 |
Алфер’єв Сергій Петрович (4.10.1816 – 31.03.1884). Лікар-терапевт, доктор медицини (1843), ординарний професор (1847) засновник та перший завідувач кафедри спеціальної патології і терапії з госпітальною клінікою (1849-1857), завідувач кафедри терапевтичної клініки з семіотикою (1858-1864), декан медичного факультету (1850-1854) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1864). |
 |
Бец Володимир Олексійович (14.04.1834 – 30.09.1894). Видатний анатом і гістолог. Лікар-клініцист, доктор медицини (1863), екстраординарний (1868), ординарний (1870) професор, керівник кафедри анатомії Університету Св. Володимира (1868-1890). Дійсний статський радник (1882). Учень О.П. Вальтера. |
 |
Борнгаупт Федір Карлович (24.06.1842 – 10.03.1905). Лікар-хірург, доктор медицини (1867), екстраординарний професор кафедри теоретичної хірургії з госпітальною клінікою (1883-1903). Дійсний статський радник (1903). |
 |
Вальтер Олександр Петрович (28.12.1817 – 23.09.1889). Анатом і фізіолог, доктор медицини (1845), екстраординарний (1845), ординарний (1847) професор. Один із засновників кафедри фізіологічної анатомії з мікрографією (1844-1868). Дійсний статський радник. Учень М.І. Пирогова.
|
 |
Високович Володимир Костянтинович (2.01.1854 – 13.05.1912). Патологоанатом та мікробіолог, доктор медицини (1882), екстраординарний (1887), ординарний професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Університету Св. Володимира (1895-1912). Учень В.П. Крилова.
|
 |
Волкович Микола Маркіянович (28.11.1858 – 11.07.1928). Лікар-хірург, доктор медицини (1889), екстраординарний (1903), ординарний (1907) професор. Заслужений ординарний професор (1914), академік АН УРСР (1928). Завідувач кафедри госпітальної хірургічної клініки (1903-1911), кафедри факультетської хірургії (1911-1922) медичного факультету Університету Св. Володимира (від 1921 р. – Київського медичного інституту). Статський радник (1907). Учень В.А. Караваєва і Ф.К. Борнгаупта. |
 |
Ергардт Федір Федорович (1828 – 21 грудня 1895). Лікар, фахівець в галузі судово-медичної та судово-психіатричної експертизи. Доктор медицини (1854), екстраординарний (1859), ординарний (1860) професор, Заслужений ординарний професор Університету Св. Володимира (1879). Завідувач кафедри державного лікарезнавства (судової медицини) (1857-1889), завідувач клінічним судово-медичним відділенням для практичного викладання судово-медичних досліджень живої людини при Київському воєнному госпіталі (1862-1888). Декан медичного факультету Університету Св. Володимира (1865-1868, 1875-1883, 1887-1890). Учень О.П. Вальтера. |
 |
Іванов Олександр Володимирович (1836 – 15 жовтня 1880). Офтальмолог-гістолог, доктор медицини (1867), екстраординарний (1869), ординарний (1875) професор. Засновник та перший завідувач кафедри очних хвороб Університету Св. Володимира (1869-1876). Статський радник. Учень Генріха Мюллера. |
 |
Караваєв Володимир Афанасійович (8 липня 1811 – 3 березня 1892). Видатний хірург, доктор медицини (1838), екстраординарний (1840), ординарний професор (1842), Заслужений ординарний професор (1865). Один з організаторів медичного факультету Університету Св. Володимира, перший його декан (1843-1847). Засновник і організатор кафедри факультетської хірургії (1844-1882). Тайний радник (1877). Почесний член Імператорського Університету Св. Володимира (1881). Учень М.І. Пирогова. |
 |
Козлов Микола Іларіонович (14 листопада 1814 – 10 жовтня 1889). Патологоанатом, талановитий медичний адміністратор, доктор медицини (1837), екстраординарний (1841), ординарний (1842) професор. Один із засновників медичного факультету, засновник та перший завідувач кафедри анатомії (1841-1844), кафедри патологічної анатомії (1845-1853) Університету Св. Володимира. Тайний радник. Учень М.І. Пирогова. |
 |
Кримов Олексій Петрович (18 липня 1872 – 11 грудня 1954). Лікар-хірург, доктор медицини (1907), професор (1912), академік АМН СРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1940); лауреат премії ім. І.Ф. Буша (1911) та ім. С.П. Федорова (1940). Завідувач кафедри госпітальної хірургії (1912-1922), Університету Св. Володимира, завідувач кафедри факультетської хірургічної клініки (1930-1945) Київського медичного інституту. Учень О.О. Боброва. |
 |
Пирогов Микола Іванович (13листопада 1810 – 23 листопада 1881).Видатний хірург, анатом, педагог, ініціатор створення медичного факультету Університету Св. Володимира. Захистив докторську дисертацію в Дерпті (нині Тарту) (1832) Очолював кафедру хірургії медичного факультету та хірургічну клініку при Дерптському університеті (1836). Попечитель Київського навчального округу (1858-1861) |
 |
Матвєєв Олександр Павлович (20 квітня 1816 – 23 травня 1882). Акушер-гінеколог, доктор медицини (1847), Заслужений ординарний професор (1869), організатор і директор першої акушерсько-гінекологічної клініки, завідувач кафедри акушерства, жіночих і дитячих хвороб (1844-1882), декан медичного факультету (1862-1865), проректор (1865, 1872-1875), ректор (1865-1871, 1875-1878) Університету Св. Володимира. |
 |
Мацон Юлій (Фердинанд) Іванович (22 квітня 1817 – 20 грудня 1886). Лікар-терапевт, патологоанатом, доктор медицини (1850), екстраординарний (1854), ординарний (1858) професор, один із організаторів та керівник кафедри патології і патологічної анатомії (1854-1874), декан медичного факультету (1868-1869) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1869). |
 |
Мінх Григорій Миколайович (7 вересня 1836 – 11 грудня 1896). Інфекціоніст, патологоанатом, епідеміолог, доктор медицини (1870), екстраординарний (1876), ординарний (1880) професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Університету Св. Володимира (1876-1894). Дійсний статський радник. Учень Г.А. Захар’їна. |
 |
Оболонський Микола Олександрович (15 жовтня 1856 – 14 березня 1913). Лікар, фахівець судової медицини, доктор медицини (1886), ординарний професор (1889), завідувач кафедри судової медицини (1889-1913), декан медичного факультету (1902-1913) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1903). |
 |
Образцов Василь Парменович (1 січня 1851 – 27 грудня 1920). Лікар-терапевт, доктор медицини (1880), екстраординарний (1893), ординарний (1902), Заслужений ординарний професор (1916), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1893-1903), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки (1904-1918) Університету Св. Володимира. Засновник Київської терапевтичної школи. Дійсний Статський радник (1909). Учень С.П. Боткіна. |
 |
Садовень Олексій Андрійович (25 вересня 1857 – 8 жовтня 1919). Відомий біохімік, доктор медицини (1886), екстраординарний (1889), ординарний (1900) професор, Заслужений ординарний професор (1914), завідувач кафедри медичної хімії (1889-1919), декан медичного факультету (1913-1919), ректор (1917-1918) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1911). Учень В.В. Пашутіна. |
 |
Сікорський Іван Олексійович (26 травня 1842 – 14 лютого 1919). Лікар-психіатр, доктор медицини (1872), екстраординарний професор, завідувач кафедри психіатрії та неврології (1885-1903), завідувач кафедри психіатрії (1903-1918), Університету Св. Володимира. Учень І.М. Балінського, І.П. Мержеєвського. |
 |
Скліфосовський Микола Васильович (25 березня 1836 – 30 листопада 1904). Лікар-хірург, доктор медицини (1863), екстраординарний професор, завідувач хірургічною госпітальною клінікою Університету Св. Володимира (1870), ординарний професор, завідувач кафедри хірургічної патології і терапії Санкт-Петербурзької Медико-хірургічної академії (1871-1880), завідувач кафедри і директор факультетської хірургічної клініки Імператорського Московського університету (1880-1893) та його Почесний член (1899), професор і директор Імператорського Санкт-Петербурзького клінічного інституту удосконалення лікарів (1893-1900). Дійсний статський радник (1877). Учень М.І. Пирогова. |
 |
Стражеско Микола Дмитрович (17 грудня 1876 – 27 червня 1952) – випускник Університету Cв. Володимира (1899), учений-медик, фундатор терапевтичної школи, один із засновників вітчизняної кардіології, доктор медицини (1904), професор (1907), заслужений діяч науки УРСР (1934), академік АН УРСР (1934), академік АН СРСР (1943), дійсний член АМН СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1947). |
 |
Тихомиров Михайло Андрійович (12 жовтня 1848 – 16 травня 1902). Анатом, доктор медицини (1880), екстраординарний (1890), ординарний (1895) професор, завідувач кафедри нормальної анатомії (1890-1902), декан медичного факультету (1898-1902) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1902). Учень Д.М. Зернова. |
 |
Хржонщевський Никанор Адамович (26 липня 1836 – 19 серпня 1906). Патолог і гістолог, доктор медицини (1859), ординарний професор (1868), засновник і перший завідувач кафедри загальної патології (1868-1887), декан медичного факультету (1869-1872) Університету Св. Володимира. Учень Рудольфа Вірхова. |
 |
Цицурін Федір Степанович (12 червня 1814 – 19 грудня 1895). Лікар-терапевт, доктор медицини (1841), ординарний професор (1844), організатор і перший завідувач кафедри терапевтичної клініки з семіотикою (1844-1857), один із засновників та декан медичного факультету (1847-1850), Перший професор-терапевт Університету Св. Володимира. |
 |
Алексєєнко Іван Пименович (26.08.1899 – 6.04.1966) – ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1939), доцент. Директор Київського науково-дослідного інституту ортопедії і травматології (1948-1966 з перервами), ректор Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1953-1959). Головний ортопед-травматолог МОЗ УРСР (1959-1966).
|
 |
Амосов Микола Михайлович (6.12.1913 – 12.12.2002) – видатний вчений в галузі торакальної хірургії та біокібернетики, філософ, письменник, доктор медичних наук (1953), професор (1954), академік АМН СРСР (1961), академік АН УРСР (1969), академік АМН України (1993), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1959), Лауреат Ленінської премії (1961), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1978, 1988, 1997). |
 |
Баранник Петро Іванович (31.01.1895 – 31.08.1988) – лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1946), професор (1946), Заслужений діяч науки УРСР (1965), Директор (ректор) Київського медичного інституту (1937-1941), завідувач кафедри загальної гігієни (1941-1968), професор-консультант (1969-1978), декан санітарно-гігієнічного факультету (1948-1957).
|
 |
Булга́ков Миха́йло Опана́сович (15 травня 1891 — 10 березня 1940) — випускник медичного факультету Університету Св. Володимира (1916) видатний письменник, драматург, лікар. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929) і спілки письменників СРСР (з 1934). |
 |
Губергріц Макс Мойсейович (19.01.1886 – 6.05.1951) – лікар-терапевт, академік АН УРСР (1948), доктор медицини (1917), професор, Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1935). Учень В.П. Образцова.
|
 |
Ромоданов Андрій Петрович (11.11.1920 – 5.03.1993) – всесвітньо-відомий нейрохірург, вчений, педагог, один з основоположників нейрохірургії в Україні, громадський діяч, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР (1974), академік РАМН (1991), академік НАН (1992) та НАМН (1993) України. Директор Київського НДІ нейрохірургії (1964-1993), завідувач кафедри нейрохірургії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1986-1993), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1964), лауреат Державної премії УРСР (1978), лауреат премії імені М.Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (1980). Учень академіка АМН СРСР О.І. Арутюнова. |
 |
Богомолець Олександр Олександрович 12 травня 1881 — 19 липня 1946), патофізіолог, академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942-1945), академік і президент АН УРСР (1930-1946), академік АН БРСР (1939) та АМН СРСР (1944), почесний член АН Грузинської РСР (1944), заслужений діяч науки РРФСР (1935), заслужений діяч науки України (1943), лауреат Державної премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1944). |
 |
Буйко Петро Михайлович (31.10.1895 – 15.10.1943) – лікар-хірург, талановитий вчений хірург-акушер, доктор медичних наук (1940), професор кафедри акушерства і гінекології, організатор та керівник Київського НДІ охорони материнства і дитинства (1933-1938), завідувач кафедри акушерства і гінекології Київського стоматологічного інституту (1939-1941), полковник медичної служби, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учень О.І. Крупського. |
 |
Громашевський Лев Васильович (13.10.1887 – 1.05.1980) – видатний вчений – епідеміолог, один із засновників фундаментальної епідеміології, талановитий організатор охорони здоров’я, доктор медицини (1914), доктор соціальної медицини (1926), професор соціальної медицини (1926), академік АМН СРСР (1944), Заслужений діяч науки УРСР (1957), Герой Соціалістичної Праці (1967), Лауреат премії імені Д.К.Заболотного АН УРСР (1971), ректор Одеського медичного інституту (1923-1927), директор Інституту інфекційних хвороб АМН СРСР (1948-1951), завідувач кафедри епідеміології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1951-1963). |
 |
Комісаренко Василь Павлович (14.01.1907 – 7.04.1993) – видатний вчений-патофізіолог і ендокринолог, доктор медичних наук (1941), професор (1942), академік АН УРСР (1951), академік НАМН України (1993), заслужений діяч науки УРСР (1960), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976), лауреат премії імені академіка О.О. Богомольця (1961), завідувач кафедри патофізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1950-1954); директор НДІ ендокринології та обміну речовин МОЗ УРСР з 1965 року. |
 |
Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (28.02.1857 – 27.11.1947) – вчений-гігієніст, академік АН УРСР (1921), доктор медицини (1898), професор (1918), приват-доцент курсу соціальної медицини і статистики кафедри гігієни (1903-1918), організатор та перший завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни (1918-1923). |
 |
Маньковський Борис Микитович (11.03.1883 – 24.11.1962) – видатний вчений-невролог, академік АМН СРСР (з 1944 р.), доктор медичних наук (1922), професор (1935), один із засновників вітчизняної неврологічної школи, Заслужений діяч науки УРСР (1943). Завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту (1922-1962) та кафедри неврології Київського інституту удосконалення лікарів (1922-1941). Науковий керівник Психоневрологічного інституту АМН СРСР (1927-1948). Один з організаторів Інституту геронтології АМН СРСР і перший керівник відділення вікових змін нервової системи (1958). |
 |
Марзєєв Олександр Микитович (6.04.1883 – 1.02.1956) – видатний вчений-гігієніст, епідеміолог, академік АМН СРСР (1944), доктор медичних наук (1935), професор (1940), один з організаторів сучасної системи державної санітарної служби в Україні, Заслужений діяч науки УРСР (1935), завідувач кафедри комунальної гігієни (1944-1956). Засновник наукової школи гігієністів. Учень Григорія Віталіойвича Хлопіна. |
 |
Медведь Лев Іванович (5.06.1905 – 22.02.1982) – вчений-гігієніст, державний діяч та організатор охорони здоров’я, академік АМН СРСР (1969), доктор медичних наук (1961), професор (1962), Заслужений діяч науки УРСР (1965), завідувач кафедри гігієни праці і профзахворювань (1944-1951), директор Київського медичного інституту (1941-1945), Міністр охорони здоров’я УРСР (1947-1952), директор організованого ним Київського НДІ гігієни праці і профзахворювань (1952-1964), директор Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластмас (1964-1982). Лауреат премії АМН СРСР імені Ф.Ф. Ерісмана (1982) за працю: Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве: Руководство /Под ред. Л.И. Медведя, Ю.И. Кундиева. – М., 1981. |
 |
Черняхівський Євген Григорович (1873-1938) – доктор медицини (1911), професор, завідуючий кафедрою загальної (1921-1922), факультетської хірургії (1923-1929). Перший директор Київського медичного інституту (1920-1921). Випускник медичного факультету університету Св. Володимира. Учень В.В.Підвисоцького. |
 |
Підвисоцький Володимир Валер’янович ( 24 травня 1957- 22 січня 1913) – доктор медицини (1886), професор (1888), член-кореспондент Військово-медичної академії (1900), завідуючий кафедрою загальної патології Київського університету (1887-1900), завідуючий лікарнею для прихожих хворих (1890). |
 |
Підгаєцький Володимир Якович (1889 – 03 листопада 1937) – доктор медицини, професор, засновнику і завідуючий каферою гігієни праці (1923-1929). Закінчив Військово-медичну академію (1923). У жовтні 1929р. був заарештований і засуджений у справі СВУ і розстріляний у 1937р. Реабілітований у 1989р. Наукова діяльність присвячена гігієні праці в сільському господарстві. |
