Кафедра загальної практики (сімейної медицини)
Основи геронтології та геріатрії
ОСНОВИ ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ
програма навчальної дисципліни
(курс за вибором)
для студентів 5 курсу медичних факультетів
вищих медичних навчальних закладів
ІІІ – ІV рівнів акредитації
Спеціальності : 7.110101 „Лікувальна справа”
7.110104 „Педіатрія”
7.110105 „Медико-профілактична справа
„ПОГОДЖЕНО” „ПОГОДЖЕНО”
Директор Центрального Начальник Управління
Методичного кабінету з вищої освіти та науки МОЗ України
Медичної освіти МОЗ України
_________________І.С.Вітенко ___________О.П.Волосовець
„____” ______________2011р. „____” _____________2011р.
ПРОГРАМА РОЗРОБЛЕНА
співробітниками кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця: завідуючою кафедри, д.м.н., професором Гиріною О.М., к.м.н., доцентом Лемзяковою Т.Г., старшим лаборантом Хоменко М.В.
ПРОГРАМА РЕЦЕНЗОВАНА:
Г.І. Лисенко, доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.
Л.А. Стаднюк, , доктором медичних наук, професором завідувачем кафедри терапії та геріатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.
Програма обговорена і ухвалена на міжкафедральній нараді завідувачів однопрофільних кафедр ВНМЗ (протокол № 2 19.04.2009)
1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії” для вищих медичних закладів освіти України ІІІ – І V рівнів акредитації складена для спеціальностей 7.110101 „Лікувальна справа”, 7.110104 „Педіатрія”, 7.110105 „Медико-профілактична справа” напрям підготовки „Медицина” відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки фахівців, затверджених Наказом МОН України від 16.04.2003 № 239 та навчального плану, затвердженого Наказом МОЗ України від 23.07.2007 № 414. Навчання за вищеувказаними спеціальностями здійснюється протягом 6 років, з них перші 5 років – загальнолікарська підготовка.
Відповідно до навчального плану, елективний курс „Основи геронтології та геріатрії” може бути обраний студентами для вивчення на 5 курсі, коли ними будуть набуті відповідні знання з фізіології, фармакології, клінічної фармакології, психології та психіатрії, гігієни харчування, соціальної медицини, загальної гігієни та всіх клінічних дисциплін з якими інтегрується програма курсу „Основи геронтології та геріатрії”. У свою чергу знання вікових змін різних систем організму та особливостей перебігу захворювань у людей похилого та старечого віку необхідні для лікарів всіх спеціальностей.
Сучасна демографічна тенденція характеризується суттєвим постарінням населення. За даними Інституту соціальних досліджень на теперішній час особи похилого віку в Західній Європі складають близько 25%, на Україні в містах до 27%, в селах – 40%.
Ця особливість визначає серйозні і складні завдання, які стоять перед практичною медициною.
Важливо знати, що у літніх осіб, крім патології серцево-судинної системи, в останній час збільшується тенденція до захворюваності на онкологічні захворювання та психічні розлади. Крім цього, на відміну від хворих середнього віку, в геронтологічній групі хворих різко змінюється характер і особливості перебігу захворювань: частіше виникають численні супутні недуги, істотно порушуються нервові функції, змінюються захисні адаптивні процеси.
Похилі люди інакше, у порівнянні з особами молодого віку, реагують на медикаментозні препарати та лікувальні процедури. У зв’язку з тривалим прийомом різних медикаментів у пацієнтів старшого віку частіше відмічаються різні побічні дії.
Все це вимагає особливих форм організації та проведення у таких хворих заходів із загального і спеціального догляду.
Програму побудовано за принципом створення окремих тематичних блоків. Включені останні досягнення молекулярної біології, фізіології, клінічної фармакології.
Велику увагу приділено ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії, гепатитам, цукровому діабету та іншим захворюванням у людей похилого та старечого віку.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонської декларації.
Згідно з Навчальним планом підготовки фахівців, затвердженим Наказом МОЗ України № 414 від 23.07.2007р. на вивчення елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії” виділено 1,5 кредити (45 годин), 20 годин з яких складає аудиторна підготовка та 25 годин – самостійна робота студентів. Програма елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії” представлена одним модулем, поділеним на 3 змістових модуля.
МОДУЛЬ 1. Основи геронтології та геріатрії.
Змістові модулі:
1.Основні поняття та наукові напрями сучасної геронтології, профілактика передчасного старіння.
2. Вікові аспекти клінічної фармакології, дієтології та реабілітації в геріатрії.
3. Вікові зміни різних систем організму та особливості перебігу захворювань людей похилого і старечого віку.
Вивчення елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії” проводиться згідно Навчального плану у вигляді аудиторної підготовки – семінарських занять, а також самостійної роботи студентів і консультацій. Семінарські заняття тривалістю 2 години будуються у вигляді обговорень і дискусій за темою, при підготовцідо якої велика увага приділяється самостійній роботі студентів з літературою та іншими джерелами інформації.
Засвоєння теми контролюється під час семінарських занять (поточний контроль). Рекомендується застосовувати наступні засоби перевірки рівня підготовки студентів: тест-контроль для оцінки оволодіння теоретичними знаннями та вирішення ситуаційних завдань для перевірки уміння застосовувати їх у конкретних ситуаціях професійної діяльності.
Згідно Наказу МОЗ України від 23.07.2007р. № 414, підсумковий модульний контроль з дисципліни „Основи геронтології та геріатрії” відсутній, тому формою підсумкового контролю є залік, результати якого оцінюються за двобальною системою „зараховано” і „не зараховано”, що не передбачає окремого навчального заняття дляйого приймання. Оцінку „зараховано” отримує студент, який виконав усі види робіт, передбачених програмою з дисципліни, відвідав усі навчальні заняття, передбачені календарним планом (або своєчасно їх відпрацював) і набрав загальну кількість балів не меншу, ніж мінімальна. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням поточної успішності, та має визначатися за системою ECTS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Кафедри, які викладають елективний курс „Основи геронтології та геріатрії” мають право вносити зміни до навчальної програми у межах 15 %.
Орієнтовний структурований план
Підготовки студентів медичного факультету з курсом за вибором
„ОСНОВИ ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ”
Структура навчальної дисципліни |
Кількість годин, з них |
Рік навчан н я |
Вид контро – лю |
||
Всього
|
Аудиторна підготовки (семінари) |
СРС |
|||
Модуль 1 Змістових модулів 3 |
45 год. 1.5 кредита ECTS |
20 |
25 |
5 |
Поточ-ний |
2. МЕТА ВИВЧЕННЯ
елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії” полягає у досягненні основних кінцевих цілей підготовки спеціаліста за 7.110101 „Лікувальна справа” та передбачає набутя студентом наступних умінь:
- Орієнтуватися в основних механізмах старіння, антистаріння та принципах профілактики передчасного старіння.
- Знати вікові зміни різних систем організму та особливості метаболізму фармакологічних препаратів у людей похилого та старечого віку.
- Знати особливості перебігу та принципи лікування і профілактики захворювань різних систем організму у людей похилого та старечого віку.
3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
МОДУЛЬ 1. Основи геронтології та геріатрії.
Змістовий модуль 1 .Основні поняття та наукові напрямки сучасної геронтології, профілактика передчасного старіння.
Конкретні цілі:
- Засвоїти основні поняття та теорії сучасної гаронтології;
- Знати основні фактори ризику та пронципи профілактики передчасного старіння;
- Орієнтуватися в принципах організації медичної допомоги особам старших вікових груп.
Тема 1. Механізми фізіологічного старіння та патологічного (передчасного) старіння.
Основні поняття та наукові напрями сучасної геронтології, перспективи їх розвитку. Старіння та старість. Фізіологічна старість і передчасне (патологічне) старіння. Календарний (хронологічний) і біологічний вік. Вікова періодизація життя людини. Механізми старіння та сучасні теорії старіння, процеси регуляції і адаптації в процесі старіння. Антистаріння (вітаукт). Фактори ризику та профілактика передчасного старіння населення (модифікація способу життя, лікарські засоби).
Тема 2. Соціально-гігієнічні та демографічні питання постаріння населення і його наслідки.
Умови та спосіб життя населення передпенсійного та пенсійного віку. Постаріння населення і його наслідки. Соціальна геронтологія і герогігієна. Загальний догляд за пацієнтами похилого та старечого віку з урахуванням як психологічних так і соціальних факторів у будинках для престарілих, інтернатах для догляду за старими людьми, в амбулаторних умовах чи лікарнях. Організація медичної допомоги особам старших вікових груп. Особливості зміни психіки старіючої людини та геродеонтологічні аспекти спілкування медичного персоналу з пацієнтами літнього і старечого віку.
Змістовий модуль 2. Вікові аспекти клінічної фармакології, дієтології та реабілітації в геріатрії.
Конкретні цілі:
- Засвоїти основні принципи геріатричної фармакології та фармакотерапії;
- Знати основи харчування людей похилого і старечого віку та принципи дієтотерапії в геріатрії.
Тема 3. Особливості геріатричної фармакології, фармакотерапії, реабілітації та дієтології.
Особливості фармакодинаміки та фармакокінетики ліків при захворюваннях у лікуванні хворих похилого і старечого віку.
Відновлювальна терапія: ЛФК, фізіотерапія, лікування на курортах.
Фізіологія і гігієна харчування людей похилого і старечого віку. Режим харчування і тривалість життя людини. Геродіететика.
Змістовий модуль 3. Вікові зміни різних систем організму та особливості перебігу захворювань у людей похилого та старечого віку.
Конкретні цілі:
- Знати особливості вікових змін та перебігу різних захворювань у людей старших вікових груп;
- Засвоїти принципи лікування людей похилого та старечого віку.
Тема 4. Вікові зміни та особливості захворювань системи кровообігу в геріатрії.
Вікові зміни та особливості захворювань органів серцево-судинної системи у людей похилого та старечого віку, перебіг ІХС, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу. Геріатричні аспекти профілактики серцево-судинної захворюваності та смертності, поняття єдиного серцево-судинного континууму в геріатрії.
Тема 5. Вікові зміни та особливості захворювань системи дихання в геріатрії.
Вікові зміни та особливості захворювань органів дихання у людей похилого та старечого віку, перебігу хронічних обструктивних захворювань легенів, бронхіальної астми, пневмонії та їх лікування. Фактори ризику та профілактика захворювань системи дихання в геріатрії.
Тема 6. Вікові зміни та особливості захворювань органів травлення в геріатрії.
Вікові зміни та особливості захворювань органів травлення у людей похилого та старечого віку, перебігу хронічного запалення та виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, колітів, панкреатиту, гепатитів та їх лікування.
Тема 7. Вікові зміни та особливості захворювань сечовидільної системи в геріатрії.
Вікові зміни та особливості захворювань нирок і сечовивідних шляхів у людей похилого та старечого віку, перебігу гломерулонефриту, пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, гіпертрофії та аденоми простати. Лікування порушень функції тазових органів (нетримання сечі і калу, поліурія, ніктурія тощо).
Тема 8. Вікові зміни та особливості захворювань системи крові, органів зору та слуху в геріатрії.
Вікові зміни та особливості патології кровотворної системи у людей похилого та старечого віку, анемій, пухлинних захворювань крові, патології системи згортання крові та їх лікування. Вікові зміни і захворювання органів зору – повік, рогівки, кон’юктиви, кришталика. Старечі ектропіон і ентропіон, пресбіопія, катаракта, судинний склероз сітківки та їх лікування. Вікові зміни і захворювання органу слуху та їх лікування.
Тема 9. Вікові зміни та особливості захворювань ендокринної системи і обміну речовин, та шкіри в геріатрії.
Вікові зміни та особливості захворювань залоз внутрішньої секреції, обміну речовин та їх лікування у людей похилого та старечого віку. Цукровий діабет. Захворювання щитоподібної залози. Подагра. Ожиріння. Жіночий та чоловічий клімакси.
Вікові зміни та захворювання шкіри у людей старших вікових груп і їх лікування. Старече свербіння шкіри, іхтіоз, грибковий мікоз, рак шкіри.
Тема 10. Вікові зміни та особливості захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи і порушень психіки в геріатрії.
Вікові зміни та захворювання опорно-рухового апарату. Остеохондроз. Остеопороз, деформуючий артроз в старечому віці.
Вікові зміни та особливості перебігу захворювань нервової системи та порушень психіки в осіб старших вікових груп. Атеросклеротична енцефалопатія, динамічні порушення мозкового кровообігу, мозковий інсульт. Функціональні та органічні психози в осіб старших вікових груп.
Орієнтовна структура залікового кредиту –
модулю „Основи геронтології та геріатрії”
Тема |
Аудиторна робота (семінари) |
Самостійна робота студентів |
Змістовий модуль 1 .Основні поняття та наукові напрямки сучасної геронтології, профілактика передчасного старіння. |
||
1 . Механізми фізіологічного старіння та патологічного (передчасного) старіння. |
2 |
3 |
2. Соціально-гігієнічні та демографічні питання постаріння населення і його наслідки. |
2 |
3 |
Змістовий модуль 2. Вікові аспекти клінічної фармакології, дієтології та реабілітації в геріатрії. |
||
3. Особливості геріатричної фармакології, фармакотерапії, реабілітації та дієтології. |
2 |
2 |
Змістовий модуль 3. Вікові зміни різних систем організму та особливості перебігу захворювань у людей похилого та старечого віку. |
||
4. Вікові зміни та особливості захворювань системи кровообігу в геріатрії. |
2 |
2 |
5. Вікові зміни та особливості захворювань системи дихання в геріатрії. |
2 |
2 |
6. Вікові зміни та особливості захворювань органів травлення в геріатрії. |
2 |
2 |
7. Вікові зміни та особливості захворювань сечовидільної системи в геріатрії. |
2 |
2 |
8. Вікові зміни та особливості захворювань системи крові, органів зору та слуху в геріатрії. |
2 |
3 |
9. Вікові зміни та особливості захворювань ендокринної системи і обміну речовин, та шкіри в геріатрії. |
2 |
3 |
10. Вікові зміни та особливості захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи і порушень психіки в геріатрії. |
2 |
3 |
ВСЬОГО – 45 |
20 |
25 |
Кредитів ECTS – 1.5 |
|
|
Аудиторна робота – 40,4 %, самочтійна робота – 59,6 %.
4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
з модуля „Основи геронтології та геріатрії”
№ |
Тема |
Кількість годин |
1 |
Механізми фізіологічного старіння та патологічного (передчасного) старіння. |
2 |
2 |
Соціально-гігієнічні та демографічні питання постаріння населення і його наслідки. |
2 |
3 |
Особливості геріатричної фармакології, фармакотерапії, реабілітації та дієтології. |
2 |
4 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи кровообігу в геріатрії. |
2 |
5 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи дихання в геріатрії. |
2 |
6 |
Вікові зміни та особливості захворювань органів травлення в геріатрії. |
2 |
7 |
Вікові зміни та особливості захворювань сечовидільної системи в геріатрії. |
2 |
8 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи крові, органів зору та слуху в геріатрії. |
2 |
9 |
Вікові зміни та особливості захворювань ендокринної системи і обміну речовин, та шкіри в геріатрії. |
2 |
10 |
Вікові зміни та особливості захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи і порушень психіки в геріатрії. |
2 |
РАЗОМ |
20 |
5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
з модуля „Основи геронтології та геріатрії”
№ |
Тема |
Кількість годин |
Вид контролю |
1 |
Механізми фізіологічного старіння та патологічного (передчасного) старіння. |
3 |
Поточний контроль на практичних заняттях |
2 |
Соціально-гігієнічні та демографічні питання постаріння населення і його наслідки. |
3 |
-„- |
3 |
Особливості геріатричної фармакології, фармакотерапії, реабілітації та дієтології. |
2 |
-„- |
4 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи кровообігу в геріатрії. |
2 |
-„- |
5 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи дихання в геріатрії. |
2 |
-„- |
6 |
Вікові зміни та особливості захворювань органів травлення в геріатрії. |
2 |
-„- |
7 |
Вікові зміни та особливості захворювань сечовидільної системи в геріатрії. |
2 |
-„- |
8 |
Вікові зміни та особливості захворювань системи крові, органів зору та слуху в геріатрії. |
3 |
-„- |
9 |
Вікові зміни та особливості захворювань ендокринної системи і обміну речовин, та шкіри в геріатрії. |
3 |
-„- |
10 |
Вікові зміни та особливості захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи і порушень психіки в геріатрії. |
3 |
-„- |
РАЗОМ |
25 |
|
6. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЯКИЙ ПОВИНЕН ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ „ОСНОВИ ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ”.
1 . Геронтологія як наука, основні її поняття, теорії старіння.
2. Будинок-інтернат для престарілих, структура і завдання.
3. Психологічні особливості взаємовідносин лікаря та хворих похилого віку.
4. Метаболізм ліків в старечому організмі.
5. Геріатрія. Особливості перебігу хвороб в старечому віці.
6. Вікові зміни серцево-судинної системи.
7. Сучасна класифікація артеріальної гіпертензії, особливості її перебігу у людей похилого та старечого віку.
8. Фактори ризику та профілактика ішемічної хвороби серця в похилому віці.
9. Клініка приступу стенокардії, його особливість в старечому віці. Лікування ІХС.
10.Особливості перебігу інфаркту міокарда у хворих похилого віку.
11.Типова ЕКГ-діагностика інфаркту міокарда.
12.Ускладнення інфаркту міокарда, характерні для хворих похилого віку. Лікування інфаркту міокарда.
13. Особливості розвитку та принципи лікування недостатності кровообігу в геріатрії.
14. Вікові зміни системи дихання.
15. Особливості етіології та клініки пневмонії у хворих похилого віку. Основні принципи лікування.
16. Хронічні обструктивні захворювання легень в похилому віці.
17. Вікові зміни системи травлення.
18. Хронічний атрофічний гастрит в старечому віці.
19. Ускладнення виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки в похилому віці.
20. Хронічний гепатит, особливості клініки, діагностики і лікування в похилому віці.
21. Вікові особливості нирок і сечових шляхів .
22. Особливості перебігу і основні принципи лікування хронічного пієлонефриту в похилому віці.
23. Простатит. Аденома передміхурової залози у людей похилого і старечого віку.
24. Вікові зміни системи кровотворення.
25. Етіологія і патогенез анемій в похилому віці.
26. Діагностичні критерії залізодефіцитної анемії в старечому віці. Основні принципи лікування.
27. Хронічний лейкоз в старечому віці.
28. Вікові зміни ендокринної системи.
29. Фактори ризику цукрового діабету в старечому віці.
30. Клінічні форми цукрового діабету та принципи лікування.
31. Вікові зміни нервової системи. Атеросклеротична енцефалопатія.
32. Діагностичні критерії динамічного порушення мозкового кровообігу в похилому віці.
33. Гостре порушення мозкового кровообігу в старечому віці.
34. Хвороба Альцгеймера у людей похилого віку.
35. Функціональні та органічні психози пізнього віку.
36. Вікові зміни опорно-рухового апарату. Остеопороз. Деформуючий артроз в старечому віці.
37. Стареча катаракта, глаукома.
38. Старече зниження слуху.
7. ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ
з елективного курсу
„Основи геронтології та геріатрії”
Форми контролю і система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії”, Інструкція про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу (МОЗ України, 2005) та Наказу МОЗ України від 23.07.2007р. № 414 „Про внесення змін до наказу МОЗ України від 31.01.2005р. №52”.
Оцінка з елективного курсу „Основи геронтології та геріатрії”, представленого одним модулем, є рейтинговою та визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах), що виставляється при оцінюванні знань студента відповідно до переліку питань, визначеного програмою курсу.
Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні модулю (залікового кредиту) становить 200 та складається з суми оцінок за поточну навчальну діяльність та індівідуальну роботу у разі успішного її виконання.
Поточний контроль здійснюється відповідно до конкретних цілей на кожному з семінарських занять. Для контролю рекомендується застосовувати наступні засоби діагностики рівня підготовки студентів: тестові завдання (для контролю теоретичної підготовки студента) та ситуаціні задачі (для оцінки уміння застосовувати теоретичні знання у конкретних ситуаціях). Поточний контроль проводиться також шляхом опитування студентів та аналізу їх участі у загальній дискусії під час семінарських занять.
Поточне оцінювання студентів по відповідних темах проводиться за 4-бальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) з подальшим перерахунком у багатобальну шкалу.
Оцінка „відмінно” виставляється у випадку, коли студент знає зміст заняття та лекційний матеріал у повному обсязі, ілюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та ясні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок і неточностей; вільно вирішує ситуаційні задачі різного ступеню складності; бере активну участьв дискусії та обговореннітематичних питань під час практичних занять, демонструючи володіння матеріалом основних та додаткових джерел інформації.
Оцінка „добре” виставляється за умови, коли студент знає зміст заняття та добре його розуміє, відповіді на питання викладає правильно, послідовно та систематично, але вони не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі ситуаційгі задачі, відчуваючи складнощі лише у найважчих випадках; бере участь в обговоренні тематичних питань на приктичних заняттях, демонструючи володіння матеріалом основних рекомендованих джерел інформації.
Оцінка „задовільно” ставиться студентові на основі його знань основного змісту заняття та при задовільному рівні його розуміння. Студент спроможний вирішувати видозмінені (спрощені) завдання за допомогою навідних питань; вирішує ситуаційні задачі, відчуваючи складнощі у простих випадках; не спроможний самостійно систематично викласти відповідь, але на прямо поставлені запитання відповідає правильно; намагається взяти участь в обговоренні окремих тематичних питань, але загальної підготовки не вистачає для адекватного ведення дискусії.
Оцінка „незадовільно” виставляється у випадках, коли знання і вміння студента не відповідають вимогам „задовільної” оцінки; студент пасивно стежить за ходом обговорення тематичних питань, не беручи в ньому участь, має явні труднощі при відповіді на прямі питання викладача.
Перерахунок оцінки за багатобальною шкалою здійснюється з урахування кількості практичних занять в модулі „Основи геронтології та геріатрії”.
Максимальні бали оцінювання студентів
при вивченні модуля „Основи геронтології та геріатрії”
Модуль „Основи геронтології та геріатрії” |
||||||||||
|
Змістовий модуль 1 |
Змістовий модуль 2 |
Змістовий модуль 3 |
|||||||
№ теми |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Макс. бал |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
Перерахунок поточної успішності студента при вивченні модуля „Основи геронтології та геріатрії”:
Оцінки „відмінно” – 20 балів;
Оцінка „добре” – 16 балів;
Оцінка „задовільно” – 12 балів;
Оцінка „незадовільно” – 0 балів
Оцінювання самостійної роботи: оцінювання самостійної роботи студентів,яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність, дорівнює 200 балів. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці „5”, на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу ( 20 х 10 = 200 ).
Мінімальна кількість балів , яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці „3”, на кількість тем у модулі ( 12 х 10 = 120 ).
Оскільки формою підсумкового контролю з дисципліни „Основи геронтології та геріатрії” є залік, який оцінюється за двобальною системою („зараховано”, „ не зараховано”) та не передбачає виділення окремого заняття на його проведення, то на останньому тематичному занятті з дисципліни після закінчення розбору теми студентам оголошується сума балів, яку набрав кожен з них за результатами поточного контролю та за виконання індивідуальних робіт. Студент отримує оцінку „зараховано”, якщо кількість набраних ним балів не менша за 120 і він відвідав усі навчальні заняття (семінари) або вчасно їх відпрацював. Якщо кількість балів менша за 120 або студент має академічну заборгованість, він отримує оцінку „не зараховано”.
Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалами ECTS та 4-ри бальною системою.
Кількість балів з елективного курсу, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ECTS наступним чином:
Оцінка ECTS |
Статистичний показник |
А |
Найкращі 10% студентів |
В |
Наступні 25% студентів |
С |
Наступні 30% студентів |
D |
Наступні 25% студентів |
Е |
Останні 10 % студентів |
Відсоток студентів визначається на вибірці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.
Кількість балів з елективного курсу, яка нарахована студентам, відповідає традиційній 4-ри бальній шкалі таким чином:
Оцінка ECTS |
Оцінка за 4-ри бальною шкалою |
А |
„відмінно” |
В,С |
„добре” |
D , Е |
„задовільно” |
FX, F |
„незадовільно” |
Оцінка FX , F („2”) виставляється студентам, яким не зараховано елективний курс після завершення його вивчення.
Оцінка FX („2”) виставляється студентам, які відвідали усі заняття, але не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність. Вони мають право на відпрацювання незадовільних оцінок з подальшим перерахунком суми балів за поточну навчальну діяльність та зарахуванням дисципліни.
Якщо студент не відвідав більше 50 % навчальних занять та до моменту завершення дисципліни не приступив до ліквідації академічної заборгованості без поважних причин, він одержує оцінку F та має пройти повторне навчання з даного елективного курсу.
8. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Анисимов В.Н. Молекулярн ые и физиологические механизмы старения. – Спб.: Наука, 2003. – 468 с.
2. Безруков В.В., Купраш Л.П., Петриненко А.Ю. та ін. Фармакологічний довідник з кардіології. К. ТОВ „ДСГ Лтд”,2005. – 144с.
3. Бобров В.О., Жаріков О.Й., Давидова І.В. та ін. Артеріальна гіпертензія в осіб літнього віку. Особливості діагностики. Диференційоване лікування, методичні рекомендації. К.,2000. – 20с.
4. Гериатрия: Учеб. пособие /Д.Ф. Чеботарев, В.В. Фролькис, О.В. Коркушко й др.; под ред. Д.Ф.Чеботарева. – М.: Медицина, 1990. – 280 с.
5. Давыдовский И.В. Геронтология. М.”Медицина”,1966 – 300с.
6. Донцов В.Й., Крутько В.Н., Подколзин А.А.. Фундаментальньїе механизмьі геропрофилактики / М.:Биоинформсервис. 2002. – 460 с.
7. Коркушко О.В. Чеботарев Д.Ф., Калиновская Е.Г. Гериатрия в терапевтической практике. – К., „Здоров ’ я”, 1993. – 840с.
8. Котельников Г.П, Яковлев О.Г. Практическая гериатрия / Самара.: 1995. -614с.
9. Основы геронтологии. Под ред. Л.Бине, и Ф.Бурльера. Пер. с французского. М. Медгиз., 1960. – 458 с.
10. Токарь А.В., Ена Л.М. Артериальная гипертензия в пожилом й старческом возрасте. – К.: Здоров’я, 2005.
11. Щербина Е.А. Психические заболевания пожилого возраста. – К.: Здоров’я, 2003.