Історичний нарис

ІСТОРІЯ ПЕДІАТРИЧНОГО (МЕДИЧНОГО №3) ФАКУЛЬТЕТУ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

«Щоб бути хорошим лікарем, треба передусім

бути доброю людиною, мати серце, сповнене справжньої чуйності

і душевної щирості… до страждань чужої дитини

ставитись як до страждань власної»

                                                     Професор Сідельников В.М.

 

Педіатрія – це назавжди. Саме такий історичний девіз педіатричного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, що нині носить горде ім’я Медичного факультету №3 – одного з кращих і найуспішніших факультетів нашої Alma Mater.

Боротьба за здоров’я та життя хворої дитини це особливе мистецтво лікування, що базується на фундаментальних знаннях і наукових досягненнях, причому динамічних і мультидисциплінарних, хоча б тому, що у дитини зовсім інші фізіологічні константи, ніж у дорослого. З іншого боку, саме дитячі лікарі достеменно знають наскільки підступно потенційно небезпечними можуть бути, симптоми звичайного нездужання дитини, особливо у нинішні пандемічні та воєнні часи.

Існування і діяльність педіатричного факультету Київського медичного інституту, а нині Медичного факультету №3 завжди була нерозривно пов’язана з історією вітчизняної медицини та нагальними потребами країни у якісній медичній допомозі дітям.

Додипломна підготовка дитячих лікарів у Київському медичному інституті почалася із введення за ініціативи відомого українського вченого-педіатра, професора Фінкельштейна Льва Йосиповича (1873-1948) з 1925 року на 5-му курсі викладання спеціалізації «Охорона материнства і дитинства», що було пов’язано з необхідністю підготовки висококваліфікованих дитячих лікарів, які б могли зупинити сплеск малюкової смертності, захворюваності дітей на гіпотрофію, туберкульоз, рахіт, пневмонії, дитячі інфекції на початку ХХ сторіччя у післяреволюційному СРСР.  Професор Фінкельштейн Л.О. з 1925 року очолював кафедру педіатрії КМІ. А 1 жовтня 1944 року, після повернення до Києва з евакуації, він започаткував у нашому Інституті кафедру госпітальної педіатрії. Нині це кафедра педіатрії №2, яку очолює відомий український вчений-педіатр, організатор охорони здоров’я, Віце-Президент Асоціації Педіатрів України, член-кореспондент НАМН України, професор, заслужений діяч науки і техніки України Волосовець Олександр Петрович.

У 1930 році у Київському медичному інституті за ініціативи проф.
Фінкельштейна Л.О. було організовано факультет охорони материнства і дитинства, який у 1934 році було реорганізовано в педіатричний факультет. Необхідно зазначити, що педіатричні факультети тоді були створені в усіх 5 українських медичних інститутах (Одеса, Дніпро, Вінниця, Донецьк, Харків). І час довів правильність цього рішення щодо збереження здоров’я майбутніх поколінь для нашої країни.

Розуміючи необхідність зосередження уваги педіатрів на перших днях життя новонародженого, він організував у КМІ перший спеціальний курс з підготовки мікропедіатрів (неонатологів), що знайшло велику підтримку у заступника Наркома охорони здоров’я УРСР Медведя Л.І. (згодом академік АМН СРСР, ректор КМІ, Міністр охорони здоров’я України), який розгорнув тоді в Україні велику мережу пологових будинків та відділень (зокрема колгоспних пологових будинків)  що потребували відповідного кадрового забезпечення.

За починання професора Фінкельштейна Л.Й. у Києві була також створена одна з найбільших і найпередовіших за підготовкою педіатричних кадрів та впровадженням наукових інновацій в УРСР дитяча клініка на 100 ліжок (на базі київської лікарні № 23
ім. М.І. Калініна), яка стала базою також створеної ним у жовтні 1944 року кафедри госпітальної педіатрії КМІ.

Першим Деканом педіатричного факультету КМІ став відомий фахівець дитячий хірург, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої хірургії та ортопедії Шефтель Анатолій Якович. Він очолював наш факультет з 1933 по 1935 роки, та з 1936 по 1938 роки. Коло його наукових інтересів торкалось хірургії опорно-рухового апарату, організації дитячої хірургічної допомоги дітям в Україні та військової медицини.

 

 

 

 

З 1935 по 1936 роки Деканом педіатричного факультету була доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії лікувального факультету Кольнер Рахіль Юріївна (1902-1994). Вона у 1925 році закінчила Харківський медичний інститут. Була автором понад 70 наукових праць, присвячених діагностиці, клініці та лікуванню захворювань печінки у дітей. Наукові традиції одного з перших деканів нашого факультету нині зберігає відомий український дитячий гастроентеролог, гепатолог, завідувачка кафедри педіатрії №1 НМУ, доктор медичних наук, професор Березенко Валентина Сергіївна.

 

 

З 1938 по 1948 роки Деканом педіатричного та лікувального факультетів КМІ був кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячих хвороб, головний педіатр МОЗ УРСР Черкасов Олександр Володимирович (1893-1975). У 1916 році він закінчив медичний факультет Університету Святого Володимира. Саме при ньому у 1939 році в Київському медичному інституті доцентом кафедри педіатрії КМІ П.Г. Ейвіном було започатковано викладання курсу пропедевтичної педіатрії.  Під час німецько-радянської війни Київський медичний інститут у липні 1941 року було евакуйовано до Харкова, а потім Челябінська, де було об’єднано з Другим київським медичним інститутом, Вінницьким, Одеським, Дніпропетровським медичним інститутами. Символічно, що з Київської педіатричної школи беруть у цей час своє коріння Буковинська і Челябінська педіатричні школи. Черкасов О.В. був автором понад 100 наукових праць, присвячених проблемам туберкульозного менінгіту, дифтерії, кишкових інфекцій.

За його часів була також створена у вересні 1944 року кафедра факультетської педіатрії, яку очолила професор Балабан Віра Григорівна (1892-1976).
На цій кафедрі тоді проводились наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, малосимптомних форм ревматизму. З 1960 року під керівництвом проф. В.Г. Балабан була розпочата велика наукова робота з вивчення поширеності стафілококової інфекції у дітей, що стало основною науковою тематикою цієї кафедри на багато років.

 

 

З 1948 по 1952 роки Деканом педіатричного факультету була видатна українська вчена-педіатр,  член-кореспондент АМН СРСР (один з перших членів Академії з України), доктор медичних наук, професор, фундатор і завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб (15.01.1946), з 1950 року кафедри госпітальної педіатрії, заслужений діяч науки УРСР Хохол Олена Миколаївна (1897-1964). Вона у  1921 році закінчила Київський медичний інститут. Була Головою Республіканського і Київського міського наукового Товариства педіатрів, Членом правління Всесоюзного Товариства педіатрів. Нагороджена чисельними державними нагородами. Під її керівництвом були організовані і проведені І, ІІ та ІІІ з’їзди лікарів-педіатрів Україні, за її активної участі у 1962 році був проведений VIII Всесоюзний з’їзд дитячих лікарів у м. Києві за участі 13 іноземних делегацій. Клінічною базою її кафедри стала дитяча клініка Інституту охорони материнства і дитинства (90 ліжок) (спільно з кафедрою педіатрії Київського інституту підвищення кваліфікації лікарів), відділення для новонароджених, дитяча консультація, молочна кухня, ясла №4, Будинок дитини №1.

Була автором понад 80 наукових праць, присвячених питанням фізіології і патології раннього дитячого віку, хворобам шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, питанням вигодовування дітей першого року життя і розробки іонічного молока – першої в СРСР суміші для штучного вигодовування немовлят. Під керівництвом Олени Миколаївни Хохол  розроблені та впроваджені у практику ефективні методи лікування туберкульозу спочатку американським стрептоміцином, а згодом – його вітчизняним аналогом під контролем концентрації антибіотика в крові.

Вона підготувала сузір’я відомих вчених-педіатрів, які стали цвітом української педіатричної школи. Це директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, академік НАН, АМН, РАМН, професор О.М. Лук’янова, завідуючі кафедрами педіатрії Національного медичного університету професори О.І. Кошель-Плескунова, А.О. Андрущук, В.Д. Чеботарьова, завідувач відділом інституту ПАГ АМН України, професор В.Д. Отт, доктор медичних наук, доцент М.А. Макаренко. Хохол О.М. була учасником делегації від України у роботі сесій Генеральної Асамблеї ООН та Жіночого конгресу в Італії.

За часів деканства О.М. Хохол сталася доленосна подія – У 1950 році студенти-педіатри перейшли на шестирічний курс навчання. Це, зокрема було обумовлено, високою поширеністю дитячого туберкульозу та ревматизму, що вимагало суттєвого розширення викладання Педіатрії. У клініках педіатричних кафедр КМІ були створені відділення по лікуванню дітей, які хворіли на туберкульозний менінгіт. До таких відділень поступали діти з усієї України.

Тобто, з початку 50-х років минулого століття викладання педіатрії студентам Київського медичного інституту набуло класичної завершеності: від пропедевтичної педіатрії на 3 курсі та факультетської педіатрії на 4 курсі, до госпітальної педіатрії на 5 курсі та субординатури (педіатрія, дитяча хірургія, дитячі інфекційні хвороби та дитячий туберкульоз) на 6 курсі.

 

Деканом педіатричного факультету з 1952 по 1957 рік була доктор медичних наук, професор кафедри факультетської педіатрії, завідувач кафедри дитячих хвороб санітарно гігієнічного та стоматологічного факультетів Городецька Емма Генріхівна (1902-1992). Згодом вона очолила кафедру педіатрії Київського інституту удосконалення лікарів. Перша наставниця професора Сідельникова В.М. Засновниця наукового напряму із лікування та діагностики захворювань підшлункової залози у дітей.

На межі 50-60 років деканами педіатричного факультету нетривалі строки були відомі інститутські вчені, як професор Федоровський О.О. (хірург), професор Дмитрієва Н.М. (фармаколог), професор Курилін І.А. (отоларинголог).

 

 

Новий етап у розвитку педіатричного факультету розпочався з 1966 року, коли його очолила відомий український вчений-педіатр, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб Чеботарьова Віра Дмитрівна (1922-2001). Вона двічі була Деканом з 1966 по 1976 роки та з 1984 по 1990 роки (16 років). У 1951 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. З 1969 по 1990 р. завідувала кафедрою пропедевтики дитячих хвороб, з 1990 працювала професором кафедри. Автор понад 150 наукових праць, 14 з яких видані за кордоном, 3-х монографій, 3-х підручників і багатьох розділів в підручниках та посібниках, 5 методичних рекомендацій і 3-х винаходів. Наукові пошуки і досягнення стосувались актуальних проблем педіатрії: вивчення різних проблем дитячої пульмонології, кардіоревматології, стан імунної системи і процес гемокоагуляції при різних захворюваннях у дітей, а також питань дитячої нефрології. У 1965р.професор В.Д. Чеботарьова представила блискучу роботу на IX Міжнародному конгресі педіатрів (Японія), присвячену новим аспектам патогенезу ревматизму. Її було обрано почесним членом Європейського товариства з вивчення мікроциркуляції. Вона була прекрасним педагогом і методистом і велику увагу приділяла удосконаленню педагогічного процесу, підготовці викладачів і наукових працівників факультету. Багато років професор В. Д. Чеботарьова була головою циклової методичної комісії педіатричних дисциплін, заступником голови спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій, членом Правління Республіканського товариства дитячих лікарів, членом редакційної колегії журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія».
У 1995 році її було обрано Членом Міжнародної асоціації дитячих нефрологів. Вона зробила суттєвий внесок в удосконалення методів лікування пневмонії, у розуміння сутності патогенезу ревматизму і розробку раціональних методів його лікування та профілактики. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради, значком «Відмінник охорони здоров’я» та медалями.

 

Методична нарада завідувачів кафедр педіатрії медичних інститутів 1968 рік (другий і третій праворуч у першому ряду завідувачі кафедрами педіатрії КМІ проф. Руднєв І.М. та Гудзенко П.М.)

 

З 1976 по 1978 роки Деканом педіатричного факультету був відомий український вчений-педіатр, завідувач кафедри факультетської педіатрії КМІ, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР, завідувач кафедри факультетської педіатрії, Гудзенко Прокопій Микитович (1913-1982).

Він у 1939 році закінчив Київський медичний інститут. Тривалий час працював у Чернівецькому медичному інституті. З 1965 по 1982 рік очолював кафедру факультетської педіатрії КМІ.  Автор понад 150 наукових праць, зокрема 8 монографій, присвячених проблемам туберкульозу у дітей, стафілококовим захворюванням, кишковим інфекціям. Головний педіатр МОЗ УРСР, Голова Правління наукового товариства дитячих лікарів України. Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений бойовими і трудовими відзнаками. Започатковані професором Прокопієм Микитовичем Ґудзенком дослідження поширення та патогенезу різних форм стафілококової інфекції у дітей та застосування кисло-молочних сумішей для вигодовування немовлят залишаються у центрі уваги і нинішнього покоління науковців. Професор П.М. Гудзенко не тільки встановив значення ацидофільно-дріжджевих сумішей у профілактиці коліентеритів у дітей, але й був ініціатором їх широкого запровадження у практиці вигодовування дітей.

Він був головним редактором першого в Україні підручника з Педіатрії, удостоєного у 1979 році Державної премії України,  разом з корифеями вітчизняної Педіатрії, професорами І.М. Руднєвим (Київ), П.С. Мощичем (Київ), О.І. Гнатюком (Вінниця) та академіком АМН України Б.Я. Рєзніком (Донецьк, Одеса).

Необхідно зазначити, що наукові роботи завідувача кафедри госпітальної педіатрії КМІ професора Івана Михайловича Руднєва (1910-1970) по застосуванню глюкокортикостероїдів у дитячій кардіоревматології та алергології набагато випередили свій час і були на рівні кращих наукових розробок у світі.

 

 

Науково-практична конференція дитячих лікарів УРСР (середина 70-х років минулого століття). У центрі академік Лук’янова та проф. Гудзенко П.М., другий праворуч у першому ряду проф. Сідельников В.М., у другому ряду по центру проф. Мощич П.С. та Резнік Б.Я.

 

Завідувачка кафедрою дитячих інфекційних хвороб доктор медичних наук, професор Трішкова Лія Олексіївна була Деканом педіатричного факультету з 1978 по 1980 роки. Вона у 1954 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. З 1983 року очолила кафедру. Автор понад 160 наукових праць, в тому числі 5 монографій. Вперше в країні вивчала імунологічний фон формування тяжких форм вірусного гепатиту у дітей, обмін мікроелементів при цій патології, запропонувала методи його корекції. Розробляла проблеми гострих кишкових інфекцій, методи діагностики, лікування та профілактики дифтерії. Нині справу свого вчителя продовжує очільник кафедри дитячих інфекційних хвороб, головний експерт з дитячих інфекційних хвороб МОЗ України, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Крамарьов Сергій Олександрович. Вченими кафедри розроблюються способи лікування різних варіантів CОVID-19 у дітей,  патологічних станів, що супроводжуються ДВЗ-синдромом, та способи лікування антибіотикорезистентних форм кишкових інфекцій у дітей та новий спосіб діагностики ротавірусної інфекції. Вивчається обмін речовин у дітей з вірусним гепатитом та визначаються шляхи його корекції.

 

Декан педіатричного факультету КМІ Тришкова Л.О. (друга ліворуч) разом з професорами Чекманом  І.С., Мощичем П.С., Сідельниковим В.М., Горчаковою Н.О. та доцентом Поляковою І.О. на святкуванні Дня Перемоги 1979 рік

 

На початку 80-х років у складі педіатричного факультету КМІ були наступні кафедри: пропедевтичної педіатрії (проф. Чеботарьова В.Д.), факультетської педіатрії (проф. Гудзенко П.М.) та госпітальної педіатрії (проф. Сідельников В.М.), дитячих інфекційних хвороб
(проф. Мощич П.С.), дитячої хірургії (проф. Сітковський М.Б.), фтизіатрії з курсом пульмонології (проф. Пилипчук М.С.), хірургії педіатричного факультету (академік Братусь В.Д.), терапії педіатричного факультету (проф. Пятак О.А.), гістології та ембріології (проф. Кабак К.С.)., фармакології (проф. Чекман І.С.), біології
(проф. Дишловий В.Д.), акушерства і гінекології №3 (проф. Голота В.Я.), філософії (проф. Попов М.В.).

 

 

З 1980 по 1984 рік Деканом нашого факультету був видатний український вчений-педіатр, член-кореспондент АМН СРСР, НАН та НАМН України, професор,  заслужений діяч науки і техніки УРСР Віктор Михайлович Сідельников. Він з 1970 по 1997 рік очолював кафедру госпітальної педіатрії, згодом педіатрії №2 нашого Університету. Фундатор дитячої кардіоревматології та алергології. У 1955 році закінчив з відзнакою педіатричний факультет Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця. Автор понад 300 наукових праць, 15 монографій, 16 винаходів, присвячених дитячій кардіоревматології, пульмонології, алергології, неонатології, ургентній та екологічній педіатрії. Першим в країні розробив алгоритми діагностики та лікування міокардитів, міокардіодистрофій, серцевої недостатності та аритмій у новонароджених та дітей старшого віку. Вперше в світі описав найдрібніший дефект міжшлуночкової перегородки. Ініціатор та організатор міських кардіологічних та алергологічних центрів, де навчалися студенти та слухачі. Під керівництвом В.М. Сідельникова були вперше вивчені питання надання допомоги дітям з вродженими вадами серця, основи лікування серцево-судинної недостатності у дітей із застосуванням  серцевих глікозидів, розроблена принципово нова методика їх застосування у педіатричній практиці. Вперше у країні були розроблені алгоритми діагностики та лікування невідкладних станів у дітей, бронхіальної астми та атопічного дерматиту, міокардитів, міокардіодистрофії, алергічного субсепсиса Віслера-Фанконі, аритмій у новонароджених та дітей старшого віку. У педіатричну практику вперше в Україні були впроваджені новітні методи діагностики – ехокардіографія, допплєркардіографія та цереброваскулярна допплєркардіографія.

Наукові розробки з кардіології лягли в основу фундаментального навчального посібника «Кардіологія  дитячого віку» (1986), виданого під редакцією В.М.Сідельникова сумісно з професорами П.С. Мощичем та Д.Ю. Кривченею та підручника для студентів «Педіатрія».

Напрямок неонатології та перинатології на факультеті, що у 1990 році реалізувався у окремий курс викладання, під керівництвом доктора медичних наук, доцента М.А. Макаренко та професора А.С. Лявинця. На кафедрі вперше у світі для лікування хронічних неспецифічних хвороб легень у дітей застосовано нестероїдний протизапальний засіб «Піримідант», який був запатентований у 8-ми провідних країнах світу (зокрема, в США, Великобританії, Канаді, Франції, Швейцарії). У 1975 році Сідельников В.М. створив Київську міську дитячу клінічну лікарню № 2 – одна з кращих дитячих лікарень на теренах бувшого СРСР, де вперше в Україні були відкриті спеціалізовані відділення дитячої алергології, кардіології та реанімації.

Науковий керівник Українсько-американської програми з проблем перинатології та неонатології, заклав основи партнерства з педіатрії між Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Пенсильванським університетом (США, 1992). Один з перших професорів-медиків разом із студентами та клінічними ординаторами КМІ взяв участь у наданні медичної допомоги дитячому населенню з регіону Чорнобильської катастрофи та відкрив новий напрямок роботи клініки – розвиток проблем екологічної педіатрії.

Декан педіатричного факультету професор Сідельников В.М. разом доцентами кафедри госпітальної педіатрії КМІ Кузьменко А.Я., Мігалем В.Г. та доцентом кафедри дитячої хірургії Воронковим Є.В. зі студентами на сільськогосподарських роботах 1983 рік.

Понад 15 років був головним редактором журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія». Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений орденами та медалями знаком «Відмінник охорони здоров’я», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Щорічні наукові Сідельниковські читання, присвячені йому, стали доброю університетською традицією і нараховують уже 25 сесій.

 

Не можна не згадати ще одну видатну особистість нашого факультету, академіка
АН вищої школи, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки УРСР Мощича Петра Степановича (1928-2006), який багато років завідував кафедрою дитячих інфекційних хвороб (1971-1983), а з 1983 до 2003 року – кафедрою факультетської педіатрії КМІ. Він чимало зробив у царині дитячої кардіоревматології та інфектології, крім того, був автором багатотомного фундаментального видання «Медицина дитинства». Тривалий час керував Студентським науковим товариством педіатричного факультету КМІ. Був Головним педіатром МОЗ України.

У декана Сідельникова В.М. був потужний склад заступників та помічників: доцент Бережний В.В. (відп. за старші курси), доцент Соколюк Т.В. та Костинський Г.Б. (відп. за молодші курси), доцент Афанас’єв Є.М. (відп. за наукову роботу), доцент Срєбний М.М. (відп. за інтернатуру). Щорічний прийом на 1 курс педіатричного факультету у 80-і роки минулого століття становив до 250 осіб.

 

У непрості перші роки незалежності (1990-1999) педіатричним факультетом керував завідувач кафедри акушерства і гінекології №3 НМУ, доктор медичних наук, професор,  Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки Голота Владислав Якович.

Він у 1959 році закінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. З 1982 року засновник і до 2006 року завідувач кафедри акушерства і гінекології № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Він автор 340 наукових праць, в тому числі 26 монографій та 2 підручників, 26 авторських пропозицій, 4 патентів на винаходи. Провідне місце в його наукових дослідженнях належить розробкам раціонального харчування вагітних, профілактиці гнійно-запальних захворювань в акушерській і гінекологічній практиці, антенатальній охороні плоду та профілактиці перинатальних ускладнень під час патологічного перебігу вагітності. Вперше в країні науково обґрунтував і практично реалізував санаторно-курортний етап лікувальних реабілітаційних заходів для вагітних. Ініціатор розробки та втілення нових методів профілактики позапланової вагітності.

Дійсний член Європейської та Всесвітньої асоціацій акушерів-гінекологів; Віце-президент правління Асоціації Українського товариства акушерів-гінекологів. Головний акушер-гінеколог Києва. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

Виступав за між кафедральну інтеграцію викладання питань дитячої гінекології, перинатології і неонатології.

На початку 90-х років у складі педіатричного факультету Українського державного медичного університету було 14 кафедр: пропедевтичної педіатрії (проф. Майданник В.Г.), факуль-тетської педіатрії (проф. Мощич П.С.), госпітальної педіатрії з курсом перинатології – неонатології (член-кор. АМН СРСР Сідельников В.М.), дитячих інфекційних хвороб (проф. Тришкова Л.О.), дитячої хірургії (проф. Кривченя Д.Ю.), фтизіатрії з курсом пульмонології (проф. Пилипчук М.С.), хірургії педіатричного факультету (професор
Фомін П.Д.), терапії педіатричного факультету (проф. Пятак О.А.), гістології та ембріології (проф. Чайковський Ю.Б.)., фармакології з курсом клінічної фармакології (проф. Чекман І.С.), біології (проф. Романенко О.В.), акушерства і гінекології №3 (проф. Голота В.Я.),
філософії (проф. Попов М.В.), педагогіки і педагогічної психології (проф. Черпинський М.В.).

У 1994 році у зв’язку зі черговою зміною навчальних планів і ліквідацією педіатричного та медико-профілактичного факультетів, кафедри госпітальної педіатрії, факультетської педіатрії та пропедевтики педіатрії були відповідно реорганізовані у кафедри педіатрії №2, №3 та №4. На усіх цих кафедрах розпочалося наскрізне викладання педіатрії як пропедевтичної, так і факультетської та госпітальної педіатрії для студентів медичних факультетів №2, №4, підготовки лікарів для ЗСУ та Чернігівського філіалу НМУ, а згодом і медико-психологічного факультету.

Отже, студенти Медичного факультету №3 НМУ з 1995 року почали навчатися виключно на кафедрі педіатрії №4 під керівництвом академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України Майданника В.Г. З 2022 року у рамках міжкафедральної інтеграції низкою вибіркових дисциплін студенти-педіатри також оволодівають на кафедрі педіатрії №2 («Основи неонатології»), педіатрії №1 («Дитяча пульмонологія, гастроентерологія та нефрологія), педіатрії післядипломної освіти («Невідкладні стани у педіатрії»).

У 1996 році завдяки позитивному рішенню Колегії МОЗ України, наради ректорів вищих медичних навчальних закладів та наполегливих звернень членів Асоціації Педіатрів України, зокрема професорів Волосовця О.П. та Майданника В.Г., викладання спеціальності «Педіатрія» у медичних вишах країни було відновлено, а обсяг державного замовлення по спеціальності «Педіатрія» був встановлений до 500 осіб на рік.

Безумовно, на це рішення вплинула ситуація із епідемічним спалахом дифтерії у низці південних областей України з летальними випадками серед дитячого населення та погіршення показників стану здоров’я дітей, особливо у областях, що були забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС, що потребувало якісно підготовлених лікарів-педіатрів.

На початку 2000-х років у складі Медичного факультету №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця були наступні кафедри: педіатрії №2 (проф. Волосовець О.П.), педіатрії №4 (проф. Майданник В.Г.), дитячих інфекційних хвороб (проф. Крамарьов С.О.), дитячої хірургії (проф. Кривченя Д.Ю.), фтизіатрії та пульмонології (проф. Петренко В.С.), хірургії № 3 (проф. Фомін П.Д.), внутрішньої медицини №4 (проф. Лизогуб В.Г.), гістології та ембріології (проф. Чайковський Ю.Б.)., фармакології (член- кореспондент НАН та НАМН України Чекман І.С.), анестезіології та інтенсивної терапії (проф.Глумчер Ф.С.), філософії (проф. Попов М.В.).

 

Деканом медичного факультету №3 НМУ з 1999 по 2005 роки був завідувач кафедри факультетської терапії № 2, заступник проректора з наукової роботи, – начальник науково-дослідної частини університету, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович.

У 1972 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця.  З 1980 р. асистент кафедри терапії педіатричного факультету Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця. У 1990 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук: «Особливості діагностики та медикаментозного лікування ішемічної хвороби серця у хворих з початковим коронарним атеросклерозом».

З 1990 року – доцент, а з 1995 – професор та завідувач кафедри терапії педіатричного (надалі – третього медичного) факультету УДМУ. Посідав відповідальні посади у галузі: заступник директора Державного фармакологічного центру МОЗ України. Директор Науково-експертного центру лікарських засобів, створених на основі нанотехнологій НАН України (2009). Автор 552 наукових праць, в т.ч. 5 монографій, 1 підручника, 12 навчальних посібників та 37 винаходів. Індекс Гірша (Scopus) – 6. Основні напрямки наукової діяльності – розробка методів діагностики та лікування ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби. Під керівництвом проф. В.Г. Лизогуба підготовлено 15 кандидатів та 3 доктори медичних наук, наразі виконується 5 кандидатських і 2 докторських дисертації.

Ним були розроблені сучасні ефективні методи діагностики та лікування ішемічної хвороби серця, які захищені патентами та авторськими свідоцтвами. Вперше показана роль шкіри в ґенезі коронарного атеросклерозу та перебігу ішемічної хвороби. Член Європейського товариства кардіологів, член президії Українського товариства терапевтів. Нагороджено медаллю імені академіка М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» та медаллю «За заслуги» Асоціації кардіологів України.

 

Яскравими подіями було насичене перебування на посаді  Декана медичного факультету № 3 НМУ з 2005 по 2010 роки видатного українського вченого-педіатра, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професор, заслуженого лікаря України, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувача кафедри педіатрії № 4, Майданника Віталія Григоровича (1957-2020).

Він закінчив у 1980 році з відзнакою Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця, був занесений до «Золотої книги пошани».
Був проректором з лікувальної роботи (1994-2000). Автор 545 наукових праць, у тому числі 26 монографій, 6 підручників та 12 навчально-методичних посібників. Його наукові доробки були захищені 3 авторськими свідоцтвами і 32 патентами на винаходи.

Уся наукова та трудова діяльність Віталія Григоровича Майданника пов’язана з аlma mater та рідним факультетом, де він пройшов довгий шлях від клінічної ординатури до завідувача кафедри педіатрії №4 та декана. У віці 26 років Віталій Григорович успішно захистив кандидатську дисертацію «Клинико-функциональное состояние почек и показатели клеточно-гуморального иммунитета при пиелонефрите у детей», на 32 році життя – докторську дисертацію на тему «Клинико-экспериментальное изучение развития пиелонефрита и комплексное лечение его у детей», під керівництвом професора В.Д. Чеботарьової. Віталій Григорович завжди з повагою ставився до своїх вчителів, які виховували і допомагали в його професійному шляху. Вже у 33 роки  В.Г. Майданника за конкурсом було обрано на посаду завідувача кафедри пропедевтики дитячих хвороб (нині кафедра педіатрії №4), якою він керував всі ці роки. У 1991 році йому було присвоєно вчене звання професора.

Його наукові праці присвячені актуальним питанням нефрології, кардіоревматології, вегетології, пульмонології, гастроентерології та ендокринології дитячого віку. Він зробив значний внесок у вивчення механізмів розвитку та розробку нових методів діагностики і лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей. Він обґрунтував та розробив нові методи діагностики і лікування пієлонефриту, які широко впроваджені в клінічну практику. За його ініціативою в 1998 році створене перше в Україні дитяче відділення хронічного гемодіалізу, в якому під його керівництвом вперше на основі фрактального аналізу були розроблені критерії адекватності гемодіалізу, що дозволило суттєво покращити надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю. Вперше у вітчизняній педіатричній літературі детально описав фіброміалгію, синдром PFAPA, анемію хронічного захворювання, а також синдром хронічної втоми. Основоположник вивчення порушень вегетативної нервової системи та особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей, запропонував нову їх класифікацію, створив школу дитячих вегетологів та Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей (1990).

 

Історико-біографічні видання академіка В.Г. Майданника

Він був Президентом Федерації педіатрів країн СНД, віце-президентом Асоціації педіатрів України, членом Проблемних комісій з педіатрії та нефрології НАМН України та МОЗ України, головним педіатром Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрації, член Міжнародної асоціації педіатрів та дитячих нефрологів, член редакційних колегій 12 фахових журналів України і Росії.

Його багаторічна лікарська, науково-педагогічна та громадська діяльність по підготовці медичних кадрів відзначена подякою Голови Київської міської держадміністрації (1999), подякою (2007) та Почесною грамотою (2007) МОЗ України, орденом князя Ярослава Мудрого V  ступеня.

У Декана Майданника В.Г. був потужний і творчий склад заступників та помічників: доц. Корнієнко А.Б. та доц. Палатна Л.О. (відп.за старші курси), доц. Скибинська Т.Р. та Литвиненко Г.В. (відп.за молодші курси). Згодом складі деканату Медичного факультету №3 також плідно працювали ас. Артеменко О.І. та доц. Рябошапка Т.П.

У 2005 році МОЗ України у черговий раз переглядало навчальні плани і вирішило зосередити додипломне навчання на підготовці виключно лікарів загальної практики-сімейної медицини, припинивши університетську освіту педіатрів та лікарів-профілактиків.

Потім було два роки відсутності випусків дитячих і санітарних лікарів, що боляче вдарило по кадровому забезпеченню медицини дитинства і санітарно-епідеміологічної служби. Активна позиція педіатрів країни щодо відновлення в Україні окремої додипломної підготовки дитячих лікарів (Волосовець О.П., Антипкін Ю.Г., Майданник В.Г.) була висловлена на VIII Сідельниковських читаннях  у 2007 році та підтримана новим керівництвом МОЗ України (Поляченко Ю.В. та Весельський В.Л.).

На початку 2010-х років на педіатричному факультеті НМУ були наступні кафедри: педіатрії №4 (академік НАМН України Майданник В.Г.), педіатрії №2 (член-кореспондент НАМН України Волосовець О.П.), дитячих інфекційних хвороб (проф. Крамарьов С.О.), дитячої хірургії (проф. Левицький А.Ф.), фтизіатрії та пульмонології (проф. Петренко В.С.), хірургії № 3 (академік НАН України та НАМН України Фомін П.Д.), внутрішньої медицини №4 (проф. Лизогуб В.Г.), гістології та ембріології (член-кореспондент НАМН України Чайковський Ю.Б.)., анестезіології та інтенсивної терапії (член-кореспондент НАМН України Глумчер Ф.С.), патологічної анатомії (проф. Гичка С.Г.).

Обсяг прийому за спеціальністю «Педіатрія» на Медичний факультет №3 НМУ тоді складав понад 150 осіб щорічно.

 

З 2010 по 2015 роки Деканом Медичного факультету № 3 був відомий український вчений-фтизіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології НМУ Петренко Василь Іванович.

У 1980 році він закінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему «Система ейкозаноїдів і принципи фармакологічної корекції її порушень у хворих на туберкульоз легень (клініко-експериментальне дослідження)». У 2007-2008 роках – Голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб. У 2009-2010 роках – головний фтизіатр міста Києва. Він є автором та співавтором понад 250 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 10 патентів на винахід, 2-х раціоналізаторських пропозицій, 5 нововведень, 18 методичних рекомендацій, 2-х навчально-методичних посібників, 7 підручників, з яких «Фтизіатрія» та «Педіатрія» видані українською, російською та англійською мовами, навчального посібника «Туберкульоз і ВІЛ-інфекції/СНІД». Завдяки організаторським здібностям професора Петрена В.І. були суттєво зменшені показники захворюваності дітей країни на туберкульоз.

Основні напрямки наукових досліджень пов’язані з вивченням актуальних проблем фтизіатрії та пульмонології, з особливостями фармакокінетики протитуберкульозних препаратів у хворих із хронічним легеневим серцем.

 

Він провів фундаментальні експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення молекулярних механізмів дії препаратів, що використовуються для лікування туберкульозу і неспецифічних хвороб органів дихання, на рівні універсальних сигнальних систем клітини. Вперше в умовах експерименту клініки визначив принципову можливість фармакологічної корекції порушень системи ейкозаноїдів (лейкотриєни, простацикліни, тромбоксани, простагландини) і циклічних нуклеотидів, які виникають у хворих на туберкульоз, обґрунтував доцільність використання в комплексному лікуванні туберкульозу ессенціальних фосфоліпідів, нестероїдних протизапальних препаратів і флавоноїдів.

Працює над удосконаленням питань розвитку екологічної пульмонології, в тому числі проблем, пов’язаних із наслідками аварії на ЧАЕС, запровадженням екологічно безпечних технологій лікування у фтизіатрії і пульмонології. Розробляє та удосконалює методи імунодіагностики та імунокорекції туберкульозу і неспецифічних захворювань легень, а також у їх поєднанні із ВІЛ/СНІДом. Удосконалює існуючі та розробляє нові методи антимікобактеріальної та патогенетичної терапії туберкульозу. Протягом останніх років бере активну участь у розробці нормативно-правових документів щодо туберкульозу. Очолює Асоціацію фтизіатрів, пульмонологів, торакальних хірургів м. Києва.

Засновник та головний редактор журналу «Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція» (2010), що з 2023 року зареєстрований у наукометричній базі Scopus.

Він організував роботу на міжнародному напрямку, зокрема зав’язав контакти із Університетом Брауна (Провіденс, Род-Айленд, США), співробітницю якого Н.Рибак було обрано почесним професором НМУ і Гарвардської медичної школи (Бостон, Массачусетс, США). Пожвавлення міжнародних контактів позитивно вплинуло на професійне зростання працівників кафедри і факультету, сприяло постійним контактам між університетами і спеціалістами та обміну досвідом. Під керівництвом В.І. Петренка підготовлено 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесним знаком МОН України «Відмінник освіти», грамотами Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України, Товариства Червоного Хреста.

 

Професори Марушко Ю.В., Волосовець О.П., Лукашук В.Д.,
Майданник В.Г., Кривопустов С.П. на святкуванні 175-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у Оперному театрі
(Київ, жовтень 2016 року).

 

З 2015 року і дотепер  Деканом Медичного факультету №3  є відомий дитячий інфекціоніст, доктор медичних наук, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Виговська Оксана Валентинівна.

Вона у 1989 році закінчила з відзнакою Київське медичне училище №1, за спеціальністю «Медична сестра», у 1995 році – з відзнакою педіатричний факультет Українського Державного медичного університету ім. О.О. Богомольця. З 1995 р. по 1997 рік навчалася у магістратурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Педіатрія», яку закінчила з відзнакою. На базі кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця проходила навчання в інтернатурі у 1995-1997 рр. З 1997 р. по 2002 р. навчалася в аспірантурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб НМУ за спеціальністю «Педіатрія». У 2002 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клініко-патогенетична роль порушень показників клітинної ланки гемостазу при дифтерії у дітей». З 2003 р. – асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб, з 2014 р. – доцент цієї ж кафедри, з грудня 2015 року – професор цієї ж кафедри. З 01.09.2015  – Декан Медичного факультету №3.

У 2015 році захистила докторську дисертаційну роботу на тему: «Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей: патогенез, клінічні форми, діагностика, лікування» (14.01.10-педіатрія). Має вищу фахову категорію за спеціальності «дитячі інфекційні хвороби», є консультантом санавіації України, консультант І (боксованого) відділення Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні, консультант відділення дитячої нефрології ДКЛ №7 м. Києва, консультант відділення дитячої гематології ДКЛ № 1 м. Києва, консультує хворих із інфекційною патологією м. Києва, України, ближнього та дальнього зарубіжжя.

Автор і співавтор 300 друкованих наукових робіт, 23 патентів України на корисну модель, 5 інформаційних листів, 4 методичних рекомендацій, має близько 500 виступів на науково-практичних конференціях, з’їздах, конгресах, пленумах по педіатрії, дитячим інфекційним хворобам, інфекційним хворобам, дитячій гастроентерології в Україні та за кордоном. Індекс Гірша – 8,0. Член Європейської асоціації педіатрів, дитячих інфекціоністів (ESPID), Член асоціації інфекціоністів, педіатрів України, член Евро-Азійської асоціації інфекціоністів та дитячих інфекціоністів, секретар проблемної комісії «Інфекційні та паразитарні хвороби» МОЗ та НАМН України, член кваліфікаційної комісії МОЗ по розбору летальних випадків, експерт Державного експертного центру МОЗ України.

Основні напрямки роботи: Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей; герпесвірусні інфекції у дітей, рецидивуючий афтозний стоматит у дітей; інфекційний мононуклеоз у дітей; імунологічні аспекти різних клінічних форм ЕБВ інфекції; апоптоз при різних клінічних формах ЕБВ інфекції; діти із повторними епізодами респіраторних інфекцій; часто та тривало хворіючи діти; вітряна віспа у дітей на сучасному етапі; кір у дітей в сучасних умовах; цитокіновий та інтерфероновий статус при вірусних захворюваннях у дітей (інфекційний мононуклеоз, хронічна ЕБВ інфекція, кір, вітряна віспа, грип, ГРЗ); пробіотикотерапія в клініці дитячих інфекцій; застосування препаратів інтерферонів в клініці дитячих інфекцій при різних захворюваннях; елімінаційна терапія при поширених інфекційних захворюваннях у дітей; вірусні інфекції у дітей в сучасних умовах; профілактика грипу та ГРЗ у дітей, які мешкають в дитячих будинках;особливості клініко-імунологічної характеристики дітей хворих на дифтерію; лікування ГКІ у дітей, грип та ГРВІ у дітей та ін.

Оксана Валентинівна Виговська започаткувала студентські брейн-ринги, мозкові штурми, педіатричні квести. Немає дня аби на нашому факультеті не відбувалась якась цікава подія чи захід.

У 2015 році МОН та МОЗ України у черговий раз виключили спеціальність «Педіатрія» з переліку до дипломних спеціалізацій.

І знову за наполяганням перш за усе київської педіатричної школи у 2017 році за вже нового керівництва МОЗ України спеціальність 228 «Педіатрія» відродилась з попелу і продовжує плідно існувати. Наші фахівці (професори Кривопустов С.П. та Виговська О.В.) разом з іншими закладами вищої медичної освіти прийняли активну участь у розробці сучасного стандарту підготовки дитячих лікарів.

Необхідно зазначити традиційну тісну наукову співпрацю факультетської наукової школи з головною державною науковою установою у сфері Педіатрії – ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», що особливо посилилась у останні десятиріччя під керівництвом академіка НАМН України, Голови Асоціації Педіатрів України, професора  Антипкіна Ю.Г., який став членом Вченої ради Медичного факультету №3. На базі академічного інституту систематично відбуваються блоки лекції провідних вчених для студентів з актуальних питань неонатальної хірургії та педіатрії.

На початку 2020-х років у складі Медичного факультету №3 НМУ було 10 кафедр: педіатрії №2 (член-кореспондент НАМН України Волосовець О.П.), педіатрії №4 (професор Мітюряєва-Корнійко І.О.), дитячих інфекційних хвороб (проф. Крамарьов С.О.), дитячої хірургії (проф. Левицький А.Ф.), фтизіатрії та пульмонології (проф. Петренко В.І.), хірургії № 3 (проф Іванчов П.В.), внутрішньої медицини №4 (проф. Лизогуб В.Г.), гістології та ембріології (професор Грабовий О.М.)., анестезіології та інтенсивної терапії (професор Дубров С.О.), онкології (проф. Верещако Р.І.).

 

Навіть у найтяжчі роки революцій, голодоморів, війни, терору та пандемій наш факультет продовжує гідно працювати та забезпечувати країну класними лікарями, які рятували, рятують і будуть рятувати дитячі життя та здоров’я.

Нині щорічний прийом до НМУ за спеціальністю «Педіатрія» складає до 70 осіб на місця державного бюджету і ще до 30 осіб – на місця, що фінансуються за кошти юридичних та фізичних осіб. Що складає більше ніж третину від усього прийому майбутніх лікарів-педіатрів у масштабах країни. І це вагомий результат тої великої профорієнтаційної роботи, що проводить наш Декан, професор Виговська О.В. разом із своїм штабом (Л.Турбал, К. Варуха, М. Нечаєв, Оленіч С.В.)

Кращі представники нашого факультету професор Виговська О.В. та професор Бензар І.М. були висунуті Всеукраїнським Лікарським Товариством делегатами від України до профільних мультидисциплінарних комітетів UEMS (UNION EUROPÉENNE DES MÉDECINS SPÉCIALISTES)  – вищого європейського органу у сфері безперервного професійного розвитку.

За ініціативи нашого Декана у студентське життя факультету прийшло активне волонтерство, допомога нужденним, дітям із сиротинців та дітям-біженцям, майстер класи і тренінги з тактичної медицини, що особливо важливо для виховання медиків у військові часи.

 

На протязі усієї історії педіатричного факультету науковці Alma Mater приділяли увагу найбільш нагальним проблемам охорони здоров’я і активно впроваджували свої розробки у практичну діяльність. Ця традиція збережена і є першочерговим завданням кафедр Медичного факультету №3 нашого Університету і нині.

Високі традиції медичного факультету №3 та творчий спадок Вчителів неухильно зберігаються та примножуються нинішнім поколінням вчених нашого факультету: членом-кореспондентом НАМН України, професором О.П. Волосовцем, професорами:
С.О. Крамарьовим, О.В. Виговською, В.Г. Лизогубом, А.Ф. Левицьким, В.І. Петренком, П.В. Іванчовим, С.О. Дубровим, Р.І. Верещако,
І.О. Мітюряєвою-Корнійко, О.М. Грабовим, Л.М. Яременко,
В.Г. Бурлаєм,  В.П. Притулою, А.Я. Кузьменком,  С.П. Кривопустовим, І.М. Бензар, Л.М. Сокуренко, М.П. Прохоровою, В.О. Дорошенком,
О.В. Олійником, А.В. Чуриліною та іншими.

Їх постійний науковий пошук сфокусований на найбільш нагальних проблемах сучасної медицини дитинства у сфері екологічної педіатрії, інфектології, дитячої алергології, нефрології, кардіології, вегетології та імунології. На основі цих системних наукових досліджень у практику дитячих закладів охорони здоров’я були впроваджені сучасні методики діагностики і лікування поширених дитячих хвороб, що суттєво зменшили показники малюкової смертності у Києві до 4,97‰, що є на рівні кращих східноєвропейських показників.

І врешті, саме на сучасній, високотехнологічній та доказовій Педіатрії тримається майбутнє нашої країни, ефективність роботи її педіатричної служби, що забезпечується понад 7 тисячами дитячих лікарів і 14 тисячами сімейних лікарів, які нині обслуговують 7,5 мільйонів дітей, з них до 250 тисяч новонароджених щороку.

 

Ректор НМУ, професор Кучин Ю.Л., професори Волосовець О.П., Крамарьов С.О. та Кривопустов С.П. на Конгресі педіатрів України (Київ, Український Дім, жовтень 2019 року)

 

Нині перед науковими колективами кафедр Медичного факультету №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, передусім перед кафедрою дитячих інфекційних хвороб (завідувач – заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Крамарьов С.О.), постає серйозне завдання щодо дослідження особливостей клінічного перебігу та лікування нових варіантів COVID-19 у дітей у воєнних умовах. Кафедра продовжує вивчення особливостей перебігу інфекційних уражень нервової системи у дітей та удосконаленням алгоритмів надання невідкладної допомоги при тяжких формах інфекційних захворювань у дітей.

Кафедра педіатрії № 2 (завідувач – заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАМН України, професор Волосовець О.П.) продовжує розробляти питання діагностики та лікування алергічних хвороб у дітей з коморбідними станами в умовах війни та триваючої пандемії. Сучасним напрямом є вивчення спільно з Інститутом фізіології імені О.О. Богомольця НАН України генетичних засад розвитку бронхіальної астми та атопічного дерматиту на підставі пошуку асоціацій поліморфізмів генів розпізнавання патерну.

Продовжується системна робота по оцінці впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інших екологічних чинників на перебіг поширених дитячих хвороб. У цьому напрямі спільно з академіком НАМН України Антипкіним було встановлено, що значні обсяги викидів забруднювачів від стаціонарних та пересувних джерел в атмосферне повітря у розрахунку на одну особу мали прямий вплив помітної сили на показник захворюваності на усі хвороби та хвороби дихання, особливо у  дітей раннього віку.

На кафедрі дитячої хірургії (завідувач кафедри, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Левицький А.Ф.) проводяться дослідження групи дітей, що постраждали внаслідок бойових дій і мають ураження опорно-рухового апарату. На підставі вивчення морфо-функціональних особливостей стану варикозно розширених вен стравоходу та шлунку обгрунтовується  застосування методів ендоскопічної профілактики в залежності від віку та характеру клінічного перебігу портальної гіпертензії у дітей, що дозволяє оптимізувати лікування та первинну і вторинну профілактику кровотеч у дітей з портальною гіпертензією. Також розроблено показання до виду та рівня накладання колостоми на етапах хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга у дітей.

У 2022 році за розробку наукових засад зупинення гострих кровотеч та впровадження їх у клінічну практику, зокрема медслужби ЗСУ, завідувач кафедри хірургії №3, заслужений лікар України, професор Іванчов П.В. під керівництвом ректора НМУ, члена-кореспондента НАМН України, професора Кучина Ю.Л. першими у країні отримали Національну премію імені Б.Є. Патона.

 

Професори Виговська О.В., Волосовець О.П., Абатуров О.Є. та Денисова М.Ф. разом з Головою Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування на Конгресі Педіатрів України (Київ, Український Дім, жовтень 2019 року)

 

На кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії (завідувач кафедри – доктор медичних наук, професор Дубров С.О.) проводиться наукове обгрунтування вибору методу анестезіологічного забезпечення у постраждалих з мінно-вибуховими та вогнепальними пошкодженнями кінцівок та розроблюється  комплекс періопераційного ведення пацієнтів в кардіо-торакальній хірургії. Окреме важливе питання наукового пошуку кафедри розробка тактики інтенсивної терапії у пацієнтів з критичним перебігом коронавірусної хвороби.

Розробкою критеріїв діагностики та обґрунтування лікувальної тактики метаболічних порушень при патології серцево-судинної, ендокринної та сечової системи у дітей нині активно займається науковий колектив кафедри педіатрії № 4 (завідувачка кафедри – доктор медичних наук, професор Мітюряєва-Корнійко І.О.). У співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування України, ДУ «Інститут урології НАМН України», Інститутом експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України була визначена здатність до біоплівкоутворення різних бактерій та їх  роль у виникненні та перебігу інфекцій сечовивідних шляхів.

Окреме значне питання – науково-методичне забезпечення викладання Педіатрії в Університеті та інших закладах вищої освіти МОЗ України та МОН України, адже кафедри педіатрії №2, педіатрії №4 та кафедра дитячих інфекційних хвороб НМУ є опорними і відповідають за інновації у педіатричній освіті у масштабах країни.

Щорічно наші вчені-педіатри активно діляться своїм багатим досвідом на вітчизняних та закордонних наукових форумах, зокрема на конгресах та з’їздах педіатрів України. У березні 2022 року попри війну відбулася науково-практична конференція, присвячена пам’яті академіка В.Г. Майданника, а у вересні пройшли традиційні XXIV Сідельниковські читання з методичною нарадою по викладанню Педіатрії у закладах вищої медичної освіти.

 

Професори Виговська О.В., Крамарьов С.О., Волосовець О.П., Марушко Ю.В., Кривопустов С.П., Починок Т.В., Чернишова О.Є. (ДонНМУ), Шарікадзе О.В. (НУОЗ), Шумна Т.В. (ДнМУ) – учасники XXIV Сідельниковських читань

 

Професори Кривопустов С.П., Марушко Ю.В., Виговська О.В.,
Волосовець О.П., Мітюряєва-Корнійко І.О., академік Лазоришинець В.В., професор Іванчов П.В. на святкуванні 180-річчя Національного медичного університету (Київ, грудень 2021 року).

 

За майже 100-літній період існування і діяльності нашого факультету його кращими вченими і викладачами підготовлені для країни десятки тисяч дитячих лікарів, зроблено багато яскравих наукових відкриттів і винаходів, що збагатили вітчизняну та світову Педіатрію та Медицину і врятували тисячі дитячих життів. Вони не потускніли з часом і стали життєвим прикладом і дороговказом для наступних поколінь  дитячих лікарів.

 

 

 

Історичні постаті факультету

 

Декани факультету від заснування до сьогодення

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\2. Sheftel.jpgШефтель Анатолій Якович 

перший декан педіатричного факультету, очолював факультет з 1933 по 1935 роки, з 1936 по 1938 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої хірургії та ортопедії.

У 1917 році закінчив медичний факультет Київського медичного університету імені академіка О.О. Богомольця, в період евакуації в Челябінську очолював кафедру травматології та військово-польової хірургії.

Наукові дослідження присвячені хірургії опорно-рухового апарату, організації дитячої хірургічної допомоги дітям в Україні.

 

 

 

"Описание: G:\сайт\Фото Деканів\3. Kolner.jpgКольнер Рахіль Юріївна

декан педіатричного факультету з 1935 по 1936 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії лікувального факультету.

У 1925 році закінчила Харківський медичний інститут.

Є автором понад 70 наукових праць, присвячених діагностиці, клініці та лікуванню захворювань печінки у дітей.

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\4. Cherkasov.jpg

Черкасов Олександр Володимирович

декан педіатричного та лікувального факультетів з  1938 по 1948 роки,  кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячих хвороб. Головний педіатр МОЗ УРСР.

У 1916 році закінчив медичний факультет Київського медичного університету імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 100 наукових праць, присвячених проблемам туберкульозного менінгіту, дифтерії, кишкових інфекцій. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\5. Hohol.jpg

Хохол Олена Миколаївна

декан педіатричного факультету з 1948 по 1952 роки, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН СРСР, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб, згодом – кафедри госпітальної педіатрії, Заслужений діяч науки УРСР.

У 1921 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Є автором близько 80 наукових праць, присвячених питанням фізіології і патології раннього дитячого віку, хворобам шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, питанням вигодовування дітей першого року життя і розроблення іонічного молока. Голова Республіканського і Київського міського наукового Товариств педіатрів, Член правління Всесоюзного Товариства педіатрів. Нагороджена орденом Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\6. Horodetska.jpg

Городецька Емма Генріхівна

декан педіатричного факультету з 1952 по 1957 роки, доктор медичних наук, професор кафедри факультетської педіатрії, завідувач кафедри дитячих хвороб санітарно гігієнічного та стоматологічного факультетів.

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського медичного університету.

Засновник розробок із захворювання підшлункової залози у дітей.

 

 

 

 

Описание: G:\сайт\Фото Деканів\7. Fedorovskiy.jpg

Федоровський Олексій Олександрович

декан педіатричного факультету з 1957 по 1958 роки, доктор медичних наук, професор кафедри факультетської хірургії, засновник та перший завідувач кафедри хірургії педіатричного факультету, Заслужений діяч науки УРСР, лауреат державної премії УРСР.

У 1921 році закінчив Харківську медичну академію.

Праці О.О. Федоровського присвячено питанням експериментальної та клінічної хірургії, зокрема проблемі переливання крові й кровозмішувачів. Член Міжнародного товариства трансфузіологів і почесний член Всесоюзного та Українського товариства хірургів. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступені, «Знак Пошани» і медалями.

 

 

Описание: G:сайтФото Деканів8. Dmytrieva.jpg

Дмитрієва Неоніла Михайлівна 

декан педіатричного факультету з 1958 по 1962 роки, доктор медичних наук, професор кафедри фармакології, завідувач кафедри фармакології.

У 1937 році закінчила Харківський медичний інститут.

Є автором понад 100 наукових праць, присвячених впливу серцевих глікозидів на функції і метаболізм міокарда.

 

 

 

 

Описание: G:сайтФото Деканів9. Kurylin.jpg

Курилін Іван Авксентійович

декан педіатричного факультету з 1962 по 1966 роки, лікар-отоларинголог, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки УРСР, Лауреат Державної премії УРСР, завідувач кафедри отолариноларингології.

У 1941 році закінчив Алма-Атинський медичний інститут. В роки Великої Вітчизняної війни служив командиром санітарної роти, старшим лікарем Піхотного полку Сталінградського і Донського фронтів, потім працював ординатором хірургічного госпіталю 7-ї Гвардійської армії. Двічі був поранений.

Автор близько 170 наукових праць, в тому числі 6 монографій, 14 винаходів, 26 рацпропозицій, присвячених питанням новоутворень ЛОР-органів, склеромі, отитам у дітей, тонзилярним патологіям, реконструктивно-відновній хірургії.

Вперше в світовій оториноларингології застосував полімерні матеріали (тефлон, лавсан) для заміни дефектів кісткового і хрящового скелету носа, гортані і трахеї. Запропонував унікальний набір інструментів для видалення склеромних інфільтратів з гортані, трахеї і бронхів.

Використання сітчастих аллотрансплантантів в пластичній ЛОР-хірургії поклало початок новому розділі аллопластики ЛОР-органів. У 1979 році його клініка стала Центром реконструктивно-відновної хірургії ЛОР-органів в Україні.

Талановитий вчений та педагог, створив наукову школу оториноларингологів. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступені, «Знак Пошани», «За оборону Сталінграда», Заслужений винахідник СРСР.

 

Описание: Чеботарьова

Чеботарьова Віра Дмитрівна

декан педіатричного факультету з 1966 по 1976 роки та з 1984 по1990 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб, Заслужений працівник народної освіти України.

У 1951 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 150 наукових праць, 14 з яких видані за кордоном, 3-х монографій, 3-х підручників і багатьох розділів в підручниках та посібниках, 5 методичних рекомендацій і 3-х винаходів.

Наукові пошуки і досягнення стосуються актуальних проблем педіатрії: вивчення різних проблем дитячої пульмонології, кардіоревматології, стан імунної системи і процес гемокоагуляції при різних захворюваннях у дітей, а також питань дитячої нефрології. В 1995 році її було обрано Членом Міжнародної асоціації дитячих нефрологів.

Суттєвий внесок зробила в удосконалення методів лікування пневмонії, у розуміння сутності патогенезу ревматизму і розробку раціональних методів його лікування та профілактики. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради, значком «Відмінник охорони здоров’я» та медалями.

 

Описание: 11. Hudzenko.jpg

Гудзенко Прокофій Микитович

декан педіатричного факультету з 1976 по 1978 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської педіатрії, лауреат Державної премії УРСР.

У 1939 році закінчив Київський медичний інститут інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 150 наукових праць, зокрема 8 монографій, присвячених проблемам туберкульозу у дітей, стафілококовим захворюванням, кишковим інфекціям.

Головний педіатр МОЗ УРСР, Голова правління наукового Товариства педіатрів УРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

 

 

 

Описание: Трішкова

Трішкова Лія Олексіївна

декан педіатричного факультету з 1978 по 1980 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб.

У 1954 році закінчила Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 160 наукових праць, в тому числі 5 монографій.

Вперше в країні вивчала імунологічний фон формування тяжких форм вірусного гепатиту у дітей, обмін мікроелементів при цій патології, запропонувала методи його корекції. Розробляла проблеми гострих кишкових інфекцій, методи діагностики, лікування та профілактики дифтерії. Перебувала у відрядженні по лінії Червоного Хреста СРСР в Республіці Сомалі. Нагороджена грамотою «За допомогу населенню Республіки Сомалі, яка постраждала від повені».

 

 

Описание: Сидельников

Сідельников Віктор Михайлович

декан педіатричного факультету з 1980 по 1984 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної педіатрії (педіатрії № 2 з курсом медичної генетики та неонатології), проректор з наукової, а згодом проректор з лікувальної роботи, член-кореспондент АМН СРСР, РАМН, член-кореспондент НАН і АМН України, Заслужений діяч науки УРСР. Головний педіатр МОЗ УРСР (1970-1972), Головний дитячий кардіоревматолог МОЗ України (1973-1997).

У 1955 році закінчив з відзнакою педіатричний факультет Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця.

Автор понад 300 наукових праць, 15 монографій, 16 винаходів, присвячених дитячій кардіоревматології, пульмонології, алергології, неонатології, ургентній та екологічній педіатрії. Першим в країні розробив алгоритми діагностики та лікування міокардитів, міокардіодистрофій, серцевої недостатності та аритмій у новонароджених та дітей старшого віку.

Вперше в світі описав найдрібніший дефект міжшлуночкової перегородки. Ініціатор та організатор кардіологічних та алергологічних центрів.

У 1957 році створив Київську міську дитячу клінічну лікарню № 2, де вперше у м. Києві були відкриті спеціалізовані відділення дитячої алергології, кардіології та реанімації.

Науковий керівник Українсько-американської програми з проблем перинатології та неонатології, заклав основи партнерства з педіатрії між Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Пенсильванським університетом (США, 1992).

Один з перших професорів-медиків взяв участь у наданні медичної допомоги дитячому населенню з регіону Чорнобильської катастрофи та відкрив новий напрямок роботи клініки – розвиток проблем екологічної педіатрії. Голова Товариства дитячих лікарів України.

Фундатор Української школи дитячої кардіоревматології та алергології. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, чотирма медалями, знаком «Відмінник охорони здоров’я» , Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 

Описание: 14.Holota.jpg

Голота Владислав Якович  

декан педіатричного факультету з 1990 по 1999 роки.  доктор медичних наук, професор, академік НАН України. Заслужений діяч науки і техніки УРСР.

У 1959 році закінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. З 1982 року засновник і постійний завідувач кафедри акушерства і гінекології № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Автор 340 наукових праць, в тому числі 26 монографії та 2 підручників 26 авторських пропозицій, 4 патентів на винаходи.

Провідне місце в наукових дослідженнях належить розробкам раціонального харчування вагітних, профілактиці гнійно-запальних захворювань в акушерській і гінекологічній практиці, антенатальна охорона плоду та профілактиці перинатальних ускладнень під час патологічного перебігу вагітності.

Вперше в країні науково обґрунтував і практично реалізував санаторно-курортний етап лікувальних реабілітаційних заходів для вагітних. Ініціатор розробки та втілення нових методів профілактики позапланованої вагітності.

Дійсний член Європейської та Всесвітньої асоціацій акушерів-гінекологів; Віце-президент правління Асоціації Українського товариства акушерів-гінекологів. Головний акушер-гінеколог Києва. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

 

Описание: Лизогуб

Лизогуб Віктор Григорович

декан медичного факультету №3 з 1999 по 2005 роки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської терапії № 2, заступник проректора з наукової роботи, – начальник науково-дослідної частини університету. Заслужений діяч науки і техніки України. Заступник директора Державного фармакологічного центру МОЗ України. Директор Науково-експертного центру лікарських засобів, створених на основі нанотехнологій НАН України (2009).

У 1972 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця.

Автор понад 200 наукових праць, в тому числі 3 монографій, патентів на винаходи, методичних рекомендацій, 2 навчальних посібників.

Основні напрямки наукової діяльності – розробка методів діагностики та лікування ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

Розроблені сучасні ефективні методи діагностики та лікування ішемічної хвороби серця, які захищені патентами та авторськими свідоцтвами. Вперше показана роль шкіри в ґенезі коронарного атеросклерозу та перебігу ішемічної хвороби.

Член Європейського товариства кардіологів, член президії Українського товариства терапевтів.

 

Описание: Майданник

Майданник Віталій Григорович

декан медичного факультету № 3 з 2005 по 2010 роки, відомий лікар-педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії № 4, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, проректор з лікувальної роботи (1994-2000), академік НАМН України.

У 1980 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця, занесений до « Золотої книги пошани» .

Автор 545 наукових праць, у тому числі 26 монографій, 6 підручників та 12 навчально-методичних посібників.

Наукові доробки захищені 3 авторськими свідоцтвами і 32 патентами на винаходи.

Наукові праці присвячені актуальним питанням нефрології, кардіоревматології, вегетології, пульмонології, гастроентерології та ендокринології дитячого віку. Зробив значний внесок у вивчення механізмів розвитку та розробку нових методів діагностики і лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.

Обґрунтував та розробив нові методи діагностики і лікування пієлонефриту, які широко впроваджені в клінічну практику. За його ініціативою в 1998 році створене перше в Україні дитяче відділення хронічного гемодіалізу, в якому під його керівництвом вперше на основі фрактального аналізу були розроблені критерії адекватності гемодіалізу, що дозволило суттєво покращити надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю.

Основоположник вивчення порушень вегетативної нервової системи та особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей, запропонував нову їх класифікацію, створив школу дитячих вегетологів та Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей (1990).

Протягом останніх років під його керівництвом вивчається проблема артеріальної гіпертензії у дітей.

Вперше в педіатричну практику були впроваджені такі методи дослідження як викликані симпатичні шкірні потенціали, добове моніторування електрокардіограми та оцінка варіабельності серцевого ритму, кристалографічний метод дослідження сечі, добове моніторування артеріального тиску, визначення оксиду азота, методи термографії, нейроміографії і урофлуометрії та ін. Вперше у вітчизняній педіатричній літературі детально описав фіброміалгію, синдром PFAPA, анемію хронічного захворювання, в також синдром хронічної втоми.

Президент Федерації педіатрів країн СНД, віце-президент Асоціації педіатрів України, член Проблемних комісій з педіатрії та нефрології НАМН та МОЗ України, головний педіатр Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрації, член Міжнародної асоціації педіатрів та дитячих нефрологів, член редакційних колегій 12 фахових журналів України і Росії.

Його багаторічна лікарська, науково-педагогічна та громадська діяльність відзначена подякою Голови Київської міської держадміністрації (1999), подякою (2007) та Почесною грамотою (2007) МОЗ України. У 2001 році Указом Президента присвоєне почесне звання Заслужений лікар України.

 

 

Описание: Петренко

Петренко Василь Іванович

декан медичного факультету № 3 з 2010 по 2015 роки, лікар-фтизіатр, доктор медичних наук (1997), професор (2001), завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології (1997).

У 1980 році з акінчив Київський медичний інститут імені академіка О.О. Богомольця. У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему «Система ейкозаноїдів і принципи фармакологічної корекції її порушень у хворих на туберкульоз легень (клініко-експериментальне дослідження)». У 2007-2008 роках – Голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб. У 2009-2010 роках – головний фтизіатр міста Києва.

Автор та співавтор понад 250 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 10 патентів на винахід, 2-х раціоналізаторських пропозицій, 5 нововведень, 18 методичних рекомендацій, 2-х навчально-методичних посібників, 7 підручників, з яких «Фтизіатрія» та «Педіатрія» видані українською, російською та англійською мовами, навчального посібника «Туберкульоз і ВІЛ-інфекції/СНІД» .

Основні напрямки наукових досліджень пов’язані з вивченням актуальних проблем фтизіатрії та пульмонології, з особливостями фармакокінетики протитуберкульозних препаратів у хворих із хронічним легеневим серцем.

Провів фундаментальні експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення молекулярних механізмів дії препаратів, що використовуються для лікування туберкульозу і неспецифічних хвороб органів дихання, на рівні універсальних сигнальних систем клітини.

Вперше в умовах експерименту клініки визначив принципову можливість фармакологічної корекції порушень системи ейкозаноїдів (лейкотриєни, простацикліни, тромбоксани, простагландини) і циклічних нуклеотидів, які виникають у хворих на туберкульоз, обґрунтував доцільність використання в комплексному лікуванні туберкульозу ессенціальних фосфоліпідів, нестероїдних протизапальних препаратів і флавоноїдів. Працює над удосконаленням питань розвитку екологічної пульмонології, в тому числі проблем, пов’язаних із наслідками аварії на ЧАЕС, запровадженням екологічно безпечних технологій лікування у фтизіатрії і пульмонології. Розробляє та удосконалює методи імунодіагностики та імунокорекції туберкульозу і неспецифічних захворювань легень, а також у їх поєднанні із ВІЛ/СНІДом. Удосконалює існуючі та розробляє нові методи антимікобактеріальної та патогенетичної терапії туберкульозу. Протягом останніх років бере активну участь у розробці нормативно-правових документів щодо туберкульозу.

Очолює Асоціацію фтизіатрів, пульмонологів, торакальних хірургів м. Києва. Засновник та головний редактор журналу «Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція» (2010).

Під керівництвом В.І. Петренка підготовлено 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесним знаком МОН України «Відмінник освіти», грамотами Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України, Товариства Червоного Хреста.

 

 

Описание: Виговська

Виговська Оксана Валентинівна

декан медичного факультету №3 з 2015 року по теперішній час, доктор медичних наук, доцент, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб, лікар дитячий інфекціоніст.

У 1989 році закінчила з відзнакою Київське медичне училище №1, за спеціальністю «Медична сестра», у 1995 році – з відзнакою педіатричний факультет Українського Державного медичного університету ім. О.О. Богомольця. З 1995 р. по 1997 р. навчалася у магістратурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Педіатрія», яку закінчила з відзнакою. На базі кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця проходила навчання в інтернатурі у 1995-1997 рр. З 1997 р. по 2002 р. навчалася в аспірантурі на кафедрі дитячих інфекційних хвороб НМУ за спеціальністю «Педіатрія». У 2002 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клініко-патогенетична роль порушень показників клітинної ланки гемостазу при дифтерії у дітей» (14.01.10-педіатрія). З 2003 р. – асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб, з 2014 р. – доцент цієї ж кафедри, з грудня 2015 року – професор цієї ж кафедри. З 01.09.2015 р. – декан медичного факультету №3.

У 2015 році захистила докторську дисертаційну роботу на тему: «Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей: патогенез, клінічні форми, діагностика, лікування» (14.01.10-педіатрія). Має вищу фахову категорію за спеціальності «дитячі інфекційні хвороби», є консультантом санавіації України, консультант І (боксованого) відділення Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні, консультант відділення дитячої нефрології ДКЛ №7 м. Києва, консультант відділення дитячої гематології ДКЛ № 1 м. Києва, консультує хворих із інфекційною патологією м. Києва, України, ближнього та дальнього зарубіжжя.

Автор і співавтор 300 друкованих наукових робіт, 23 патентів України на корисну модель, 5 інформаційних листів, 4 методичних рекомендацій, має близько 500 виступів на науково-практичних конференціях, з’їздах, конгресах, пленумах по педіатрії, дитячим інфекційним хворобам, інфекційним хворобам, дитячій гастроентерології в Україні та за кордоном. Індекс Гірша – 2,0.

Член Європейської асоціації педіатрів, дитячих інфекціоністів (ESPID), Член асоціації інфекціоністів, педіатрів України, член Евро-Азійської асоціації інфекціоністів та дитячих інфекціоністів, секретар проблемної комісії «Інфекційні та паразитарні хвороби» МОЗ та НАМН України, член кваліфікаційної комісії МОЗ по розбору летальних випадків, експерт Державного експертного центру МОЗ України.

Основні напрямки роботи: Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей; герпесвірусні інфекції у дітей, рецидивуючий афтозний стоматит у дітей; інфекційний мононуклеоз у дітей; імунологічні аспекти різних клінічних форм ЕБВ інфекції; апоптоз при різних клінічних формах ЕБВ інфекції; діти із повторними епізодами респіраторних інфекцій; часто та тривало хворіючи діти; вітряна віспа у дітей на сучасному етапі; кір у дітей в сучасних умовах; цитокіновий та інтерфероновий статус при вірусних захворюваннях у дітей (інфекційний мононуклеоз, хронічна ЕБВ інфекція, кір, вітряна віспа, грип, ГРЗ); пробіотикотерапія в клініці дитячих інфекцій; застосування препаратів інтерферонів в клініці дитячих інфекцій при різних захворюваннях; елімінаційна терапія при поширених інфекційних захворюваннях у дітей; вірусні інфекції у дітей в сучасних умовах; профілактика грипу та ГРЗ у дітей, які мешкають в дитячих будинках;особливості клініко-імунологічної характеристики дітей хворих на дифтерію; лікування ГКІ у дітей, грип та ГРВІ у дітей та ін.

 

 

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕО