НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

КАФЕДРІ ПЕДІАТРІЇ № 3 – 70 РОКІВ

30.11.2014
1930 року в Київському медичному інституті відкрився факультет охорони материнства та дитинства. Професор Л.Й. Фінкельштейн організував та очолив кафедру охорони материнства та дитинства, клінічною базою якої була дитяча клініка залізничної лікарні на 45 ліжок. У 1934 році факультет охорони материнства та дитинства був перейменований на педіатричний. Кафедру педіатрії на ньому очолив професор Л.Й.Фінкельштейн. Клінічною базою її стала нова дитяча клініка на 100 ліжок в лікарні імені М.І. Калініна.
Під час Великої Вітчизняної війни і евакуації Київського медичного інституту в м. Челябінськ працювала одна педіатрична кафедра на лікувальному факультеті, якою з 1942 по 1943 рік керував професор С.О. Дулицький, а з 1943 року очолила доцент В.Г. Балабан. Після реевакуації інституту в м. Київ було відновлено підготовку студентів на кафедрі педіатрії педіатричного факультету, і виконуючою обов'язки завідувача кафедри стала доцент В.Г. Балабан.
25 вересня 1944 року в Київському медичному інституті була створена кафедра факультетської – пропедевтичної педіатрії, яку очолила доцент В.Г. Балабан (наказ №226 від 27.09.1944). Ця дата вважається датою заснування кафедри факультетської педіатрії (нині педіатрії №3) Київського медичного інституту. Засновником кафедри стала професор Віра Григорівна Балабан.
На кафедрі здійснювалося викладання пропедевтичної та факультетської педіатрії протягом 1944 – 1946 років. 15 січня 1946 року курс пропедевтичної педіатрії виділився в самостійну кафедру і кафедра факультетської педіатрії стала окремою.
На 1948-1949 навчальний рік кафедри факультетської та госпітальної педіатрії були об'єднані під керівництвом професора В.Г. Балабан на базі лікарні імені М.І. Калініна (наказ №504 від 1.09.1948 р.).
Назва кафедри факультетської педіатрії декілька разів змінювалася. З 1984 року вона називалася кафедрою дитячих хвороб №1 КМІ, з 1990 року – кафедрою факультетської педіатрії КМІ, з 1994 року – кафедрою дитячих хвороб №3 Українського державного медичного університету, з 1995 року набула сучасної назви – кафедра педіатрії №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. В 2003 році її було реорганізовано (наказ № 181-л від 19.02.2003 року ) та розділено на кафедру педіатрії №3 та кафедру педіатрії №5.
Завідувачі кафедри педіатрії № 3
З 1944 по 1963 р. – професор Віра Григорівна БАЛАБАН.
З 1963 по 1965 р. – професор Іван Михайлович РУДНЄВ.
З 1965 до 1982 р. – професор Прокопій Микитович ГУДЗЕНКО.
З 1983 по 1996 рр. та з 2001 по 2003 рр. – професор Петро Степанович МОЩИЧ.
З 1996 по 2001 рр. – доктор медичних наук Віктор Дмитрович ЛУКАШУК.
З 2003 р. по теперішній час – професор Юрій Володимирович МАРУШКО.
Основним напрямком досліджень в 50-60 роки минулого сторіччя було вивчення етіології, патогенезу, клініки, діагностики і лікування гострих шлунково-кишкових захворювань у дітей. Зокрема, вивчалися питання діагностики стертих форм дизентерії у дітей, з'ясовувалася етіологія «затяжних» диспепсій, досліджувалася роль різних інфекційних факторів у етіології діарей у дитячому віці, досліджувались питання діагностики та лікування туберкульозного менінгіту у дітей (роботи О.Л. Зикової, А.А. Єрьоменко, П.С. Мощича). Другим основним напрямком робіт кафедри було вивчення питань клініки, діагностики і диференціальної діагностики ревматизму у дітей.
З 1960 року під керівництвом професора В.Г. Балабан почата робота з вивчення стафілококової інфекції у дітей. З 1959 по 1969 – роки для виконання тематики, зв'язаної з етіологічною діагностикою гострих і затяжних шлунково-кишкових захворювань у дітей раннього віку.
Професор В.Г. Балабан читала класичні клінічні лекції, під час яких демонструвалися хворі діти, проводився детальний розбір, на якому подалі ґрунтувалося викладення матеріалу. Віра Григорівна Балабан була блискучим клініцистом.
У кінці 40-х років минулого сторіччя на кафедрі працювали доцент П.С. Бунчик, асистенти: Д.К. Іцкович, А.М. Мяснікова, С.А. Мінц, А.Р. Вайсфельд, в 1948-1949 роках – доцент Л.Є. Зельдіч та асистент А.Г. Слонімська. Доцент Поліна Соломонівна Бунчик для декількох поколінь маленьких киян стала справжнім сімейним доктором.
У 50-х роках колектив кафедри поповнили асистенти О.І. Лушина та Л.Г. Компанієць, протягом року виконувала обов¢язки професора Е.Г. Городецька (1953-1954). А з середини 50-х років стали асистентами, в подадьшому доцентами, аспіранти О.Л. Зикова, П.С. Мощич, А.А. Єрьоменко, В.М. Сідельников. У 1963 р. кафедру очолив професор І.М. Руднєв.
В той час на кафедрі продовжувалося вивчення стафілококової інфекції (Єрьоменко А.А., Зикова О.Л.). Захворюванням серцево-судинної системи були присвячені роботи П.С. Мощича та В.М. Сідельникова, які за матеріалами досліджень захистили докторські дисертації відповідно в 1967 та 1969 роках.
Професор Іван Михайлович Руднєв був вишукано інтелігентною людиною, мав дуже широко коло наукових інтересів. Разом з професором І.М.Руднєвим працював досвідчений науково-педагогічний колектив – доценти Мощич П.С., Сідельников В.М., Бунчик П.С., асистенти Зикова О.Л., Єрьоменко А.А., Компанієць Л.Г., Шульженко Т.І., Кузьменко Н.Д.
У 1965 році кафедру очолив доктор медичних наук, професор П.Н. Гудзенко. Основні напрямки наукової роботи: туберкульоз у дітей, кишкові інфекції, стафілококові інфекції. В 1958 році захистив докторську дисертацію на тему “Вопросы патогенеза и клиники туберкулезного менингита у детей”. Автор багатьох наукових праць, серед них 8 монографій. Підготував 24 кандидата і 3 докторів медичних наук, серед них – доктор медичних наук Т.К. Набухотний, доктор медичних наук В.В. Бережний (нині зав. кафедри педіатрії № 2 КМАПО), кандидати медичних наук Л.І.Чернишова, М.І. Борисенко, Л.В. Курило, Ю.В.Марушко.
П.М. Гудзенко був деканом педіатричного факультету (1976-1978), головним педіатром МОЗ України (1966), головою правління наукового товариства педіатрів УРСР. Лауреат Державної премії УРСР (1979 р.).
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору та медалями.
Учасник Великої Вітчизняної війни.
Під керівництвом професора П.Н. Гудзенка були продовжені роботи з проблем шлунково-кишкових захворювань у дітей раннього віку, стафілококової інфекції і серцево-судинної патології. Професор П.Н. Гудзенко встановив значення ацидофільно-дріжджових сумішей у профілактиці коліентеритів у дітей, що були впроваджені в практику молочних кухонь і дитячого об'єднання Радянського району і деяких інших установ м. Києва. Знайшло широке застосування виготовлення ацидофільного молока й ацидофільно-дріжджевої пасти, а також кислих сумішей, збагачених вітаміном В12 ( робота Л.І. Чернишової ).
З 1971 року вивчення стафілококової інфекції у дітей стало єдиною науковою темою всіх співробітників кафедри. Вивчено роль патогенного стафілокока в ґенезі інтоксикації у дітей (проф. П.Н. Гудзенко, А.А. Єрьоменко), зміни серцево-судинної системи при стафілококових захворюваннях (В.В. Бережний), значення переливань крові в комплексі лікування стафілококової інфекції у дітей раннього віку (Л.В.Галицька). Надалі (1973 р.) тема стафілококової інфекції розширюється. Вивчено клінічні варіанти стафілококових захворювань у дітей і значення первинних вогнищ інфекції в їхньому виникненні. У 1974-1975 роках продовжене поглиблене вивчення тієї ж проблеми. Вивчено і впроваджені в практику критерії для розпізнавання стафілококових пневмоній, що перебігають без абсцедування (проф. П.Н. Гудзенко, О.Л. Зикова, А.А. Єрьоменко, В.В. Бережний, Л.В. Галицька, Л.І. Чернишова). Питанням терапії захворювань гастродуоденальної зони була присвячена робота М.І.Борисенка. Подальша робота присвячена удосконаленню методів лікування дітей зі стафілококовими захворюваннями, вироблення рекомендацій для практичної охорони здоров'я. Розроблена нова схема використання стафілококового анатоксину у мікродозах при стафілококових захворюваннях у дітей. З 1980 року на кафедрі розпочав наукові дослідження нинішній завідувач кафедри професор Марушко Ю.В.
Кафедра факультетської педіатрії №1 підтримувала тісні зв'язки з усіма кафедрами педіатричного профілю медичних інститутів України, в результаті чого з'явилося три видання підручника «Дитячі хвороби» за редакцією професора П.Н. Гудзенко, І.М. Руднєв, В.М. Сідельников, П.С. Мощич, В.Д. Чеботарьова, Е.І. Кошель-Плескунова (Київ), С.І. Ігнатов (Львів), Т.А. Богомаз, А.К. Тихий (Дніпропетровськ), В.З. Приходько (Харків), Є.М. Вітебський (Донецьк), Б.Я. Рєзнік, В.І. Зузанова (Одеса), Н.І. Корольова (Сімферополь), А.І. Гнатюк (Вінниця). За І-е видання підручника «Дитячі хвороби» професор П.Н. Гудзенко був нагороджений Дипломом ІІ ступеня МОЗ СРСР «За кращу медичну книгу» – у 1975 р. і Бронзової медалі ВДНГ СРСР (1976 р.). У 1979 році за ІІ видання підручника була присуджена Державна премія УРСР. Редактори й автори підручника – професора П.Н. Гудзенко, І.М. Руднєв і П.С. Мощич стали Лауреатами Державної премії УРСР.
Професора Прокопія Микитовича Гудзенка, 100-річчя з дня народження якого медична спільнота відзначила минулого року, по-справжньому любили декілька поколінь студентів і практикуючих лікарів. Людина дуже демократична, щира, відкрита, він згуртовував навколо себе талановиту молодь, заряджаючи своєю нестримною енергією. Підручник “Детские болезни” під редакцією П.М.Гудзенка та “Рецептурный справочник педиатра“ стали настільними книгами українських педіатрів багатьох випусків медичних вузів.
Наприкінці 60-х років та початку 70-х років разом з професором Гудзенко П.Н. працювали доценти Мощич П.С. та Сідельников В.М., котрі після захисту докторських дисертацій очолили кафедри: професор Мощич П.С. – кафедру дитячих інфекційних хвороб, а професор Сідельников В.М. – кафедру госпітальної педіатрії, доценти О.Л. Зикова та А.А. Єрьоменко, асистенти Л.В. Галицька, Л.І. Чернишова, Л.В. Терещенко Т.М. Ільїнська та М.І. Борисенко.
У 1983 році (після смерті професора П.Н.Гудзенко в 1982 р.) кафедру очолив професор П.С. Мощич. Доктор медичних наук (1967), професор (1970), академік Академії наук вищої школи України, Нью-Йоркської академії наук (США). Закінчив медичний факультет Ужгородського Державного університету в 1952 р. Вихованець професора В.Г. Балабан і професора І.М. Руднєва. З 1971 по 1983 року завідував кафедрою дитячих інфекційних хвороб. З 1983 р. по 1996 р. та з 2001 р. по 2003 р. – завідувач кафедри педіатрії № 3 НМУ.
Основні напрямки наукової роботи: кардіологія дитячого віку, туберкульоз, профілактика захворювань у дітей, гострі краплинні і кишкові інфекції, гепатити, нейроінфекції, організація медичної допомоги дітям. П.С. Мощич вперше в нашій країні описав у дітей вібраційний систолічний шум, застосував і вивчив пробу з амілнітритом для диференціальної діагностики серцевих шумів. Автор більш 670 наукових праць, 47 монографій, посібників (автор і співавтор), у тому числі – 6 книг посібника “Медицина дитинства”, 15 винаходів (патентів), 60 методичних рекомендацій, 56 інформаційних листків. Підготував 8 докторів та 26 кандидатів медичних наук, серед них – доктор медичних наук Тришкова Л.А (була завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб КМІ), доктор медичних наук Л.І. Чернишова (завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб КМАПО), доктор медичних наук М.І. Борисенко – професор кафедри педіатрії № 3 НМУ, доктор медичних наук, професор Ю.В. Марушко нині завідувач кафедри педіатрії № 3 НМУ; кандидати медичних наук О.Л. Таринська, В.Л. Дембіцький, , Н.С. Бойко, Г.Г. Шеф, Т.В. Гищак – нині доценти кафедри педіатрії № 3 НМУ та О.В. Чабанович і О.В. Лавренчук – асистенти кафедри.
                  П.С.Мощич протягом майже 20 років був Головним дитячим інфекціоністом, потім Головним педіатром МОЗ України. Лауреат Державної премії України (1979). Заслужений діяч науки і техніки України (1989)          Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Святого Володимира, орденом Ярослава Мудрого, Орденом "За заслуги" 3-го ступеня, медалями.
Діяльність П.С. Мощича висвітлена в 4-х книгах "Хто є хто в Україні" і в відповідній книзі в Сполучених Штатах Америки. Міжнародний біографічний журнал інституту в Кембриджі (Англія) за науковий внесок в педіатрію ввів П.С. Мощича до 2000 видатних вчених світу (1988). Він увійшов до переліку „ Міжнародна людина року" (1988, 1997), а також у число 2000 видатних вчених Європи (2002 р.). Учасник Великої Вітчизняної війни. 
Під керівництвом проф. Мощича П.С. колектив кафедри продовжив вивчення стафілококових інфекцій у дітей. Уточнено методи лікування захворювань стафілококової етіології, зокрема, продовжено застосування стафілококового анатоксину в мікродозах, розроблена диференціальна діагностика стафілококового сепсису (П.С. Мощич, Ю.В. Марушко, М.І. Борисенко, Л.В. Курило).
Питанням клініки, діагностики та лікування дітей із стафілококовою інфекцією з затяжним, рецидивуючим і хронічним перебігом присвячена докторська дисертація В.В.Бережного, захищена в 1983 році. В 1990 році була видана монографія з цієї теми (В.В. Бережний, П.С. Мощич, Ю.В. Марушко), присвячена світлій пам’яті професора П.М. Гудзенка.
Професор П.С.Мощич продовжує вивчення ревматизму. Проведено ряд робіт з оцінки контактної термографії за допомогою термоіндикаторних плівок у діагностиці ряду захворювань у дітей. По керівництвом проф. П.С. Мощича на кафедрі вивчається значення в діагностиці гіпертрофії передсердь дифференціально посиленої електрокардіографії – нового методу, що дозволяє розпізнати зазначену патологію на ранніх етапах розвитку, коли інші методи не дають чітких даних (О.В. Чабанович). За допомогою цього методу були вивчені питання розвитку та ранньої діагностики легеневої гіпертензії (Г.Г. Шеф), аритмії у дітей (Т.В. Гищак). В.Л. Дембіцький висвітлив значення нового методу діагностики ревматизму – імуноглобулін-антитіл. На кафедрі вивчалися дисбактеріози різної локалізації, профілактику гнійно-септичних захворювань у немовлят. З цією метою розроблена методика застосування бактерійного препарату, захищена авторським посвідченням (проф. П.С.Мощич і доц. Л.І.Чернишова), застосування якого протягом п'яти років на клінічній базі кафедри дозволило знизити захворюваність цією групою патології в немовлят у 9,5 разів! Розроблено методику лікування дисбактеріозів носоглотки і кишечника у дітей. Вперше вивчені особливості адаптації і становлення імунітету немовляти в залежності від характеру формування мікрофлори. Показаний стимулюючий вплив представників нормальної мікрофлори на синтез місцевих факторів захисту слизових (лізоцим). Виявлено, що колонізація немовлят умовно-патогенними мікробами призводить до напружених реакцій системного імунітету, до зниження його функціональних резервів. Розроблений засіб спрямованої колонізації немовлят спеціально підібраними ацидофільними паличками, починаючи з пологового залу. Застосована методика профілактики бактеріальних інфекцій у немовлят дозволила значно знизити частоту гнійно-запальних захворювань (роботи Л.І. Чернишової, А.П. Волохи). 
Вивчена роль хронічної вогнищевої інфекції носоглотки і етіології, а імунної системи та ліпідного обміну в патогенезі функціональних розладів гастродуодунальної зони, хронічного гастродуоденіта у дітей (доцент М.І. Борисенко). Доказана ефективність в лікуванні даних хвороб засобів імуномодуляції системного імунітету, місцевого імунітету, системного імунітету та місцевого імунітету, а також комбінованого проведення імуномодуляції.
З 1982 р. на кафедрі навчалися студенти ІV, V і VІ курсів педіатричного факультету, з 1989-1990 учбового року – ІІ і ІІІ курсів.
Багато уваги приділялося удосконаленню навчального процесу на кафедрі. Лекцій читалися по типу проблемних. Широко підключалися для читання лекцій фахівці науково-дослідних інститутів, головні спеціалісти МОЗ України (професор Бенікова О.А., професор Зіньковський М.Ф., професор Бєлєбєз¢єв Г.І. та інші). Міжнародні професійні зв'язки кафедри та особисто її завідувача зокрема, з Мюнхенським, Рочестерським, Альбертським, Празьким, Варшавським, Вільнюським університетами, сприяли обміну досвідом та впровадженню нових методів навчання студентів з педіатрії З часу встановлення опірних кафедр і до 1997 року кафедра педіатрії № 3 була опірною з факультетської педіатрії.
З 1987 року кафедра має клінічну базу в дитячій лікарні №11 Ленінградського району на 180   ліжок (проспект Вернадського, 53), нині це дитяча клінічна лікарня № 5 Святошинського району м. Києва. З 1991 року кафедра отримує ще одну клінічну базу в дитячій лікарні № 15 (нині № 8) по вулиці Мельнікова, 18.
З моменту введення навчання в інтернатурі кафедра брала участь у керівництві інтернатурою на клінічних базах кафедри, у дитячому відділенні Київської обласної лікарні, Поліської, Бородянської, Фастівської ЦРБ, Ірпенської і Броварської дитячих лікарень. Під час виїздів на бази викладачі читали лекції, проводили семінари для інтернів і лікарів по актуальних питаннях педіатрії.
Колектив кафедри проводив велику лікувально-консультативну роботу не тільки в м. Києві, але й у республіці. Співробітниками кафедри постійно проводилася лікувальна робота на клінічних базах кафедри, на базах інтернатури і виробничої практики, здійснювалася консультативна допомога за завданням санавіації МОЗ України. Так, наприклад, з 1981 по 1988 рр. було проконсультовано понад 23 тисяч хворих, у тому числі амбулаторно 10,5 тис. дітей.
В 1994 році вийшов з друку перший том багатотомного посібника "Медицина дитинства" під редакцією професора П.С. Мощича. В творчий колектив кожного видання входило до 30 провідних спеціалістів різних напрямків педіатричної науки. За період 1994 по 2001 побачили світ 6 томів цього керівництва. Посібник "Медицина дитинства" набув великої популярності серед педіатрів, які щоденно ним користуються, і для яких посібник є важливим джерелом сучасної інформації про всі можливі порушення стану здоров'я дітей, їх діагностику, профілактику і лікування.
Професор Петро Степанович Мощич – класик світової педіатрії. Коло його наукових інтересів безмежне, число його наукових ”синів і доньок” невпинно зростає. П’ятеро його учнів очолили кафедри педіатрії. П.С.Мощич об’єднав кращі наукові сили країни над створенням унікального посібника „Медицина дитинства”, створив на кафедрі неповторну творчу атмосферу. В посмішках вилікованих ним дітей черпав свою невтомну енергію Петро Степанович Мощич.
Професор П.С. Мощич очолював досвічений науково-педагогічний колектив, що складався з доцентів О.Л. Зикової, А.А. Єрьоменко, пізніше ще й доцентів В.В. Бережного та Л.І. Чернишової, та асистентів Л.В. Галицької, Т.М Ільїнської, М.І. Борисенка, Л.В. Курило, Ю.В. Марушка, Т.І. Олефір. Захистили кандидатські дисертації і стали викладачами кафедри асистенти Н.С.Бойко, О.В. Чабанович, О.Л. Таринська, В.Л. Дембіцький, Г.Г. Шеф, О.В. Лавренчук, Т.В. Гищак.
У 1996 році завідувачем кафедрою педіатрії №3 було обрано доктора медичних наук В.Д. Лукашука. Доктор медичних наук(1992). Закінчив Львівський медичний інститут, учень професора Тебенчук Г.М.(НМАПО імені П.Л.Шупика).
Основні напрямки наукової роботи присвячені проблемам дитячої гастроентерології та кардіології. 
В цей час викладання педіатрії було переорієнтовано до потреб підготовки лікаря медико-профілактичної спеціальності, розроблені учбові програми „Дитячі хвороби” для студентів 6 курсу медико-профілактичного факультету. Кафедра поповнилася новими викладачами асистентами Головатюк Л.М., Ходаківською С.П., Алексєєнко Н.В. 
З 2001 року по 2003 рік кафедрою знову керував професор П.С.Мощич.
Професор Мощич П.С. активно працював над посібником „Медицина дитинства”, почав підготовку до видання посібника „Неонаталогія”.
В 2003 році кафедра педіатрії №3 була реорганізована і її очолив професор Ю.В.Марушко. Доктор медичних наук (2000), професор (2002). Закінчив Київський медичний інститут (1980 р.), учень професора Гудзенка П.М. та професора Мощича П.С.Завідувач кафедри з липня 2003 року по теперішній час.
Основні напрямки наукової діяльності: диференційований підхід до терапії та реабілітації дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції, лікування та профілактика стафілококових захворювань у дітей, лікування та профілактика неревматичних захворювань серця у дітей, питання розвитку здорової дитини, фітотерапія в педіатрії. 
Марушко Ю. В. у 2000 році захистив докторську дисертацію на тему: “Клініко-бактеріологічна й імунологічна характеристика дітей, що часто хворіють, і диференційовані методи їхнього лікування”.
Автор більш ніж 920 наукових праць, співавтор 7 монографій, 50 підручників та навчальних посібників, 12 методичних рекомендацій. Пріоритетність виконаних досліджень підтверджена 46 авторськими свідоцтвами та патентами України.
В науковій роботі професора Ю.В.Марушко значна увага приділялася проблемі дітей, які часто хворіють. Вперше на достатньому клінічному матеріалі були вивчені особливості формування групи дітей, які часто хворіють (ДЧХ), на фоні хронічного тонзиліту, фарингіту, аденоідиту з використанням клінічних, сучасних методів бактеріологічного, імунологічного, мікроморфологічного та інструментального дослідження. Вперше встановлено, що у ДЧХ залежно від ступеня запальних змін у мигдаликах погіршується стан колонізаційної резистентності. Вперше було визначено рівень молочнокислих бактерій, що становлять основу колонізаційної резистентності тонзил, у здорових та ДЧХ з хронічним тонзилітом. Розроблений новий підхід до вивчення проблеми лікування та реабілітації хворих з частими респіраторними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, що дозволяє з урахуванням клініки, стану колонізаційної резистентності тонзил, показників імунітету виділити клінічні, етіологічні та патогенетичні варіанти частих респіраторних інфекцій у дітей, в т.ч. з хронічним тонзилітом, і сприяє індивідуальному лікуванню цих пацієнтів.
Був удосконалений диференційований підхід до лікування ДЧХ. У практику охорони здоров’я впроваджена розроблена схема диференційованого підходу до лікувально-реабілітаційних заходів у дітей, які часто хворіють, з хронічним тонзилітом з урахуванням клініки, активності та етіології вогнища інфекції, стану колонізаційної резистентності мигдаликів, показників імунітету. В подальшому цей напрямок продовжила аспірант кафедри Мовчан О.С.
Науковий напрямок кафедри в даний період: стан здоров'я дітей з різних екологічно неблагополучних районів України, актуальні питання дитячій дієтетики,  частоти   дефіциту мікроелементів, як моно дефіциту, так і полімікроелементозів, проблеми діагностики та лікування дітей з захворюваннями органів ШКТ(роботи Іовіци Т.В., Асонова А.О.), застосування вітамінного В-комплексу у дітей з метою підвищення їх адаптаційних можливостей, проблеми частохворіючих дітей Мовчан О.С.), формування у дитячого контингенту здорового способу життя, визначення впливу порушень мікроелементного гомеостазу на стан здоров’я і розробка рекомендацій щодо корекції мікроелементозів, вивчення когнітивних функцій у школярів (роботи Таринської О.Л., Гиндич Ю.С.,), вивчення первинної артеріальної гіпертензії дитячого віку (Гищак Т.В.).
Напрямки лікувальної діяльності кафедри: сучасні методи лікування дітей з захворюваннями органів дихання, діагностика та лікування частохворіючих дітей, сучасні методи лікування дітей з захворюваннями ШКТ, харчування здорових та хворих дітей.     На базі кафедри створена лабораторію велоергометрії (електрокардiографiчний комплекс «КАРДIОЛАБ» СЕ, ергометр KETTLER), та лабораторію для визначення водню у видихуваному повітрі із навантаженням харчовою лактозою
При кафедрі існує науковий студентський гурток з 1946 року. Керували роботою гуртка завідувач кафедрою, доценти, досвідчені асистенти. Щорічно працювало від 15 до 28 студентів. Активно брали участь у роботі наукового студентського гуртка за 1946-2014 роки понад 1000 студентів. Багато хто з них по закінченні інституту одержали дипломи з відзнакою, рекомендовані на наукову роботу, продовжували своє вдосконалення в аспірантурі чи клінічній ординатурі (понад 100 студентів). Ряд колишніх активних учасників гуртка працювали і працюють у різних навчальних та наукових закладах асистентами, доцентами і зав. кафедрами (Чеботарева В.Д., Лук'янова Е.М., Васильєва К.Н., Звонарьова Г.Н., Зикова О.Л., Єрьоменко А.А., Костін А.С., Дашковска В.Й., Шульженко Г.І., Вікторов А.П., Борисенко М.І., Марушко Ю.В., Слуквін І.І., Іванов Д.І., Московенко О.Д., Гищак Т.В. та ін.).
Наразі кафедра має дві клінічні бази – дитяча клінічна лікарня №8 (вул. Мельникова, 18) та дитяча клінічна лікарня №5 (вул. Вернадського, 53) м. Києва. Заняття проводяться також у відділеннях онкогематології та неонатології ДКЛ МОЗ України “ОХМАДИТ”, дитячому відділенні НДІ ендокринології НАМН України, відділеннях Інституту ПАГ НАМН України . Щорічно співробітники кафедри консультують та лікують більше 7000 дітей.
Сьогодні в роботі кафедри велика увага приділяється удосконаленню педагогічного процесу. Кафедра проводить заняття по педіатрії зі студентами 2 – 6 курсів медичного факультету № 4, із лікарями-інтернами НМУ, викладачами ВМНЗ України. Останні роки кафедра утримує 7-9 місце в рейтингу серед клінічних кафедр університету.
За останні 10 років співробітники кафедри видали 57 підручників та посібників, з них за останні 5 років – 33.
За 2010-2014 роки співробітниками кафедри опубліковано більше 400 наукових праць, видано 5 методичних рекомендацій, 5 монографії, отримано 28 патенти. Співробітниками кафедри тільки за 2014 рік зроблено 74 доповідей на різних науково-методичних форумах.
Зараз на кафедрі, що очолює професор Ю.В. Марушко, працюють професори М.І. Борисенко та О.Г. Шадрін (зав. відділом проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку Інституту ПАГ НАМН України, 0,5 ст. за сумісництвом), доценти О.Л. Таринська, Н.С. Бойко, Г.Г. Шеф, Т.В. Гищак, В.Л. Дембіцький (головний лікар ДКЛ №8 – 0,5 ст. за сумісництвом), Є.Є. Сабадаш (за трудовим договором), асистенти О.Д. Московенко, О.В. Чабанович, А.О. Асонов, Ю.І. Тодика, І.А. Журавель (зав. відділенням реанімації новонароджених Інституту ПАГ НАМН України, 0,25 ст. за сумісництвом), старші лаборанти О.С.Мовчан, О.В.Хомич, С.В.Фус (за сумісництвом).
         За 70 років існування кафедра педіатрії зайняла достойне місце в славетній історії Національного медичного університету. Співробітниками кафедри педіатрії було 57 викладачів:завідувачів кафедри -:6, професорів-7, доцентів – 11, асистентів – 33.За роки існування кафедри 38 лікарів-педіатрів пройшли навчання в аспірантурі, 3- в магістратурі і 88 – у клінічній ординатурі. За роки існування кафедри її співробітниками опубліковано більше 1000 наукових праць.
На кафедрі педіатрії № 3 під керівництвом досвідчених викладачів проходили навчання всі студенти педіатричного факультету, а з 1998 року всі студенти медичного факультету №4, біля 5000 студентів. Випускники кафедри успішно працюють в лікувально-профілактичних закладах України та за кордоном. Нині кафедра педіатрії № 3 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця продовжує славні традиції, засновані видатними співробітниками.
Кафедра пишається, що на ній у різні періоди вчилися і викладали:
В.М. Сідельников (чл.-кор. НАН, АМН України і РАМН, професор, завідував кафедрою госпітальної педіатрії, педіатрії №2 НМУ),
В.В. Бережний (нині завідувач кафедри педіатрії №2 НМАПО ім. П.Л.Шупика, професор),
Л.І. Чернишова (нині Головний дитячий імунолог МОЗ України, завідувачка кафедри дитячих інфекційних хвороб НМАПО їм. П.Л. Шупика, професор),
Т.В. Марушко (нині професор кафедри педіатрії №2 НМАПО ім. П.Л.Шупика),
А.П. Волоха (нині професор кафедри дитячих інфекційних хвороб НМАПО їм. П.Л. Шупика),
С.А. Бабко (нині професор Інституту ПАГ НАМН України),
А.А. Єрьоменко, О.Л. Зикова, В.П. Войтенко, Н.І. Мохорт, Г.І. Шульженко-Григорець, Є.Г. Вовчанський, Е.Г. Ісаєва, Л.В. Терещенко, М.В. Шапоренко, В.В. Романовський, В.Г. Петриченко, Н.І. Мринська, Є.А. Клопоцька, І.Г. Ситницька, Т.І. Фролова, Г.М. Коблянская, Л.В. Галицька, Т.М. Ільїнська, Г.В. Шафаренко, Л.М. Синчук, Н.О. Грищенко, В.М. Микеда, Л.В. Курило, Н.П. Гляделова, Н.І. Якуба, І.В. Магдик, Л.О. Ольховець, О.В. Добровольська, Н.Г. Іоніцой та інші.
За вагомий внесок в підготовці медичних кадрів більшість викладачів кафедри представлено Вченою Радою НМУ імені О.О.Богомольця до відзнак МОЗ України та університету.
Колектив кафедри педіатрії №3, 2014 рік.
Сидять зліва направо: доцент Гищак Т.В., професор Борисенко М.І., професор Марушко Ю.В., доцент Таринська О.Л.,доцент Шеф Г.Г.
 Стоять зліва направо: асистент Мовчан О.С., клін. ординатор Гиндич Ю.Ю., асистент Московенко О.Д., аспірант Іовіца Т.В., асистент Асонов А.О., асистент Чабанович О.В.,  доцент Бойко Н.С., клін. ординатор Грачова М.С.