#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня боротьби з хворобою Паркінсона

Приблизно 10 мільйонів людей на планеті живуть з хворобою Паркінсона. Це захворювання особливо актуальне для літніх людей та є другим, після хвороби Альцгеймера, за поширеністю нейродегенеративним розладом, що виникає через втрату функціональних здатностей нервової системи та відмирання нейронів. У межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта доцентка кафедри неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця інформує про симптоми, лікування, надає фахові поради щодо профілактики хвороби Паркінсона.

Хвороба Паркінсона – це хронічне прогресуюче захворювання головного мозку, пов’язане з руйнуванням і загибеллю нейронів.

Кожна людина з віком поступово втрачає нейрони, які виробляють дофамін – нейромедіатор (біологічно активна хімічна речовина), що в мозку людини передає емоційну реакцію, дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль, відповідає за рух. Клінічні ознаки хвороби Паркінсона виникають тоді, коли гине понад 60% нейронів.

Наразі достеменно невідомо, чому у пацієнтів з хворобою Паркінсона процес загибелі нейронів значно пришвидшений. Помічено зв’язок у виникненні захворювання в осіб похилого віку, які проживали у сільській місцевості, поряд з якою розташовані великі підприємства зі шкідливими відходами, кар’єри. Небезпечним є потрапляння в організм гербіцидів та пестицидів, що застосовують у сільському господарстві. Найчастіше хвороба Паркінсона зустрічається після 65 років, але генетичні форми можуть починатися раніше.

Всі клінічні ознаки хвороби Паркінсона можна розділити на:

а) моторні (рухові):

• гіпокінезія – це сповільнення, бідність рухів: людина ходить дрібними кроками (човгаюча хода), обличчя маскоподібне, погляд застиглий, мигання рідкісні, збідніння міміки, мова позбавлена виразності, монотонна і має тенденцію до затухання, зміна почерку (стає дрібним). Хворий може застигати, годинами зберігаючи нерухомість;
• ригідність – м’язова скутість: людина стає згорбленою, руки притиснуті до тулуба, ноги напівзігнуті. Для хвороби Паркінсона характерна «поза манекена». Хворому складно почати рух, а розпочавши його, важко зупинитися;
• постуральна нестійкість – порушення здатності тримати рівновагу в тій чи іншій позі або при зміні пози, порушення постави та утруднення утримування рівноваги при ході та стоячи виникають на пізніх стадіях;
• тремтіння – не обов’язковий симптом. Характерним є тремор у стані спокою, що зникає або зменшується при рухах. Він зазвичай починається в нижньому відділі однієї руки, нагадує рахунок монет або скочування пігулок, при прогресуванні захворювання поширюючись на протилежну руку і на ноги. Іноді також відбувається тремор голови за типом «так-так» чи «ні-ні». Тремор посилюється при хвилюванні та стихає під час сну і довільних рухів.

б) немоторні:

• зміни особистості (депресія, тривожність, апатія);
• порушення сну;
• зниження пам’яті, уваги, уповільнене мислення;
• перепади настрою;

Також можуть спостерігатися: сальність шкіри, посилене слиновиділення, закрепи, зниження артеріального тиску.

При появі симптомів захворювання необхідно звернутися до невролога.

Одним з провідних центрів лікування та дослідження хвороби Паркінсона є Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України.

Основу комплексної терапії складає медикаментозне лікування. Ефект медикаментозної терапії буде недостатнім без психологічної допомоги, лікувальної фізкультури, трудотерапії, правильної організації свого часу, раціонального повноцінного харчування. Якщо хвороба Паркінсона не піддається консервативному лікуванню, використовуються хірургічні методи.

Чи правдивою є інформація, що:

а) якщо у людини тремтять руки – у неї хвороба Паркінсона?

Тремор зустрічається не тільки у випадку хвороби Паркінсона. Кожний варіант тремору має свої власні характеристики. Паркінсонічний тремор присутній у стані спокою, зникає або виразно зменшується при рухах. Обов’язковим симптомом хвороби Паркінсона є гіпокінезія. Тремор присутній не завжди.

б) якщо у когось із батьків була хвороба Паркінсона, то їхня дитина також матиме це захворювання?

Обтяжений сімейний анамнез виявляється у 10–15% пацієнтів, а наявність хвороби Паркінсона у одного близького родича підвищує ризик розвитку хвороби в 2-2,5 раза, наявність двох хворих родичів – в 10 разів. Але спадкові форми захворювання можуть мати різний тип успадкування та у деяких випадках не проявлятися взагалі.

Наразі хвороба Паркінсона має чи не найбільші темпи поширення з-поміж неврологічних захворювань. Необхідно пам’ятати, що у разі вчасного діагностування та призначення адекватного лікування пацієнти із хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активне життя.

Автор: доцентка кафедри неврології НМУ імені О.О. Богомольця Вікторія Крилова

Інфографіка: Пресцентр НМУ