“НАМ ТРЕБА ВЧИТИСЯ СПРИЙМАТИ ОСОБЛИВИХ ЛЮДЕЙ ЯК РІВНИХ, ДАВАТИ МОЖЛИВІСТЬ НАВЧАТИСЯ І АДАПТУВАТИСЯ В СУСПІЛЬСТВІ”, – СТУДЕНТ-ШЕСТИКУРСНИК АНДРІЙ ГУРА, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ ІЗ ДІТЬМИ З МЕНТАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ

21.03.2021

21 березня у світі відзначають Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Цей день обрано не випадково, це двадцять перший день третього місяця, пов’язаний з трьома копіями 21-ої хромосоми як причини вродженої геномної патології, поширеної в усіх регіонах світу. Вперше цей День став щорічно відзначатися з 2006 року і був заснований на VI Міжнародному симпозіумі з синдрому Дауна, проведеному в Пальма-де-Мальйорка.

Його ініціаторами стали Європейська асоціація Даун-синдром (EDSA) та Всесвітня асоціація Даун-синдром (ІDSA). У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 21 березня Всесвітнім днем людей із синдромом Дауна. Синдром одержав назву на честь англійського лікаря Джона Дауна, який вперше дослідив цю генетичну аномалію в 1866 році.

Кафедра загальної і медичної психології вже багато років співпрацює із КДНЗ “Центр розвитку дитини “Я + сім’я”. Ця співпраця часто мотивує студентів на вибір свого першого місця роботи.

Так, студент шостого курсу медико-психологічного факультету Андрій Гура сьогодні успішно працює у КДНЗ “Центр розвитку дитини “Я + сім’я”, надаючи кваліфіковану психологічну допомогу дітям з синдромом Дауна та розладами аутичного спектру.

Напередодні Міжнародного дня людини з синдромом Дауна ми зустрілися з Андрієм та попросили його відповісти на кілька запитань:

  • Андрію, що спонукало Вас обрати саме цей напрямок своєї професійної діяльності?

Під час навчання в університеті нас познайомили з практикою роботи як з дорослими, так і з дітьми. Для мене особисто робота з дітьми викликала більший інтерес. Ще з дитинства я помітив, що мені легко встановлювати контакт з дітками, а тому, коли ми, вивчаючи курс «Вікової та педагогічної психології», відвідали “Центр розвитку дитини “Я + сім’я” та познайомилися з роботою психолога, я остаточно визначився з обраним напрямком професійної діяльності.

  • Але ж це досить складна робота з дітками, що мають особливі освітні потреби?

Так, робота з такими дітьми, звичайно, має свої особливості. Проте я впевнений, що програма психокорекції допомагає їм краще адаптуватися у повсякденному житті, а у майбутньому, можливо, долучитися до інклюзивного навчання у школі. Працюючи з такими дітками, я отримую хороший досвід, який допоможе мені у подальшій роботі.

  • Чи вдалося вам під час навчання в університеті сформувати необхідні для цієї діяльності навички та вміння?

Хочу сказати, що навчання на медико-психологічному факультеті дало мені змогу побачити людину як з точки зору її фізіологічних, так і психологічних характеристик. Всі предмети, які ми вивчали (фізіологія, педіатрія, вікова психологія, медична психологія та інші) створили у мене таке, так би мовити, комплексне бачення людини, що дуже допомагає зараз у роботі.

  • З якими новими методиками психокорекції Ви познайомилися, працюючи з дітками з синдромом Дауна?

У центрі мені доводиться працювати як з дітками, так і з батьками. Кожного дня ми даємо батькам своєрідний зворотній зв’язок про дитину: її роботу на заняттях, настрій, досягнення. Батьки теж потребують професійної підтримки у вихованні своєї дитини, тому вони активно співпрацюють зі мною. Щодо методик психокорекції з дітьми з синдромом Дауна, то я зараз освоюю програму ранньої психологічної допомоги таким діткам, що включає прийоми нейрокорекції, прийоми сенсорної інтеграції дитини, звичайно, різні арт-терапевтичні методи, прийоми лялькового психотерапевтичного театру тощо. Діти з синдромом Дауна та з розладами аутичного спектру  в деяких своїх можливостях значно відстають від здорових дітей, разом з тим, я спостерігаю, що всі ці методики психологічного супроводу допомагають не тільки засвоювати певні знання та вміння, а й позитивно впливають на їхню загальну соціальну адаптацію.

  • Чи плануєте Ви надалі працювати у центрі?

Так, обов’язково. Саме тут я зрозумів, наскільки важливою є наша спеціальність лікаря-психолога, а це для мене головне – бути корисним для людей.

  • Чи відзначається у центрі Міжнародний день людини з синдромом Дауна?

Так, у цьому центрі вже є гарна традиція влаштовувати свято для дітей і батьків у цей день. Діти готують свої невеликі виступи, а батьки мають змогу подивитися на їхні успіхи. Крім того, на це свято завжди запрошуються партнери центру – Народний аматорський театр-студія «Паростки» під керівництвом Віталія Люботи, в якому головні актори мають синдром Дауна. Вони своєю грою створюють неймовірну атмосферу, поринувши до якої, ніхто не залишається байдужим. На жаль, останні два роки, у зв’язку з пандемією, це свято проводять тільки для батьків та дітей окремо по групах без запрошених гостей і загального концерту.

Взагалі я вважаю, що Міжнародний день людини з синдромом Дауна ставить перед собою мету привернути увагу суспільства до проблем людей з обмеженими можливостями. Нашому суспільству ще треба вчитися сприймати особливих людей як рівних, допомагати їм, давати можливість навчатися і адаптуватися в суспільстві.

 

 

Прес-центр за матеріалами кафедри загальної і медичної психології та  медико-психологічного факультету