Чергове засідання відкритої школи-семінару «Проблеми біоетики та фізики живого», що відбулося нещодавно, було присвячене проблемам біоетики у психіатрії. Семінар був організований за участю факультету підвищення кваліфікації лікарів НМУ імені О.О. Богомольця, СНТ імені О.А. Киселя та кафедри медичної і біологічної фізики. НМУ.

 Науковий керівник школи-семінару, відповідальний секретар комісії з біоетики, доцент кафедри біологічної та медичної фізики НМУ А.І. Єгоренков у своїй доповіді «Проблеми використання принципів біоетики у медицині (на прикладі психіатрії)» окреслив основні біоетичні колізії у психіатрії: феномен госпіталізації, проблема соціального відчуження та стигматизації, примусове лікування.

 Під час перегляду документального фільму «Психіатрія – індустрія смерті» присутні могли ознайомитись з фактами чисельних зловживань та порушень прав психічно хворих, що мали місце у різних країнах впродовж минулого століття.

 Спеціально запрошений гість семінару, голова Всеукраїнського товариства користувачів психіатричної допомоги «Юзер» Р.І. Імереллі у своїй доповіді, присвяченій проблемі отримання спеціальної медичної допомоги психічно хворими, зазначив, що, не зважаючи на наявність достатньої законодавчої бази в Україні, реальна практика (медична, судова) викликає критику суспільства.

 Позицію спеціалістів щодо деяких специфічних методів впливу на пацієнтів психіатричних лікарень висвітлив доцент кафедри психіатрії НМУ Г.І. Селюков. Зокрема, на конкретних прикладах він довів неминучість використання примусового лікування та обмеження свободи пацієнтів у деяких випадках.

 Тему визначення психічної «норми» та меж людської психіки і свідомості розвинув традиційний та незмінний гість засідань школи-семінару, настоятель храму преподобного Агапіта Печерського протоієрей Андрій Ткачов. Він не вимагав відповіді на риторичне запитання: де «точка відліку» здорової психіки? Чи «нормальний» – це той, хто ніколи не виходить за межі загальноприйнятого? Наприклад, відомий філософ Діоген поводив себе досить дивно, аби привернути увагу до своїх слів та думок. При пекучому полуденному сонці він ходив із ліхтарем, уважно роздивляючись чисельний натовп. На питання, чому він ходить удень із запаленим світильником, Діоген відповідав: «шукаю Людину».

 Сподіваємося, що традиція проведення школи-семінару і надалі продовжуватиметься, адже користь від подібних заходів незаперечна.