Кафедра біоорганічної та біологічної хімії

Громадська та виховна робота

В рамках культурно-освітнього проекту

«locus intellegentiae»

кафедра біоорганічної та біологічної хімії пропонує

ВІРТУАЛЬНУ ЕКСКУРСІЮ

ДО АПТЕКИ-МУЗЕЮ «ПІД ЧОРНИМ ОРЛОМ» (м. ЛЬВІВ)

У центрі Львова, у старовинній кам’яниці на площі Ринок (кут вулиць Друкарської та Ставропігійської) розташована аптека «Під чорним орлом», що працює на цьому місці з 1735 р. У 1966 р. на її базі створено музей. Багаті на експонати та якісний художній супровід, добре сплановані експозиції докладно висвітлюють історію медицини та фармації з давніх часів до початку ХХ ст., наочно ілюструють зв’язок алхімія-ятрохімія- хімія.

Вхід до аптеки

При вході відвідувачів зустрічають бронзові фігури античного бога лікування Асклепія (Ескулапа) і його доньки – богині здоров’я Гігеї. Придивіться, і ви побачите, що за спинами цих фігур знаходяться старовинні терези.

Фігури Асклепія та Гігеї

Настінний розпис аптечної зали символізує чотири стихії стародавніх філософів – вогонь, повітря, воду і землю. Високі шафи зайняті химерними склянками. Аптека-музей працює і як звичайна аптека, де можна придбати сучасні ліки.

Одним із експонатів є ранній зразок гасової лампи, винайденої у Львові в середині ХІХ ст. фармацевтами Яном Зехом та Ігнацієм Лукасевичем

Зображення чотирьох стихій

Експозицію продовжують робочі зали та службові приміщення аптеки.

Ємності та ящики для препаратів лікарських рослин

Докторський диплом Михайла Терлецького, останнього власника аптеки

Тут представлено численні зразки аптечного і хімічного обладнання, лабораторного посуду.

Прес

Пристрої для отримання рослинних екстрактів

Хто знає, можливо, саме в такий ступці легендарний Бертольд Шварц здійснив свій історичний вибух?

Поступово аптечний посуд набуває все більш «алхімічного» вигляду.

Зверніть увагу на зображення Уробороса (змія, що ковтає свій хвіст) – поширений та багатозначний алхімічний символ

Нарешті «алхімічне передчуття» сягає апогею і закликає до пошуку.

З типового середньовічного дворика міщанина є два шляхи – у підвали і на галерею другого поверху, що веде до ренесансного флігеля. Обидва шляхи спрямовують нас в епоху алхімії.

У внутрішньому дворі знаходиться фігура знахарки, що уособлює традиції давньої народної медицини. Галерея другого поверху прикрашена барельєфами, що зображують видатних діячів, серед яких Авіценна, Парацельс і Юрій Дрогобич – доктор медицини, ректор Болонського університету і перший українець, що став автором друкованої книги.

Льохи кам’яниці, облаштування яких датовано XV – XVI століттями, дихають старовиною і воскрешають спогади про похмурі часи інквізиції.

Цю частину експозиції, поза сумнівами, розраховано на емоційний вплив на відвідувача. Зненацька з напівтемряви підземелля проглядає схилена фігура у чорному вбранні з накинутим каптуром – середньовічний алхімік зайнятий подрібненням речовини подалі від сторонніх очей і вперто продовжує свою втаємничену справу, незважаючи на перебіг століть.

Нарешті, на другому поверсі ми знаходимо те, що шукали, – алхімічну лабораторію. Звісно, це історична реконструкція, але з міркувань реставраторів у старовину тут і справді могла бути алхімічна лабораторія: невелике приміщення зберегло сліди існування великої кількості димарів – свідчення специфічного, незрозумілого нині призначення.

Скляні реторти

Печі, книги, алхімічне приладдя, опудала тварин

Існує легенда, що, коли при реставрації будівлі було знайдено залишки таємничих димарів, то у старовинній кіптяві аналіз виявив величезний вміст ртуті та золота. Це зауваження впливає на відвідувача не лише на свідомому рівні, додаючи історичної ваги сучасній реконструкції, але й на підсвідомому рівні, де створює атмосферу персонального доторкання до Magnum Opus (Великого Діяння) середньовічних адептів. Принципового значення тут набуває факт створення легенди – відчуття й відгуку музейників на, можливо, чітко не визначений, але безумовно наявний соціальний запит…

В інтер’єрі лабораторії присутня й копія картини Адріана ван Остаде «Алхімік», що показує шукача Еліксиру під час роботи в лабораторії і в такий спосіб створює ефект присутності. Образ алхіміка був дуже популярним серед художників XVII – XVIII  століть.

Звісно, формат віртуальної екскурсії не дозволяє охопити всю експозицію музею-аптеки, але це й не є нашою метою. Проте сподіваємося, що нам вдалося зацікавити вас і викликати бажання особисто доторкнутися до історії медицини та хімічної науки, відвідавши «місце розуміння» – locus intellegentiae – яким є музей.

Кафедра біоорганічної та біологічної хімії представляє
культурно-освітній проект «locus intellegentiae»

Напевно, ніхто не буде сперечатися з тезою, що професійне зростання студента-медика – це не лише засвоєння навчального матеріалу, а й багатогранний розвиток особистості, загальне підвищення культурного рівня, формування широкого спектру компетентностей, особистісно забарвлене долучення «до джерел»; не лише знання, а й розуміння.

В цьому контексті слід звернути увагу на такий феномен, як музей, адже саме цей соціокультурний інститут реалізує специфічне ставлення людини до дійсності, пов’язане з цілеспрямованим відбиранням з історичної даності об’єктів, які репрезентують певні людські цінності та культурно-історичні реалії. За словами українського музеолога О. Климишина, музей – не місце здобуття знання, а місце розуміння .

«Місце розуміння» – «locus intellegentiae» (лат.) – саме цю назву ми обрали для нашого культурно-освітнього проекту.

В рамках культурно-освітнього проекту

«locus intellegentiae»

кафедра біоорганічної та біологічної хімії пропонує

ВІРТУАЛЬНУ ЕКСКУРСІЮ ДО КИЇВСЬКОГО МУЗЕЮ-АПТЕКИ

Ідея «музею-аптеки» має для студентів-медиків неоціненне значення – як суто освітньо-пізнавальне, так і загальнокультурне та світоглядне. Свого часу директор Національного музею у Львові І.   Свенціцький писав: « У сучасному музеї людина хоче знайти або прекрасне, або повчальне, або дивовижно-таємне, щоби в ньому знайти основу для майбутніх форм свого творчого життя ». У свою чергу, всі три ці ознаки є властивими соціокультурному образу високої місії лікарів та аптекарів, що протягом століть винаходили, виготовляли та розповсюджували найрізноманітніші засоби боротьби з людськими хворобами.

Тож розпочнімо віртуальний огляд експозиції Київського музею-аптеки.

Вивіска музею-аптеки

Київський музей-аптека розташований на Притиско-Микільській вулиці на Подолі, в автентичній кам’яниці XVIII  ст. У 1728 – 1839 рр. тут діяла аптека, що належала німцеві Йогану Гейтеру, а пізніше – родині Бунге, з якої походив, зокрема, Микола Бунге, ректор Університету Святого Володимира та прем’єр-міністр Російської імперії. Музей тут відкрито після реставрації в 1988 р. Ім’я ж першого власника аптеки увічнено в експозиції музею поряд із терезами – символом аптекарської справи.

«Аптека Йогана Гейтера»

Окремі тематичні зали музею присвячено історії медицини в різних проявах – від класичної античності до києво-руської спадщини та народних традицій української старожитності.

Бюсти батьків-засновників медицини

Сцени з античного життя

Медичні мініатюри з руських рукописів. Медичні знання культивувалися монахами Києво-Печерської Лаври, і це цілком відповідає загальноєвропейським середньовічним тенденціям, коли саме духівництво було переважним носієм вченої культури.

Експозиція хати сільської знахарки демонструє інший варіант історичного розвитку медичних знань на теренах України

Кімнати першого поверху музею відтворюють аптеку XVIII – XIX  ст., зокрема, кабінет провізора. Серед експонатів – аптечний посуд, меблі, знаряддя для виготовлення ліків, аптечна упаковка тощо. Привертають увагу розмаїття терезів різних конструкцій, старовинні етикетки ліків – препаратів, що нині здаються звичними і тривіальними, але свого часу, напевно, справили великий фурор у суспільстві. Трапляються й репродукції старовинних картин і гравюр, присвячених тематиці середньовічної фармації та нерозривно пов’язаних із нею алхімічних і ятрохімічних (від давньогрецьк. ιατρός – лікар ) вправ. В цю концепцію органічно вписуються такі експонати, як засушений кажан і заспиртовані змії. Все вищеназване прекрасно ілюструє глибинний та нерозривний зв’язок медицини з хімією та біохімією.

Інтер’єри аптеки

Старовинні етикетки та рекламні матеріали.

Гліцерин отримує гран-прі Всесвітньої виставки в Парижі 1900 р.

Штанглази, пляшки, склянки, засушений кажан, заспиртовані змії

Якщо спуститися до льоху музею-аптеки, можна перенестися в інші, значно давніші епохи. Окрім кімнати знахарки та келії монаха, на відвідувача чекає ще одне атракційне місце – лабораторія алхіміка! Фотографія не може передати того враження, коли з напівтемряви перед вами зненацька виринає загадкова фігура адепта таємного мистецтва, зайнятого копіткою й тривалою працею з виготовлення чудодійних еліксирів.

Фігура алхіміка в лабораторії

Важливим напрямком діяльності алхіміків поряд із пошуками способів перетворення неблагородних металів на золото були ятрохімічні вправи. Славетний Парацельс (Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм, XVI  ст.) назвав алхімію одним зі «стовпів істинної медицини», оскільки її мета – «приготувати Медикамент, чисті й дорогоцінні ліки». Однак ще за багато століть до нього саме в медицині вбачав справжню алхімію арабський класик Разес (Абу Бакр Мухаммад ібн Закарія Ар-Разі, IX –Х ст.) В нього синонімом шуканого еліксиру було слово «ліки», а з «вічним еліксиром» Разес порівнював досягнення істини. Цікаво, що й сам термін «алхімія» має арабське походження, та й фігура в музейній експозиції лабораторії за своїм вбранням схожа саме на алхіміка Близького Сходу.

Піч – центральний елемент лабораторії алхіміка.

На ній – реконструйоване приладдя різного призначення

Однією з безумовних заслуг алхіміків є розробка способів здобуття чистих речовин – предмета принципово важливого як власне для хімічної науки, так і для медицини та фармації. Одним із таких способів є перегонка, або ж дистиляція. Різноманітне приладдя для дистиляції представлено в експозиції музею.

Глиняні реторти – посудини з довгим відводом для конденсації парів речовини

Досконаліший металевий дистиляційний апарат у залі, сусідньому з лабораторією алхіміка

Зал, сусідній із лабораторією алхіміка, – так звана пивниця. Тут, у прохолодному приміщенні, зберігалися бочки з вином, яке теж було лікарським засобом. Великі бочки є присутніми в експозиції й нині. Окрім них, тут є вже згаданий дистиляційний апарат, старовинний посуд і ще багато цікавих артефактів.

Старовинний аптечний посуд

Парацельсу приписують відомий крилатий вислів: лише доза відрізняє отруту від ліків. Відтак нагальною потребою лікаря та аптекаря з давніх-давен було точне зважування інгредієнтів. Прийнято вважати, що невід’ємною рисою становлення класичної науки в XVII  ст. була опора на точні величини, систематичне впровадження кількісних методів. Спрощено кажучи, вчені достеменно стали вченими, коли почали вимірювати й зважувати. Однак слід пам’ятати, що вони мали численних попередників – аптекарів, лікарів і певну частину алхіміків, що на практиці застосовували кількісні підходи й точні величини, розробляли системи мір та вдосконалювали конструкції вимірювальних приладів. Про це нам знову нагадують аптекарські терези у старовинному підземеллі.

Старовинний глек і аптекарські терези

Звісно, ще багато залишилося поза кадром: неможливо повністю передати тут весь обсяг експозиції Музею-аптеки, а тим більше враження, що він справляє на відвідувача. Тут раціональне пізнання гармонійно поєднується з емоційним сприйняттям, і це є, напевно, характерною рисою музею як такого. Звісно, це потребує особистої участі у своєрідному таїнстві музейного універсуму – доторкання до таємниць минулого, їх осмислення й переосмислення в контексті сучасності, усвідомлення й відновлення зв’язку «вік нинішній і вік минулий».

Відтак ця віртуальна екскурсія покликана не розкрити й закрити тему, а радше зацікавити студентів-медиків і запросити їх до реальної екскурсії в старовинну аптеку на тихій вулиці київського Подолу.