ПЕРШОГО БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ІМУНІТЕТУ

У 2002 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала відзначення 1 березня Всесвітнього дня імунітету, метою якого є підвищення обізнаності людей про важливість імунної системи в житті людини. У багатьох країнах світу в цей день проводяться тематичні конференції, читаються лекції, на яких обговорюються питання, що пов’язані з можливостями збереження повноцінного функціонування імунної системи, попередження впливу негативних факторів на нього, в тому числі деяких харчових продуктів, лікарських засобів, факторів оточуючого середовища. Розповідає завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб, професор Сергій Олександрович  Крамарьов.  

С.О.К.: Імунітет це – несприйнятливість, супротив організму до інфекційних агентів та чужорідних речовин, що можуть викликати руйнування клітин та органів.

Характерні ознаки імунітету:

• здатність розрізняти «свій» – «чужий»;
• формування імунологічної пам’яті після первинного контакту з чужорідним антигеном (інфекційний збудник, хімічні речовини).

Імунітет буває вродженим або успадкованим та набутим або адаптивним. Вроджений  імунітет обумовлений здатністю розрізняти та  знешкоджувати різні патогени за загальними ознаками під час першої зустрічі з ними. Він передається від матері до дитини і впродовж всього життя не змінюється. У 2001 році Р. Стайнману, Ж. Хофману та Б. Бетлербулу було присуджено Нобелівську премію за вивчення нових механізмів роботи вродженого імунітету. Цей імунітет не має суворої специфічності та не утворює імунологічної пам’яті.

Набутий імунітет має здатність розпізнавати конкретні, окремі антигени і має імунологічну пам’ять. Цей імунітет виникає після перенесеного захворювання, після введення вакцини, або введення готових антитіл (сироватка, імуноглобулін). Він формується та еволюціонує протягом всього життя людини.

Першим ученим, який зробив значний внесок в імунологію, був англійський лікар Эдвард Дженнер. У 1796 році він помітив, що молочниці, які працюють з коровами, хворими на коров’ячу віспу, майже не хворіють віспою людини. Це спостереження наштовхнуло його на створення нового методу боротьби з інфекційними захворюваннями – імунопрофілактики. У подальшому значний внесок в імунопрофілактику зробили такі відомі вчені як Л. Пастер, І. Мечніков, П. Ерліх та інші.

Завдяки запровадженню імунофілактики, в світі вдалося ліквідувати таке небезпечне інфекційне захворювання як натуральна віспа, значно знизити захворюваність на такі смертельно небезпечні інфекції як дифтерія, поліомієліт, кір, правець. Сьогодні ВООЗ ставить питання про елімінацію і цих інфекцій.

Для здоров’я людини важливим є зберегти імунітет впродовж усього життя. Але існує ціла низка факторів, які негативно впливають на імунітет: тривалий стрес, шкідливі звички (надмірне вживання алкоголю, тютюнопаління тощо), недостатнє, нераціональне харчування, шкідливі умови праці та проживання, різні захворювання, лікарські засоби. Важливим також є формування протиінфекційного імунітету, в першу чергу, засобами імунопрофілактики. Сьогодні у календарі профілактичних щеплень є вакцини як проти інфекційних епідемічно небезпечних захворювань (дифтерія, поліомієліт, кір, кашлюк), так і проти інфекцій, що можуть викликати смертельно небезпечні захворювання (гемофільна, пневмококова, менінгококова, папіломавірусна інфекції, правець, грип). Профілактичні щеплення мають отримувати як діти, так і дорослі.

За даними ВООЗ стан імунної системи лише у 20% випадків залежить від вроджених особливостей організму людини і в 80% – від умов та способу життя, тому дуже важливо для збереження імунітету вести здоровий і активний спосіб життя, раціонально харчуватися, відмовитися від шкідливих звичок,   турбуватися  про повноцінний здоровий сон та відпочинок.

Кафедра дитячих інфекційних хвороб