ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. В.Г.БАЛАБАН – ОРГАНІЗАТОР КАФЕДРИ ФАКУЛЬТЕТСЬКОЇ ПЕДІАТРІЇ КИЇВСЬКОГО МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ

13.10.2021

Віра Григорівна Балабан народилася 5 березня 1892 року в Кременчуці. Київський жіночий медичний інститут закінчила у 1916 році. Її вчителями і наставниками були видатні педіатри Радянських часів Є.Л.Скловський і Л.О. Фінкельштейн.

Після реевакуації в Київському медичному інституті за прикладом багатьох ВУЗів були організовані кафедри педіатрії для різних факультетів: окремі кафедри для пропедевтики дитячих хвороб, факультетської та госпітальної педіатрії та інші. 25.09.1944 року (за наказом від 27.09.1944 №266) у Київському медичному інституті було відкрито кафедру факультетської-пропедевтичної педіатрії, яку очолила доцент В.Г.Балабан.

У 1946 році викладання пропедевтики було виділено в окрему кафедру пропедевтичної педіатрії, а у 1948 році рік кафедра факультетської  та госпітальної педіатрії було об’єднано під керівництвом професора В.Г.Балабан. Кафедра у післявоєнні роки працювала на різних базах, а з 1948 року – на базі дитячої лікарні Радянського району по вул. Белінського, 13. Завідувала кафедрою факультетської педіатрії до 1963 року. З 1963 по 1967 продовжувала роботу на кафедрі професором-консультантом.

В.Г. Балабан – перший завідувач кафедри факультетської педіатрії. У 1944 році вона захистила докторську дисертацію на тему:  «Досвід клінічної характеристики парентеральних грипозних диспепсій». Звання професора їй було присвоєно 1946 року.

В.Г.Балабан – автор понад 50 наукових праць, у яких багато уваги приділялось питанням діагностики, особливостям перебігу і профілактики ревматизму у дітей, удосконаленню методів лікування дизентерії, токсичної диспепсії, коліентеритів, стафілококового ураження кишківника у дітей раннього віку, вивчалася проблема гнійних менінгітів та інших гнійно-септичних захворювань, а також  удосконалення серологічних, біохімічних і інструментальних методів дослідження в педіатрії.

Наукова робота на кафедрі факультетської педіатрії під її керівництвом розпочалася в 1947 році (з цього року почала працювати бактеріологічна лабораторія) і була присвячена токсично-септичним захворюванням немовлят і дітей раннього віку, діагностиці та лікуванню кишкових токсикозів різного походження, стафілококовому ураженню кишківника, парентеральним ускладненням респіраторних інфекцій та інші. Пізніше розроблялися питання діагностики та терапії колагенозів, ревматизму, особливо млявоперебігаючим формам ревматизму.

Свою наукову роботу В.Г.Балабан присвятила актуальним питанням тих часів. У педіатрії найскладнішими були розділи, що стосувалися гострих розладів харчування у дітей раннього віку,  ревматичних захворювань, тощо. Саме ці галузі обрала Віра Григорівна в своїй науковій та клінічній діяльності і стала тут одним з найвидатніших педіатрів.

Багато часу професор В.Г. Балабан присвятила роботі з дітьми з захворюваннями легеневої системи, які на той час переважали серед причин смертності пацієнтів особливо в ранньому віці. Педіатрія особливо складна тим, що тут здебільшого треба мати справу з немовлятами. А вони, звичайно, не можуть, як дорослі, розповісти, де і що в них болить, сказати про своє самопочуття, відповісти хоча б на одне запитання лікаря. Тому часто доводиться навпомацки шукати ознаки захворювання, ретельно добирати та зіставляти факти, аналізувати явища, проводити своєрідну дослідницьку роботу, щоб скласти правильну клінічну картину, встановити точний діагноз. Як по розкритій книзі навчилася Віра Григорівна читати заплутані причино-наслідкові ланки патогенезу захворювань немовлят, ставити діагноз, щоб забезпечити потім правильну методику лікування. І це не просто обдарованість. За цим стояла довголітня, наполеглива, важка праця вченого і практичного лікаря, який віддав педіатрії понад сорок років свого життя.

Під керівництвом професора В.Г. Балабан на кафедрі вивчалися наступні питання: етіологія, патогенез, клініка і діагностика стертих форм дизентерії, встановлення генезу «затяжної диспепсії», визначення ролі параполіомієлітних вірусів в етіології діареї.

З 1956 року під керівництвом В.Г. Балабан кафедра почала вивчати коліентерити у дітей, їх клінічну та лабораторну діагностику, проводити терапію новітніми антибіотиками.

Кафедра займалася також проблемами туберкульозного менінгіту у дітей, зокрема П.С. Мощич, майбутній завідувач цієї кафедри, учень Віри Григорівни, розробив і ввів в практику новий метод лікування цього захворювання: замість люмбальних пункцій з введенням стрептоміцину в субарахноїдальний простір було застосовано вперше в Україні пероральне призначення фтивазиду (ізоніазиду) і внутрішньом’язеве введення стрептоміцину.

З 1960 року на кафедрі факультетської педіатрії професором В.Г. Балабан розпочаті нові перспективні дослідження. З цього року почалася робота кафедри з вивчення стафілококової інфекції. Ця тема на довгі роки буде розроблятися працівниками кафедри в різних аспектах. У цьому напрямку вже під керівництвом П.М.Гудзенка, потім П.С.Мощича будуть захищені дисертаційні роботи В.В.Бережного, Л.І.Чернишової, Л.В.Курило, Ю.В.Марушка та інших.

З 1960 року оснащення кафедри новою апаратурою дозволило розширити вивчення дослідження стану серцево-судинної системи за допомогою інструментальних методів. За часів роботи кафедри під керівництвом Віри Григорівни вперше в країні було описано вібраційний систолічний шум у дітей (Мощичем П.С.) і вивчено застосування проби з амілнітритом для диференційної діагностики серцевих шумів.

Професор Віра Григорівна Балабан здійснювала велику консультативну роботу майже в усіх дитячих лікувальних закладах Києва. Кафедра факультетської педіатрії медичного інституту на чолі з нею проводила консультативну роботу  в двох районах – Бердичівському (Житомирської області) і Переяслав-Хмельницькому (на Київщині). Працівники кафедри разом із своїм керівником проводили в цих районах важливу роботу з підвищення кваліфікації  місцевих лікарів-педіатрів: вони читали для них лекції, влаштовували семінари, організовували консультації для тяжкохворих дітей. Відмінною рисою професора було поширення медичних знань в народі, допомога молодим колегам вдосконалювати свою професію, передавати їм багатий досвід та знання. Така діяльність була вкрай необхідна особливо у післявоєнні часи.

Професор В.Г. Балабан мала багату медичну бібліотеку. Художник К.С. Козловський розробив для неї екслібрис на „квіткову” тему – зображення врублевської шипшини.

Але коло інтересів Віри Григорівни не обмежувалось лише медициною. Один з її колишніх аспірантів,  професор В.П. Войтенко, згадує: ”З рук В.Г. я отримав для прочитання першу збірку віршів Ліни Костенко, а над її домашнім робочим столом уперше побачив картину Манєвича (оригінал), писану у стилі, на той час мені незнайомому”.

Дбайливо і терпеливо виховувала вона кадри педіатрів, невтомно прищеплювала їм високу вимогливість до себе, прагнення творчо дерзати, збагачувати свої знання. У Віри Григорівни було тисячі учнів. Вони працювали в різних місцях Радянського Союзу. В.Г. Балабан підготовила 8 кандидатів і 1 доктора мед. наук. Серед кандидатів медичних наук П.С.Мощич, О.Л. Зикова, А.О. Єрьоменко, які все життя пропрацювали на кафедрі факультетської педіатрії, та інші. У 1957 була захищена кандидатська робота О.Л.Зикової: «Кишкові розлади після перенесеної дизентерії у дітей раннього віку», а в 1963 році – кандидатська дисертація А.О. Єрьоменка на тему: « Клініка, діагностика і лікування колі ентеритів у дітей».

Професор В.Г. Балабан була викладачем, пам’ять про якого колишні учні  шанують із вдячністю. Академік Олена Михайлівна Лук’янова згадувала педагогічний талант Віри Григорівни та про огляди хворих, які за її студентські часи проводили О.Н. Хохол и В.Г. Балабан. За її словами, це була “справжня клінічна школа, яка давала так багато, що уважний студент до моменту закінчення інституту міг вже бути справжнім лікарем”.

Ось як пише про неї І.М. Трахтенберг в своєму „Слові о  alma mater, її випускниках, вчителях та мудрих попередниках”, згадуючи про колектив курсу охорони материнства і дитинства : ”Всі викладачі цього курсу в КМІ були людьми добрими, уважними та справедливими. Хоч в вимогах до навчання , як правило, виявляли суворість….. Найбільш близько мені довелось знати В.Г. Балабан  – блискучого клініциста і відмінного лектора”.

Професія лікаря вимагає не тільки глибоких знань і майстерності, а й високого громадянства, особливої чуйності. Сотні раз Віра Григорівна виходила переможцем у боротьбі за дитяче життя, за повернення здоров’я тим, хто здебільшого вважався приреченим.

Наводимо спогади про В.Г.Балабан: ”Якось надвечір з Житомирської області до дитячої клініки Сталінського району підлетіло вкрите пилом легкове таксі. На руках у засмученої матері – робітниці Бердичівського машинобудівного заводу «Прогрес» Ольги Григорівни Гашенко лежала тяжкохвора дев’ятимісячна дівчинка Лена. Тамтешні лікарі, знаючи стан хворої дитини, говорили батькам, що вони навряд чи довезуть її до Києва. І вони, мабуть, мали рацію, бо у немовляти було тотальне запалення обох легень. Становище майже безнадійне.  «Уявіть собі, мою Лєночку врятували, – каже щаслива Ольга Григорівна, – а я вже втратила всяку надію. Адже у Бердичеві місцеві лікарі від дитини відмовилися, оскільки такі хвороби майже не піддаються лікуванню. Ніколи не забуду тих людей, що повернули моїй доньці життя. І перша, найбільша подяка професорові Балабан. Це вона зі своєю помічницею лікарем Купчинською зробила все можливе, щоб врятувати дитину”.

Доцент клініки П.С. Бунчик, що працювала з професором близько тридцяти років, розповідала, як вдалося «воскресити» дівчинку. Боротьба за її життя йшла кількома шляхами: переливання крові, діатермія, киснева терапія, антибіотики та їх комбінації. Віра Григорівна тоді наказала медперсоналові в будь-який час дзвонити їй додому, повідомляти про стан дівчинки, про хід лікування. Героїчні зусилля педіатрів увінчалися успіхом. Безнадійно хворе немовля одужало, і його виписали з лікарні  (Журнал «Наука и жизнь», 1961).

Професор В.Г. Балабан брала участь у виданні та входила до складу редакційної колегії журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія», була заступником голови Київського обласного наукового товариства педіатрів, членом Правління республіканського товариства лікарів-педіатрів, членом спеціалізованої Вченої ради КМІ.

Нагороджена почесною грамотою Верховної Ради, орденом «Знак Пошани» і медалями за великі заслуги в галузі охорони здоров’я радянського народу і розвиток медичної науки.

Віра Григорівна Балабан пішла з життя 18 березня 1976 року в місті Києві, похована на “Байковому цвинтарі”. Людина великої душі, Віра Григорівна Балабан, завжди своїм особистим ставленням до хворих виховувала почуття відповідальності і самовідданості гуманному обов’язку лікаря. Десятки тисяч маленьких сердець вислухала вона за своє життя. Серед її пацієнтів не було таких, які б не одержали від неї рятівну допомогу, не відчули на собі її ласкаву материнську руку, яким би ця жінка з великим серцем не повернула здоров’я, а значить, і радість життя.

 

Кафедра педіатрії післядипломної освіти