НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

15.04.2011
ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА: УЧАСТЬ НАШОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ЛІКВІДАЦІЇ ЇЇ МЕДИЧНИХ НАСЛІДКІВ
У 1986 РОЦІ І ЗАРАЗ
         У перші ж дні після вибуху реактора на Чорнобильській АЕС колектив нашого вишу дружно кинувся на боротьбу з цим нечуваним техногенним лихом.
Мені як виконувачу обов’язків проректора з навчальної роботи було доручено організовувати виїзди викладачів, аспірантів, клінічних ординаторів і лаборантів кафедр для участі в евакуації населення з 30-кілометрової зони та в посівній кампанії у довколишніх селах в умовах дуже високої радіації. Наші викладачі і молодь самовіддано виконували цю небезпечну роботу, недивлячись на шкоду власному здоров’ю, оскільки належного індивідуального захисту та дозиметричного контролю не було. Низка молодих учених (В. Бульда, М. Драч, К.Лісовий, І. Палієнко та ін.) при цьому зазнала високих доз опромінення з відповідними клінічними проявами.
На кафедрі госпітальної терапії № 1 професора О.Й. Грицюка у звільнені від хворих палати госпіталізували ліквідаторів аварії з гострою променевою хворобою (у діагнозі було заборонено так писати, а вказувалося „вегето-судинна дистонія”), яких невдовзі перевели до Москви для пересадки кісткового мозку. Кафедра рентгенології і радіології під керівництвом професора В.І. Мілька розгорнула масову дозиметрію населення. Кафедри клінічного та гігієнічного профілю (завідувачі − професори О.Й. Грицюк, В.Г. Пєрєдєрій, О.А. Пятак, А.П. Пелещук, В.М. Сідельников, П.С. Мощич, В.Г. Коляденко, Ю.В. Мітін, Г.Д. Жабоєдов, О.Ф. Возіанов, Є.Г. Гончарук, А.М. Шевченко та ін.) здійснювали обстеження ліквідаторів аварії на ЧАЕС, населення опромінених територій у порівнянні з „радіаційно чистими” зонами, вивчали захворюваність, особливості перебігу хвороб, опрацьовували відповідні способи і засоби діагностики, профілактики, лікування та реабілітації. Мені як заступникові проректора з наукової роботи доручили бути координатором цієї роботи, що тривало багато років.
         Пам’ятаю, в обстановці якої секретності приходилося працювати. Так, всю документацію треба було вести в спеціальних прошитих, пронумерованих і проштампованих журналах, які зберігалися в сейфі спецчастини. Для доповіді в Міністерстві охорони здоров’я я не міг сам перевозити інформацію, а здавав її начальникові спецчастини інституту, отримував свій журнал чи текст доповіді вже з міністерського сейфа і туди ж здавав після доповіді. Інформація про медичні наслідки Чорнобильської катастрофи не могла вільно оприлюднюватися, що завдало непоправної шкоди нашій державі та світовому співтовариству.
Вагомі результати, отримані науковцями нашого університету, з часом повідомлялися на спеціальних наукових форумах. У 1992 р. на спеціальній науково-практичній конференції „Медичні аспекти наслідків Чорнобильської катастрофи” нами була зроблена доповідь „Вклад колективу Київського медичного інститутуту в роботу по обмеженню медичних наслідків Чорнобильської катастрофи”, в якій узагальнена шестирічна робота.
На нашій кафедрі з цієї тематики проведені багаторічні комплексні дослідження з моніторингом внутрішнього опромінення за допомогою спектрометра випромінювання людини СИЧ з мінімальною детектованою активністю близько 400 Бк (10 нКи) по 8 елементах, включаючи цезій-137 і цезій-134. Зокрема, нами опрацьована неінвазивна фізична експрес-діагностика вісцеропатій у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, яка включає рефлексодіагностику по Фоллю, іридодіагностику, бульбарну мікроангіскопію, ауральний емісійний аналіз, сонографію. Отримані результати відбиті в докторських і кандидатських дисертаціях, книгах і статтях, апробовані на фахових українських і міжнародних форумах.  
29 березня 2011 р. в конференц-залі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця відбулися загальні збори Національної академії медичних наук України та засідання Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України на тему „Медичні проблеми аварії на Чорнобильській АЕС”. Було показано, що навіть через 25 років після цієї трагедії люди продовжують помирати від неї, тому боротьба з наслідками Чорнобильської катастрофи залишається актуальною як для науковців нашого університету, так і для України та всього світу.