Фундатори наукових медичних шкіл

clip_image002 Бец Володимир Олексійович (14.04.1834 – 30.09.1894). Видатний анатом і гістолог. Лікар-клініцист, доктор медицини (1863), екстраординарний (1868), ординарний (1870) професор, керівник кафедри анатомії Університету Св. Володимира (1868-1890). Дійсний статський радник (1882). Учень О.П. Вальтера.
clip_image004_0001 Богомолець Олександр Олександрович (12.05.1881 — 19.07. 1946), патофізіолог, академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942-1945), академік і президент АН УРСР (1930-1946), академік АН БРСР (1939) та АМН СРСР (1944), почесний член АН  Грузинської РСР (1944), заслужений діяч науки РРФСР (1935), заслужений діяч науки України (1943), лауреат Державної премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1944).
clip_image005_0000 Підвисоцький Володимир Валер’янович (24.05.1957- 22.01.1913) – доктор медицини (1886),  професор (1888), член-кореспондент Військово-медичної академії (1900), завідуючий кафедрою загальної патології Київського університету (1887-1900), завідуючий лікарнею для прихожих хворих (1890).
clip_image007 Перемежко Петро Іванович (12.07.1833 – 27.12.1893). Лікар, вчений-гістолог, доктор медицини (1863), екстраординарний (1868), ординарний (1870) професор, Заслужений ординарний (1886) професор. Засновник і перший завідувач кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії (1868-1891), декан медичного факультету (1872-1875) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1882). Учень Ф.В. Овсянникова.
clip_image009 Чаговець Василь Юрійович (18.04.1873 – 19.05.1941). Фізіолог, доктор медицини (1903), ординарний професор (1910), академік АН УРСР (1939). Завідувач кафедри фізіології Університету Св. Володимира з 1910 р., від 1921 р. завідувач кафедри фізіології 1-го Київського медичного інституту, з 1936 р. – 2-го Київського медичного інституту. Учень І.П. Павлова.
clip_image011 Заболотний Данило Кирилович (16.12.1866-15.12.1929). Видатний вчений- мікробіолог, епідеміолог. Випукник медичного факультету Київського університету Святого Володимира (1899). Президент Української Академії Наук (1928), дійсний член Академії Наук СРСР (1929). В Києві заснував Інститут мікробіології та епідеміології і був його директором.
clip_image013 Костюк Григорій Силович (23.11.1899 – 25.01.1982)  – український психолог, доктор психологічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук СРСР (1967р.). Директор науково-дослідницького інституту психологиії УРСР (з 1945 р.). За редакцією Г.С. Костюка в 1939 р. вперше в Україні був виданий підручник із психології для вищих навчальних закладів.
clip_image015 Черкес Олександр Ілліч (03.05.1894 —1974) .Доктор медичних наук (1936), професор (1940), видатний вчений, фармаколог і токсиколог, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки і техніки України. Завідував кафедрою фармакології Харківського (1930—1944 рр), а  потім  Київського медичних інститутів (з 1944 р) , керував відділом у Київському інституті фармакології й токсикології.
clip_image017 Високович Володимир Костянтинович (2.03.1854 – 13.05.1912). Патологоанатом та мікробіолог, доктор медицини (1882), екстраординарний (1887), ординарний професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Університету Св. Володимира (1895-1912). Учень В.П. Крилова.
clip_image019 Томса Володимир Богумилович (04.08.1831 – 4.04.1895). Фізіолог, доктор медицини (1854), доктор хірургії (1859), екстраординарний (1865), ординарний (1867) професор, завідувач кафедри фізіології (1865-1884), декан медичного факультету (1883-1884) Університету Св. Володимира. Дійсний статський радник (1882). Учень К. Людвіга і послідовник І.М. Сєченова.
clip_image021 Вотчал Євген Пилипович (26.10.1864 – 1.04.1937) – біолог, академік АН УРСР (1921), доктор біологічних наук (1897), професор (1898), заідувач кафедри біології (1924-1930). Один з основоположників спеціальної фізіології сільсько-господарських рослин. Створив школу українських ботаніків-фізіологів.
clip_image023 Афанасьєв Євген Іванович (24.02.1837 – 21.02.1897). Лікар-терапевт, доктор медицини (1869), Заслужений ординарний професор (1886), приват-доцент курсу лікарської діагностики (1870-1885), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1893), понадштатний професор (до 1896 р.). Учень професора В.Т. Покровського.
clip_image025 Булгаков Миха́йло Опана́сович (15.05.1891 — 10.03.1940) — випускник медичного факультету Університету Св. Володимира (1916) видатний письменник, драматург, лікар. Член Всеросійського союзу письменників (19231929) і спілки письменників СРСР1934).
clip_image027 Мечников Ілля Ілліч (03.05.1945-02.07.2016) –   видатний світовий біолог і патолог, імунолог і бактеріолог, один із основоположників еволюційної ембріології, видавець порівняльної патології, запалення і фагоцитарної теорії імунітету; почесний член Петербурзької АН (1902) і інших зарубіжних академій; лауреат Нобелівської премії (1908).
clip_image029 Стражеско Микола Дмитрович  (17.12.1876-27.06.1952).  Лікар-терапевт, доктор медицини, професор (1919), заслужений діяч науки УРСР, академік АН УРСР, академік АН СРСР, дійсний член АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Випускник медичного факультет Київського університету (1899 р.) Один из найбільш видатних створювачів радянської клініки внутрішніх хвороб.
clip_image031 Стражеско Дмитро Миколайович (26.09.1913-10.02.1978) – д-р хімічних наук, професор, завідувач кафедри хімії (1953-1971). Видатний фахівець в галузі іонного обміну, сорбційних і каталітичних процесів на активних вугіллях, силікагелях. Керував розробкою ефективних адсорбційних та іонообмінних способів виділення й очищення ряду антибіотиківю
clip_image033 Образцов Василь Парменович (1.01.1851 – 14.12.1920). Лікар-терапевт, доктор медицини (1880), екстраординарний (1893), ординарний (1902), Заслужений ординарний професор (1916), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1893-1903), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки (1904-1918) Університету Св. Володимира. Засновник Київської терапевтичної школи. Дійсний Статський радник (1909). Учень С.П. Боткіна.
clip_image035 Маньковський Борис Микитович (11.03.1883 – 24.11.1962) – видатний вчений-невролог, академік АМН СРСР (з 1944 р.), доктор медичних наук (1922), професор (1935), один із засновників вітчизняної неврологічної школи, Заслужений діяч науки УРСР (1943). Завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту (1922-1962) та кафедри неврології Київського інституту удосконалення лікарів (1922-1941). Науковий керівник Психоневрологічного інституту АМН СРСР (1927-1948). Один з організаторів Інституту геронтології АМН СРСР і перший керівник відділення вікових змін нервової системи (1958). Учень професора М.М. Лапінського.
clip_image037 Маньковський Микита Борисович (24.12.1914 – 3.12.2014) – видатний вчений-невролог, організатор охорони здоров’я, фундатор нейрогеронтологічного та нейрогеріатрічного направлення в медицині. Син корифея вітчизняної медичної науки, академіка Б.М. Маньковського, доктор медичних наук (1959), професор, завідувач кафедри нервових хвороб (1962-1965), проректор з наукової роботи (1961-1964) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Заслужений діяч науки УРСР (1978), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1984).
clip_image039 Яновський Феофіл Гаврилович (12.07.1860 – 8.07. 1928). Лікар-терапевт, доктор медицини (1890), екстраординарний (1905), ординарний (1914), Заслужений ординарний професор (1916), Академік АН УРСР (1927). Завідувач кафедри госпітальної терапевтичної клініки Новоросійського університету (1901-1905); завідувач кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1905-1914), завідувач госпітальною терапевтичною клінікою (1914-1919) Університету Св. Володимира, завідувач кафедри факультетської терапії Київського медичного інституту (1921-1928). Один з організаторів Київського туберкульозного інституту (нині – Інститут фтізіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського). Один із засновників Київської терапевтичної школи. Учень К.Г. Трітшеля.
clip_image041 Василенко Володимир Харитонович (07.06.1897-19.12.1987). Радянський терапевт, полковник медичної служби (1945), академік Академії медичних наук СРСР (1957), член Президії АМН СРСР (1957-1960), академік-секретар відділення клінічної медицини АМН СРСР (1960-1966), Герой Соціалістичної Праці (1967). Учень Ф. Г. Яновского і М. Д. Стражеско.
clip_image042 Кисіль Олександр Андрійович (19.08. 1859 – 08.03. 1938) Лікар-педіатр. Доктор медицини (1887), професор (1910), заслужений діяч науки, засновник педіатричної школи.  Випускник медичного факультету Університету Св.Володимира (1883). Створив вчення про хронічну туберкульозну інтоксикацію у дітей. Організував першу в СРСР ревматичну клініку. Своєю енергійною громадською і організаційною роботою в області дитячої охорони здоров’я А. А. Кисіль значно сприяв поліпшенню якості профілактичної і лікувальної допомоги дітям.
clip_image044 Томашевський Сергій Петрович (30.09.1854 – 8.03.1916). Лікар-дерматовенеролог, доктор медицини (1883), екстраординарний (1897), Заслужений ординарний професор, завідувач кафедри дерматовенерології Університету Св. Володимира (1897-1916). Дійсний статський радник (1891). Учень В.М. Тарновського.
clip_image046 Чернов Василь Єгорович (2.03.1852 – 1915). Лікар-педіатр, доктор медицини (1883), екстраординарний (1889), ординарний (1897) професор, організатор та перший завідувач першої самостійної кафедри дитячих хвороб Університету Св. Володимира (1889-1915). Учень М.І. Бистрова. В.Є. Чернов, поряд з іншими відомими київськими педіатрами – І.В. Троїцьким, Є.Л. Скловським, А.З. Лазарєвим, Л.Й. Фінкельштейном, є засновником Київської школи педіатрів.
clip_image048 Грицюк Олександр Йосипович (10.10.1923 – 14.03.1990) – лікар терапевт, видатний кардіолог і ревматолог, доктор медичних наук 1966, професор (1968), член-кореспондент АМН СРСР (1978), Заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980), завідувач кафедри госпітальної терапії №1 (1973-1990). Директор Київського НДІ клінічної медицини імені М.Д. Стражеско (1970-1974). Головний терапевт МОЗ УРСР (1967-1970 і 1974-1979). Учень і послідовник професора О.А. Айзенберга.
clip_image050 Волкович Микола Маркіянович (09.12.1858 – 11.07.1928). Лікар-хірург, доктор медицини (1889), екстраординарний (1903), ординарний (1907) професор. Заслужений ординарний професор (1914), академік АН УРСР (1928). Завідувач кафедри госпітальної хірургічної клініки (1903-1911), кафедри факультетської хірургії (1911-1922) медичного факультету Університету Св. Володимира (від 1921 р. – Київського медичного інституту). Статський радник (1907). Учень В.А. Караваєва і Ф.К. Борнгаупта.
clip_image052 Караваєв Володимир Афанасійович (8.07.1811 – 3.03.1892). Видатний хірург, доктор медицини (1838), екстраординарний (1840), ординарний професор (1842), Заслужений ординарний професор (1865). Один з організаторів медичного факультету Університету Св. Володимира, перший його декан (1843-1847). Засновник і організатор кафедри факультетської хірургії (1844-1882). Тайний радник (1877). Почесний член Імператорського Університету Св. Володимира (1881). Учень М.І. Пирогова.
clip_image054 Пирогов  Микола Іванович (13.11.1810 – 23.11.1881).Видатний хірург, анатом, педагог, ініціатор створення медичного факультету Університету Св. Володимира. Захистив докторську дисертацію в Дерпті (нині Тарту) (1832) Очолював кафедру хірургії медичного факультету та хірургічну клініку при Дерптському університеті (1836). Попечитель Київського навчального округу (1858-1861).
clip_image056 Скліфосовський Микола Васильович (25.03.1836 – 30.11.1904). Лікар-хірург, доктор медицини (1863), екстраординарний професор, завідувач хірургічною госпітальною клінікою Університету Св. Володимира (1870), ординарний професор, завідувач кафедри хірургічної патології і терапії Санкт-Петербурзької Медико-хірургічної академії (1871-1880), завідувач кафедри і директор факультетської хірургічної клініки Імператорського Московського університету (1880-1893) та його Почесний член (1899), професор і директор Імператорського Санкт-Петербурзького клінічного інституту удосконалення лікарів (1893-1900). Дійсний статський радник (1877). Учень М.І. Пирогова.
clip_image058 Амосов Микола Михайлович (6.12.1913 – 12.12.2002) – видатний вчений в галузі торакальної хірургії та біокібернетики, філософ, письменник, доктор медичних наук (1953), професор (1954), академік АМН СРСР (1961), академік АН УРСР (1969), академік АМН України (1993), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1959), Лауреат Ленінської премії (1961), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1978, 1988, 1997).
clip_image060 Ромоданов Андрій Петрович (11.11.1920 – 5.08.1993) – всесвітньо-відомий нейрохірург, вчений, педагог, один з основоположників нейрохірургії в Україні, громадський діяч, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР (1974), академік РАМН (1991), академік НАН (1992) та НАМН (1993) України. Директор Київського НДІ нейрохірургії (1964-1993), завідувач кафедри нейрохірургії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1986-1993), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1964), лауреат Державної премії УРСР (1978), лауреат премії імені М.Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (1980). Учень академіка АМН СРСР О.І.
clip_image062 Комісаренко Василь Павлович (14.01.1907 – 7.04.1993) – видатний вчений-патофізіолог і ендокринолог, доктор медичних наук (1941), професор (1942), академік АН УРСР (1951), академік НАМН України (1993), заслужений діяч науки УРСР (1960), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976), лауреат премії імені академіка О.О. Богомольця (1961), завідувач кафедри патофізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1950-1954); директор НДІ ендокринології та обміну речовин МОЗ УРСР з 1965 року.
clip_image064 Черняхівський Євген Григорович (1873-1938) – доктор медицини (1911), професор, завідуючий кафедрою загальної (1921-1922), факультетської хірургії (1923-1929). Перший директор Київського медичного інституту (1920-1921). Випускник медичного факультету університету Св. Володимира. Учень В.В.Підвисоцького і Н.М.Волковича.
clip_image066 Архієпископ Лука (В.Ф.Войно-Ясенецький)  (27.04. 1877 – 11.06.1961). Доктор медицины, профессор хирургии. Автор праць з анестезіології.
clip_image068 Гедройц Віра Ігнатівна (7.04.1876 – березень 1932) – перша жінка – хірург Росії. Доктор медицини і хірургії Лозаннського університету (Швейцарія, 1899), доктор медицини Московського університету (1912), професор Київського медичного інституту (1923), завідувач кафедри факультетської хірургічної клініки (1929-1930). Учениця класика світової хірургії Цезаря Ру.
clip_image070 Дітеріхс Михайло Михайлович (10.11.1871 – 12.01.1941). Лікар-хірург, доктор медицини (1901), ординарний професор (1912), завідувач кафедри загальної хірургічної патології (1912-1919) Університету Св. Володимира. Заслужений діяч науки РСФСР (1940). Учень М.О. Вельямінова.
clip_image071 Пучківський Олександр Митрофанович (18.06.1881 – 14.12.1937). Лікар-оториноларинголог, доктор медицини (1911), професор (1920), перший професор з оториноларингології Одеського та Київського медичних інститутів, засновник і перший керівник кафедри оториноларингології Київського медичного інституту (1921-1937).
clip_image073 Матвєєв Олександр Павлович (20.04.1816 – 23.05.1882). Акушер-гінеколог, доктор медицини (1847), Заслужений ординарний професор (1869), організатор і директор першої акушерсько-гінекологічної клініки, завідувач кафедри акушерства, жіночих і дитячих хвороб (1844-1882), декан медичного факультету (1862-1865), проректор (1865, 1872-1875), ректор (1865-1871, 1875-1878) Університету Св. Володимира.
clip_image075 Буйко Петро Михайлович (31.10.1895 – 15.10.1943) – лікар-хірург, талановитий вчений хірург-акушер, доктор медичних наук (1940), професор кафедри акушерства і гінекології, організатор та керівник Київського НДІ охорони материнства і дитинства (1933-1938), завідувач кафедри акушерства і гінекології Київського стоматологічного інституту (1939-1941), полковник медичної служби, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учень О.І. Крупського.
clip_image077 Рейн Георгій Єрмалайович (20.04.1854 – 04.12.1942). Лікар, доктор медицини (1876), професор акушерства і гінекології (1883), Академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (1901), Заслужений ординарний професор (1905). Завідувач кафедри акушерства, жіночих і дитячих хвороб Університету Св. Володимира (1883-1900), завідувач кафедри акушерства і жіночих хвороб Імператорської Петербурзької Воєнно-медичної академії (1900-1910). Дійсний таємний радник (1908). Учень А.Я. Крассовського.
clip_image079 Громашевський Лев Васильович (01.10.1887 – 1.05.1980) – видатний вчений – епідеміолог, один із засновників фундаментальної епідеміології, талановитий організатор охорони здоров’я, доктор медицини (1914), доктор соціальної медицини (1926), професор соціальної медицини (1926), академік АМН СРСР (1944), Заслужений діяч науки УРСР (1957), Герой Соціалістичної Праці (1967), Лауреат премії імені Д.К.Заболотного АН УРСР (1971), ректор Одеського медичного інституту (1923-1927), директор Інституту інфекційних хвороб АМН СРСР (1948-1951), завідувач кафедри епідеміології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1951-1963).
clip_image081 Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (28.02.1857 – 27.11.1947) – вчений-гігієніст, академік АН УРСР (1921), доктор медицини (1898), професор (1918), приват-доцент курсу соціальної медицини і статистики кафедри гігієни (1903-1918), організатор та перший завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни (1918-1923).
clip_image083 Марзєєв Олександр Микитович (6.04.1883 – 1.02.1956) – видатний вчений-гігієніст, епідеміолог, академік АМН СРСР (1944), доктор медичних наук (1935), професор (1940), один з організаторів сучасної системи державної санітарної служби в Україні, Заслужений діяч науки УРСР (1935), завідувач кафедри комунальної гігієни (1944-1956). Засновник наукової школи гігієністів. Учень Григорія Віталіойвича Хлопіна.
clip_image085 Медведь Лев Іванович (5.06.1905 – 22.02.1982) – вчений-гігієніст, державний діяч та організатор охорони здоров’я, академік АМН СРСР (1969), доктор медичних наук (1961), професор (1962), Заслужений діяч науки УРСР (1965), завідувач кафедри гігієни праці і профзахворювань (1944-1951), директор Київського медичного інституту (1941-1945), Міністр охорони здоров’я УРСР (1947-1952), директор організованого ним Київського НДІ гігієни праці і профзахворювань (1952-1964), директор Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластмас (1964-1982). Лауреат премії АМН СРСР імені Ф.Ф. Ерісмана (1982) за працю: Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве: Руководство /Под ред. Л.И. Медведя, Ю.И. Кундиева. – М., 1981.
clip_image087 Грандо Олександр Абрамович (10.10.1919 – 17.07.2004) – фахівець з організації охорони здоров′я, доктор медичних наук (1968), професор (1970), Заслужений діяч науки України, Лауреат Державної премії УРСР (1983), академік Петровської академії наук та мистецтв, завідувач кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров’я (1972-1990). Закінчив Київський медичний інститут (1941). Учень Б.Д. Петрова.
Тарасов Костянтин Прокопович (7.05.1865 – 1931) — лікар-стоматолог, доктор медичних наук, професор, перший декан стоматологічного факультету (1919-1930), завідувач кафедри ортодонтії і зубного протезування (1919-1930) Київського медичного інституту. Випускник  медичного факультету Університету Св. Володимира (1902). Автор польового ортопедичного щелепного набору, що одержав на виставці срібну медаль (1910).
clip_image089 Бернадський Юрій Йосипович (23.01.1915 – 29.03.2006) – хірург-стоматолог, доктор медичних наук (1959), професор (1961), дійсний член Академії хірургічних наук Вірменії (1998), завідувач кафедри хірургічної стоматології (1961-1989), професор-консультант із 1989 р. Закінчив Казанський стоматологічний інститут (1941). Учень А.І. Євдокімова.
clip_image091 Бах Олексій Миколайович (17.03.1857-13.05.1946). Видатний біохімік і фізіолог рослин, академік Академії наук СРСР (з 12 січня 1929 р.), Герой Соціалістичної Праці (1945), основоположник радянської  біохімії. Випускник  медичного факультету Університету Св. Володимира (1878).  Засновник інституту біохімії АН СРСР (1935) і був його директором (до  1946р.)