Кафедра урології
Історія кафедри
Кафедра урології в Київському медичному інституті була заснована в 1924 році. До цього викладання урології проводилось факультативно, зокрема, завідувач кафедри госпітальної хірургії професор А.Г. Радзієвський читав окремі лекції, присвячені захворюванням органів сечостатевої системи.
Засновану кафедру урології очолив професор А.А. Чайка, який з 1907 до 1911 року навчався в Санкт-Петербурзі в Військово-медичній академії у видатного хірурга С.П.Федорова, а в 1914 році захистив докторську дисертацію на тему “До техніки нефротомії”.
Організувавши і очоливши кафедру в Київському медичному інституті, професор А.А. Чайка започаткував створення Київської наукової школи урологів, яка визначала подальший розвиток урології в Україні в цілому. Він організував і протягом багатьох років керував науковим товариством урологів України, був Головою 1-го з’їзду урологів України в 1938 році та Почесним Головою II конференції урологів бувшого СРСР в 1951 році. Перебуваючи на посаді головного хірурга евакуаційного пункту III Українського фронту за часів другої світової війни, головним хірургом Київського окружного шпиталю (1945-1962) та продовжуючи успішно керувати кафедрою урології Київського медичного інституту до 1960 року, генерал-майор медичної
Генерал-майор медичної служби, профессор А.А. Чайка |
служби професор А.А. Чайка набув великого досвіду хірурга-уролога. Він опублікував близько 100 наукових робіт, присвячених ушкодженням нирок та інших органів сечовиділення, захворюванням передміхурової залози, сім’яних міхурців, проблемам гнійної хірургії. Ним розроблена оригінальна техніка нефротомії і відновлення сечових шляхів при облітерації, він також є автором розділів “Пошкодження і захворювання сечоводів в “Посібнику для практичного хірурга” під ред. С.С. Гирголава (М.; Л., 1931.- Т. 7) та “Оперативне лікування захворювань простати” в монографії “Оперативна урологія” під ред. С.П.Федорова. Р.М.Фронштейна (М.; Л., 1934). Київська урологічна школа, започаткована проф. А.А.Чайкою, являє собою найбільшу і найплодовитішу в Україні. Прогресивного розвитку київській урології надали учні проф. А.А.Чайки: проф. О.В.Проскура, проф. Ю.Г.Єдиний, доцент В.Н.Скляр, проф. П.М.Федорченко, академік О.Ф. Возіанов.
На момент заснування в 1924 році базою кафедри було 19-е відділення Київського окружного військового шпиталю на 60 ліжок. Кафедра функціонувала 5 років. З 1928 року по 1937 рік урологія викладалась факультативно на кафедрах госпітальної та факультетської хірургії. Заняття проводили доценти О.Д. Панченко і П.І.Гельфер.
В 1938 році відновлену кафедру урології очолив професор П.І. Гельфер. Асистентами кафедри були Б.Ф. Златман, Ю.Л. Холчанський, М.Б. Пластунов. В той час кафедра розташовувалась на базі 25-ліжкового відділення залізничної лікарні.
Професор Проскура О.В. |
В період Великої Вітчизняної війни, коли Київський медичний інститут був евакуйований в м. Челябінськ, викладання урології проводилося в факультетській хірургічній клініці, головним чином, в поліклінічних умовах.
З 1945 року, з переходом професора П.І. Гельфера на роботу в Київський інститут вдосконалення лікарів, кафедру урології знову очолює професор А.А. Чайка. Працювали з ним доцент О.В. Проскура та асистенти Б.Ф. Златман, О.І. Янушевський, Ф.М. Шесткин. В 1952 – 1953 роках викладацький склад значно оновлюється. Закінчивши клінічну ординатуру при цій же кафедрі, асистентами стають В.М. Скляр і М.В. Двоєглазов. Доц. О.В. Проскура обирається завідувачем кафедри урології Київського інституту вдосконалення лікарів, де стає професором. А тимчасово перетворений на курс урології Київського медичного інституту продовжує очолювати генерал-майор медичної служби професор А.А. Чайка.
В післявоєнні роки клінічною базою кафедри (а часом – курсу) було урологічне відділення, розташоване в одноповерховому корпусі № 10 лікарні № 14, де функціонувало 90 – 100 ліжок. На той час це була найбільша в Україні за своїм оснащенням та можливостями столична клініка, яка повністю забезпечувала всю ургентну та планову допомогу урологічним хворим м. Києва та багатьох областей.
Коло наукових та практичних інтересів клініки урології Київського медичного інституту завжди було дуже широким, а авторитет – надзвичайно великим. Постійна увага приділялась таким поширеним захворюванням, як аденома і рак передміхурової залози, сечокам’яна хвороба. Наприклад, ще в той час, коли хірургічне лікування аденоми передміхурової залози здійснювалось виключно в два етапи, клініка вже виступала ініціатором більш ранньої діагностики цього захворювання та одномоментної аденомектомії. З цієї проблеми професор А.А.Чайка був доповідачем на I з’їзді російських хірургів у 1924 р . та на конференції урологів України в 1934 р.
Співробітники клініки вперше в СРСР і водночас з урологами
Професор Єдиний Ю.Г. |
ведучих країн Заходу розробили техніку промежинної аденомектомії та радикальної операції з приводу раку передміхурової залози та сім’яних міхурців. Розроблена та впроваджена в практику операція черезочеревинної трансплантації сечоводів в кишечник при пухлинах та пошкодженнях сечового міхура. Багато праць присвячено проблемам сечокам’яної хвороби, особливо у дітей (В.М.Скляр, 1951). Розробляються методи неоперативного видалення каменів сечового міхура за допомогою ультразвукового та електрогідравлічного впливу (Ю.Г.Єдиний, 1958-1960).
Результатом цих робіт став винахід апарата “Урат”, розроблений київським НПО “Квант” (Ю.Г.Єдиний, О.Г.Балаєв, 1962). Запропонований та впроваджений в практику оригінальний екстрактор для видалення каменів сечоводу (В.П.Пашковський). Вперше в СРСР розроблена та впроваджена в практику томографія нирок (Ю.Г.Єдиний, 1955).
Розробляючи проблеми туберкульозу сечостатевої системи, співробітники кафедри довели необхідність тотальної нефруретеректомії при туберкульозі нирки (1951). Вперше в СРСР проф. А.А.Чайка розробив техніку везікулектомії. З появою антибактеріальних протитуберкульозних препаратів вивчається їх дія та ефективність при різних формах туберкульозу сечових та статевих органів, переглядається тактика хірургічного лікування цих захворювань. Цій проблемі присвячено кілька дисертаційних робіт (М.В.Двоєглазов, Л.Г.Плужніков та ін.).
Важливе місце в науково-практичній діяльності клініки посідає проблема побутових, вогнепальних та операційних пошкоджень сечостатевих і суміжних органів. Обґрунтовується і пропагується метод дренування порожнини таза за Буяльським. Пропонуються і вдосконалюються методи оперативного лікування посттравматичних звужень та облітерацій уретри, що досить часто спостерігаються в повоєнні роки. При складних звуженнях заднього відділу уретри проф. А.А.Чайка запропонував ефективний метод пластики під назвою “модуляція уретри на товстому дренажі”, який позбавив багатьох хворих від пожиттєвого надлобкового сечоміхурового дренування, або від вимушеної пересадки сечоводів у кишечник. Цій проблемі присвячені докторська дисертація В.Л. Полонського, кандидатські С.А. Лейбеля, Є.І.Добровольського та ін.
Доцент Двоєглазов М.В. |
Великий досвід набуто кафедрою з діагностики та лікування тяжких і дуже поширених на той час травматичних міхурово-піхвових нориць. Цій проблемі присвячена докторська дисертація О.В. Проскури. Розроблена і впроваджена в клінічну практику черезміхурова фістулорафія при сечоміхурово-піхвових норицях (О.Ф.Возіанов, В.М. Скляр).
Кафедра першою в Україні почала розробляти проблеми дитячої урології. З її ініціативи було відкрито перше в Україні дитяче урологічне відділення. Наукові дослідження та клінічні спостереження відбилися в цілій низці кандидатських дисертацій, присвячених питанням дитячої урології (Ю.Г. Єдиний, В.М. Скляр, Л.В. Штанько, О.В. Терещенко, О.Ф. Возіанов та ін.).
А.А. Чайка сприяв відкриттю кафедр і курсів урології в багатьох медичних інститутах України, а також в організації на Україні науково-дослідного інституту урології та нефрології. З 1960 по 1966 рр. кафедра реорганізована в доцентський курс, який очолює доцент В.М.Скляр. З 1966 по 1981 р.р. відновленою кафедрою керував проф. С.Д.Голігорський. В ці роки наукова робота кафедри була присвячена проблемам хронічного пієлонефриту, нирковій недостатності, дитячіій урології, застосуванню радіологічних методів діагностики в урології. Захищають докторські дисертації О.Ф. Возіанов, М.Т. Терехов, кандидатські дисертації В.Д. Байло, М.Д. Зайченко, В.Р.Габович, В.Д.Яременко, С.П. Пасєчніков, В.П. Пінчук, П.І. Пивоваров, М.О. Гуцу та ін.
З 1981 р. по 2011 р. керівником кафедри був учень проф. А.А. Чайки, заслужений діяч науки, академік НАН та АМН України, Герой України, професор О.Ф. Возіанов.
Доцент Скляр В.М. | Доцент Штанько Л.В. |
В 1987 р. проф. О.Ф.Возіанов стає одночасно директором Інституту урології та нефрології. Він засновник, і з 1993 року – президент Академії медичних наук України.
Професор Голігорський С.Д. |
Академік О.Ф.Возіанов
Основними напрямками наукової діяльності кафедри є діагностика та лікування гнійно-запальних захворювань нирок, хірургія сечокам’яної хвороби, урогінекологія, пластична і реконструктивна урологія , ф ункціональна діагностика і радіологічні методи обстеження сечостатевих органів, термодіагностика і ультразвукові методи дослідження в урології.
Вперше в Україні засновано лабораторію термодіагностики та відділення екстракорпорального руйнування каменів нирок, запроваджено радикальну простатектомію, запропоновано класифікацію передраку та раку передміхурової залози і сечового міхура.
Розроблено й впроваджено радіоізотопні методи обстеження (комп’ютерна динамічна та статична гамасцинтіграфія), емболізацію ниркової артерії при пухлинах нирки, методи гемо- і ентеросорбції при деяких урологічних захворюваннях, нова методика черезміхурової фістулографії сечо-міхурово-піхвових нориць, оригінальні інструменти для оперативного видалення коралоподібних каменів нирок та електрорезекцію аденоми передміхурової залози на відкритому сечовому міхурі у хворих з великим ступенем операційного ризику. За розробку й впровадження нової методики одноетапної аденомектомії, що дала великий медичний та соціально-економічний ефект, О.Ф. Возіанову присуджена Державна премія УРСР в галузі медицини (1983).
Учні акад. О.Ф. Возіанова з числа співробітників та пошукувачів кафедри успішно захищають дисертації: С.П.Пасєчніков – докторську, В.О. Попов, О.П. Тихоненко, І.М. Дикан, О.А. Голець, І.М. Синишин, С.М. Півторак, В.Г. Бідний, О.Д. Нікітін, М.І. Полянська та ін. – кандидатські. П’ятеро з них продовжують працювати на кафедрі С.П. Пасєчніков – професором, В.Г. Бідний, В.О. Попов та О.Д. Нікітін – доцентами, О.А. Голець – асистентом), інші – за її стінами продовжують плідну наукову та практичну діяльність як в Україні, так і за її межами.
Професор Пасєчніков Сергій Петрович
Завідувач кафедри (2011-2021 рр.), д.мед.н, професор кафедри урології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, завідувач відділу запальних захворювань ДУ «Інститут урології ім. акад. О.О.Возіанова НАМН України».
В 1978 році захистив кандидатську дисертацію «Функціональний стан нижніх сечових шляхів у хворих на аденому передміхурової залози», а в 1990 році − докторську дисертацію «Термографічна діагностика урологічних захворювань». В 1994 році присвоєне вчене звання «Професор» по кафедрі урології.
Основні напрямки наукової діяльності: розробка і впровадження в клінічну практику нових методів діагностики та лікування запальних захворювань органів сечової і чоловічої статевої систем, пухлин передміхурової залози, сечокам’яної хвороби.
Опубліковав більше 600 наукових робіт, в тому числі 32 – у виданнях, що входять до Scopus, 10 монографій, 17 підручників та навчально-методичних посібників, 34 винаходи. Підготував 22 кандидатів та 2 докторів медичних наук.
Виданий за його редакцією перший національний підручник «Урологія» (2013), вийшов також англійською мовою (2016) та двічі перевидавався в обох зазначених редакціях, отримуючі високу оцінку спеціалістів і студентів.
Член правління Асоціації урологів України (1998), член Європейської (1994) та Всесвітньої (1997) асоціацій урологів. Член атестаційної комісії МОЗ України, член експертної ради Вищої атестаційної комісії України (1998 – 2004, 2008–2010), головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «урологія» (1993–2005, 2007-2012). Член Вченої ради медичного факультету № 2 НМУ ім. О.О.Богомольця. Член Вченої ради ДУ «Інститут урології ім. акад. О.О.Возіанова НАМН України». Входить до складу редакційної ради журналів «Здоров’я чоловіка», «Нирки», «Урологія».
Нагороджений Почесними грамотами Київського міського голови (2001,2003), НАМН України (2005), МОЗ України (2010), Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (2011), має почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2011). Нагороджений орденом «Христа Спасителя» УПЦ КП (2010).
Має вищу кваліфікаційну категорію лікаря-уролога, спеціалізацію з онкоурології та ендоурології. Надає діяльну консультативну допомогу закладам охорони здоров’я, бере активну участь у процесі безперервного професійного розвитку практичних лікарів України.
На согоднішній день завідувачем кафедри являється д.мед.н, професор Нікітін О.Д.
Завідувач кафедри д.мед.н, професор Нікітін О.Д.