Кафедра загальної хірургії №2
Про кафедру
ІСТОРІЯ КАФЕДРИ
Кафедра загальної хірургії №2 організована 1934 року на санітарно-гігієнічному факультеті Київського медичного інституту під назвою «кафедра хірургії», що викладала загальну, факультетську, шпитальну та військово-польову хірургію. Під час Другої світової війни у 1941 році евакуйована з Києва і повернулась у 1944 році. Численні зміни освітніх програм та реорганізації відображались як у дисциплінах , що викладала кафедра так і назві кафедри. У 1977 році кафедра отримує назву «Загальної хірургії з курсом військово-польової хірургії», пізніше 1994 році кафедра отримує назву «Загальної хірургії №2 з курсом військово-польової хірургії», а вже 2005 року кафедра отримує сьогоднішню назву – «Загальної хірургії №2». Кафедра у складі санітарно-гігієнічного факультету була протягом 81 року, котрий у 1990 році був перейменований у «Медико-профілактичний» а з 1994 року на «Медичний №4». З 2017 року кафедра у складі факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України .
Перші три роки після організації кафедри її клініка розташовувалася в хірургічному відділенні лікарні ім. Жовтневої революції (сьогодні – КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» ), а наступні роки до 1941 року – у залізничній лікарні, що знаходилась на території Покровського монастиря. Першим завідуючим кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету у 1934 році був обраний відомий хірург, учасник Першої та Громадянської воєн, учень М.М.Волковича, професор Сергій Лук’янович Тимофєєв. Тимофєєв С.Л. проявив високу майстерність як хірург і великий організатор у сфері медичної освіти. Про це свідчить той факт що він у 1923 році заснував та очолив кафедру ортопедії і травматології, пізніше у 1932-1934 роках був організатором та очільником однієї з перших кафедр військово-польової хірургії в Україні. Від свого вчителя М.М.Волковича Сергій Лук’янович перейняв глибоке медичне мислення, практичні навички та любов до викладацької діяльності. Він добре знав основи викладання хірургії і травматології, військово-польової хірургії. Сергій Лук’янович був чудовим викладачем, наставником та вихователем. Серед численних учнів були професори С.Т.Новицький, А.Р.Шуринок, А.Я.Штефтель, І. Т. Шевченко та інші, які у свій час завідували хірургічними кафедрами Київського медичного інституту.
В клініці кафедри виконувались операції на органах черевної та грудної порожнини, операції на щитоподібній залозі, як планові так і невідкладні. Стан лікувальної роботи у клініці був на рівні розвитку хірургії того часу.
З часу організації кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету в 1934 році і до 1956 року наукових розробок певних тем на кафедрі не було. Про те співробітники публікували свої наукові праці в центральних хірургічних журналах, виступали з доповідями на Всесоюзних, Українських з’їздах хірургів. Роботи проф. С.Л.Тимофєєва були присвячені вогнепальним пораненням крупних суглобів, проникаючим пораненням живота, грудної клітини, травмі голови.
У серпні 1941 року Київський медичний інститут був евакуйований спочатку у Харків, а згодом до Челябінську, де функціонував з 1941 по 1944 рік. В евакуації, кафедри хірургії Київського медичного інституту злилася з кафедрами хірургії Київського державного медичного інституту(2-го медичного інституту) в одну кафедру хірургії, яку в ці роки очолив доцент Б.М.Городинський.
Після повернення у Київ і відновлення роботи медичного інституту в 1944 році, кафедру хірургії санітарно-гігієнічного факультету очолив доцент Борис Михайлович Городинський. Базою кафедри слугувало хірургічне відділення Обласної клінічної лікарні. У 1948 році кафедра була переведена в новостворене друге хірургічне відділення лікарні ім. Жовтневої революції.
Фото. Операційна 1948 рік, оперує доц.Гродинський Б.М.
Під час завідування кафедрою Б.М. Городинським проводилось викладання загальної, факультетської, шпитальної та військово-польової хірургії. Слід зазначити, що методика викладання хірургії на санітарно-гігієнічному факультеті нічим не відрізнялась від викладання цієї дисципліни на інших факультетах Київського медичного інституту. Залишалась не вирішеною проблема необхідної кількості учбових класів.
Доцент Городинський Б.М. – був хірургом широкого діапазону, є автором більш ніж 50 наукових праць, присвячених проблемам гнійної хірургії, онкології, питанням абдомінальної хірургії, мав численні публікації присвячені методиці, діагностиці, способам хірургічного лікування захворювань товстого кишечника та шлунку, хронічному остеомієліту.
З 1946 по 1949 рік під керівництвом доц. Городинського Б.М. на кафедрі працює М. Б. Сітковський, спочатку у якості клінічного ординатора а після захисту кандидатської дисертації у якості асистента. В подальшому Микола Борисович стане д. мед. н., професором , видатним дитячим хірургом, з 1969 по 1992 рік буде очолювати кафедру хірургії та ортопедії дитячого віку Київського медичного інституту, з 1969 по1995 роки буде головним дитячим хірургом МОЗ України.
Борис Михайлович Городинський очолював кафедру до 1953 року.
В 1953-1955 роках кафедру хірургії санітарно-гігієнічного факультету очолив професор Микола Михайлович Амосов, який впровадив в клінічну практику операції на легенях при туберкульозі та гнійних процесах, а також на серці, головним чином при набутих вадах. Цей відносно короткий період був його стартом до підйому на найвищі сходини хірургічної, педагогічної, наукової, літературної та громадської діяльності, як в Україні, так і далеко за її межами.
Фото. Амосов М. М. проводить вдосконалену операцію при вогнепальному пораненні колінного суглоба. Одна із останніх операцій воєнних років. Німеччина, квітень 1945 рік
У 1953 році на базі міської лікарні, за адресою вул. Рейтерська 22, було відкрито хірургічне відділення, яке стало базою торакальної хірургії під керівництвом професора М.М. Амосова. М.М.Амосов у 1954 році запросив до себе на кафедру на посаду асистента Авілову О.М. з якою він працював у 1947-1952 роках, будучи головним хірургом Брянського обласного здороввідділу та завідуючим хірургічного відділення Брянської обласної лікарні. Ольга Матвіївна Авілова пропрацювала на посаді асистента один рік а у подальшому стала видатним українським хірургом і вченою світового рівня, д. мед. н., професором очолювала кафедру торакальної хірургії та пульмонології Київського інституту удосконалення лікарів (сьогодні- «Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика»).
Разом з професором М.М.Амосовим у цей період продовжив працювати доцент Б.М. Городинський та доцент М.М.Земсков, який у 1955році перейшов на нашу кафедру з кафедри хірургії педіатричного факультету, а далі з 1959 року і на протязі 30 років очолював у Луганському медичному інституті кафедру госпітальної хірургії. Авілова О.М., Земсков М.М. стали видатними хірургами, професорами, завідувачами кафедр і внесли значний вклад в розвиток хірургії в Україні.
Головний напрямок наукової і лікувальної діяльності кафедри за завідування М.М.Амосова було хірургічне лікування туберкульозу і нагноювальних процесів легень. Він опублікував монографію “Очерки торакальной хирургии” видану у 1956 році, яка є настільною книгою торакальних хірургів до теперішнього часу.
У 1955 році кафедру хірургії санітарно-гігієнічного факультету очолив видатний фахівець, професор Йосип Григорович Туровець. Попередньо він успішно керував хірургічною клінікою Київського інституту переливання крові, де отримав високу підготовку та досвід, працюючи доцентом кафедри факультетської хірургії Київського медичного інституту під керівництвом академіка А.П.Кримова.
Професор Туровець Й.Г. виділявся високою ерудицією та майстерністю при проведенні оперативних втручань щодо захворювань органів черевної порожнини, великих судин та органів кровотворення. Він вніс значний внесок у розвиток сучасних методів лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хірургічне лікування гриж. Також сприяв розвитку сучасної анестезіології та хірургії щитоподібної залози. Його наукові праці охоплювали різні аспекти хірургії, включаючи військово-польову хірургію.
Фото. Колектив кафедри 1966 рік (зліва направо): Нижній ряд: – ас. Корвацький Б.Г., доц. Улановський І.Н., проф. Туровець Й.Г. , доц. Степаненко А.П.;верхній ряд: клінічний ординатор Куценок В.А., ас. Клименко М.Г., клінічний ординатор Остапчук М.М., ас. Федоров Е.А.
Базою для кафедри слугувала Міська клінічна лікарня №9, розташована на вул. Червоноармійській (сьогодні – Велика Васильківська)1-3, поруч із Бесарабською площею, у старовинній будівлі. З 1960 року реорганізація навчального процесу на санітарно-гігієнічному факультеті торкнулася і викладання хірургії. На п’ятому курсі замість шпитальної хірургії викладали промисловий, сільськогосподарський травматизм з організацією травматологічної допомоги.
В 1963 році проф. Й.Г.Туровцем створено повнометражні учбово-наукові фільми «Аллопластика грыж живота», «Некрози», «Склерозирующая терапия варикозно-росширеных вен нижних конечностей», «Хирургическое лечение зоба» та ін., які демонструвалися під час лекцій. Головними науковими напрямками кафедри були знеболення хірургічних операцій, хірургічне та комплексне лікування варикозного розширення вен, хірургічне лікування портальної гіпертензії, регіонарна перфузія при облітеруючих захворюваннях судин нижніх кінцівок, сучасні питання герніології, проктології та інші.
Результатом наукових праць співробітників кафедри Й.Г.Туровця, І.Н Улановського, А.П.Степаненко, Б.Г.Корвацького, М.Й.Романюка, Е.А.Федорова були викладені на з’їздах хірургів, ендокринологів України, СРСР. У 1966 році опублікована монографія І.Н.Улановського “Гострі парапроктити і фістули прямої кишки”.
У 1974 році кафедру очолив видатний фахівець, професор Іван Денисович Танасієнко, який отримав високоякісну хірургічну підготовку під час навчання у визнаного хірурга А.Л.Пхакадзе та професора М.Н.Ковальова. Він вступив у клінічну практику, володіючи всіма аспектами абдомінальної і серцевої хірургії. Разом із професором А.К.Горчаковим та доцентом А.П.Степаненко він продовжив дослідження у галузі хірургічної ендокринології. Доцентом Г.В.Буренком було науково обґрунтовано впровадження полімерів та біологічного клею в черевну хірургію.
Фото. Заняття з студентами. 1974 рік.
І.Д.Танасієнко визначається як винятковий хірург-клініцист, талановитий педагог і висококваліфікований організатор. Кафедра являється піонером у розробці та використанні методики мікрохвильової резонансної терапії виразки дванадцятипалої кишки з наступною еволюцією до наднизько-частотних випромінювань і інформаційно-хвильової терапії. Ініціатором та ентузіастом цієї проблеми є к. мед. н., асистент В.А.Куценок.
Фото. 65-річчя проф. Танасієнка І.Д.,1990 рік. (зліва направо): Нижній ряд: ас.Куценок В.А., проф. Крижановський Я.Й., доц. Степаненко А.П., всередині- проф. Танасієнко І.Д, далі невідомий гість, доц.Корвацький Б.Г. , ас. Кульбака В.С. ; верхній ряд – ас.Романюк М.Й., клін.орд. Аль Насір Сахель, ст.лаб. Грубник Б.П.
Кафедра хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту з 1976 року розміщена на базі Київської міської клінічної лікарні № 3.
У 1977 році за наказом ректора інституту академіка Гончарука Є.Г. відбулось перейменування кафедри, вона отримала назву «Кафедра загальної хірургії і військово-польової хірургії» санітарно-гігієнічного факультету. Предмет «Військово-польова хірургія» у різні роки на кафедрі викладали: доценти Крижановський Я.Й. та Корвацький Б.Г., асистенти Кульбака В.С., Фурманець О.І., Романюк М.Й., Бабиченко М.О.
Основним напрямком наукової роботи кафедри за період 1956-1996 року була розробка і впровадження в клінічну практику охорони здоров’я методів діагностики, хірургічного лікування і профілактики захворювань щитоподібної залози. Під керівництвом відомих вчених – завідувачів кафедрою професорів Туровця Йосипа Григоровича та Танасієнка Івана Денисовича за 40 років співробітники кафедри (доц. Степаненко А.П., доц. Корвацький Б.Г., асистенти Хоменко Д.Г., Куценок В.А., Романюк М.Й.) внесли значний вклад в розвиток вітчизняної хірургічної ендокринології. Наукові досягнення з проблеми патології щитоподібної залози високо оцінені державою. Комітетом по Державним преміям Української РСР в галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР від 13 грудня 1988 року проф. Танасієнко І.Д., доц. Степаненко А.П. і ас. Романюку М.Й. присуджена Державна премія УРСР з врученням дипломів Лауреатів Державної премії.
У 1994 році кафедру очолив видатний фахівець, заслужений працівник народної освіти, академік Академії Вищої школи України, професор Ярослав Йосипович Крижановський. Важливо відзначити, що з 1995 року на кафедрі навчались студенти Чернігівського філіалу університету, і вони входили до складу деканату медичного факультету №4.
Фото. Ранкова нарада. 1996 рік (зліва направо) ас. Супрун Ю.О., доц. Меллін В.М., ас. Мазур С.М., проф. Танасієнко І.Д., проф. Буренко Г.В., зав. каф. проф. Крижановський Я.Й..
Під керівництвом відомих учених, професора О.Г.Елецького та А.Х.Озерова, Я.Й.Крижановський став визнаним ученим ортопедом-травматологом.
Від 1981 року, пройшовши шлях від доцента до професора, завідувача кафедрою, він активно працював над розробкою реконструктивно-відновних операцій при захворюваннях суглобів, ендопротезування, кісткової пластики при переломах, псевдоартрозах, остеомієліті та пухлинах. Як декан з інтернатури, він вперше організував та удосконалив систему післядипломної освіти в Національному медичному університеті. Також варто відзначити, що в цей період на кафедрі працював професор Г.В. Буренко, який керував хірургічною клінікою та займався науковою діяльністю. Його наукові дослідження присвячені хірургії шлунка та 12-палої кишки, позапечінкових жовчовивідних шляхів, гнійної хірургії та використанню біополімерів у хірургії.
В 2002 році асистент кандидат медичних наук О.М.Коваленко «За роботу та впровадження нових методів діагностики і раннього хірургічного лікування глибоких опіків та їх наслідків» удостоєна звання Лауреата Державної премії України. В подальшому на кафедрі Ольга Миколаївна захистить у 2012 році докторську дисертацію, працюватиме на посадах доцента та професора. Численні праці доц. Коваленко О.М., ас. Кульбаки В.С., доц. Пуськова М.І., присвячені комбустіології.
Колектив кафедри вніс значний вклад в розробку і удосконалення методів лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, панкреатиту, перитоніту, гострої кишкової непрохідності, венозної патології нижніх кінцівок, гнійно-септичних ускладнень та захворювань щитоподібної залози.
На фото(зліва направо): Нижній ряд: ст. лаборант Сук Л.Л., проф. Буренко Г.В доц.Коваленко О.М., проф. Крижановський Я.Й., доц.Антонів В.Р; середній ряд –ас.Романюк М.Й., доц. Меллін В.М., ас.Фурманець О.І., ас.Куценок В.А., ас.Кульбака В.С.; верхній ряд –Доц.Пуськов М.І., ст. лаб. Черненко В.М., ас. Шпита П.О. ас. Галига. Т.М.; Центральний вхід до Київської міської клінічної лікарні №3, вул. П.Запорожця 26, Київ,2005рік.
У серпні 2011 року кафедру загальної хірургії № 2 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця очолив професор Іоффе О.Ю. Іоффе Олександр Юлійович, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор. З 1994 р. по 1999 р. перебував на посаді молодшого наукового та наукового співробітника відділу хірургії шлунково-кишкового тракту Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії НАМН України (сьогодні-Національний науковий Центр хірургії та трансплантології ім.О.О.Шалімова НАМН України). В 1999-2001 рр. працював асистентом, а в 2001-2006 рр. – доцентом, з 2006 по 2011 рр. – професором кафедри хірургії №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.
На фото (зліва направо). Нижній ряд: доц. Коваленко О.М., проф. Крижановський Я.Й., зав. каф. проф. Іоффе О.Ю. проф. Буренко Г.В; середній ряд – доц. Антонів В.Р., ас. Тарасюк Т.В., доц. Меллін В.М., доц. Стець М.М., ас. Кульбака В.С., доц. Супрун Ю.О.; верхній ряд – старші лаборанти Сук Л.Л, Черненко В.М., асистенти Перепадя В.М., Стеценко О.П., Галига Т.М., Цюра Ю.П., Черенок Е. П.; Київ,2012 рік.
ЗАВІДУВАЧІ КАФЕДРОЮ
професор Тимофєєв Сергій Лук’янович (1875-1943) очолював кафедру 1934-1941 рр., доктор медицини (1908), професор, засновник та завідувач кафедри ортопедії і травматології (1923 – 1932), військово-польової хірургії (1932-1934) та хірургії санітарно-гігієнічного факультету (1934 – 1941 ). Закінчив медичний факультет Київського університету. Учень М. М. Волковича. У 1908 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеню доктора медицини на тему “До питання про патогенез ниркових набряків”. Автор більш ніж 90 наукових праць, присвячених пластиці пахового каналу, кістковій пластиці при псевдоартрозах, переміщенню ліктьового нерва при травматичних невритах, лапаротоміях при пораненні живота, вогнепальним пораненням кісток.
Учні: С. Т. Новицький, А. Я. Шефтель, А. Р. Шуринок, І. Т. Шевченко та інші.
Твори: Основи ортопедичної хірургії і травматології – К., 1927; Прободіння шлунку та кишок внаслідок вогнепального поранення: Матер’яли з військово-польової хірургії – К., 1929.
доцент Городинський Борис Михайлович (1887-1969) очолював кафедру 1944-1953 рр.
– завідувач кафедри загальної хірургії (1941-1944), хірургії санітарно-гігієнічного факультету (1944-1953). Закінчив мед. факультет Київського університету (1913). Учень М. Б. Юкельсона. Автор близько 50 наукових праць, присвячених проблемам гнійної хірургії, онкології, питанням порожнинної хірургії.
Твори: “До питання про стеноз воротаря туберкульозного походження,” “До хірургічного лікування товстих кишок”, “Основні принципи хірургічного лікування гострого остеомієліту.”
професор Амосов Микола Михайлович (1913-2002) очолював кафедру 1953-1955 рр.
Акад. АН УРСР (1969), член-кор. АМН СРСР (1961), засл. діяч науки УРСР (1959), Герой Соціалістичної праці (1973), лауреат Ленінської та Державної премій. Завідувач кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету (1953-1955) та керівник клініки серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії (1952-1968). З 1983 року – директор НДІ серцево-судинної хірургії. Автор близько 400 наукових праць, в тому числі 17 монографій, присвячених торакальній хірургії, біокібернетиці тощо.
Твори: “Пневмонектомія та резекція легень при туберкульозі”. – Брянськ, 1952, “Операції на серці зі штучним кровообігом”. – Київ, 1962 (у співавт.); “Хірургічне лікування тетрадії Фалло” – Київ, 1982 (у співавт.); “Терапевтичні аспекти кардіохірургії”. – Київ, 1983 (у співавт.) та інші.
професор Туровець Йосип Григорович (1899-1987) очолював кафедру 1955-1974 рр.
– доктор мед. наук (1953), професор кафедри факультетської хірургії з 1953 року. Закінчив Київський медичний інститут в 1926 році. Учень І. А. Зав’ялова, А. П. Кримова. У 1951 році захистив докторську дисертацію на тему “Гострі гнійні ускладнення вогнепальних поранень кульшового суглоба”. Автор близько 100 наукових праць, присвячених різним розділам загальної, військово-польової хірургії та онкології. Особливе місце в його дослідженнях займають питання хірургічної коагуло-, флебо-, проктології, лікування гриж, облітеруючих захворювань судин, злоякісних пухлин, виразкової хвороби, хірургії щитовидної залози.
професор Танасієнко Іван Денисович (1926-1998) очолював кафедру 1974-1994 рр.
Доктор медичних наук (1973), професор (1975), заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР (1988 р.) Декан лікувального факультету (1972-1976). Закінчив Вінницький мед. інститут (1951). Учень А. Л. Пхакадзе та М. М. Ковальова. У 1971 році захистив докторську дисертацію на тему “Клініка, діагностика і хірургічне лікування обтураційних жовтяниць непухлинного походження”. Автор близько 90 наукових праць, присвячених хірургії мітрального стенозу, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, хірургії позапечінкових жовчновивідних шляхів, патології щитовидної залози та інші. Впровадив у практику оригінальні методи оперативних прийомів та втручань. Підготував 2 докторів і 6 кандидатів медичних наук.
Твори: “Шляхи вдосконалення, профілактики і лікування хірургічної інфекції”, “Загальна та невідкладна хірургія” та інші.
професор Крижановський Ярослав Йосипович (нар. 1932) очолював кафедру 1994-2011 р.
Закінчив Станіславський (нині Івано-Франківський) медичний інститут в 1955 році. Учень О. Г. Єлецького, А. Х. Озерова. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Оперативне лікування вроджених вивихів стегна у підлітків та дорослих”, у 1978 році – докторську дисертацію на тему “Оперативне лікування переломів та псевдоартрозів шийки стегна”. З 1981 року доцент кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету, з 1984 року – професор. З 1985 року – декан по інтернатурі, з 1994 року – завідувач кафедри загальної хірургії №2 з курсом ВПХ. Автор близько 165 наукових робіт, присвячених хірургії великих суглобів, зокрема кульшового, кістковій пластиці, МОС при переломах та хибних суглобах довгих трубчатих кісток. Має 14 винаходів, 2 патенти, під керівництвом захищено 4 дисертації. Ініціатор та організатор створення Міського центру хірургії шийки стегна в КМКЛ №3.
професор Іоффе Олександр Юлійович очолює кафедру з 2011 р.
Закінчив військово-медичний факультет Куйбишевського медичного інституту (Самара) в 1988 р. Проходив навчання в інтернатурі з хірургії в м. Рига, Латвія (1990 р). Працював на хірургічних посадах в Прибалтійському війсковому окрузі, на кафедрі хірургії Луганського державного медичного університету, хірургом Мафік Госпіталь, Республіка Бопутатсвана (ПАР). З 1994 по 1999 рр. обіймав посаду молодшого наукового співробітника відділу хірургії шлунково-кишкового тракту Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. Шалімова НАМН України. З 1999 р. працює в НМУ імені О.О. Богомольця. У 2000 р. захистив кандидатську дисертацію, 2006 р. – докторську. У 2003 р. отримав звання “доцент”, 2007 р. – звання «професор». Автор та співавтор більше 200 наукових публікацій, 15 патентів України на винахід, 12 робочих програм по навчальним дисциплінам для вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації.
Під його керівництвом захищено 4 кандидатських дисертацій та 2 на здобуття наукового ступеню доктор філософії (PhD).
НАУКОВІ ШКОЛИ ТА ДОСЯГНЕННЯ КАФЕДРИ
Починаючи з часу організації нашої кафедри її співробітники публікували свої наукові праці на різні теми в вітчизняних та зарубіжних центральних хірургічних журналах, виступали з доповідями на симпозіумах, на Всесоюзних та Українських та міжнародних з’їздах хірургів. Наукові роботи кафедри в початковий період її існування представлені в працях проф. С.Л.Тимофєєва були присв’ячені проникаючим пораненням живота, грудної клітини, травмам голови, вогнепальним пораненням суглобів, опікам та ін..
Доцент Б.М.Городинський опублікував численні праці за темами хірургічного лікування захворювань товстого кишечника та шлунку, лікування хронічного остеомієліту та інше. Безумовним лідером наукових розробок кафедри тієї пори була саме проктологія. У 1949 році під керівництвом доц. Городинського Б.М. Сітковський М.Б. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Лікування випадання прямої кишки способом Скліфосовського–Юварра”. В травні 1952 року Улановський І.Н. під керівництвом доц. Городинського Б.М. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Прямокишкові нориці і їх хірургічне лікування».
Головний напрямок наукової і лікувальної діяльності кафедри за завідування проф.М.М.Амосова було хірургічне лікування туберкульозу і гнійних процесів легень. В цей період М.М.Амосов вперше в Україні запровадив загальний наркоз, операції на легенях і серці. Він опублікував у 1956 році монографію “Очерки торакальной хирургии”, яка є настільною книгою торакальних хірургів до теперішнього часу, в якій висвітлені хірургічні доступи при різних гнійних процесах в грудній клітині. Головними науковими напрямками роботи кафедри, яку очолив професор Туровець Й.Г. були проблеми знеболення хірургічних операцій, хірургічне та комплексне лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок, регіонарна перфузія при облітеруючих захворюваннях судин нижніх кінцівок, хірургічне лікування портальної гіпертензії, хірургічне лікування захворювань щитоподібної залози, питання герніології та проктології.
У 1973 році доц. Улановський І.Н. захистив докторську дисертацію на тему: «Обгрунтування раціональних методів лікування парапроктитів», що стала результатом накопиченого величезного досвіду роботи у проктології .
У 1974 році асистент Бабиченко М.О. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Секреторная и моторная функции желудка при осложненных формах язвенной болезни двенадцатиперстной кишки до и после селективной ваготомии».
Основним напрямком наукової роботи кафедри в період 1956-1996 року була розробка і впровадження в клінічну практику охорони здоров’я методів діагностики, хірургічного лікування і профілактики захворювань щитоподібної залози. Під керівництвом відомих вчених – завідувачів кафедрою професорів Туровця Йосипа Григоровича (1956-1974) та Танасієнка Івана Денисовича (1974-1994) за 40 років співробітники кафедри (доц. Степаненко А.П., доц. Корвацький Б.Г., асистенти Хоменко Д.Г., Куценок В.А., Романюк М.Й.) внесли значний вклад в розвиток вітчизняної хірургічної ендокринології.
Асистент кафедри Хоменко Д.Г. розробив методику передопераційної підготовки хворих важкою формою тиреотоксикоза за допомогою кісневої терапії, що значно скоротило строки їх підготовки до оперативного втручання. Асистент Романюк М.Й. розробив високодостовірні диференціально-діагностичні клініко-лабораторні, радіологічні та лімфографічні тести зоба Хашимото і рака щитоподібної залози, науково обґрунтував показання до операції і їх об’єму. Розробив ефективну систему профілактики і лікування гіпотиреоза в до – і післяопераційному періодах. Розроблені методи діагностики і хірургічного лікування зоба Хошимото і рака щитоподібної залози найшли широке застосування в спеціалізованих клініках і лікарнях України та за її межами. Базуючись на проведених дослідженнях у1979 році Романюк М.Й. під керівництвом Степаненка А.П. успішно захистив кандидатську дисертацію. Ассистент Куценок В.А. у 1981 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему: “Лікування гіпопаратиреозу підсадками кісткових алотрансплантатів.”
Слід відзначити новітні наукові дослідження доцента Корвацького Б.Г., який протягом багатьох років займався глибоким вивченням взаємовідносин між тіреотропним гормоном гіпофіза і тиреоїдними гормонами, білково-амінокислотним спектром артеріальної і венозної крові у хворих токсичним зобом в зв’язку з хірургічним лікуванням. На основі результатів досліджень була розроблена система ефективної корекції білкового і амінокислотного складу крові при підготовці хворих до операції та в післяопераційному періоді. Поглиблені представлення щодо суті і патогенезу цієї ендокринної патології.
За наукові досягнення з проблеми патології щитоподібної залози у 1988 році присуджена Державна премія УРСР з врученням дипломів Лауреатів Державної премії професору Танасієнко І.Д., доценту Степаненко А.П. і асистенту Романюку М.Й.
Діапазон наукових та хірургічних інтересів І.Д.Танасієнка був надзвичайно широкий та різноманітний. Його багаточисельні праці відрізняються оригінальністю постановки досліджень і характеризують його не тільки як висококваліфікованого хірурга, але і як допитливого вченого.
Слід відмітити його заслугу в розробці нового оригінального наукового напрямку в хірургії, який був узагальнений в докторській дисертації Буренко Г.В. : “Розробка і обґрунтування клінічного застосування біодеструктуючих поліуретанів в абдомінальній хірургії”, яку він успішно захистив в 1990 році. Розроблено оригінальну методику закриття великих дефектів черевної стінки при гігантських грижах та травмах, з успіхом використовувся клей КЛ-3 для лікування кишкових нориць та герметизації швів анастомозів порожнинних органів, закриття ран і дефектів паренхіматозних органів.
За час завідування кафедрою проф. Крижановського Я.Й. з 1994 по липень 2011 року тематика робіт присв’ячена хірургічному лікуванню шлунка та дванадцятипалої кишки, жовчного міхура і зовнішніх жовчних шляхів, перитоніту, панкреатиту, питанням лікування кишкової непрохідності, збережено напрямки хірургічного лікування щитоподібної залози та флебології.
Досягнуто значного успіху в наукових розробках реконструктивно-відновних операцій при захворюваннях і при пошкодженнях великих суглобів, ендопротезування суглобів досягнуто після відкриття центру хірургії кульшового суглобу. Під керівництвом проф. Я.Й.Крижановського в Центрі хірургії кисті, який створено у 1999 році за його ініціативою, активно працювали над виконанням кандидатських дисертацій ряд хірургів. Так, у 2006 році завершена і успішно захищена кандидатська дисертація Є.П.Черенка на тему: “Хірургічне лікування термінальних дефектів пальців кисті”. Продовженням розробки наукових тем в області мікрохірургії кисті стала кандидатська дисертаційна робота Ганжі В. М., що була захищена у 2008 році, та називалась: «Мікрохірургічні методи реінервації комплексів тканин після реконструктивного відновлення дефектів кисті та пальців». А вже у 2009 році побачила світ монографія: « Хірургічне лікування термінальних дефектів пальців кисті» авторами якої були Я.Й. Крижановський та Є.П.Черенок.
Проблемами лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок співробітники кафедри займались протягом усього існування кафедри, продовженням вже існуючих напрацювань стала кандидатська дисертація:«Комплексне лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок ускладненої трофічними виразками» ас. Галиги Т.М., яку він захистив у 2009 році під керівництвом проф. Буренко Г.В.
Ще одним з напрямків науково-дослідницької роботи співробітників кафедри була багаторічна робота над проблемою лікування опіків та опікової хвороби. Слід зазначити що розробками з цієї наукової проблеми та практичним лікуванням хворих з опіками у свій час займались доц. Пуськов М.І. та ас.Кульбака В.С.. Під керівництвом головного комбустіолога Міністерства охорони здоров’я України професора Повстяного М.Ю. та завідувача кафедрою професора Крижановського Я.Й. у 2002 році Коваленко О.В. підготувала та захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю “хірургія” на тему: «Вплив раннього хірургічного лікування на перебіг і наслідки опікової хвороби у дорослих», а через 10 років у 2012 році захистила докторську дисертацію: «Патогенетичне обґрунтування програм хірургічного лікування дітей з поширеними опіками та вплив їх на перебіг ранового процесу».
Починаючи з 2011 року основними науково-дослідницькими напрямками роботи стали малоінвазивне хірургічне лікування гриж різних локалізацій та хірургічне лікування морбідного ожиріння, що відображене у багатьох вітчизняних та зарубіжних публікаціях, результати наукових робіт були широко представлені на вітчизняних та зарубіжних конференціях хірургів, наукові розробки відображені у кандидатських дисертаціях співробітників кафедри під керівництвом завідувача кафедрою проф. Іоффе О.Ю.
У 2012 році Васильєв А.В. захистив дисертаційну роботу за темою: “Обгрунтування використання лапароскопічної протезуючої інтраабдомінальної пластики пахвинних гриж» та отримав науковий ступінь кандидата медичних наук. В тому ж році успішно захистила кандидатську дисертацію асистент кафедри Тарасюк Т.В. на тему: ” Обгрунтування показань та вибору методу хірургічного лікування хворих на аліментарно – конституціональне ожиріння”. Продовження наукових розробок кафедри теми лікування ожиріння та коморбідних станів відображене в дисертаціях що були захищені пізніше. Так, 13 листопада 2018 року Молнар І.М. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему: «Клініко-експериментальне обґрунтування термінів виконання баріатричних втручань після застосування внутрішньошлункового балону». У наступному році 16 грудня 2019 року аспірант Кривопустов М.С. захистив дисертацію «Двоетапне хірургічне лікування хворих на морбідне ожиріння» на здобуття ступеня доктора філософії.
Логічним відображенням напрацювань у напрямку лапароскопічної герніології стала захищена 6 вересня 2021 року ас. Омельченко А.В. дисертація на здобуття ступеня доктора філософії на тему: «Особливості лікування спортивної грижі у спортсмена». Доведено високу ефективність хірургічного лікування при застосуванні двобічної лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніоалопластики та визначено оптимальний та безпечний термін повернення до повноцінної професійної діяльності після хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів.
На теперішній час, кафедра не зупиняється в своїх наукових пошуках, продовжується розробка і впровадження новітніх технологій в операційній, новітніх методів хірургічних втручань, нових підходів до пери операційного ведення хворих (програма ERAS). Безперервно ведеться робота з аспірантами по підготовці дисертацій. Співробітники кафедри постійно удосконоляють свої знання і діляться нашими новими розробками, приймаючи участь у Всеукраїнських та міжнародних конференціях і з’їздах. Співробітники кафедри виїзджали на стажування в провідні клініки світу і впроваджували після повернення в повсякденну хірургічну практику нові методики хірургічного лікування хворих. Крім того, всі співробітники кафедри є членами різноманітних міжнародних та українських хірургічних спільнот.
ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА КАФЕДРИ
У 2024-2025 навчальному році кількість фізичних співробітників скдає 15 осіб.
Навчальний процес забезпечують:
2 професорів (д.мед.н. Іоффе О.Ю., д.мед.н. Діброва Ю.А.);
7 доцентів (к.мед.н. Антонів В.Р., к.мед.н. Галига Т.М., к.мед.н. Стеценко О.П., к.мед.н. Супрун Ю.О., к.мед.н. Цюра Ю.П., к.мед.н. Перепадя В.М., к.мед.н. Тарасюк Т.В.);
3 асистенти (к.мед.н. Кіндзер С.Л., к.мед.н. Шуляренко О.В., д.філософії Кривопустов М.С.) на основному місці роботи та 3 асистенти сумісники-практики з охорони здоровʼя.