НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра біоорганічної та біологічної хімії

Історія кафедри

Біологічна хімія як самостійна наука та навчальна дисципліна – фізіологічна, або медична хімія – сформувалася в другій половині XIX століття на підставі загального розвитку природничих наук та застосування закономірностей і методології органічної хімії для вивчення живих організмів. Кафедру медичної хімії (наразі – кафедра біоорганічної та біологічної хімії) було створено в 1863 р. невдовзі після заснування медичного факультету у складі Київського університету Св. Володимира. У різні роки кафедру очолювали та були її працівниками такі видатні вітчизняні вчені, як О.О. Шеффер, О.А. Садовень, С.С. Кравченко, С.В. Фомін, С.І. Винокуров, Д.Л. Фердман, Р.В. Чаговець, Є.Ф. Шамрай, Ю.В. Хмелевський, Ю.І. Губський.

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image002.jpg

Делегація біохиміків США в Інституті біохімії АН УССР. Перший ряд зліва направо: А. Корнберг, А.В. Палладін, Г. Картер, Р. Блок, А. Ленінджер. Другий ряд: В. З. Горкін, Д. Л. Фердман, Я. В. Белик, В. А. Белицер.

Київ, 1960 рік.

 

Першим завідувачем кафедри був професор О.О. Шефер, випускник Московського університету, який у 1861 р. захистив докторську дисертацію “Про дію сірчаної кислоти на білкові речовини”. Наукові роботи кафедри, які з 1863 по 1886 рр. проводилися під керівництвом професора О.О. Шефера, були присвячені вивченню властивостей білків, хімічного складу крові, біохімії процесів травлення. Був також виданий один і з перших у Росії та Європі підручник “Курс физиологической химии” (1881).

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image004.jpg

Наукові дослідження кафедри в галузі травлення і засвоєння білкових речовин, перетворення білірубіну та обміну глікогену були продовжені у 1886-1889 рр. під керівництвом приват-доцента В.Ф. Кистяковського, який ще у 1863 р. захистив докторську дисертацію “Материалы по физиологии пищеварения и усвоения белковых веществ”.

 

 

Подпись: З 1889 по 1919 р. завідувачем кафедри медичної хімії був вихованець Казанського університету О.А. Садовень – заслужений ординарний професор, який у 1887 р. захистив докторську дисертацію на тему “Газообмен и теплопроизводство при уремии”. У ці роки вивчалися проблеми травлення білків, а також голодування, захищено 4 докторські дисертації. На кафедрі у 1887 р. було видано курс лекцій з медичної хімії.
Подпись: У 1919-1922 рр. керівництво кафедрою медичної хімії Київського університету здійснював учень професора О.А. Садовеня – професор А.Г. Ракочи, який у 1912 р. захистив докторську дисертацію на тему “Исследования по вопросу о единстве пепсина и химозина”.

 

У період з 1922 по 1932 р. кафедру біологічної хімії (на цей час вже в складі Київського медичного інституту) очолював професор С.С. Кравченко, який зосередив навчально-методичну та дослідницьку роботу на підвищення якості викладання питань медичної біохімії.

З 1932 р. і до цього часу кафедру біологічної хімії очолюють учні академіка О.В. Палладіна та їх вихованці, які спрямували наукові дослідження на вирішення актуальних проблем обміну речовин здорового і хворого організму людини, а також розробці методів нормалізації метаболізму шляхом застосування препаратів вітамінів, коферментів, антиоксидантів та інших біологічно-активних речовин.

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image010.jpg З 1932 по 1937 р. керівництво кафедрою здійснював учень академіка О.В. Палладіна професор С.В. Фомін, який вивчав активність протеаз і протеолітичних процесів у м’язах, особливості обміну речовин в умовах В- і С-авітамінозу. Його докторська дисертація була присвячена вивченню обміну вуглеводів, аскорбінової кислоти та ліпідів у нервовій тканині.

 

 

Подпись: У 1938 р. професора С.В. Фоміна змінив на кафедрі інший учень О.В. Палладіна – професор С.І. Винокуров, талановитий вчений, чудовий педагог та організатор. Його перу належить близько 80 наукових праць, під його керівництвом виконано близько 200 наукових досліджень та 23 дисертації. З приходом професора С.І. Винокурова на кафедру посилилася увага щодо організації навчальних занять, переглянуто лекційний курс, лекції супроводжувались демонстрацією експериментів, наукових приладів. Широко використовувались в педагогічному процесі дані біохімічних перетворень в організмі людини, що готувало студентів до вивчення патології. Наукова робота в основному була направлена на вивчення проблеми метаболізму аскорбінової кислоти та внутрішньоклітинного окиснення.

 

 

Подпись: Під час війни та евакуації кафедру очолив професор Б.М. Колдаєв, а в 1942 р. як другий професор повернувся С.І. Винокуров, який у 1941-1942 рр. завідував кафедрою біохімії Астраханського медичного інституту. У цей період науково-дослідна робота була спрямована на потреби практичної медицини. Професор Б.М. Колдаєв, співпрацюючи з академіком О.В. Палладіним та працівниками військових шпиталів, провів ряд досліджень з обміну вітаміну К та його впровадження в практику лікування поранених. Професор С.І. Винокуров, доцент А.І. Апасова, асистент З.Г. Броновицька запропонували новий метод виготовлення каротинізованого вазеліну, що прискорює загоєння ран.

 

З осені 1944 р. керівництво кафедрою було знову покладено на професора С. І. Винокурова, а посаду професора кафедри займали послідовно професор Б. М. Колдаєв, член-кореспондент АН СРСР та АН УРСР Д.Л. Фердман, академік Р.В. Чаговець, які водночас керували відділами Інституту біохімії АН УРСР. Перший рік роботи після повернення КМІ з евакуації був цілком використаний для налагодження педагогічного процесу. Однак вже у наступному році почалася серйозна наукова робота.

 

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image016.jpg

Провідні вчені Інституту біохімії на першому Українському біохімічному з`їзді. Справа наліво: А.В. Палладін, С.І. Балуєв, В.А. Беліцер, Р.В. Чаговець, М.Ф. Гулий. Чернівці, 1965 рік.

 

У період з 1945 по 1955 р. було опубліковано більш ніж 70 праць, що були в основному присвячені питанням інтермедіарного обміну аскорбінової кислоти та біохімії нервової тканини; розроблялася також проблема біохімічного механізму дії антибіотиків вищих рослин. Захищено 10 кандидатських та 1 докторська дисертація.

У ці роки була встановлена залежність між зміною інтенсивності відновлення дегідроаскорбінової кислоти та розвитком С-гіповітамінозу при різних патологічних станах. Вперше показано існування плацентарного бар’єру при переході вітамінів з організму матері до плоду та вивчено динаміку їх надходження з молоком матері. Ці дослідження були використані для розробки раціональних режимів харчування вагітних та жінок-годувальниць (Ю.В. Хмелевський). В організмі тварин виявлено ферментну систему, що каталізує перетворення дегідроаскорбінової кислоти у дикетогулонову.

Подпись: У 1955 р. кафедру біохімії очолив доктор біологічних наук професор Є.Ф. Шамрай. Наукова діяльність Є.Ф. Шамрая була присвячена вивченню механізму біологічної дії поліфенолів рослин, вітамінів С і Р, обґрунтуванню клінічного застосування вітамінів, а також створенню та впровадженню нових вітамінних препаратів. Під його керівництвом виконано 12 докторських та 65 кандидатських дисертацій. Ним опубліковано понад 140 наукових робіт. За заслуги в розвитку медичної науки професору Є.Ф. Шамраю було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.

У процесі вивчення механізму дії вітамінів С і Р показано, що в рослинних клітинах аскорбінова кислота і поліфеноли створюють єдиний комплекс. Це стало теоретичною передумовою для створення нового медичного препарату галаскорбіну, який знайшов широке застосування в медичній практиці з метою нормалізації порушень енергетичного обміну в клітинах в умовах патології. Досліджувалися також особливості обміну тіаміну при різних гіпоксичних станах (інфаркт міокарда та ін.). Встановлені вікові особливості енергетичного обміну та його регуляції в міокарді (д-р біол. наук Л.Н. Богацька). Вивчалися механізми дії парентерального введення препаратів протеолітичних ферментів на обмінні процеси та розроблялися шляхи їх застосування в медичній практиці (д-р біол. наук К.Н. Вєрємєєнко).

Значна увага приділялася удосконаленню навчального процесу, наближенню його до вимог медичної практики. Під керівництвом професора Є.Ф. Шамрая світ побачили практикум з органічної та біологічної хімії, навчальний посібник “Клиническая биохимия”, збірник наукових праць “К проблеме взаимодействия витаминов С и Р”.

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image020.jpg

 

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/hmelevsky.jpg З 1976 по 1997 р. кафедру біоорганічної та біологічної хімії очолював доктор медичних наук, професор Юрій Володимирович Хмелевський, лауреат премії імені О.В. Палладіна НАН України, автор 210 наукових праць. Під керівництвом професора Ю.В.  Хмелевського на кафедрі вивчався обмін вітамінів і коферментів в умовах експериментальних патологічних станів (гіпоксія, інфаркт міокарду, дія іонізуючої радіації, міокардити, гепатити).

Були розроблені та впроваджені в медичну практику нові методи вітамінотерапії серцево-судинних захворювань та гіпоксичних станів шляхом застосування комплексів функціонально зв’язаних вітамінів та коферментів (професори Ю.В. Хмелевський, М.М. Епштейн). Обґрунтовано застосування вітамінотерапії в умовах дії на організм малих доз іонізуючої радіації. Створені нові високоефективні синтетичні препарати вітаміну Е. Розпочато вивчення перебігу монооксигеназних реакцій за умов хімічної патології гепатоцитів та Е-вітамінної недостатності (д-р мед. наук Ю.І. Губський). Були видані монографії і посібники для лікарів: “Обмен витаминов при сердечно-сосудистых заболеваниях”, “Ферментативные процессы и их коррекция при зкстремальных состояниях”, “Клиническая оценка биохимических показателей при заболеваниях внутренних органов”, “Витамины и возраст человека”, “Основные биохимические константы человека в норме и при патологии” та практикум з біологічної хімії. Під керівництвом професора Ю.В. Хмелевського виконано 14 дисертацій.

Подпись: З 1997 р. по 2010 р. кафедру (з 1999 р. – біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії) очолював член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії АМН України, доктор медичних наук, професор Ю.І. Губський, провідний вчений в галузі медичної біохімії, біохімічної фармакології та токсикології фізіологічно-активних сполук, автор більше 300 наукових робіт, в тому числі монографій, підручників, наукових довідників.

Наукові дослідження кафедри проводилися в комплексі з відділом біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології Н АМН України, який Ю.І. Губський очолює з 1987 р.

Протягом останніх 10 років науковим спрямуванням кафедри була розробка питань біохімії та патобіохімії оксигеназних реакцій, процесів мікросомального окислення, з’ясування ролі цитохрому Р-450 в утворенні вільно-радикальних метаболітів ксенобіотиків, вивчення молекулярних механізмів пошкодження мембран та генетичного апарату клітини, перебігу реакцій перекисного окислення ліпідів, лікувально-профілактичного застосування біоантиоксидантів (кандидати біологічних наук О.В. Задоріна та Н.М. Юрженко), біохімічної фармакології та токсикології протитуберкульозних засобів (доктор медичних наук Л.В. Гайова). Пріоритетними розробками члена-кореспондента НАМН України професора Ю.І. Губського та очолюваної ним наукової школи був цикл робіт, присвячених реакціям ліпопереокислення в ядерному хроматині, вільно-радикальному ушкодженню ДНК, ролі іонів кальцію в порушенні метаболічних процесів за умов антиоксидантної недостатності та дії високотоксичних ксенобіотиків. Разом зі співробітниками відділу біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології НАМН України висунуто та обґрунтовано перекисно-кальцієву теорію хімічного ушкодження гепатоцитів, концепцію про роль апоптозу як альтернативного механізму загибелі клітини за її токсичного ураження. Розроблявся важливий для загальної та медичної біохімії науковий напрямок, що присвячений вивченню проблеми регуляції внутрішньоклітинного метаболізму за участю нікотинамідних коферментів, зокрема посттрансляційної модификації білків АДФ-рибозилюванню.

У зв’язку зі створенням у 1998 р. у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця фармацевтичного факультету на кафедрі розпочато викладання органічної та фармацевтичної хімії, а також науково-дослідні роботи в галузі фармацевтичної біохімії. Так науково-практичні питання фармацевтичного аналізу лікарських засобів розробляє на базі очолюваної ним лабораторії Інституту фармакології Н АМН України доктор фармацевтичних наук професор О.О. Цуркан; питання синтезу та біологічної оцінки нових гетероциклічних сполук з протипухлинною дією вивчає кандидат хімічних наук О.В. Вельчинська.

В останні роки кафедрою були створені та видані перші сучасні україномовні підручники і навчальні програми для вищих медичних навчальних закладів: “Біологічна хімія” (автор – Ю.І. Губський, 2000), та “Біоорганічна хімія” (Ю.І. Губський та співавт., 1997).

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/history/_page_clip_image024.jpg У 2010 -2014 рр. завідувачем кафедри була доктор медичних наук професор Ніженковська Ірина Володимирівна, наукові роботи якої присвячені біохімічним і мембранним механізмам ушкодження внутрішніх органів при різних патологічних станах та їх корекції фізіологічно активними сполуками.

У 2010-2014 рр. очолювала  кафедру доктор медичних наук професор Ніженковська Ірина Володимирівна, наукові роботи якої присвячені біохімічним і мембранним механізмам ушкодження внутрішніх органів при різних патологічних станах та їх корекції фізіологічно активними сполуками.

В 1978 році закінчила Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця за спеціальністю «лікувальна справа». З 1978 по 1982 рр. аспірант кафедри фармакології Київського медичного інституту. З 1982 по 1996 рр. працює асистентом кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології НМУ.

У 1983 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 14.00.25. –

З 1996 по 2003 рік працювала доцентом на кафедрі фармакології з курсом клінічної фармакології. З 2004 по 2015 рік – декан фармацевтичного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

В 2009 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю – 14.01.32 – медична біохімія. «Біохімічні та мембранні механізми ушкодження міокарду за експериментальної серцевої недостатності та її корекції фізіологічно активними сполуками метаболічної дії». У 2010-2014 року – завідувач кафедри біоорганічної, біологічної, та фармацевтичної хімії. Автор 3 підручників, 4 навчальних посібників, 9 патентів, 280 друкованих робіт. За сумлінну роботу двічі була відзначена Почесною Грамотою МОЗ України та подякою Київського міського голови. Стаж науково-педагогічної роботи 30 років.

 

http://nmu.edu.ua/img/kaferd/k72/spivrob/gayova.jpg

З 2014 р. завідувачем кафедри стала Гайова Людмила Володимирівна, професор кафедри, доктор медичних наук.

У 1981 році закінчила біологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю “біохімія”.

З 1981-1984 рік навчалася в аспірантурі Київського НДІ фармакології та токсикології АМН України, відділ фармакології.

1985 рік захистила кандидатську дисертацію на тему: «Противоопухолевая активность и механизмы 8-замещенных теофеллинов». З 1984 по 1989 рр. молодший науковий співробітник.

1989 рік – старший викладач кафедри біологічної та біоорганічної хімії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. З 1995 року на посаді доцента кафедри.

У 2007 році захистила докторську дисертацію на тему «Експериментально-теоретичні дослідження перспектив застосування препаратів вітаміну групи В 6 при інтоксикації ізоніазидом». Рішенням спеціалізованої Вченої ради Інституту фармакології та токсикології АМН України Гайовій Л.В. присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності «токсикологія» 14.03.2006.

Науково-педагогічний стаж 30 років.

Співавтор більше 50 наукових праць, присвячених проблемам лікування хворих на туберкульоз і онкологічних хворих, з них монографія, методичні рекомендації, авторські свідоцтво, патент та програми з дисципліни «Клінічна біохімія» для стоматологічних і медико-психологічних факультетів.