ДО РІЧНИЦІ БОЮ ПІД КРУТАМИ — “УСПІШНОЇ ОБОРОННОЇ ОПЕРАЦІЇ ”!
29 січня 2021 року в Україні відзначають 103-ю річницю бою під Крутами, який увійшов до новітньої української історії як символ героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Свого часу радянсько-російська пропаганда доклала чималих зусиль, щоб подати бій поблизу залізничної станції на Чернігівщині як безглузду з точки зору логіки війни затію, а відповідальність за трагічні наслідки покласти на Центральну Раду, яка, мовляв, прирекла на загибель необстріляних юнаків.
При цьому замовчувалось, що опір військам Муравйова, вчинений українськими частинами, до яких надійшло підкріплення – курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького під орудою сотника Аверкія Гончаренка, добровольці Помічного студентського куреня Січових Стрільців з Університету Святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії імені Святих-Рівноапостольних Кирила та Мефодія, а також Вільного козацтва з Ніжина – став абсолютною несподіванкою для загарбників, які подумки вже дефілювали Хрещатиком і вершили «суд праведний» над киянами – «зрадниками революції».
29 січня 1918 року у Крутах перебувало близько 520 українських вояків, у розпорядженні яких було 16 кулеметів та встановлена на залізничній платформі гармата. У російських більшовиків усього цього було вдесятеро більше, плюс – бронепотяг. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців наступ муравйовців вдалося стримати до темряви, завдаючи ворогові відчутних втрат. Потім під тиском більшовиків більшість підрозділів відступили і вирушили в бік Києва. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши в темряві, повернулася до Крут, уже захоплених червоноармійцями. Цих хлопців озвірілі загарбники, піддавши жорстоким тортурам, розстріляли.
Зараз, коли стала цілком зрозумілою не даремність і не марність їхньої жертви, коли стало відомо, що саме завдяки затримці муравйовської орди біля Крут представникам УНР вдалося підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу і тим самим підтвердити статус Української Народної Республіки як суб’єкта міжнародних відносин, виникла паралель із подвигом захисників Донецького аеропорту. Ось чому героїв Крут у мас-медіа часто називають «першими кіборгами», а бій під Крутами — “успішною оборонною операцією”! На сьогодні відомі прізвища 20 юнаків, страчених російськими більшовиками за українську ідею. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сірик і сотник Омельченко, студенти Університету Святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко і Андріїв, гімназисти Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григір Піпський, Іван Сорокевич, прапорщик Павло Кольченко і Микола Ганкевич.
Частину героїв поховано на Аскольдовій могилі, про що існує чудовий вірш раннього Павла Тичини (тут). На церемонії поховання виступив Михайло Грушевський, який назвав вчинок київської молоді під Крутами героїчним. Тоді ж на могилі він сказав: “Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, з Росією, чи то реакційною, чи революційною, Україні не по дорозі…” Ще двох героїв Крут родичі змогли поховати на Лук’янівському цвинтарі.
Події тих буремних літ засвідчили: без сильної і боєздатної армії про вільну і самостійну Українську державу говорити годі. Подвиг Героїв Крут – «перших кіборгів» – має бути прикладом для наслідування, символом мужності і незламності.
Прес-центр
