НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

11.10.2013
11 жовтня 2013 року виповнилося 75 років від дня народження і 50 років трудової діяльності відомого в Україні вченого у галузі загальної гігієни, педагога вищої медичної освіти, професора кафедри гігієни та екології НМУ імені О.О. Богомольця Геннадія Панасовича Степаненка.
Він народився у 1938 році в сім’ї педагогів у м. Василькові Київської області. З раннього дитинства мріяв стати лікарем і поштовхом до такої мрії стали спостереження раннього дитинства: волею долі він був свідком трагічних подій Великої Вітчизняної війни. Особливо добре запам’яталися дні визволення Києва та Київщини: чи тому, що у 5-річньому віці особливо міцна людська пам’ять, чи тому, що разом із своєю родиною та численними іншими біженцями опинився на території, де велися бойові дії і навіть сам отримав незначне поранення. Тоді він мав змогу спостерігати за напруженою роботою лікарів, медичних сестер, санітарок та шанобливим ставленням поранених і хворих до людей цієї професії. Усвідомлене розуміння того, що їх повсякденна робота в цих складних умовах носила дійсно титанічний характер, воістину була взірцем героїзму, потім приходило поступово, а образ лікаря створював ореол святості та благородства. Саме під впливом таких спостережень та уявлень формувався в той час і його власний характер і характер покоління молодих людей, які готували себе в той час до майбутньої професії лікаря.
Абітурієнт Геннадій Степаненко, як і більшість інших його ровесників, прибули до приймальної комісії з намірами подати заяви до вступу на лікувальний факультет. Проте в приймальній комісії проводилася потужна роз’яснювальна робота: найбільш авторитетні вчені на зустрічах з абітурієнтами запевняли їх, що в країні достатньо хірургів, терапевтів, гінекологів, педіатрів та інших лікарів лікувального профілю, країна потребує і в найближчі десятиліття буде потребувати лікарів профілактичної медицини – гігієністів, епідеміологів, вірусологів та інших спеціалістів у цій галузі. «Майбутнє належить медицині профілактичній», – запевняли вони і численні абітурієнти змінювали свої попередні наміри зверталися з проханням передати свої документи з лікувального чи педіатричного факультету на санітарно-гігієнічний. Так поступив і наш ювіляр.
Подальше формування професійних здібностей та особистості як лікаря профілактичної медицини Г.П. Степаненко пов’язує з іменами таких видатних постатей санітарно-гігієнічного факультету як Л.В. Громашевський, І.М. Трахтенберг, Р.Д. Габович, Є.Г. Гончарук, Г.Х. Шахбазян та ін.
Протягом навчання він демонстрував найкращі знання, здійснив перші успішні кроки у наукових дослідженнях, брав активну участь у громадській роботі.
Найперші пошукові кроки у науковій роботі розпочалися уже на 2 курсі в студентському науковому гуртку кафедри гістології. Засідання наукового гуртка проводив особисто завідувач, член-кор. АМН СРСР М.І. Зазибін. Регулярні роботи з виготовлення гістологічних препаратів, їх фарбування тощо проводилися за участі керівника теми проф. А.К. Коломійцева.
Професор М.І. Зазибін – перший, хто у буквальному розумінні слова зачарував молодого науковця своєю широкою освіченістю, зовнішньою елегантністю, високою культурою.
Подальші, більш ґрунтовні наукові дослідження, наш ювіляр продовжив на 4-5 курсах на кафедрі гігієни праці та професійних захворювань. На цій кафедрі під керівництвом академіка І.М. Трахтенберга він провів уже самостійні дослідження з визначення вмісту ртуті у повітрі лабораторій хімії та фізики загальноосвітніх шкіл Києва та ряду НДІ. Результати цих досліджень було висвітлено в доповідях на засіданнях наукового гуртка кафедри і науковій студентській конференції факультету, вони уже в той час мали реальне практичне значення в гігієнічній практиці.
Особливо важливу роль у своїй професійній підготовці як майбутнього лікаря-гігієніста, формуванні особистості і визначенні життєвого шляху Г.П. Степаненко пов’язує з навчанням на кафедрі комунальної гігієни і іменами академіка Є.Г. Гончарука та професора Р.Д. Габовича. Упродовж завершального періоду навчання нашого ювіляра (5-6 курс) доцент Є.Г. Гончарук був основним викладачем академічної групи, в якій навчався Геннадій Панасович. Два роки навчання під керівництвом такого талановитого викладача, яким був Є.Г. Гончарук – це неоціненний фундамент для отримання високих професійних знань та вмінь в галузі конкретної навчальної дисципліни – комунальної гігієни.
Проте Є.Г. Гончарук був не лише талановитим викладачем, він одночасно був і куратором академічної групи, в якій навчався наш ювіляр, і справжнім життєвим наставником. Стосунки між студентом і викладачем не обмежувалися розглядом суто професійних питань, а часто виходили далеко за їх межі, в площину загальнолюдських, освітніх, моральних та інших проблем. Не було дивиною, що куратор академічної групи відвідував свого підопічного і вдома, спілкувався з членами його родини, за чашкою чаю цікавився станом його побутових умов, захопленнями тощо.
Проте найбільш значну роль, на думку нашого ювіляра, у визначенні його майбутньої долі відіграв Р.Д. Габович. Їх тісне людське спілкування та професійні стосунки розпочалися ще на початку 60-х років. Р.Д. Габович вирізнявся оригінальним новаторством: на кафедрі він влаштовував вечори-зустрічі зі студентами, іноді запрошував кращих студентів та аспірантів для розмови у свій кабінет, на чашку чаю чи кави, на спільні «капустяники», у свою родину на святкування Нового року тощо. Метою таких неформальних зустрічей було виявити найбільш здібних студентів та аспірантів для залучення їх до спільної роботи. В один із таких вечорів-зустрічей зі студентами на кафедрі була організована вікторина на тему: «Образ лікаря в світовій та вітчизняній літературі. Лікарі-письменники та їх твори». Трапилося так, що перемогу у цій літературній вікторині отримав наш ювіляр. Р.Д. Габович запросив переможця до свого кабінету, на відзнаку цієї зустрічі подарував свою книгу з власним автографом і запросив до подальшого співробітництва.
По закінченню навчання в інституті Р.Д. Габович, як декан санітарно-гігієнічного факультету, на засіданні державної комісії по розподілу випускників на роботу запропонував Г.П. Степаненку декілька варіантів можливих місць роботи та посад: аспіранта на очолюваній ним кафедрі комунальної гігієни, науковця в одному з наукових закладів Києва, санітарного лікаря в будь-якій з санепідстанцій України. Г.П. Степаненко свій вибір зробив на останній пропозиції, так як вважав за необхідне отримати належний досвід практичної роботи.
У 1963 році він розпочинає свою професійну практичну діяльність з посади лікаря харчової санітарії Васильківської районної СЕС та вже за 5 місяців його призначають головним державним лікарем району. На цій новій посаді Г.П. Степаненко не перериває своєї творчої діяльності; більше того, він наполегливо поєднував практичну роботу з науковими пошуками. Одночасно складає іспити кандидатського мінімуму, публікує оригінальні статті у провідному теоретичному журналі «Гігієна і санітарія» (Москва), виступає на з’їзді гігієністів, санітарних лікарів та епідеміологів України з доповіддю по обміну досвідом роботи тощо. Р.Д. Габович уважно спостерігав за творчим зростанням свого вихованця.
У 1965 році Г.П. Степаненко отримує від свого вчителя листа з пропозицією вступу до аспірантури на кафедру комунальної гігієни. Як особу, що успішно склала всі іспити кандидатського мінімуму, має друковані роботи в провідних союзних наукових виданнях, його зараховують до аспірантури.
Весь подальший життєвий шлях педагогічна, наукова та громадська робота Г.П. Степаненко знову пов’язана з його alma mater – НМУ імені О.О. Богомольця.
Під час навчання в аспірантурі (1965-1968) Г.П. Степаненко оволодів педагогічною майстерністю, підготував кандидатську дисертацію на тему: «Експериментальне вивчення гігієнічних властивостей реагентів для фторування питної води». У своїй кандидатській дисертації Геннадій Панасович наводить оригінальні наукові дослідження, пов’язані зі всебічним вивченням гігієнічних властивостей фтормістких реагентів, що пропонувалися для фторування води на водопроводах тодішнього Союзу – найбільш ефективного профілактичного заходу, спрямованого на попередження карієсу зубів і пов’язаних із його наслідками численних захворювань. Автором досконально в порівняльному плані вивчені: потенціальна токсичність, протикаріозна ефективність, техніко-експлуатаційні властивості всіх запропонованих технологами реагентів, розроблені засоби і методи моніторингу за вмістом фтору в питній воді.
У 1968 році Геннадій Панасович на запрошення Р.Д. Габовича стає асистентом кафедри загальної гігієни. З цього часу розпочинається новий і найбільш плідний в педагогічному і науковому плані період життя нашого ювіляра. Він освоює такі нові для педагогічного працівника вищої медичної школи навчальні дисципліни як загальна, радіаційна, військова гігієна, гігієна надзвичайних станів та спекотного клімату.
У 1975 році Г.П. Степаненку присуджено вчене звання доцента кафедри загальної гігієни. У ці ж роки він продовжує масштабні наукові дослідження з вивчення всебічних аспектів реалізації фторування питної води.
Результатами майже дванадцятирічних досліджень стало наукове обґрунтування протикаріозної ефективності багаторічного вживання збагаченої фтором води у різних гідро-геохімічних і клімато-географічних умовах, визначення його загальної оздоровчої ефективності, гігієнічна оцінка технологічних схем і споруд збагачення питної води фтором; розробка і впровадження нових методів контролю над дозуванням фтору і моніторингу за його концентрацією у питній воді. На основі проведених досліджень і отриманих результатів видано низку нормативно-правових документів з проблеми збагачення питної води фтором у системах централізованого водопостачання.
У 1990 році Г.П. Степаненко успішно захистив докторську дисертацію на тему: «Гігієнічні основи профілактики карієсу зубів та попередження антропогенного флюорозу». Проте наукові інтереси Геннадія Панасовича не обмежуються вивченням проблеми фтору і фторування питної води. Понад три роки (1979-1981, 1986) він очолював кафедру загальної гігієни. У цей період колектив кафедри загальної гігієни продовжує активно розробляти різноманітні суміжні проблеми гігієни. Під керівництвом Г.П. Степаненка виконано близько 10 наукових тем на господарсько-договірних умовах, результатом яких стала гігієнічна оцінка понад 100 барвників, що пропонувалися для використання у поліграфічній та харчовій промисловості (для оформлення пакувальних виробів), численних зразків латексів, гум, гумотканинних матеріалів, ПВХ-пластизолей та виробів з них медичного, спортивно-оздоровчого і культурно-побутового призначення, різноманітних композицій фільтруючих матеріалів, смол, катіонітів та аніонітів і розроблених на їх основі технологій очистки питної води, зокрема і таких, що призначалися для використання у замкнутих екологічних системах (космічні кораблі, атомні підводні човни тощо).
У 1992 р. Г.П. Степаненку присуджено вчене звання професора кафедри загальної гігієни.
У творчому доробку ювіляра особливо слід відмітити його багатогранну діяльність як педагога вищої медичної освіти. Понад п’ять років на правах сумісництва він плідно працював на посаді заступника начальника навчальної частини університету, заступника декана факультету підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних закладів України. Понад 25 років Геннадій Панасович є відповідальним на кафедрі за підвищення кваліфікації викладачів загальної гігієни у медичних вузах нашої країни.
За його участю створювалися численні нормативно-правові законодавчі документи з вищої медичної освіти України: стандарти освіти за напрямком підготовки «Медицина», освітньо-кваліфікаційні програми (ОКП) і освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) спеціалістів за всіма існуючими медичними спеціальностями, типові навчальні програми підготовки лікарів, інтернів, магістрів.
Понад 10 років Г.П. Степаненко очолював роботу зі створення навчально-методичної бази кафедри медико-профілактичної медицини Української військово-медичної академії при МО України, був незмінним керівником групи викладачів, які здійснювали підготовку військових лікарів-гігієністів та епідеміологів.
Геннадій Панасович є співавтором 3 підручників, 6 навчальних посібників, автором та співавтором близько 200 наукових та науково-методичних праць з широкого діапазону актуальних проблем гігієни, підготовки спеціалістів вищої медичної освіти України. Він є членом вченої ради медичного факультету №4, апробаційної ради «Гігієна» НМУ імені О.О. Богомольця, лікарем вищої категорії зі спеціальності «Загальна гігієна».
Щиро вітаємо ювіляра з нагоди 75-річчя від дня народження, бажаємо йому подальших творчих здобутків та міцного здоров’я.
Колектив кафедри
гігієни та екології