НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. НАРИС ПРО УЧНЯ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ, ВИДАТНОГО ПАТОФІЗІОЛОГА, ВЧЕНОГО І ПЕДАГОГА МИКОЛУ НИКИФОРОВИЧА ЗАЙКА

01.06.2021

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця іде до свого ювілею, відзначаючи 180 років своєї діяльності. За цей майже двохсотрічний період в його стінах працювали найвидатніші представники теоретичної і клінічної медицини, які зробили вагомий внесок у розвиток нових напрямів медичної науки, створювали і очолювали кафедри і готували майбутніх лікарів. Серед них чільне місце посідає постать члена-кореспондента АМН СРСР, Заслуженого діяча науки УРСР, Лауреата державної премії УРСР в галузі науки, доктора медичних наук, професора Миколи Никифоровича Зайка, який, починаючи з 1960 року, був завідувачем кафедри патологічної фізіології. Визначний вчений, талановитий організатор науки, чудовий педагог, він  зробив неоціненний внесок у розвиток патофізіологіїі сприяв піднесенню авторитету Київського медичного інституту.

М.Н.Зайко пройшов яскравий шлях становлення як науковець і  педагог. Він навчався на медичному факультеті 2-го Московського державного університету у 1926-1931 рр., а курс патологічної фізіології пройшов безпосередньо у О.О. Богомольця, який тоді в університеті очолював відповідну кафедру. Як обдарованого випускника, О.О. Богомолець рекомендував М.Н. Зайка до вступу до аспірантури при Академії наук СРСР в Ленінграді. Після закінчення аспірантури він працював в Інституті експериментальної медицини під керівництвом таких видатних вчених, як професор Ю.С. Лондон, академік М.М. Анічков. Водночас М.Н. Зайко займався викладацькою діяльністю в 2-му Ленінградському медичному інституті на кафедрі патологічної фізіології, яку очолював один із найстаріших учнів О.О. Богомольця професор Л.Р. Перельман. У 1949 р. під керівництвом М.М. Анічкова він захистив докторську дисертацію «Експериментальні дослідження нейропаралітичного кератиту», що була його першою фундаментальною працею з проблем нервової трофіки, вивченню якої він в подальшому присвятив свою наукову діяльність.

У 1950 р. М.Н. Зайка було обрано завідувачем кафедри патологічної фізіології Одеського медичного інституту, де він працював до 1960 р. Тут він організував одну з перших в Україні радіоізотопну лабораторію, що розширило можливості патофізіологічних досліджень, зокрема при вивченні ролі гісто-гематичних бар’єрів в організмі в нормальних і патологічних умовах.

У 1955-1957 рр. М.Н. Зайко перебував у науковому відрядженні у м. Єна (НДР), де він організував першу самостійну кафедру в університеті ім. Ф. Шиллера, а також радіоізотопну лабораторію. Уряд НДР високо оцінив діяльність М.Н. Зайка, нагородивши його медаллю «За заслуги перед державою», а керівництво університету вручило йому медаль ім. Ф. Шиллера.

У 1960 р. М.Н. Зайка було обрано завідувачем кафедри патологічної фізіології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця, і на цій посаді він працював до 1986 р., після чого, до кінця свого життя (1991 р.),обіймав посаду професора кафедри.

М.Н. Зайко мав славу найкращого лектора медичного інституту. Маючи виразну зовнішність, красивий за тембром голос, демонструючи бездоганне знання мови, своїм темпераментом, енергійним викладанням чітко вибудованого змісту лекції він відразу захоплював слухачів. Микола Никифорович дуже ретельно готувався як до студентських лекцій, так і до виступів перед науковцями і лікарями, приділяючи велику увагу ілюстративному матеріалу, який він готував власноруч. Лекції він вважав одним із найважливіших елементів навчання студентів.

Микола Никифорович захоплювався фотографуванням. У його фотоколекції були чудові знімки, і навіть портрети багатьох відомих людей.

За часів його завідування кафедра, за результатами своєї діяльності, багато років визнавалися найкращою і на факультеті, і в інституті, була переможцем в різного роду змаганнях, притаманних для того часу, і мала багато відзнак.

Як учений-патофізіолог, М.Н. Зайко разом із своїми учнями, співробітниками кафедри багато років розробляв одну із важливих медико-біологічних проблем – проблему нервової трофіки і неврогеннихдистрофій. Було розроблено експериментальні моделі нейродистрофічного процесу шляхом вибіркового перетину чутливих, рухових, симпатичних і парасимпатичних нервів, вивчено постденерваційні зміни в різноманітних органах і тканинах із застосуванням морфологічних, біохімічних і функціональних методів дослідження, що дало змогу встановити закономірності розвитку нейродистрофічного процесу. Матеріали досліджень було опубліковано в численних журналах і збірниках наукових праць, вони доповідались на наукових конференціях і з’їздах.

Як організатор науки, М.Н. Зайко майже 30 років очолював спочатку Київське, а потім Українське наукові товариства. Під його керівництвом і за його безпосередньої активної участі було проведено майже всі республіканські конференції патофізіологів до 1991 року.

М.Н. Зайко був Учителем з великої літери, і до нього охоче тягнулася наукова молодь, до якої він ставився з великою повагою. Все те найкраще, що він отримав від своїх славетних вчителів, всі ті знання і досвід, якими він володів, він щиро дарував своїм учням, серед яких багато відомих учених – академік НАН та НАМН України Г.М. Бутенко, академік НАМН України О.Г. Резніков, члени-кореспонденти НАМН України Е.В. Гюллінг і В.А. Міхньов, член-кореспондент АПН України Ю.В. Биць, професори О.В. Атаман, В.О. Горбань, Л.О. Попова, О.І. Сукманський та інші. За час роботи на кафедрі патофізіології в Київському медичному інституті він підготував 7 докторів наук і 13 кандидатів наук, а в цілому за 57 років наукової і педагогічної діяльності під його керівництвом підготовлено 23 доктори наук і 36 кандидатів наук. Багато з його учнів очолювали і продовжують очолювати кафедри патологічної фізіології у закладах вищої медичної освіти, лабораторії в науково-дослідних інститутах.

Одним з найбільших досягнень М.Н. Зайка було створення авторського колективу, який під його керівництвом написав і видав у 1977 році підручник «Патологічна фізіологія», визнаний одним із найкращих підручників для студентів, і у 1981 році колектив авторів (серед них 7 співробітників кафедри) отримав Державну премію України. Підручник багато років перевидавався, був виданий українською, російською, англійською і румунською мовами.

Ще одним із задуманих і реалізованих ним проєктів було започаткування у 1974 році щорічних читань О.О. Богомольця, як данини пам’яті великому ученому, під керівництвом якого він робив свої перші кроки в науці. Ці читання набули великої популярності, і в них охоче брали участь відомі вчені, як патофізіологи, так і представники інших медичних і біологічних спеціальностей.

Ім’я М.Н. Зайка – людини благородної душі і великого розуму назавжди збережеться у вдячній пам’яті його учнів, в історії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, історії кафедри патофізіології, якій Микола Никифорович Зайко присвятив понад 30 років свого творчого життя.

 

Кафедра патофізіології