НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

До ювілею відомого вченого. Професор В.О. Караваєв – перший декан медичного факультету Університету Св. Володимира

09.07.2021

8 (20) липня 2021 року виповнюється 210 років із дня народження Володимира Опанасовича Караваєва – світоча європейської хірургії, засновника української офтальмології, оториноларингології, ортопедії та травматології, проктології й нейрохірургії, талановитого наукового діяча, першого декана медичного факультету Університету Св. Володимира та почесного громадянина міста Києва.

10 травня 1840 року вийшов указ імператора Миколи I про створення в Університеті Св. Володимира медичного факультету. Згідно з указом імператора відбулися докорінні зміни у системі медичної освіти Російської імперії. Віленська медико-хірургічна академія була передана з Міністерства внутрішніх справ до Міністерства народної просвіти, а потім як медичний факультет була включена до складу Університету Св. Володимира у Києві. Київ мав стати одним із головних центрів медичної освіти в імперії, а Дерпт (нині м. Тарту, Естонія), Казань та Харків – допоміжними. Києву було відведено роль центру вищої медичної освіти для всіх південних губерній. На професора Володимира Караваєва (1811-1892), першого декана нового медичного факультету, крім різних організаційних завдань був покладений відбір колекцій, необхідних для навчання студентів-медиків, та перевезення їх з Вільна до Києва. Серед них були бібліотека природничої літератури, гербарії, мінералогічні, анатомічні колекції, хімічний та зоологічний кабінети. Згодом саме 1530 одиниць віленської анатомічної колекції стали фундаментом для викладання анатомії на новому факультеті.

На той час молодому вченому було всього 29 років. Після року роботи в госпіталі Володимир Караваєв вже був досить відомим хірургом. Професор Петербурзької медико-хірургічної академії І. Спаський запропонував Медичному комітету його кандидатуру на посаду завідувача кафедри хірургії медичного факультету київського університету. «Назначение Караваева, душою преданного своему предмету, профессором в медицинский факультет Св. Владимира я считаю истинным приобретением для этого медицинского заведения».

Отримавши повідомлення про затвердження екстраординарним професором, В. Караваєв подав рапорт Міністру освіти С. Уварову із проханням дозволити йому затриматися на деякий час у Санкт-Петербурзі та Москві «для ознайомлення з порядком викладання медичних наук» у Медико-хірургічній академії та Московському університеті, на що отримав згоду.

Близько 3-х місяців він вивчав організацію навчального процесу, відвідував лекції, практичні заняття у клініках, радився з питань налагодження їх роботи, методик викладання з М.І. Пироговим та іншими відомими професорами: Х.Х. Саломоном, І.В. Рклицьким – в Санкт-Петербурзі; Ф.І. Іноземцевим, В.А. Басовим та А.І. Полем – у Москві. І лише добре ознайомившись із принципами організації навчально-методичної роботи, молодий професор їде до Києва, щоб зайняти цю відповідальну і почесну посаду.

24 грудня 1840 р. попечитель Київського навчального округу повідомив Вчену раду Університету про призначення В.О. Караваєва екстраординарним професором хірургії, яке сталося ще до відкриття медичного факультету.

До Києва Володимир Опанасович приїхав у лютому 1841 р. і з властивою йому енергією взявся за організацію нового факультету: започаткував нові клініки та кафедри, анатомічний театр, організував навчальний процес.

У 1841 р. на перший курс медичного факультету Університету Св. Володимира було прийнято 22 студенти. В.О. Караваєв викладав першокурсникам енциклопедію та методологію медицини протягом двох семестрів.

Міністерство освіти на новоствореному медичному факультеті затвердило 10 кафедр, серед яких було дві хірургічні: оперативної хірургії з хірургічною анатомією, вченням про пов’язки та хірургічною клінікою і теоретичної хірургії з офтальмологією.

До відкриття хірургічної клініки В.О. Караваєв одночасно займався практичною хірургією – в міській лікарні вперше за 38 років її існування 30-річний професор безкоштовно виконав багато складних операцій. Нині важко уявити, що на той час Володимир Опанасович був єдиним хірургом не лише в Києві, але й у Київській губернії. Можна лише здогадуватись, як важко йому було, оскільки за рік (з липня 1841 р. по липень 1842 р.) він виконав 180 операцій, причому без жодного смертельного випадку. А серед них були такі складні, як ампутація стегна і гомілки, видалення пухлин і спеціальні очні та пластичні операції. Багатьом хворим із катарактою він повернув зір.

Через два роки плідної роботи в Університеті В. Караваєву присвоїли звання ординарного професора і делегували за кордон для ознайомлення з досвідом роботи провідних західних клінік.

Протягом року (з липня 1842 р. по липень 1843 р.) В.О. Караваєв відвідав медичні заклади Берліна, Відня, Парижа, Лондона. Володимир Опанасович добре розумів, що для укомплектування клінік знадобиться багато хірургічних інструментів, в тому числі унікальних. Ось чому професор попросив Раду університету довірити йому закупівлю хірургічного інструментарію за кордоном. І вона задовольнила його прохання.

За відсутності В. Караваєва більшістю голосів його було обрано деканом медичного факультету. Після повернення 18 липня 1843 р. до Києва він одразу ж став до роботи як декан і професор хірургічної кафедри. Оскільки відкриття клінік було призначено на січень 1844 р., то основну увагу Володимир Опанасович приділив організації їх роботи. Він багато зробив для визначення обов’язків усіх працівників клініки – від професора до санітара. Крім того, брав безпосередню участь у придбанні необхідного майна для клінік.

У всіх клініках, крім палат для хворих і санітарних блоків, були влаштовані навчальні кімнати, кабінети для професорів та ординаторів, а в хірургічній та акушерській клініках – добре обладнані операційні.

Основою клінічного викладання В.О. Караваєв вважав заняття біля ліжка хворого у поєднанні з клінічною хірургією, досягненнями фізіології, оперативної хірургії, топографічної та патологічної анатомії. Найголовнішим завданням клінічного навчання він вважав практичне виховання лікаря для правильного ведення хворих.

 

Газета “Медичні кадри”