НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра фармакології

Наукова робота

Одним з напрямків наукової діяльності кафедри фармакології була біохімічна фармакологія. На кафедрі широко застосовували методи поглибленого вивчення біохімічних процесів, які відбуваються на різних рівнях структурної організації для всебічного аналізу механізмів дії лікарських засобів різних фармакологічних груп. В першу чергу був проведений глибокий аналіз біохімічних механізмів дії еталонних кардіотоніків – серцевих глікозидів, а також засобів, що мають антигіпеіртензив-ний, антиангінальний, гіполіпідемічний вплив.
Ще в ЗО-60-і роки академіком О.І. Черкесом і співробітниками встановлено, шо малі дози дигітоксину, подібно ацетилхоліну підвищують рівень глікогену в міокарді, а сумісне введення цих медикаментів потенціює кардіотонічні ефекти. В подальших дослідженнях співробітників кафедри (І.О. Борзенко, Т.В. Кава, В.В. Бабак, Н.В. Савченко, І.Ю. Мельник) показано, що не тільки серцеві глікозиди, а й речовини метаболітної природи (солі сукцинової, глутамінової кислот, фосфаден, рибофлавін, убіхінон, ацетил цистеїн, таурин) впливають на рівень глікогену, аденіло-вих нуклеотидів, креатинфосфату та ін. Проведені дослідження дозволили встановити, що малі дози серцевих глікозидів підвищують рівень глікогену в міокарді, а токсичні дози зменшують вміст аденілових нуклеотидів, нікотинамідних коферментів, креатин-фосфату. (В.Ф. Мельникова, Н.М. Дмитрієва, Н.О. Горчакова, Л.Г Голота). Подальше вивчення впливу серцевих глікозидів і нового неглікозид-ного кардіотоніку суфану, маглукорду, спіруліни і карбюлози, особливо на ферменти гліколізу та циклу Кребса, ліпіди, окислювальне фосфорилю-вання допомогло встановити молекулярні механізми дії цих медикаментів (Н.О. Горчакова, Л.Г. Голота, І.Ф. Полякова). Значну роль мали роботи по встановленню впливу серцевих глікозидів та метаболітних засобів на фракційний склад білків міокарду і вміст нуклеїнових кислот та обмін кальцію. Проведені дослідження показали, що, з одного боку, серцеві глікозиди підвищують вміст іонізованого кальцію в міокарді, з іншого – змінюють фізико-хімічні (конформаційні) властивості білків для кращої взаємодії з кальцієм (Н.М. Дмитрієва, Н.О. Горчакова),
Враховуючи те, що неестерифіковані жирні кислоти є одним з головних субстратів, які забезпечують енергетичний обмін міокарда, а також з посиланням на те, що ліпіди відіграють важливу роль у формуванні структурних елементів в клітинах, певний розділ робіт співробітників кафедри присвячений вивченню впливу серцевих глікозидів і метаболітних засобів на показники ліпідного обміну, на якісні й кількісні зміни в складі міокарда інтактних тварин та при серцевій недостатності (Б.М.Клєбанов, І.Ф. Полякова).
Значний розділ експериментальних досліджень співробітники кафедри (В.А. Луманов, Л.І. Казак, В.В. Ткачук, Н.М. Потьомкіна) присвятили вивченню біохімічної фармакології антигіпертензивних, антиангіналь-них, гіполіпідемічних препаратів на вищезазначені метаболічні показники не тільки в тканинах міокарда, але і в стінці аорти при моделюванні гіпертензивних станів, пітуїтринового і вазопресивного коронароспазмів.
Крім того, вивчено характер впливу вищезазначених препаратів на деякі сторони метаболізму міокарда, зокрема слід зазначити, що не тільки серцеві глікозиди, але й метаболітні сполуки (суфан, спіруліна, карбіцил, маглукорд, карбюлоза, фітозбори) мали антиоксидантну, гіпохолестеринемічну, гіполіпідемічну дію. Це було підтверджено не тільки при моделюванні серцевої недостатності, гіпоксичних станів, а також при різних стресових ситуаціях (імобілізаційній, холодовій та ін.).
Результати досліджень в галузі біохімічної фармакології на рівні систем енергозабезпечення та структурної цілісності мембран стали основою принципово нового підходу до розуміння основної ролі цих систем в механізмах адаптації життєво важливих органів при експериментальних патологічних станах і дозволили підійти до поняття первинного фармакологічного ефекту (І.С. Чекман). Для більш глибокого розуміння механізму дії ліків були потрібні більш тонкі фізико-хімічні дослідження, які допо-
могли встановити основну роль головних процесів – комплексоутворення, абсорбції, дифузії, тригерних механізмів фармакологічного ефекту, які були суттєвим внеском в експериментальну, а надалі в клінічну фармакологію (І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, І.В. Ніженковська, В.В. Бобков).
Перші дослідження на підставі комплексоутворення адреноблокаторів, адреноміметиків, симпатолітиків з біометалами і біолігандами дозволили визначити головні ланки в процесах виділення, депонування і зворотнього захоплення катехоламінів під впливом цих медикаментів.
Перспективність обраного напрямку була підтверджена дослідженнями по фізико-хімічній фармакології серцевих глікозидів і метаболітних засобів. Так, в механізмі дії серцевих глікозидів встановлена їх властивість утворювати комплекси з кальцієм, що мало суттєве значення в проявах первинної фармакологічної реакції (Н.О. Горчакова).
Визначений вплив неглікозидних кардіотоніків, адреноблокаторів на мікров’язкість біомембрани, взаємодію з її білковим біошаром. Виконані квантово-хімічні дослідження, які дозволили виділити фармакофорні групи і висловити припущення про шляхи подальшого цілеспрямованого синтезу біологічно активних сполук (І.В. Ніженковська).
Внаслідок теоретичних розробок були створені препарати, що завершили II фазу клінічних досліджень: уфібрат, суфан, маглукорд; впроваджені в клінічну практику – карбюлоза, спіруліна. Продовжуються дослідження по розробці нових кардіотоніків синтетичного та природного походження (карбіцил, таруфін та ін.), а також подальшому впровадженню нової метаболітної сполуки з акто- і кардіопротекторними властивостями (І.С.Чекман, В.А.Туманов, Н.О.Горчакова). В ході проведених досліджень з фізико-хімічної фармакології вивчені комплексоутворюючі властивості майже ЗО лікарських засобів різного типу фармакологічної дії з компонентами біомембран: р-адреноміметики (ізадрин, добутамін, допамін, ефедрин), р-адреноблокатори (талінолол, пропранолол, метопролол і алпронолол), а-адреноміметики (мезатон, норад-реналін, адреналін, клофелін), а-адреноблокатори (празозин, дібенамін), антагоністи йонів кальцію (форидон, ніфедипін, німодипін), препарати нерецепторної дії (пентоксифілін, аймалін, папаверин, суфан, нікоти-намід), а також препарати інших фармакологічних груп (ацетилцистеїн, капотен, парацетамол, амізон, анальгін). Результати досліджень по вивченню фізико-хімічної фармакології дозволили встановити нові аспекти молекулярних механізмів дії серцево-судинних медіаторних, та метаболітних речовин, визначити процес їх комплексоутворення з біометалами та біолігандами в реалізації фармакологічної реакції. На підставі встановленої теоретичної закономірності здійснено цілеспрямований синтез різних хімічних речовин нестероїдної структури з кардіотонічною активністю.
Вперше у практиці країни розроблено методичні рекомендації, затверджені МОЗ СРСР у 1986 р., по доклінічному вивченню нових препаратів, що рекомендовані для клінічних випробувань кардіотонічних засобів. Розроблені й видані нові методичні рекомендації по доклінічним випробуванням кардіотонічних, антиангінальних, антиаритмічних, гіпотензивних, протиатеросклеротичних засобів (1995, 1996). Одержані важливі результати узагальнено в наукових довідниках та монографіях, таких як “Биологические аспекти координационной химии” (1979), “Осложнения фармакотерапии” (1980), “Физическая химия й клиническая фармакология сердечних гликозидов” (1985), “Фитонцидьт в медицине” (1990), “Биохимическая фармакология” (1991), “Магний в меди-цине” (1992), “Зкспериментальная й клиническая фармакология” (1995), “Зкологическая фармакология” (1998), “Фармакологическая регуляция тонуса сосудов” (1999), “Спирулина й здоровье” (2000), “Руководство по фармакологии” (2000), “Клінічна фітотерапія” (2000). На кафедрі провадиться також велика методологічна і методична робота, що відображено у підручниках “Фармакология” (1980), “Фармакология. Практические занятия” (1982), “Общая рецептура” (1985). “Справочник по клинической фармакологии й фармакотерапии” (1986), “Словарь терминов по фармакологии й фармации” (1989), “Рецептурньш справочник врача” 8 видань (1980-1998), “Фармакология с общей рецептурой” (1999). Під керівництвом професора І.С.Чекмана підготовлені докторські (С.Б.Французова, О.П.Вікторов, Н.О.Горчакова, С.Л.Ніколай, Я.С.Гудивок, С.С.Казак, Г.І.Степанюк, Я.Й.Тимошенко, В.А.Туманов, О.Й.Гриневич, А.В.Кириченко, Л.І.Казак, О.І.Берегова, Б.І.Парій та ін.) та кандидатські (Н.М.Потьомкіна, С.С.Казак, І.В.Ніженковська, В.В.Ткачук, Н.М.Пузенькіна. І.О.Борзенко, О.Й.Гриневич, Г.К.Боровкова, Н.Є.Ну-рищенко, Т.В.Кава, В.В.Бабак, М.І.Доні, О.В.Рощупкіна, І. Ю.Мельник, В.Ю.Дяченко, Н.В.Савченко, В.В.Бондур, Р.С. Довгань та ін.) дисертації. По результатах НДР 1986 р. професори І.С.Чекман, Н.О.Горчакова і В.А.Туманов удостоєні звання лауреатів Державної премії України. На кафедрі також проводяться широкі конкурсні та госпрозрахункові роботи з великим економічним ефектом та впровадженням у різні галузі народного господарства та медицини. Колектив кафедри проводить значну роботу по наданню допомоги установам практичної охорони здоров’я. На кафедрі фармакології навчаються студенти третіх курсів усіх факультетів, з 1984 р. введений курс клінічної фармакології для студентів 5-6-х курсів, з 2000 р. – курс клінічної фармації для студентів 4-го курсу фармацевтичного факультету.