НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. МІРАМ ЕДУАРД ЕРНЕСТОВИЧ – ФІЗІОЛОГ, ЗООЛОГ, АНАТОМ, ДОКТОР МЕДИЦИНИ, ПРОФЕСОР: ДО 210-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

03.08.2021

Едуард Ернестович Мірам (4 (17) серпня 1811 –1877) фізіолог і анатом, доктор медицини і хірургії (1842), екстраординарний (1842), ординарний (1843) професор, організатор і завідувач кафедри фізіології (1842-1862), декан медичного факультету (1854-1857, 1857-1862) Університету Святого Володимира. Учень П. А. Загорського та І. В. Буяльського.

Народився в місті Мітава Курляндської губернії. Після закінчення Miтавської гімназії навчався в Санкт-Петербурзькій Медико-хірургічній академії (1829-1831) у видатного анатома й фізіолога академіка П. А. Загорського та талановитого хірурга, професора анатомії, академіка І. В. Буяльського.

З 1831 р. по 1833 р. у Дерптському університеті удосконалював свої знання з фізіології та анатомії. Від 1833 р. – помічник прозектора порівняльної анатомії, прозектор (1836), виконуючий обов’язки ад’юнкта порівняльної анатомії Віленської Медико-хірургічної академії. Протягом двох років (1840-1842) удосконалював свої знання з фізіології, патології, зоології та порівняльної анатомії в Німеччині, Англії, Франції, Швейцарії, Австрії, Чехії.

У 1842 р. у Віденській Медико-хірургічній академії склав іспити та захистив дисертацію на тему «Deossibusnasi» («Про кістки носа») та одержав наукову ступінь доктора медицини (1842). Кеніґсберзьким університетом удостоєний ступеня доктора медицини i xiрургії. У липні 1842 р. призначений на посаду ад’юнкта по кафедрах фізіології здорової та фізіології хворої людини Університету Святого Володимира, у вересні 1842 р. – екстраординарним, та в 1843 р. – ординарним професором кафедри фізіології.

Викладав E. E. Miрам загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження та етапи розвитку зародка, порівняльну анатомію, латинську мову. Професор Е. Е. Мірам проводив значну консультативну, організаторську та громадську роботу. Упродовж 1854-1862 рр. брав участь у роботі Губернського комітету громадського здоров’я, у ліквідації епідемії холери в Києві у 1847 1848 рр., у вирішенні питань побудови холерних лікарень, переміщення хворих на тифозну лихоманку та інші інфекційні хвороби у тимчасові воєнні госпіталі.

Е. Е. Мірамом написано Проект організації при Київському військовому шпиталі нового клінічного відділення для практичного викладання судово-медичних досліджень живої людини (1861). 3а розпорядженням Київського генерал-губернатора брав участь у складних випадках судових експертиз при оглядах особистостей.

Визнанням заслуг професора Е. Е. Miрама було обрання його дійсним членом наукових товариств – Курляндського товариства словесності та витончених мистецтв (член-кореспондентом) (1839), Імператорського Московського товариства дослідників природи (1839), Імператорського Biденського медичного товариства (1840), Київського медичного товариства (1843), Королівського товариства Північних антикварів у Копенгагені (1845). Був ушанований «Высочайшим благоволением за лечение больных холерою в 1846 и 1848 гг.». Нагороджений орденами Святої Анни III ступеня (1851) i Святої Анни II ступеня (1853), Святого Станіслава II ступеня з Імператорською короною (1858), Святої Анни II ступеня з Імператорською короною (1862); темно-бронзовою медаллю на Андріївській стрічці в пам’ять війни (1853-1856 рр.) та Почесними відзнаками за XV і XX років служби.

                                                                                                     

Бібліотека НМУ