НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. ДЕНИС МИКОЛАЙОВИЧ КАЛЮЖНИЙ – ЗАВІДУВАЧ КАФЕДРИ КОМУНАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ (1956-1960) КМІ

27.04.2021

Д.М. Калюжний
(03.10.1900-24.06.1976)

Продовжуючи серію новел про корифеїв вітчизняної медицини,  згадаємо й відомого українського вченого-гігієніста, члена-кореспондента АМН СРСР, заслуженого діяча науки УРСР, доктора медичних наук, професора Дениса Миколайовича Калюжного (1900—1976), який після смерті в 1956 р. академіка АМН СРСР Олександра Микитовича Марзєєва, очолив кафедру комунальної гігієни Київського медінституту,  кафедру, котрій на початку 2020/2021 н. р. виповнилось 85 років від дня  утворення  як самостійного структурного підрозділу у складі санітарно-гігієнічного факультету медінституту. Але це окрема тема, яку розкриємо іншого разу.  Одночасно Д.М. Калюжний двічі керував відповідною кафедрою Київського Державного інституту удосконалення лікарів (1946—1956 і 1965—1970) і був директором НДІ «Загальної та комунальної гігієни» ім. О.М. Марзєєва (1956-1971).

Д.М. Калюжний народився 16 жовтня 1900 р. в багатодітній  селянській родині на хуторі Калюжний, Лебединського повіту, Харківської губернії. Шкільну освіту отримав у сусідньому селі Гудимівка, після чого батько відправив Дениса на навчання у фельдшерську школу до Харкова.

 

Денис Калюжний студент фельдшерської школи, 

Харків, 1916 р.

 

Отримавши в 1918 р. середню медичну освіту, талановитий, перспективний фельдшер розпочав практичну діяльність з посади дезінструктора дезінфекційної станції Південної залізниці та одночасно продовжив навчатися в Харківській медичній Академії. Після отримання в 1926 р. диплому про вищу медичну освіту Денис Калюжний був призначений на посаду санітарного лікаря Харківської санітарно-епідеміологічної станції.

У 1932 р. санітарний лікар Д.М. Калюжний з 6-річним стажем практичної роботи й науковим мисленням запрошується на роботу до новоутвореного в Харкові (столиці України до 1934 р.) Українського науково-дослідного інституту (НДІ) «Комунальної гігієни», де під керівництвом О.М. Марзєєва проходить трудовий і кар’єрний шлях, починаючи  з посади молодшого, згодом старшого наукового співробітника, завідуючого відділом, заступника директора з науки  Інституту. Наукову діяльність майбутній учений присвятив проблемі санітарної охорони атмосферного повітря населених місць і свою першу (кандидатську) дисертацію на тему «Санітарне вивчення атмосферного повітря населених місць України і заходи боротьби з його забрудненням» Д.М. Калюжний  захистив в 1940 р. до початку Другої світової війни.

У 1942 р. підполковник медичної служби Д.М. Калюжний  був призначений начальником санітарно-епідеміологічної лабораторії 1-го Українського фронту, де виконував велику санітарну та протиепідемічну роботу, а в 1945 р. очолив радянську медичну службу з ліквідації епідемії висипного тифу в таборі Терезино, що  в Чехословаччині.

 

Підполковник Д.М. Калюжний  – начальник санітарно-епідеміологічної лабораторії 1-го Українського фронту, 1942-1946 рр.

 

У 1946 р. Д.М. Калюжний повертається до Києва й протягом 10 років (1946-1956)  виконує обов’язки  спочатку заступника директора з науки, а згодом, як уже зазначалося,  стає директором (1956—1971) НДІ «Загальної та комунальної гігієни ім. О.М. Марзєєва».  Кафедру ж комунальної гігієни КМІ він очолював протягом чотирьох років (1956-1960). У зв’язку з виходом постанови Уряду УРСР про те, що керівники не можуть працювати за сумісництвом, Д.М. Калюжний у 1960 р. припинив завідування кафедрою і продовжив керувати колективом згаданого НДІ. Тепер цей провідний науковий заклад має назву Державна установа «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» і його очолює відомий вчений зі світовим іменем в галузі профілактичної медицини академік НАМН України Андрій Михайлович Сердюк.

 

Д.М. Калюжний з співробітниками НДІ, 1960 р.

 

Характеризуючи  період 1956-1960 рр. зазначимо, що разом з Д.М. Калюжним на кафедрі працював колектив, створений ще академіком О.М. Марзєєвим. Це асистенти Марія Володимирівна Крижанівська, Тамара Кирилівна Ігнатьєва, аспіранти Іван Лаврентійович Курінний, Микола Петрович Дудник, Федір Іларіонович Богомолов, старший лаборант Ганна Мойсеївна Березовська та два лаборанти із загальною середньою освітою.

 

Д.М.  Калюжний в лабораторії атмосферного повітря (В.І.Пальгов,  М.В.Крижанівська, Ю.Д. Думанський, В.М.Орловський), 1956 р.

 

На кафедрі ж комунальної гігієни інституту удосконалення лікарів, яку теж очолював Д.М. Калюжний, проводив заняття із лікарями асистент, кандидат медичних наук, згодом доктор медичних наук Микола Петрович Гординя. З 1949 р. за ініціативою Д.М. Калюжного в Інституті, а згодом і на кафедрі, ще за часів завідування нею академіком АМН СРСР О.М. Марзєєвим, почалось вивчення впливу забруднення атмосферного повітря населених місць на умови життя і стан здоров’я населення.

 

Д.М. Калюжний на 70-річчі О.М. Марзєєва. На фото: О.М.Марзєєв, Б.Н.Маньковський, , Д.М.Калюжний, М.А.Баран, Л.І. Медведь, С.І.Ветошкін,   Г.Х.Шахбазян, Київ, 1953 р.

 

Д.М. Калюжний з найстарішими співробітниками інституту на ювілейному дні народження академіка АМН СРСР О.М. Марзєєва, Київ, 1953 р. 

 

Проблемі  санітарної охорони атмосферного повітря присвятив свої дослідження й очний аспірант кафедри І.Л. Курінний (1928-2012), який після закінчення  в 1955 р. з відзнакою й рекомендацією на наукову роботу санітарно-гігієнічного факультету КМІ, продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі комунальної гігієни, де під керівництвом завідувача кафедри академіка О.М. Марзєєва розпочав виконання кандидатської дисертації на тему «Гигиеническая характеристика атмосферного воздуха в районе размещения ртутных заводов и мероприятия по его оздоровлению». Дисертацію  І.Л. Курінний захистив у 1964 р. під керівництвом Д.М. Калюжного, отже, він є його учнем. З 1958 р. І.Л. Курінний – асистент, з 1971 до 2008 р. доцент кафедри.  Згадуючи науково-педагогічну діяльності кафедри періоду 1956-1960 рр., під час завідування нею Д.М. Калюжним,  Іван Лаврентійович наголошував, що умови праці на кафедрі в той час були непростими. Площі приміщень (близько 100 м2), трикімнатної квартири на третьому поверсі  триповерхового житлового будинку по вулиці Чкалова, 65 (нині О. Гончара, 65), не вистачало.

 

Д.М. Калюжний в робочому кабінеті, 1956 р. 

 

Незважаючи на скрутне становище,  кафедра працювала, оснащувалась новим обладнанням, медичними приладами.  Гордістю кафедри  був перший підручник для студентів санітарно-гігієнічних факультетів медичних інститутів “Коммунальная гигиена”, написаний О.М. Марзєєвим і випущений у Москві видавництвом „Медгиз” у 1951 р.., У написанні підручника брали участь професори С.С. Англіцький, М.М. Данціг, В.М. Жаботинський, В.М. Майданський. На кафедрі у повному обсязі, передбаченому навчальним планом, читались лекції, проводились лабораторні заняття, здійснювались виходи на об’єкти. До проведення практичних занять зі студентами, які проходили первинну профілізацію з гігієнічних дисциплін та епідеміології на ХІІ семестрі, запрошувались на умовах погодинної оплати праці Марк Никифорович Мельник – заступник міністра охорони здоров’я УРСР, Анатолій Михайлович Іздебський –  завідувач лабораторії гігієни житла НДІ «Загальної та комунальної гігієни ім. О.М. Марзєєва», інші досвідчені вчені-гігієністи й практичні санітарні лікарі.

Продовжували зміцнюватись  ділові контакти з міською та районними СЕС міста Києва, науково-дослідними інститутами гігієнічного профілю м. Києва. Денис Миколайович читав студентам лекції, проводив практичні заняття з виходом на об’єкти. Доречно зазначити, що лекції з комунальної гігієни студентам санітарно-гігієнічного факультету читали щотижня. Навчальним планом 1960 р., в останній рік завідування Д.М. Калюжним кафедрою,  на вивчення дисципліни кафедрі було виділено 333 години, зокрема 83 лекційних, 250 годин практичних занять, з них  90 годин на шостому курсі. Починаючи з другого курсу студенти щорічно проходили літню виробничу практику в санітарно-епідеміологічних станціях. Як і в перші роки роботи самостійної кафедри  комунальної гігієни на 9 семестрі студенти складали курсовий, а після закінчення навчання – державний випускний іспит з гігієнічної дисципліни.

 

Д.М. Калюжний, П.І.Баранник, Л.І  Медведь, Ф.Г.Кротков  біля будівлі Українського Інституту комунальної гігієни, м. Київ, 1957 р.

 

Наукові дослідження кафедри в цей час були присвячені переважно впливові викидів металургійних, ртутних заводів, підприємств хімічної промисловості, будівельної індустрії на здоров’я населення та умови проживання в населених пунктах. Ці дослідження під керівництвом професора Д.М. Калюжного виконували асистенти М.В. Крижанівська, Т.К. Ігнатьєва, А.М. Березовська, І.Л. Курінний.  Результати цих досліджень дали змогу обґрунтувати  розміри санітарно-захисних зон для вказаних підприємств, визначити методичні особливості вивчення впливу атмосферних забруднень на здоров’я населення.  Денис Миколайович активно публікує наукові праці, присвячені санітарній охороні атмосферного повітря населених пунктів, і в 1957 р. успішно захищає докторську дисертацію на тему: «Гігієнічна оцінка забруднення атмосферного повітря підприємствами чорної металургії й основні заходи щодо його оздоровлення». Наукові дослідження вченого й очолюваного ним колективу присвячені також гігієнічним питанням планування і благоустрою населених пунктів, польового розташування військ. Він розкрив механізми дії на організм низки забруднювачів повітряного середовища, закономірності поширення їх навколо металургійних підприємств, вплив на здоров’я населення. Ці роботи стали підґрунтям санітарної класифікації промислових підприємств і наукового обґрунтування розмірів санітарно-захисних зон. Продовжуючи дослідження свого вчителя академіка О.М. Марзєєва з проблем гігієни села, професор Д.М. Калюжний зробив вагомий внесок у гігієнічну мотивацію прогнозів розвитку, благоустрою і забудови сільських населених пунктів України, зонування їхньої території з урахуванням забруднення навколишнього середовища, тощо.

На кафедрі також виконувались інші науково-дослідні роботи з актуальних проблем комунальної гігієни, розпочаті ще  під орудою академіка АМН СРСР О.М. Марзєєва. Зокрема, аспірант кафедри М.П. Дудник продовжував виконувати наукові дослідження з вивчення гігієнічних умов утримання та експлуатації  банно-пральних комбінатів. Аспірант Ф.І. Богомолов  вивчав гігієнічні питання при проектуванні та експлуатації лікувально-профілактичних закладів тощо.

На підставі нових наукових підходів і в тісному зв’язку із потребами практичної охорони здоров’я в цей час активізувалося вивчення питань з регламентації параметрів мікроклімату та повітряного середовища громадських і житлових приміщень, удосконалення методів очищення стічних вод за різного рівня благоустрою об’єктів. Великої уваги надавали проблемам гігієни села, а саме: умовам праці, побуту, відпочинку й оздоровленню працівників сільського господарства, гігієнічному регламентуванню використання хімічних засобів захисту рослин. Проводили дослідження, пов’язані з освоєнням космічного простору, створенням територіально-промислових комплексів, впровадженням передових технологій. Вивчали мікроелементний склад води та ґрунту, доцільність використання ультрафіолетового випромінювання з профілактичною метою.

В 1961 р., вже після завершення діяльності на посаді завідувача кафедри комунальної гігієни КМІ, Д.М. Калюжний був обраний членом-кореспондентом АМН СРСР, а в 1964 р. удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки УРСР.

 

Д.М. Калюжний і М.Н.Мельник – заступник  Міністра охорони здоровя України. Київ, 1967 р.

 

За майже півстоліття активної плідної діяльності у сфері медичної науки і практики Д.М. Калюжний надрукував понад 260 наукових праць, серед яких 5 монографій, 3 підручники, 6 методичних розробок, 65 статтей у журналах, 76  у збірниках наукових праць, 35 тез доповідей, анотацій тощо. Вченим підготовлено 16 докторів і 22 кандидати наук.

 

Студенти санітарно-гігієнічного факультету КМІ вітають Д.М. Калюжного з 70-річчям від дня народження, Київ, 1970 р.

Життєвим кредо Д.М. Калюжного була наукова діяльність на ниві профілактичної медицини, якій він присвятив все своє життя та є яскравим прикладом для всіх, хто служить медицині. Наукова, навчально-методична й громадська діяльність вченого відзначена багатьма урядовими нагородами: двома орденами Трудового Червоного прапора, двома орденами Вітчизняної війни I i II ступеню, орденом Червоної Зірки. Уряд Чехословаччини нагородив Дениса Миколайовича орденом “Чехословацький бойовий залізний хрест” і пам’ятною Духельською медаллю.

 

Прес-центр за матеріалами кафедри гігієни та екології №3