ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. РАФАЇЛ ДАВИДОВИЧ ГАБОВИЧ – НА ЧОЛІ КАФЕДР КОМУНАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ КИЇВСЬКОГО МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ

30.04.2021

Рафаїл Давидович Габович

(16.12.1909-14.03.2002)

Продовжуючи серію новел про корифеїв української медицини, які очолювали кафедру комунальної гігієни, а також кафедру загальної гігієни Київського медичного інституту (КМІ) з теплотою згадаємо й діяльність на цій посаді доктора медичних наук, професора Рафаїла Давидовича Габовича – видатного вченого-гігієніста, педагога й громадянина, непересічну особистість на ниві профілактичної медицини. Спогади про свого вчителя виклав його наступник на посаді завідувача згаданої кафедри академік НАН, НАМН, НАПН України Є.Г. Гончарук до автобіографічного видання Р.Д. Габовича «Командировка в лабиринты смерти»/за ред. В.Г. Бардова, І.І. Даценко (Львів: «Афіша», 2002), написаної ним незадовго до своєї смерті, в якій автор звертається до нового покоління лікарів зі сповіддю про період свого життя у тяжкі роки Другої світової війни. Ці героїчні роки життя великого вченого-гігієніста зі світовим іменем є прикладом виконання лікарського обов’язку в умовах щохвилинної смертельної небезпеки, особливо в умовах сьогодення, коли в світі, зокрема й Україні на фоні ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби й припинення підготовки для її потреб санітарних лікарів, лікарів-епідеміологів, бактеріологів і вірусологів вже другий рік поспіль триває пандемія тяжкої коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19).

Народився Р.Д. Габович 16 грудня 1909 р. в Києві. Дитинство та юність хлопця з простої єврейської родини пройшли у непрості роки початку ХХ століття – Першої світової війни, революційних подій і громадянської війни, становлення Української Народної республіки, незалежної Української Держави…Чотирнадцятилітній Рафаїл Габович розпочав свою трудову діяльність  учнем слюсаря, згодом шліфувальника, одночасно успішно навчався на Робфаці – загальноосвітньому навчальному закладі,створеному в Україні 1921 р. для підготовки робітників і селян до вступу у вищі навчальні заклади. Випускники Робфаку мали право на вступ до вищого навчального закладу без вступних іспитів.  Згадуючи цей історичний період діяльності КМІ, зазначимо, що того ж 1921 року, на виконання рішення Загальноукраїнської конференції з медичної освіти, в інституті було створено лікувально-профілактичний факультет. Через рік, відповідним Декретом Ради Народних Комісарів від 15 вересня 1922 р. «О санитарных органах республики» були закріплені законодавчо основні положення про санітарну службу, її права та обов’язки.  Постало питання про створення у вищих медичних навчальних закладах санітарно-гігієнічних факультетів, які мали готувати санітарних лікарів і лікарів-епідеміологів для потреб санітарно-епідеміологічної служби. Постановою Наркомздраву УРСР від 01.02.1930 р. було затверджено рішення Ради ректорів медичних інститутів про організацію санітарно-гігієнічних і педіатричних факультетів. У газеті КМІ «Червоний медик» за  14 травня 1930 р. № 19 (67), надруковано  повідомлення про набір в 1930/1931 н. р. студентів на І курс санітарно-гігієнічного факультету медінституту для підготовки санітарних лікарів і лікарів-епідеміологів у кількості 100 осіб і терміном навчання 4 роки. Перший декан факультету доцент Семен Семенович Познанський опікувавсь реалізацією  цього плану.   Уперше  на І курс факультету було подано 115 заяв, зараховано 87 студентів.

За три роки до цього, в 1927 р. Р.Д. Габович стає студентом лікувально-профілактичного факультету КМІ. Відмінне навчання  обдарований студент, починаючи з другого курсу, поєднує з роботою санітара швидкої медичної допомоги, згодом помічника лікаря приймального відділення Київської міської лікарні.

На останньому році навчання в КМІ (1930/1931 н.р.) студент Рафаїл Габович проходить спеціалізацію з санітарно-гігієнічного фаху й успішно засвоює курс комунальної гігієни, який прочитав завідувач кафедри загальної гігієни (1930-1932) Ф.А. Баштан (1894-1966). Він же організував на кафедрі для потреб санітарно-гігієнічного факультету доцентські курси на умовах погодинної оплати праці. Починаючи з 1930 р., курс санітарної гідротехніки вів професор, інженер В.К. Красницький. З 1931 по 1936 р. курс з геології, гідрології і гідрометеорології читав професор С.К. Комарницький, а інженер, доцент М.І. Квятковський – курс основ теплопостачання, опалення та вентиляції житлових будинків. Основи будівельної техніки та креслення читали доцент В.Л. Тулуб, а потім інженер О.О. Дубровцев. Лікар С. М. Ліхницький читав студентам основи санітарно-гігієнічної справи.Усе це свідчить, що санітарні лікарі, зокрема з комунальної гігієни, крім фундаментальної медичної, клінічної, гігієнічної підготовки, мусили володіти й основами немедичних дисциплін для вирішення наукових і практичних завдань при здійсненні Державного запобіжного й поточного санітарного нагляду при проєктуванні, будівництві, введенні в дію та експлуатації об’єктів промислового й цивільного призначення на території населених місць для створення сприятливих умов по зміцненню та збереженню здоров’я людей.

В 1930/1931 н.р. в КМІ було випущено 26  санітарних лікарів, які в останній рік  навчання проходили згадувану спеціалізацію на лікувально-профілактичному факультеті. Серед перших випускників був і дипломований санітарний лікар Рафаїл Габович. Разом з ним цей факультет закінчили також Гайк Хачатурович Шахбазян, Іван Петрович Барченко – у майбутньому завідувачі профільних гігієнічних кафедр КМІ.

Після закінчення КМІ дипломованого санітарного лікаря Рафаїла Габовича призивають до армії й призначають військовим лікарем, згодом старшим військовим лікарем 9-го кавалерійського полку 1-го кінно-козацького полку Червоної армії,  розквартированого в місті Ізяславі поблизу кордону з Польщею. Пізніше Р.Д. Габович стає лікарем-лаборантом станції водопостачання науково-випробувального санітарного інституту РСЧА (1922-1946) у селищі міського типу Нахабіно, що біля річки Нахабінки вздовж Волоколамського шосе у Підмосков’ї, де знайомиться з Федором Григоровичем Кротковим (1896-1983), на той час начальником згаданого НДІ, який одночасно працював професором кафедри військової гігієни та епідеміології Центрального інституту удосконалення лікарів, заступник міністра, головний Державний санітарний лікар СРСР.  Не виключено, що під впливом Ф.Г. Кроткова, учня російського гігієніста Григорія Віталійовича Хлопіна (1863-1929), організатора й керівника Інституту профілактичних наук імені З.П. Соловйова, відомого своїми науковими працями в галузі водозабезпечення й каналізації, шкільної та професійної гігієни, воєнно-санітарної справи, гігієни розумової праці, сформувався світогляд Р.Д. Габовича як науковця та педагога. Під керівництвом Ф.Г. Кроткова Рафаїл Давидович створює низку спеціальних засобів і пристроїв для очистки, знезараження та дегазації води в польових умовах: універсальний переносний і в’ючний (для пересування на конях, віслюках, оленях, інших тваринах) фільтр; польовий пом’якшувач води для видалення з жорсткої води надлишку іонів кальцію та магнію; автомобільний фільтр-300; гігієнічну автомобільну лабораторію роти водопостачання; набір для санітарного контролю за хлоруванням води в польових умовах; армійські й дивізійні укладки лабораторного гігієнічного оснащення.

Плідну науково-дослідну роботу Р.Д. Габович поєднував з активною  педагогічною діяльністю, працюючи асистентом згадуваної кафедри, очолюваної Ф.Г. Кротковим. Будучи асистентом кафедри, Рафаїл Давидович підготував і надрукував монографії з питань польового водопостачання, зокрема «Санитарное обеспечение полевого водоснабжения войск»(1939), «Очистка вод в полевых условиях» (1939)і в лютому 1941 р. на основі цих монографій успішно захистив кандидатську дисертацію з польового водопостачання військ. Спільно з Ф.Г. Кротковим підготував і видав понад 20 наукових праць з військової гігієни, серед яких «Учебник по военнойгигиене», «Руководство по военнойгигиене», «Военно-санитарныйсправочник».

Влітку 1941 р., незадовго до початку війни СРСР з Фашистською нымеччиною, Р.Д. Габович у складі комісії проводив інспекцію Західного Особливого військового округу щодо готовності останнього до бойових дій, де його й застала війна. Р.Д. Габович вступив до діючої Радянської армії, де став лікарем однієї з частин округу, брав участь у бойових діях, потрапив у оточення, полон, й 4 роки митарював по концентраційних таборах Польщі й Німеччини. Ставши, завдяки дівочому прізвищу своєї дружини Вікторії Іванівни, Пилипом Івановичем Криворучком,  Рафаїл Давидович уникнув долі більшості євреїв, яких знищували фашисти. Завдяки своїм знанням і вмінню, організаторським здібностям виконував обов’язки головного лікаря лазарету одного з таборів для полонених, яким надавав необхідну медичну допомогу. Наприкінці війни Р.Д.Габовичу пощастило втекти з фашистського концтабору та вступити до діючої 33-ї Армії 1-го Білоруського фронту. Там його призначили лікарем в оперативну групу підрозділу  контррозвідки Народного комісаріату оборони (НКО) колишнього СРСР «Смерть шпигунам!» (СМЕРШ)  29-го армійського стрілецького полку (АСПП). Після завершення війни Р.Д. Габович повернувся до Москви, де влаштувався на роботу лікарем медико-санітарної частини автомобільного заводу. В 1945 р. перейшов на посаду старшого наукового співробітника Науково дослідного інституту гігієни імені Ф.Ф. Ерісмана, звідки повернувся до Києва на посаду доцента кафедри загальної гігієни КМІ, яку на той час очолював доктор медичних наук, професор П.І.Баранник (1895-1988), заслужений діяч науки УРСР, директор КМІ (1937-1941), відомий вчений в галузі гігієни водопостачання, завдяки науковим дослідженням якого й захисту докторської дисертації «Очистка воды реки Днепр коагуляцией», почали розробляти та впроваджувати   на головних спорудах річкових водогонів України та колишнього СРСР методи очистки питної води.

Саме на кафедрі загальної гігієни КМІ розкривсь талант  Р.Д. Габовича як науковця й педагога. Він став відомим вченим у галузі профілактичної медицини, гігієністом світового рівня. Вчений експериментально вивчив і довів негативний вплив на організм людини питної води з різними концентраціями фтору. Обстежив та описав захворюваність населення України на флюороз і карієс зубів. Вперше охарактеризував вогнища ендемічного флюорозу на території України та довів залежність між концентрацією фтору у питній воді, яку споживає населення, й клінікою флюорозу.  Він  склав карти вмісту фтору у підземних водах України, узагальнив отримані наукові дані й обґрунтував їх у докторській дисертації «Фтор в питьевых водах Украины и егогигиеническое значение», яку успішно захистив у 1952 році.

З 1952 р. по 1960 р професор Р.Д.Габович очолював кафедру загальної гігієни Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова. Працюючи на  кафедрі у Вінниці, вчений продовжував вивчення проблеми фтору у воді підземних і поверхневих джерел водопостачання населення. Разом із колективом кафедри досліджував актуальні проблеми гігієни праці сільськогосподарських працівників, що знайшло відображення у наукових публікаціях і відповідній монографії з гігієни праці механізаторів сільськогосподарського виробництва.

У 1960 році професор Р.Д.Габович повернувсь до Києва і очолив кафедру комунальної гігієни КМІ, після звільнення з цієї посади професора Дениса Миколайовича Калюжного, який продовжував очолювати НДІ «Загальної та комунальної гігієни імені О.М. Марзеєва».

За часів завідування Р.Д. Габовича (1960-1968) професорсько-викладацький склад і навчально-допоміжний персонал кафедри налічував 11співробітників: доцент М.В. Крижанівська, асистенти Т.К. Ігнатьєва, І.Л. Курінний, Б.Г. Ряжев, І.І. Нікберг; старші лаборанти Н.М. Пігіда-Цеглер, Е.А. Левянт, З.М. Семенченко. Професор Р.Д. Габович залучив до роботи на кафедрі перспективних молодих співробітників – асистента, а з 1964 р. доцента Є.Г.Гончарука, аспірантів Б.П. Сучкова, К.К. Врочинського, В.І. Ципріяна, Г.П. Степаненка, які в майбутньому стали відомими вченими.

У науковій тематиці кафедри стала провідною експериментальна спрямованість досліджень в галузі гігієни водопостачання, очистки і знезараження стічних вод, вивчення гігієнічного значення мікроелементного складу об’єктів довкілля. Одним із напрямків наукової тематики колективу кафедри були дослідження Р.Д. Габовича з вивчення гігієнічного значення фтору питної води. Під керівництвом професора Р.Д. Габовича співробітники кафедри, її аспіранти та студенти-гуртківці виконали в цей час наукові дослідження з кількох актуальних проблем, а саме: «Гігієнічні питання озонування питної і стічної води», «Гігієнічні проблеми мікроелементів і фторування питної води» тощо.

Поряд із цим науково-педагогічні працівники кафедри провели численні дослідження з гігієни лікарень. Результати цих досліджень викликали резонанс серед науковців-гігієністів. Професор Р.Д. Габович організував і в 1966 р. провів першу всесоюзну конференцію з гігієни лікарень. У результаті роботи конференції було вироблено загальні напрямки та методичні підходи для подальшого вивчення цього питання. Під керівництвом професора Р.Д.Габовича над проблемою «Гігієнічні основи містобудування» плідно працювали доцент М.В. Крижанівська, асистент Т.К.Ігнатьєва. До проведення практичних занять з комунальної гігієни залучалися досвідчені санітарні лікарі Київської міської СЕС В.Х. Явдощук, Є. Кацен, Дніпровського річкового водопроводу – В.А. Дунаєвський, Д.Г. Андрусенко та відомчої лабораторії Київського управління водопровідно-каналізаційного господарства С.Й. Добрушина, інспектори відділу комунальної гігієни Головного санепідуправління МОЗ УРСР С.П. Кортильов, В.П. Дорошенко, В.М.Кучерява.

Колектив викладачів кафедри працював над створенням навчальних посібників. Постійно зміцнювалася матеріальна база кафедри. Завдяки зусиллям Р.Д. Габовича як декана санітарно-гігієнічного факультету (1962-1965) новий 1967-1968 н.р. усі гігієнічні кафедри розпочали на новій базі – у щойно збудованому і введеному в експлуатацію п’ятиповерховому санітарно-гігієнічному корпусі. Для навчального процесу і наукових досліджень кафедрам комунальної гігієни і гігієни праці було виділено окремий 5-й поверх.

Кафедрі комунальної гігієни було надано приміщення загальною площею 329 м2, де було оснащено 6 навчальних та 5 наукових лабораторій. Це сприяло покращенню організації як навчального процесу, так і наукових досліджень. У науково-дослідних лабораторіях кафедри створили діючі експериментальні моделі озонаторного пристрою, моделі місцевих очисних споруд з підземною фільтрацією стічних вод.

Значно розширилася сфера наукових інтересів кафедри і поглибився, збагачений сучасними прийомами, методичний рівень досліджень. Поряд із традиційним набув розвитку ряд нових напрямків наукового пошуку.
Набуті працею знання і досвід професор Р.Д. Габович передавав студентам та своїм учням. Ерудований педагог, визнаний фахівець, він зробив значний внесок в удосконалення викладання гігієнічних дисциплін і підготовку санітарних лікарів. Йому належать низка праць з методики викладання, підручники та навчальні посібники, які отримали високу оцінку серед гігієнічної спільноти та студентства:  “Руководство к практическим занятиям по коммунальной гигиене” (1966), підручник “Гигиена” (витримав три видання 1960, 1971, 1983) та інші. Необхідно відзначити, що підручник “Гигиена” став основним джерелом гігієнічних знань багатьох поколінь студентів, які, зважаючи на його фундаментальність, цінували в ньому легкість мови та доступність матеріалу.

У серпні 1968 р. професор Габович Р.Д. передав завідування кафедрою комунальної гігієни своєму учневі, професору кафедри Євгенові Гнатовичу Гончарукові, який щойно захистив докторську дисертацію «Гигиеническое изучение систем местной канализации с обоснованием санитарных норм их проектирования и строительства» і став доктором медичних наук за спеціальністю «Гігієна».

Повернувшись на свою рідну кафедру, на якій Р. Д. Габович розпочав свою науково-педагогічну діяльність і кар’єрний ріст, але вже як її завідувач, до виходу на пенсію, Рафаїл Давидович згуртував навколо себе колектив однодумців, життєвим кредо яких була «профілактика громадського здоров’я». Безумовно, кістяк кафедри склали науково-педагогічні працівники, які працювали під орудою професора П.І. Баранника, колишні фронтовики, пройшли перевірку на міцність у місті Челябінську, де під час Другої світової війни перебував, працював і готував лікарів колектив КМІ. Це доценти, старші викладачі й асистенти І.М. Мотузков, Р.П. Мнацаканян, О.О. Масленко, І.А. Миколюк, І.І. Швайко, І.І. Цветкова. Разом з професором Р.Д. Габовичем  на кафедру були переведені асистенти, згодом доценти, доктори медичних наук, професори І.І. Нікберг,  Б.П. Сучков і Г.П. Степаненко. Останні два – професори Б.П. Сучков і Г.П. Степаненко продовжували плідно працювати на кафедрі, яка стала кафедрою «Пропедевтики гігієни та радіаційної гігієни» (наразі це кафедра гігієни та екології № 1) НМУ імені О.О. Богомольця, яку успішно очолює лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, заслужений діяч науки і техніки України, член-кор. НАМН України, доктор медичних наук, професор Василь Гаврилович Бардов – учень Р.Д. Габовича та Є.Г. Гончарука. Професор Р.Д. Габович залучав також до роботи на кафедрі перспективну молодь із числа випускників-відмінників санітарно-гігієнічного факультету, деканом якого він був. Це А.Р. Уваренко, який закінчив на кафедрі очну аспірантуру й після успішного захисту (1969) під керівництвом Р.Д. Габовича кандидатської дисертації до 1975 р. працював асистентом кафедри.  Асистентом кафедри працював О.І. Шутенко, старші лаборанти В.Г. Сук, Н.Ф. Ужва, П.В. Ізотова, Е.Е. Ольшанська, лаборант Г.М. Шмутер. В.Г. Сук і, Н.Ф. Ужва згодом захистили кандидатські дисертації й продовжували працювати асистентами, потім старшими викладачами кафедри. Успішно навчались в очній  аспірантурі кафедри А.Г. Санова, яка після захисту кандидатської дисертації перейшла працювати на посаду асистента кафедри комунальної гігієни. Очний аспірант кафедри, випускник санітарно-гігієнічного факультету  КМІ 1972 р., відмінник навчання В.Г. Бардов,  виконав і успішно захистив під керівництвом Р.Д. Габовича кандидатську дисертацію, став асистентом, згодом доцентом кафедри. Працюючи на кафедрі виконав і захистив докторську дисертацію, отримав вчене звання професора і в 1987 р. очолив і очолює до тепер кафедру, яка на  той час була вже перейменована в кафедру пропедевтики гігієни та радіаційної гігієни (нині гігієни та екології № 1) НМУ імені О.О. Богомольця. Ще один випускник санітарно-гігієнічного факультету КМІ 1974 р. І.П Козярін став очним аспірантом кафедри, де виконав і  під керівництвом Р.Д. Габовича успішно захистив кандидатську дисертацію, став асистентом кафедри. Отже, професор Р.Д. Габович був не лише видатним вченим-гігієністом і педагогом, але й талановитим науковим керівником, який міг вміло підбирати кадри, готувати учнів, відданих санітарно-гігієнічній справі.

Працюючи на кафедрах загальної гігієни  Київського,  Вінницького і знову Київського медичних інститутів, професор Р.Д. Габович написав низку монографій, які отримали високу оцінку вітчизняних і закордонних спеціалістів: «Фтор и его гигиеническое значение» (1957), «Фторирование и обесфторивание питьевой воды» (1968), «Фтор в стоматологии и гигиене» (1969 р., перевидана в США в 1977 р.) «Гигиенические проблемы фторирования питьевой воды» (1978) та ін..

Загалом професор Р.Д. Габович опублікував понад 400 наукових робіт, зокрема видав кілька підручників для вищих і середніх медичних навчальних закладів. У творчій співпраці з професором Іриною Іванівною Даценко (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) Рафаїл Давидович, вже будучи на заслуженому відпочинку, написав і видав підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів  «Основи загальної і тропічної гігієни» (1995); “Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології» (1999, 2004), в яких відображено основні розділи профілактичної медицини та враховано специфіку профілактичної діяльності майбутніх лікарів. Останній підручник у 2000 р. був відзначений премією Президії Академії наук Вищої освіти України.

Незадовго до смерті Р.Д. Габович написав свою останню працю, про яку згадувалось вище, автобіографічну книгу «Командировка в лабиринты смерти»/за редакцією В.Г. Бардова, І.І. Даценко (Львів: «Афіша», 2002).  Помер професор Р.Д. Габович 14 березня 2002 р. на 93-му році життя, не дочекавшись виходу в світ своєї останньої праці.

 

Професор Р.Д. Габович – завідувач кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова (1952-1960)

 

Професор Р.Д. Габович (1961 р.) з колективом кафедри комунальної гігієни (в центрі). У нижньому ряду зліва направо: асистент І.Л.Курінний, старший лаборант З.М.Семенченко, асистент Т.К. Ігнатьєва, асистент Є.Г.Гончарук.  У другому ряду: асистент Б.Г.Ряжевяжева Б.Г., Ряженв Ряжев Б.Г., аспірант В.І. Ципріян, старший лаборант  Н.М. Пігіда-Цеглер, асистент І.І. Нікберг, аспірант Г.П. Степаненко.

 

1985 рік. Професор Р.Д. Габович  (другий зліва) – голова ДЕК санітарно-гігієнічного факультету. Зліва на право: професор В.І. Ципріян, завідувач кафедри гігієни харчування; доцент С.І.Гаркавий – доцент кафедри комунальної гігієни; професор А.М. Шевченко – завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб; професор М.Ф. Борисенко- декан факультету й завідувач кафедри гігієни дітей та підлітків.

 

1968 р. Проф. Р.Д. Габовична лекції в аудиторії № 1 санітарно-гігієнічного корпусу

 

Проф. Р.Д. Габович (в центрі) під час вручення дипломів випускникам санітарно-гігієнічного факультету КМІ, 1971 р. в аудиторії № 1 санітарно-гігієнічного корпусу. Зліва направо: професор О.М. Дудко– професор кафедри соціальної гігієни; доцент І.М. Макаренко – заступник декана, доцент кафедри соціальної гігієни; професор І.М. Моргунов – завідувач кафедри епідеміології; професор І.П. Барченко – завідувач кафедри гігієни харчування; професор Г.Х. Шахбазян – завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб; професорО.С. Сокол – завідувач кафедри інфекційних хвороб; професор Є.Г. Гончарук – декан факультету, завідувач кафедри комунальної гігієни; Г.Г. Дьоміна – секретар деканату.

 

Р.Д. Габович з дружиною Вікторією, 1990 р

 

Р.Д. Габович, В.Г. Бардов, Г.О. Гончарук, 1990 р.

 

Прес-центр за матеріалами кафедри гігієни та екології №3