Історія факультету

Історія розвитку в Україні фармації як науки невід’ємно пов’язана зі становленням та розвитком київської медичної та фармацевтичних шкіл. Наприклад, одними з перших прадавніх документальних історичних згадувань є хроніки Києво-Печерського монастиря, які свідчать про те, що вже в ХІ ст. серед його монахів були люди, які присвячували своє життя наданню медичної допомоги іншим. Більше того, згодом при монастирі було створено лікарню, в якій пацієнти могли безкоштовно отримати терапевтичну, хірургічну та психоневрологічну допомогу. Монастирські цілителі готували порошки, мазі, настоянки та відвари. Це може свідчити про те, що виготовлення простих форм лікарських засобів вже тоді мало системний та організований характер.

e6-3

Якщо ж розглядати становлення та розвиток київської фармацевтичної школи в контексті історії НМУ, то умовною точкою відліку може бути заснування в 1834 р. Київського університету Святого Володимира. У 1840 р. російським імператором Миколою І був підписаний рескрипт про відкриття в його складі медичного факультету. Але перші студенти-медики змогли розпочати навчання лише через рік, коли було знайдене приміщення, пристосоване для навчального процесу.

Ним виявилася колишня садиба капітана Корфа, яка знаходилася в Маріїнському парку навпроти теперішнього Будинку офіцерів. Саме з моменту, коли медичний факультет отримав постійну “ прописку ” , розпочинаються власне становлення та розвиток київської фармацевтичної школи як самостійної галузі.

Згодом при медичному факультеті була відкрита спеціальна аптека, яка не тільки забезпечувала населення столиці лікарськими засобами, але й слугувала навчальною базою для підготовки фармацевтів за системою учнівства. Випускники цього своєрідного фармацевтичного навчального закладу могли працювати в аптеках та продовжити свою фармацевтичну кар’єру.

Після 3-5 років роботи помічниками аптекарів вони, згідно з “Постановою медичного департаменту Міністерства внутрішніх справ Російської імперії” від 1838 р., мали право скласти іспити для отримання вищої кваліфікації аптечних працівників – “аптекар”. Що цікаво, власники аптек повинні були якісно навчати своїх помічників, більше того, коли їх підопічним через встановлений термін за декілька спроб не вдавалося скласти іспит та отримати кваліфікаційний рівень аптекаря, цей факт міг стати причиною спеціального розслідування, ініційованого державними регуляторними органами. Якщо з’ясувалося, що причиною невдач майбутнього аптекаря є неякісний освітній процес, організований власником аптеки, то останнього могли оштрафувати або взагалі позбавити ліцензії на здійснення професійної діяльності. Окрім того, помічникам аптекарів дозволялося самостійно відкривати аптечні заклади в місцях, де був їх гострий дефіцит. Звичайно, їм дозволялося надавати дещо обмежений перелік фармацевтичних послуг.

Згодом на базі університетської аптеки при медичному факультеті було відкрито дві окремі лабораторії: хімічна та фармакологічна. Ну й звичайно, історичну картину розвитку київської фармацевтичної школи за часів Російської імперії можна більш точно уявити завдяки аптеці, яка не тільки збереглася до наших днів, але й продовжує функціонувати як діючий аптечний заклад. Мова йде про аптеку-музей на Подолі, історію діяльності якої розпочато в ХVIII ст. протягом багатьох років цей аптечний заклад залишався кращим у Києві. Загалом, кількість аптек у столиці наприкінці XVIII ст. становила 4, а на початку ХІХ ст. – вже 6.

Наступний етап історії київської фармацевтичної школи датується початком 20-х років ХХ ст., коли було створено Київський медичний інститут. Він став правонаступником медичного факультету університету Святого Володимира. Згодом також був створений Київський фармацевтичний інститут, але як самостійний столичний науково-освітній заклад він проіснував до 1935 р., коли згідно з рішенням Верховної Ради УРСР його було переведено до Одеси, а у 1959 р. – до Запоріжжя, де на його базі був створений Запорізький фармацевтичний інститут. У складі цього закладу невдовзі був відкритий медичний факультет, який здійснював підготовку лікарів. Згодом Запорізький фармацевтичний інститут було перейменовано на Запорізький медичний інститут, у складі якого й до сьогодні функціонує фармацевтичний факультет. Київська фармацевтична школа зробила вагомий внесок у розвиток фармацевтичної науки та освіти в інших містах України.

Що стосується необхідності поновлення роботи в Києві вищих фармацевтичних освітніх закладів, то перші спроби відновити історичну справедливість були здійснені столичними освітянами та науковцями у 80-х роках минулого століття. На жаль, з багатьох причин тоді реалізувати задумане не вдалося.

Відкрити фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету ім. О.О.   Богомольця вдалося вже лише після набуття Україною незалежності – в 1997 р.

 

ДЕКАНИ ФАКУЛЬТЕТУ

Першим деканом факультету став видатний організатор фармацевтичної справи, талановитий педагог, професор Волох Дмитро Степанович, який працював деканом з 1997 по липень 2003 рр.

Волох Д.С.  народився 29 січня 1936 року в селі Горобіївка Срібнянського району Чернігівської області в простій селянській родині.

Після закінчення Озернянської середньої школи вступив на фармацевтичний факультет до Львівського медичного інституту, який закінчив у 1959 році. Трудову діяльність розпочав завідувачем аптеки с. Іваниця Ічнянського району. Працював завідуючим аптекою, фармацевтичним інспектором, заступником, а згодом начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1959-1979).

У 1979 році був переведений у Київ до Міністерства охорони здоров’я України на посаду заступника начальника Головного аптечного управління МОЗ України. Через 2 роки був призначений начальником Головного аптечного  управління МОЗ України, яке очолював понад 10 років. У квітні, сумно пам’ятного 1986 року, Д.С. Волох першим серед працівників Міністерства охорони здоров’я України був направлений до Чорнобиля для організації та забезпечення медичної допомоги контингенту ліквідаторів наслідків аварії на атомній електростанції. У 1986 році Дмитро Степанович захистив кандидатську дисертацію, а в 1991 році – докторську дисертацію за темою «Наукові основи та шляхи підвищення соціально-економічної ефективності управління лікарським забезпеченням». Наукові дослідження присвячені удосконаленню організаційної структури фармацевтичної галузі та впровадженню в практику науково-методичних розробок по створенню та модернізації аптечної системи України.

У 1992 році Д.С. Волох одним із перших в Україні створив спільне англо-українське підприємство «Тамбрандс» з виробництва предметів санітарії та гігієни для жінок та був призначений його президентом.

У 1997 році зареєстрував спільне українсько-індійське підприємство, був його Генеральним директором.

У серпні 1997 року започаткував фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, за конкурсом був обраний на посаду декана та завідувача кафедри фармації. І з того часу професійна діяльність професора Волоха Д.С. була пов’язана з Університетом.

Професор Волох Д. С. є автором більше 200 наукових праць, у тому числі 5 монографій, 3 довідника та ряду навчальних посібників.

Волох Д.С. за значний особистий внесок у розвиток фармацевтичної служби України нагороджений орденами: «Знак Пошани», «Трудового Червоного прапора» (1986), «Знак Пошани» (1971), «За заслуги» ІІІ ступеню (2006), медаллю «За відзначення 1500-річчя Києва» (1984), почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1976), Срібною медаллю ВДНГ (1990), почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України» (1977), Почесні Грамоти МОЗ України та Верховної Ради України (1996, 2011), за заслуги з відродження духовності України, утвердження Помісної Української Православної церкви орден «Святого Юрія переможця» (2011).

У 2003 році деканом був Середа Петро Іванович, д.мед.н., професор.

Середа П.І. є  автором понад 160 наукових робіт, в тому числі 27 патентів, 4 навчальних посібників, 1 підручника. Коло наукових інтересів стосується проблем нейрофармакології та нейротоксикології, розробка нових лікарських засобів природного походження, фундаментальних досліджень патогенезу захворювань нервової та ендокринної системи.

 

 

 

 

З грудня 2003 по березень 2015 рр. факультет очолювала Ніженковська Ірина Володимирівна, д.мед.н., професорка, заслужений діяч науки і техніки України, завідувачка кафедри ліків та лікарської токсикології.

У 1978 році закінчила Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця за спеціальністю лікар-лікувальник.

Із 1978 по 1982 рр. – аспірант кафедри фармакології Київського медичного інституту, з 1982 по 1995 рр. – асистент кафедри, з 1996 по 2004 рр. – доцент кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 1983 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 14.00.25 – фармакологія.

У 2009 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.32 – медична біохімія «Біохімічні та мембранні механізми ушкодження міокарду за експериментальної серцевої недостатності та її корекції фізіологічно активними сполуками метаболічної дії».

З 1997 по 2003 рр. – заступник декана фармацевтичного факультету.

Голова Центрального формулярного комітету МОЗ України; голова вченої ради фармацевтичного факультету; голова атестаційної комісії з атестації провізорів та фармацевтів Державної служби лікарських засобів та контролю за наркотиками в м. Києві; член науково-експертної ради Державного експертного центру МОЗ України; член редакційної ради журналів «Фармацевтичний журнал», «Український науково-медичний молодіжний журнал», «Фітотерапія. Часопис»; член 2-х спеціалізованих вчених рад: 13.00.02 – теорія та методика навчання (медичні та фармацевтичні дисципліни),15.00.01 – технологія ліків, організація фармацевтичної справи та судова фармація; голова циклової методичної комісії НМУ імені О.О. Богомольця з фармацевтичних дисциплін, член Міжнародної фармацевтичної федерації (FIP); академік Національної академії вищої освіти України; академік Міжнародної академії освіти України; член Спілки освітян України; член Українського біохімічного товариства.

За сумлінну працю була відзначена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України,  3-ма почесними грамотами МОЗ України, почесною грамотою МОН України, почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України та грамотою Київської міської державної адміністрації; у 2016 р. присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.

Відзнаки і нагороди громадських організацій: орден Ярослава Мудрого (НАН ВО України, 2022), орден Святійшого Князя Володимира (НАН ВО України, 2021); орден «Науковець Року» (2021); орден «Медична Слава України».

 

З березня 2015 р. по теперішній час декан факультету Рева Тетяна Дмитрівна, професорка, д.пед.н., к.х.н.

У 1990 році закінчила Горьківський державний університет за спеціальністю «Хімія». З 1993 працювала у НМУ імені О.О. Богомольця на кафедрі загальної хімії  на посаді старшого лаборанта, з 1995 − асистента, з 2003 − старшого викладача на кафедрі медичної та загальної хімії. У 2010 році захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук на тему «Оптимізація вибору кремнеземних адсорбентів для концентрування іонів основних біотоксикантів у комбінованих методах аналізу», у 2018 році захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук на тему «Теоретико-методичні засади реалізації компетентнісного підходу у навчанні хімічних дисциплін майбутніх провізорів» У 2018 році проходила наукове стажування «Особливості фінської системи освіти» у м. Гуйтіннен (Фінляндія), у 2019 році − «Академічна доброчесність» у Польщі, у 2021 році «Soft skills development in teaching professional training» у Туреччині. З 2010 року працювала на посаді доцента кафедри медичної та загальної хімії, з 2021 року на  0,25 ставки професора кафедри аналітичної, фізичної та колоїдної хімії. Має вчене звання «Професор». Науково-педагогічний стаж − 27 роки.

З 2004 року працювала заступником декана фармацевтичного факультету.

У 2006 році Рева Т.Д. відмічена Подякою Київського міського голови, у 2010 та у 2020 р.р. нагороджена Почесною грамотою МОЗ України за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм, у 2021 році відмічена Подякою КМДА, наказом МОЗ України  від 9 листопада 2015 року N 733 ввійшла у робочу групу щодо формування переліку спеціалізацій та пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров’я». Член Вченої ради НМУ імені О.О. Богомольця, член Вченої  та апробаційної ради фармацевтичного факультету, член КТК НМУ імені О.О. Богомольця.

 

 

 

e6-2

e6-8