НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. НАУКОВІ ВЕРШИНИ ПЕДІАТРИЧНОЇ ШКОЛИ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

20.05.2021

«Между врачебными науками важное место занимает

медико-практическое учение о детском организме,

или так называемая Педиятрика» 

С.Ф. Хотовицкий

 

 «Наука — вищий розум людства» — цей відомий вираз у своєму найбільш гуманістичному спрямуванні, перш за усе стосується однієї з основних медичних спеціальностей – Педіатрії. Адже боротьба за здоров’я та життя хворої дитини це особливе мистецтво лікування, що базується на фундаментальних знаннях і наукових досягненнях, причому динамічних і мультидисциплінарних, хоча б тому, що у дитини зовсім інші фізіологічні константи, ніж у дорослого. З іншого боку, саме дитячі лікарі достеменно знають наскільки підступно потенційно небезпечними можуть бути, симптоми звичайного нездужання дитини, особливо у нинішні пандемічні часи.

І врешті, саме на сучасній, високотехнологічній та доказовій Педіатрії тримається майбутнє нашої країни, ефективність роботи її педіатричної служби, що забезпечується понад 8 тисячами дитячих лікарів, які нині обслуговують 7 мільйонів дітей, з них до 300 тисяч новонароджених щороку.

Ця преамбула — лише загальний обрис Медицини Дитинства та наголос на важливості її наукової складової, що у Київській науковій педіатричній школі завжди відповідала на виклики часу.

Викладання курсу дитячих хвороб у Київському імператорському університеті Святого Володимира стало обов’язковим для усіх слухачів з 1865 року і проводилось доцентом кафедри акушерства і гінекології
А.Л. Липським. Ініціатором створення окремої кафедри педіатрії в Університеті у 1883 році став великий організатор охорони здоров’я (система Рейна-Семашко успішно працює і нині у низці країн світу) та медичної науки, завідувач кафедри акушерства та гінекології Університету, академік Георгій Єрмолайович Рейн (1854-1942).

Він писав: «медицинское дело сводилось главным образом к обеспечению помощи больным и к прекращению вспыхнувших эпидемий, а задача устранения условий, способствующих возникновению и развитию заболеваний, и целесообразная постановка общественной гигиены и санитарии отходили, силою вещей, на второй план».

Звертаємо увагу, що ця теза – стала основою профілактичного напряму охорони здоров’я та дала вектор розвитку медичній науці того часу, адже показники материнської та малюкової смертності були за часів царату одними з найбільших у світі.

Початок педіатричної науки в Університеті пов’язаний із славними іменами засновників першої в Україні кафедри педіатрії (1889) професорів Василя Єгоровича Чернова та Івана Віссаріоновича Троїцького. Символічно, що вони рятували дітей і творили у Київській міській Олександрівській лікарні, поруч із видатними київськими терапевтами, професорами Образцовим В.П. та М.Д. Стражеском.

Їх наукові праці були присвячені проблемам теоретичної і практичної педіатрії, організації медичної допомоги дітям, лікуванню дифтерії, педіатричній фармакології, дитячої та шкільної гігієни і фізичної культури, історії медицини тощо. Серед визначних праць першого завідувача кафедри педіатрії Університету Св. Володимира професора В.Є. Чернова: «Обезображивающее множественное воспаление сочленений (polyarthritis deformans) у детей. («Врач», 1898); Головная водянка и серозный менингит. («Детская Медицина», 1900); Смертность грудных детей и искусственное вскармливание. («Университетские Известия», 1903).

Професор В.Є. Чернов заснував у Києві Бактеріологічний інститут, де почали лікувати дифтерію антидифтерійною сироваткою, та очолив першу Київську дитячу клініку у Олександрівській лікарні (у цьому корпусі працює нині кафедра дерматології і венерології нашого Університету).

Професор Троїцький І.В. був надзвичайно високоерудованою людиною, досконало знав 14 мов та у 1887 році видав перший підручник з Педіатрії на теренах України. Він започаткував профілактичний напрям у педіатричній практиці та науці. Був засновником у 1900 році Київского товариства дитячих лікарів, основною метою діяльності якого було зменшення захворюваності дітей та малюкової смертності. Символічно, що саме цей відомий український вчений-педіатр став ініціатором та головою Оргкомітету щодо проведення
І з’їзду дитячих лікарів Європейського континенту у Парижі 1912 року. Він же став організатором перших кафедр педіатрії у Харківському університеті (1902) та Катеринославському (нині м. Дніпро) медичному інституті (1919).

З 1915 року кафедру дитячих хвороб Університету Святого Володимира (нині кафедра педіатрії № 1 НМУ), а з 1920 року Київського медичного інституту очолював професор Федір Дмитрович Рум’янцев, який зробив вагомий внесок у розвиток таких проблем, як раціональне вигодовування немовлят, лікування дифтериту та скарлатини у дітей. З 1925 року кафедру педіатрії КМІ очолював учень професора Гундобіна Н.Н. – професор Лев Йосипович Фінкельштейн.

Організаційний та творчий талант професора Л.Й. Фінкельштейна розкрився у 30-ті роки минулого століття, коли він став одним з фундаторів створення у Київському медичному інституті факультету охорони материнства та дитинства (згодом педіатричного факультету) у 1930 році та кафедри дитячих хвороб цього факультету, якою він завідував з 1925 по 1941 рік.

Розуміючи необхідність зосередження уваги педіатрів на перших днях життя новонародженого, він організував спеціальний курс з підготовки мікропедіатрів (неонатологів), що знайшло велику підтримку у заступника Наркома охорони здоров’я УРСР Медведя Л.І., який розгорнув тоді в Україні велику мережу пологових будинків та відділень, що потребували відповідного кадрового забезпечення.

За ініціативи професора Фінкельштейна Л.Й. у Києві була створена одна з найбільших і найпередовіших за впровадженням інновацій у СРСР дитяча клініка на 100 ліжок (на базі лікарні № 23 ім. М.І. Калініна), яка стала базою також створеної ним у жовтні 1944 року кафедри госпітальної педіатрії КМІ (нині кафедра педіатрії № 2 НМУ).

Наукова діяльність професора Л.Й. Фінкельштейна була присвячена актуальним на той час проблемам дієтетики раннього дитячого віку, розладам харчування, дослідженню ревматизму, туберкульозу та пневмоній у дітей. Так, формула Фінкельштейна для визначення добового обсягу молока, симптом Фінкельштейна («арлекіна») відомі всім неонатологам та педіатрам.

Вже тоді науковці Alma Mater приділяли найбільшу увагу нагальним проблемам охорони здоров’я і активно впроваджували свої розробки у практичну діяльність. Ця традиція збережена і є першочерговим завданням кафедр педіатрії нашого Університету і нині.

Під час Великої Вітчизняної Війни кафедра педіатрії, очолювана професором С.О. Дуліцьким, була евакуйована разом з медичним інститутом до Челябінська. Наукова діяльність єдиної інститутської кафедри педіатрії була спрямована на попередження зростання захворюваності дитячого населення Уралу та профілактику анемій та авітамінозів.

Створену у вересні 1944 року після реевакуації КМІ до Києва кафедру факультетської педіатрії (нині – кафедра педіатрії післядипломної освіти НМУ) очолила професор Віра Григорівна Балабан.

На кафедрі тоді проводились наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, малосимптомних форм ревматизму. З 1960 року під керівництвом проф. В.Г. Балабан була розпочата велика наукова робота з вивчення поширеності стафілококової інфекції у дітей, що стало основною науковою тематикою кафедри на багато років.

У той же час у 50-роки минулого століття кафедру педіатрії лікувального факультету очолювала професор Рахиль Юліївна Кольнер (1902-1994), яка опрацьовувала питання діагностики та лікування дитячих гематологічних захворювань, зокрема лімфогранулематозу та лейкозів.

На кафедрі пропедевтики педіатрії під керівництвом професора Олени Сидорівни Кошель-Плескунової проводились дослідження у сфері діагностики та лікування туберкульозного менінгіту у дітей, що був вкрай поширений на той час і призводив до суттєвих ускладнень.

У січні 1945 року в Київському медичному інституті була створена кафедра дитячих інфекційних хвороб. Її першим завідувачем було призначено головного педіатра МОЗ України, декана педіатричного та лікувального факультетів КМІ (1938-1948), завідувача кафедри дитячих хвороб (1944-1946)  доцента Олександра Володимировича Черкасова.

Науковим колективом кафедри досліджувалась клініка туберкульозного менінгіту, була доведена мала ефективність, прийнятого в ті часи методу лікування кашлюка моновакциною, доведена доцільність застосування з лікувальною метою гетерогенного гамаглобуліну, вивчені зміни крові, імунобіологічні зрушення і їхня діагностична цінність при цьому захворюванні. Розроблялися питання бактеріоносійства дифтерійної палички, дизентерії. Для ранньої діагностики дизентерії запропонована РПГА, розроблені критерії одужання дітей від дизентерії.

У 1946 році з Москви переїхала до Києва член-кореспондент АМН СРСР, професорка Олена Миколаївна Хохол (1897-1964), яка очолила з 15 січня 1946 року новостворену кафедру пропедевтичної педіатрії (тепер – педіатрії №4), а згодом кафедру госпітальної педіатрії.

Її наукові дослідження були спрямовані на пошук нових методів лікування патології новонароджених. Під керівництвом Олени Миколаївни Хохол були розроблені та впроваджені у практику ефективні методи лікування тубер­кульозу спочатку американським стрептоміцином, а згодом – його вітчизняним аналогом під контролем концентрації антибіотика в крові. Зважаючи на масове скорочення природного вигодовування немовлят у 1957 році професор О.М. Хохол очолила науковий напрямок зі створення нової технології та впровадження в практику дитячого харчування іонітного молока, що мало величезне значення для повноцінного вигодовування цілого покоління дітей раннього віку.

Вона підготувала сузір’я відомих вчених-педіатрів, які стали цвітом української педіатричної школи. Це директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, академік НАН, АМН, РАМН, професор
О.М. Лук’янова, завідуючі кафедрами педіатрії Національного медичного університету професори О.І. Кошель-Плескунова, А.О. Андрущук, В.Д. Чеботарьова, завідувач відділом інституту ПАГ АМН України, професор В.Д. Отт, доктор медичних наук, доцент М.А. Макаренко. Хохол О.М. була учасником делегації від України у роботі сесій Ге­не­ральної Асамблеї ООН та Жіночого конгресу в Італії.

У середині 60-х років минулого століття ректор Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, професор В.Д. Братусь прийняв серйозні кадрові рішення задля зміцнення Київської наукової педіатричної школи та запросив очолити дві провідні педіатричні кафедри професора Руднєва Івана Михайловича зі Львова та професора Гудзенко Прокопія Микитовича з Чернівців. Започатковані завідувачем кафедри факультетської педіатрії КМІ професором Прокопієм Микитовичем Ґудзенком дослідження поширення та патогенезу різних форм стафілококової інфекції у дітей та застосування кисло-молочних сумішей для вигодовування немовлят залишаються у цен­трі уваги і нинішнього покоління науковців. Професор П.Н. Гудзенко не тільки встановив значення ацидофільно-дріжджевих сумішей у профілактиці коліентеритів у дітей, але й був ініціатором їх широкого запровадження у практику молочних кухонь.

Він був головним редактором першого в Україні підручника з педіатрії, удостоєного у 1975 році Державної премії України,  разом з такими корифеями вітчизняної Педіатрії, професорами І.М. Руднєвим,
П.С. Мощичем, О.І. Гнатюком (Вінниця) та академіком АМН України Б.Я. Рєзніком (Одеса).

 

Наукові роботи завідувача кафедри госпітальної педіатрії КМІ професора Івана Михайловича Руднєва по застосуванню глюкокортикостероїдів у дитячій кардіоревматології та алергології набагато ви­пе­ре­ди­ли свій час. Багато робіт співробітників кафедри тоді були присвячені розробці алгоритмів диференціальної діагностики набутих уражень серця у дітей, розробці та впровадженню у навчальний процес і практичну охорону здоров’я нових методів дослідження (полікардіографії, артеріальної осцилографії, тощо).

Фундатором української дитячої кардіології та алергології по праву вважається Заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент
АМН СРСР, НАН та НАМН України, професор Віктор Михайлович Сідельников, який з 1970 по 1997 рр. очолював кафедру педіатрії №2 нашого Університету.

Під керівництвом В.М. Сідельникова були вперше вивчені питання надання допомоги дітям з вродженими вадами серця, основи лікування серцево-судинної недостатності у дітей із застосуванням  серцевих глікозидів, розроблена принципово нова методика їх застосування у педіатричній практиці. Вперше у країні були розроблені алгоритми діагностики та лікування бронхіальної астми та атопічного дерматиту, міокардитів, міокардіодистрофії, алергічного субсепсиса Віслера-Фанконі, аритмій у новонароджених та дітей старшого віку. Була створена концепція антиоксидантного захисту та метаболічної корекції міокарду, ураженого запальним і дистрофічним процесом. У педіатричну практику вперше в Україні були впроваджені новітні методи діагностики – ехокардіографія, допплєркардіографія та церебро-васкулярна допплєркардіографія.

Наукові розробки з кардіології лягли в основу фундаментального навчального посібника «Кардиология  детского возраста» (1986), виданого під редакцією В.М.Сідельникова сумісно з професорами П.С. Мощичем та Д.Ю. Кривченею.

Напрямок неонатології та перинатології на кафедрі, що у 1990 році реалізувався у окремий курс викладання, під керівництвом
В.М. Сідельникова довгі роки очолювали та розвивали доктор медичних наук, доцент М.А. Макаренко та професор А.С. Лявинець. На кафедрі вперше у світі для лікування хронічних неспецифічних хвороб легень у дітей застосовано нестероїдний протизапальний засіб «Пирімідант», який був запатентований у 8-ми провідних країнах світу (зокрема, в США, Великобританії, Канаді, Франції, Швейцарії).

З 1986 року після аварії на ЧАЕС на кафедрі госпітальної педіатрії КМІ розробляється новий науковий напрямок – екопатологія дитячого віку, який має велике значення для оцінки стану здоров’я дітей в умовах екологічного неблагополуччя. Був доведений негативний вплив радіонуклідів та інших екотоксичних факторів забрудненого довкілля на розвиток набутих уражень серця у таких дітей, та розроблені шляхи комплексної патогенетичної терапії цих станів.

У 1992 році В.М. Сідельников одним з перших українських вчених відкрив нову сторінку міжнародного співробітництва між Національним медичним університетом  імені О.О. Богомольця та Пенсільванським університетом (Філадельфія, США) за українсько-американською програмою з проблем перинатології та неонатології. Протягом 20 років Сідельников В.М. був головним редактором провідного наукового часопису України «Педіатрія, акушерство та гінекологія», що і досі цитується в чисельних наукометричних базах.

Необхідно зазначити традиційну тісну наукову співпрацю Університетської педіатричної наукової школи з головною державною науковою установою у сфері Педіатрії – «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», що особливо посилилась у останні десятиріччя під керівництвом академіка
НАМН України, Голови Асоціації Педіатрів України, професора
Ю.Г. Антипкіна у галузі дослідження впливу наслідків аварії на ЧАЕС та інших ксенобіотиків на стан здоров’я дитячого населення із зон екологічного неблагополуччя.

Академік Лук’янова О.М. (у центрі першого ряду) та професори
В.М. Сідельников (другий ліворуч у першому ряді), Гудзенко П.М. та
П.С. Мощич (у центрі 2 та 3 ряду відповідно) серед учасників Республіканської конференції дитячих лікарів 70-роки 20 століття.

 

Лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України, професор П.С.Мощич, який багато років очолював кафедру дитячих інфекційних хвороб та факультетської педіатрії КМІ, був головним педіатром
МОЗ України, багато зробив у царині дитячої кардіоревматології та інфектології. Був головним редактором першого в Україні багатотомного фундаментального видання «Медицина дитинства».

Його наукові праці були присвячені профілактиці захворювань у дітей, лікуванню гострих краплинних та кишкових інфекцій, вірусних гепатитів, нейроінфекцій та організації медичної допомоги дітям.

Наукова тема кафедри дитячих інфекційних хвороб під керівництвом професора Лії Олексіївни Тришкової (нар. у 1929 році) у 80-х роках минулого століття щодо діагностики та лікуванню кишкових інфекцій входила в галузеву науково-технічну програму в області медицини.

Саме тоді було розроблено спосіб лікування патологічних станів, що супроводжуються ДВЗ-синдромом, та розроблений спосіб лікування антибіотикорезистентних форм сальмонельозної інфекції у дітей та новий спосіб діагностики ротавірусної інфекції. Досліджувався обмін речовин у дітей з вірусним гепатитом та визнчалися шляхи його корекції.

З 1969 по 1990 рр. кафедрою пропедевтики педіатрії КМІ завідувала професор Віра Дмитрівна Чеботарьова, яка зробила істотний внесок в удосконалення методів лікування пневмонії, у розуміння суті патогенезу судинних порушень при ревматизмі, імунопатології пієлонефриту.

В 1965 році професор В.Д. Чеботарьова представила блискучу наукову роботу на IX Міжнародному конгресі педіатрів (Японія), присвячену новим аспектам патогенезу ревматизму. Її було обрано почесним членом Європейського товариства з вивчення мікроциркуляції. Протягом 16 років (1966-1976, 1984-1990 рр.) вона була деканом педіатричного факультету і чимало зробила для організації педіатричної освіти в Україні.

З 1991 року до 2020 року кафедру педіатрії №4 очолював академік НАМН України, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Віталій Григорович Майданник (1957-2020), який, на жаль, пішов від нас так рано.

Внесок академіка Майданника В.Г. у такі проблеми, як дитяча нефрологія, вегетологія, пульмонологія, ендокринологія та кардіологія важко переоцінити. Він розкрив глибинні механізми розвитку та розробив нові методи діагностики і лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей. Ним було обґрунтувано та розроблено нові методи діагностики і лікування пієлонефриту, методу дитячого гемодіалізу, які широко впроваджені в клінічну практику. Він став основоположником вивчення різноманітних порушень вегетативної нервової системи та особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей, запропонував нову їх класифікацію, створив школу дитячих вегетологів та Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей. Спільно з французькими вченими він дослідив особливості перебігу різних варіантів вегетативних дисфункцій та змін ендокринної системи у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році. Був піонером у дослідженні електрофізіологічних досліджень легень у дітей.

Не можна не згадати і таку ученицю відомого київського вченого-педіатра Д.Л. Сігалова, як професора Алісу Опанасівну Андрущук, яка очолювала кафедру лікувального факультету з 1975 по 1991 рр. Наукова робота кафедри, під керівництвом Аліси Опанасівни, була присвячена дослідженню  стану імунітету у дітей, що часто і тривало хворіють, а також, розробці та впровадженню методів  профілактики та реабілітації.

З 1991 по 2016 рр. кафедру  очолювала, продовжуючи традиції свого Учителя, професор Олександра Василівна Тяжка (нар. у 1936 р.). Під її керівництвом на кафедрі упродовж багатьох років вивчалась роль особливостей конституції у формуванні здоров’я дитини.

Вона одна з перших  довела вплив тимомегалії на стан здоров’я дітей. Науково-дослідна робота кафедри в цей час була спрямована на вивчення механізмів трансформації вродженої та набутої схильності до захворювань в найбільш поширені алергічні, інфекційно-запальні, метаболічні хвороби.   За ініціативи та під керівництвом  проф. Тяжкої О.В. проведено дослідження щодо забезпеченості вітаміном D здорових дітей різних вікових груп, а також впливу пасивного тютюнопаління на стан здоров’я дітей раннього віку.

Це славна плеяда видатних вчених-педіатрів нашого Університету, наукові здобутки яких прославили не тільки вітчизняну Педіатрію, але й Медицину України у світі. В усі часи їх науковий пошук відповідав потребам клінічної педіатрії та країни і був спрямований на збереження здоров’я дітей.

Високі традиції Київської наукової педіатричної школи та творчий спадок Вчителів неухильно зберігаються та примножуються нинішнім поколінням вчених-педіатрів нашого Університету: членом-кореспондентом НАМН України, професором О.П. Волосовцем, професорами:
С.О. Крамарьовим, О.В. Виговською, В.С. Березенко, Ю.В. Марушко,
О.В. Тяжкою, В.Г. Бурлаєм, Т.В. Починок,  В.Д. Лукашуком,
І.О. Мітюряєвою-Корнійко, М.В. Хайтовичем, А.Я. Кузьменко,
М.І. Борисенко, С.П. Кривопустовим, В.І. Бобровою, М.П. Прохоровою,
В.О. Дорошенко, А.В. Чуріліною, Т.В. Гищак та іншими.

Їх постійний науковий пошук сфокусований на найбільш нагальних проблемах сучасної медицини дитинства у сфері екологічної педіатрії, інфектології, дитячої алергології, гастроентерології, гепатології, нефрології, кардіології, вегетології та імунології. На основі цих системних наукових досліджень у практику дитячих закладів охорони здоров’я були впроваджені сучасні методики діагностики і лікування поширених дитячих хвороб, що суттєво зменшили показники малюкової смертності у Києві до 4,97‰, що є на рівні кращих східноєвропейських показників.

 

Професори Педіатрії Національного медичного університету (зліва направо Ю.В. Марушко, О.П. Волосовець,
В.Д. Лукашук, В.Г. Майданник, С.П. Кривопустов) на святкуванні 175-річчя Університету у жовтні 2016 року.

 

Нині перед науковими колективами педіатричних кафедр Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, передусім перед кафедрою дитячих інфекційних хвороб (завідувач – проф. Крамарьов С.О.), постає нове серйозне завдання щодо дослідження особливостей клінічного перебігу та лікування COVID-19 у дітей. Кафедра продовжує вивчення особливостей перебігу інфекційних уражень нервової системи у дітей та удосконаленням алгоритмів надання невідкладної допомоги при тяжких формах інфекційних захворювань у дітей.

У співпраці з ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», та низкою інших інститутів  НАМН та НАН України  кафедра педіатрії № 1 НМУ (завідувачка – проф. Березенко В.С.) проводить системні дослідження щодо ролі недиференційованої дисплазії сполучної тканини  в розвитку хронічної соматичної патології у дітей, перебігу, механізмів прогресування, удосконалення діагностики  та підвищення ефективності лікування тяжких інвалідизуючих хронічних дифузних захворювань печінки  різної етіології в дитячому віці. Актуальним новим напрямом дослідження кафедри є також вивчення вторинного остеопорозу в дитячому віці  та впливу хронічної білково-енергетичної недостатності на перебіг ряду соматичних та орфанних захворювань у дітей.

Кафедра педіатрії № 2 (завідуючий – член-кор. НАМН України, проф. Волосовець О.П.) продовжує розробляти питання діагностики та лікування алергічних хвороб у дітей з коморбідними станами. Сучасним напрямом є вивчення спільно з Інститутом фізіології імені О.О. Богомольця
НАН України генетичних засад розвитку бронхіальної астми та атопічного дерматиту на підставі пошуку асоціацій поліморфізмів генів розпізнавання патерну. Продовжується системна робота по оцінці впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інших екологічних чинників на перебіг поширених дитячих хвороб. У цьому напрямі спільно з академіком НАМН України Антипкіним було встановлено, що значні обсяги викидів забруднювачів від стаціонарних та пересувних джерел в атмосферне повітря у розрахунку на одну особу мали прямий вплив помітної сили на показник захворюваності на усі хвороби та хвороби дихання, особливо у  дітей раннього віку.

Розробкою критеріїв діагностики та обґрунтування лікувальної тактики метаболічних порушень при патології серцево-судинної, ендокринної та сечової системи у дітей нині активно займається науковий колектив кафедри педіатрії № 4 (завідувачка проф. Мітюряєва-Корнійко І.О.). У співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування України, ДУ «Інститут урології НАМН України», Інститутом експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України була визначена  здатність до біоплівкоутворення різних бактерій та їх  роль у виникненні та перебігу інфекцій сечовивідних шляхів.

Науковий колектив кафедри педіатрії післядипломної освіти НМУ (завідувач – проф. Марушко Ю.В.) зосередив свій науковий пошук щодо розробки шляхів діагностики, терапії та реабілітації дітей з різними формами артеріальної гіпертензії. Вивчається толерантність до фізичного навантаження у дітей з різною соматичною патологією, мікроелементози, функціональні та органічні захворювання шлунково-кишкового тракту, лактазна недостатність

Основний напрямок наукової роботи співробітників кафедри педіатрії №5 (завідувач – проф. Лукашук В.Д.) – це дитяча гастроентерологія: вивчення клінічного значення оцінки стану шлункової секреції та факторів шлункової агресії у поєднанні з механізмами захисту слизової оболонки, а також стану хелатоутворюючої функції печінки у дітей.

Окреме значне питання – науково-методичне забезпечення викладання Педіатрії в Університеті та інших закладах вищої освіти МОЗ України та
МОН України, адже кафедра педіатрії №2, педіатрії №4 та кафедра дитячих інфекційних хвороб НМУ є опорними і відповідають за інновації у педіатричній освіті у масштабах країни.

Щорічно наші вчені-педіатри активно діляться своїм багатим досвідом на вітчизняних та закордонних наукових форумах, зокрема на конгресах та з’їздах педіатрів України.

Учасники Конгресу Педіатрів України разом з Ректором Університету, професором Ю.Л. Кучином та Головою профільного Комітету Верховної Ради України М.Б. Радуцьким.

 

Особливе місце займають щорічні Сідельниковські Читання, присвячені пам’яті видатної постаті вітчизняної Педіатрії, члена-кореспондента АМН СРСР, НАН та НАМН України, професора  В.М. Сідельникова.

 

Учасники Сідельниковських читань разом з академіками О.М. Лук’яновою, Ю.Г. Антипкіним та В.Г. Майданником  (2000 рік)

 

У 2021 році в Університеті відбулась науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена пам’яті академіка НАМН України, професора В.Г. Майданника.

У травні 2021 року відбудеться перший в історії НМУ захист дисертації аспірантом кафедри педіатрії № 2 Купкіною А.В. на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю «Педіатрія». Тож зв’язок часів у історії педіатричної науки у нашому Університеті не переривається.

За 155-літній період існування і діяльності Університетської наукової педіатричної школи її кращими вченими і дослідниками було зроблено багато яскравих наукових відкриттів і винаходів, що збагатили вітчизняну та світову Педіатрію і врятували тисячі дитячих життів. Вони не потускніли з часом і стали життєвим прикладом і дороговказом для наступних поколінь  дитячих лікарів.

 

При підготовці статті були використані наступні джерела:

 

  1. Сайт Національного медичного університету імені О.О. Богомольця [Електронний ресурс]. 2021.
  2. Рейн Георгій Єрмолайович. Лікар-реформатор : біобібліогр. покажч./ уклад.: Н. І. Мамедова, Л. Є. Корнілова, І. М. Сорока, О. Я. Антонюк ; наук. ред. Т. А. Остапенко ; Нац. наук. мед. б-ка України. – Київ, 2020
    (Товариство київських лікарів в особах).
  3. Майданник В.Г. Троїцький Іван Віссаріонович Факти відомі й невідомі Київ, 2008.
  4. Видатний український вчений-педіатр В.М. Сідельников. За загальною редакцією О.П. Волосовця. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2003.
  5. До 60-річчя кафедри педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Київ: НМУ, 2004.
  6. Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г., Бурлай В.Г. Сторінки історії та сучасність кафедри педіатрії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.- К., 2001.
  7. Майданник В.Г., Бурлай В.Г., Кулик Н.Я., Чеботарьова В.Д.: Життя та діяльність.- К.: Знання України, 2002.
  8. Корифей української педіатрії професор Петро Степанович Мощич (До 80-річчя з дня народження): Наук.-інформ. вид. / Уклад. О. П. Мощич; За ред. Ю. В. Марушка, О. П. Мощича. – К.: Вища шк., 2008.