14 грудня – День вшанування героїчного подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. 14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим енергоблоком. Із метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму ліквідаторів Указом Президента України від 10 листопада 2006 року встановлено «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Насамперед, це – день мужніх і самовідданих людей, які прийняли доленосний виклик — захистити Україну й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС енергоблоку. Отримуючи великі дози опромінення, науковці-інженери, військові, будівельники, лікарі, шахтарі, енергетики, водії – усі, хто пішов тоді не тільки за наказом, а й за покликом серця, зупинили невидимого і підступного ворога. Працювали вахтовим методом – одні, отримавши максимально допустиму дозу радіації, поверталися, а на їх заміну приїздили інші. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб. То була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини. Щороку цього дня ми вшановуємо відважних ліквідаторів, дякуємо тим, хто поруч з нами і вклоняємося пам’яті тих, хто пішов у вічність.
У ліквідації аварії на ЧАЕС активну участь взяли вчені, викладачі та студенти тоді Київського медичного інституту. Одними з перших в зону аварії на четвертому енергоблоці у 1986 році прибули співробітники кафедри рентгенології, яку очолював відомий вчений, професор Василь Мілько. Сам Василь Іванович неодноразово з групою вчених проводив там важливу роботу із ліквідації наслідків аварії. Згодом на кафедрі проводилися ґрунтовні дослідження з вивчення медичних, радіоекологічних і радіобіологічних результатів ядерної катастрофи. На базі кафедри створено Міський центр радіонуклідної діагностики, який плідно працює і сьогодні. Як головний радіолог МОЗ України, брав участь у ліквідації аварії професор кафедри Анатолій Лазар. У 1991 році, коли він очолював кафедру, було створено курс радіаційної медицини. Відтоді кафедра отримала назву – кафедра медичної радіології з курсами рентгенології та радіаційної медицини. Курс радіаційної медицини очолив професор Ростислав Матюшко. Клінічною базою радіаційної медицини став Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України.
Завідувач кафедри радіології та радіаційної медицини, учасник ліквідації аварії на ЧАЄС у 1986 році, професор Михайло Ткаченко зазначив, що колектив кафедри відразу після аварії досліджував накопичення радіоактивного йоду у щитоподібній залозі у дітей Києва і Київської області. І нині науковці продовжують вивчати вплив малих доз радіації на серцево-судинну систему, шляхи корекції порушення судинного тонусу за умови дії радіаційно фактора і вплив інших чинників на організм людини. Окрім працівників кафедри, продовжує Михайло Миколайович, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС брали активну участь і працівники інших кафедр. Доцільно згадати тодішнього ректора КМІ імені О.О. Богомольця академіка Євгена Гончарука, професорів Віктора Сидельникова, Михайла Захараша, Василя Бардова, Олександра Волосовця, Владислава Маланчука, Сергія Омельчука, Володимира Бульду, які доклали багато зусиль для подолання наслідків аварії.
За інформацією кафедри радіології та радіаційної медицини
