру дитячої гепатології  досліджуються механізми, в тому числіі і вітамін D -залежні, та особливості прогресування  автоімунного та   хронічних вірусних гепатитів В та С у дітей.