НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ВИПОВНИЛОСЯ 85 РОКІВ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ КИЇВСЬКОГО МІСЬКОГО БУДИНКУ ДИТИНИ імені М.М. ГОРОДЕЦЬКОГО, З ЯКИМ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ У 2018 РОЦІ ПІДПИСАВ УГОДУ ПРО СПІВПРАЦЮ ЩОДО СПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

31.05.2019

31 травня виповнюється 85 років від дня заснування Київського міського будинку дитини імені М.М. Городецького, підпорядкованого Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, який розташований у курортному селищі Ворзель. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації з 2000 року Будинок дитини носить ім’я свого засновника, лікаря-педіатра Михайла Марковича Городецького,  який народився 1883 року у місті Чорнобиль Київської області у родині вчителя. Тримісячною дитиною він залишився без батька і ця обставина наклала глибокий відбиток на його дитинство і юність. Михайло Маркович, як ніхто інший, розумів дітей-сиріт. У 1918 році, навчаючись на медичному факультеті Київського університету, брав активну участь у боротьбі з дитячою безпритульністю, що виникла внаслідок тривалого воєнного лихоліття. У ті роки в Україні налічувалося близько мільйона безпритульних дітей. Щоб врятувати їх від голодної смерті і виховати з них гідних людей, в ​​Києві відкриваються дитячі будинки, колонії, комуни, що утримуються за рахунок місцевого бюджету та громадських організацій. До кінця 1925 року в місті було 62 такі дитячі установи. Він бачив, що кількість знедолених дітей не зменшується через жахливий голод і його страшні наслідки, тому вирішив створити дитячий будинок у Ворзелі. У 30-ті роки до дитбудинку потрапляли діти, які залишилися без батьків, виснажені, які ледь трималися на ногах. Дуже важко доводилося в перший час, коли головною турботою колективу було не просто врятувати дітей від смерті, але й повернути їх до нормального життя. Вже через кілька років Ворзельський будинок міцно став на ноги. Письменник Семен Скляренко, розповідаючи про “дитяче містечко у Ворзелі”, його директора і головного лікаря Михайла Городецького,  якого вихованці у своїй щирій простоті і любові називали “Молодецький”, письменник писав: “Він заслужив це ім’я, бо, прийнявши 400,  як їх насмілювалися називати шарлатани-педологи, “неповноцінних дітей”, зумів організувати зразковий дитячий комбінат і довести, що серед цих дітей немає неповноцінних, а всі вони цінні та прекрасні діти”. Навіть заїкнутися не можна було про те, що перший набір вихованців рятівного будинку стовідсотково становили жертви голоду. Багатьох немовлят Городецький вранці знаходив на ганку своєї веранди, замотаних у ганчір’я. Батьки вмирали від голоду, але вірили, що їх дітям доктор загинути не дасть. Кілька років по тому, вже у 1937-му, будинок поповнився новим контингентом сиріт – дітьми репресованих батьків. Таких дітлахів привозили вночі на машинах НКВС. Важкий, непосильний тягар звалив на плечі Михайло Маркович. Всіх 400 сиріт він вважав своїми дітьми, віддавав їм душу і серце.

Сьогодні дитячий будинок, який носить ім’я свого засновника М.М. Городецького, відзначає своє 85-ліття. Звичайно, найкращим подарунком Михайлові Михайловичу був би той факт, якби дитбудинки взагалі зникли, бо не було б дітей-сиріт, але такі діти, нажаль, є. У цьому дитбудинку діти оточені любов’ю і турботою, колектив робить все, щоб малеча частіше посміхалася, а серця вихованців були відкриті для любові і радості. Київський Будинок дитини імені М. М. Городецького унікальний тим, що діти живуть у чотирьох окремих корпусах, які дозволяють забезпечити їм, наближені до домашніх, максимально комфортні умови. Київський міський будинок розрахований на 120 ліжок, зараз у ньому перебуває 41 дитина з органічними ураженнями центральної нервової системи, вродженими вадами розвитку та порушеннями психіки віком від народження до 4-х років. Це діти – з мовними порушеннями, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, мікроцефалією, Синдромом Дауна, ДЦП тощо. Усі вихованці дитбудинку – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. У 2008 році відкрилося відділення медико-соціальної реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи та порушеннями психіки. Сьогодні колектив Будинку дитини  – це велика сім’я, яка нараховує: 240 співробітників, 22 трудових династії, 30 ветеранів праці. Серед них: 9 лікарів, 22 вихователя, 61 медична сестра, 76 осіб молодшого медичного персоналу. За 80 років існування в Будинку дитини перебувало 9600 вихованців, 2500 з яких всиновлено.

28 грудня 2018 року адміністрація НМУ імені О.О. Богомольця в особі першого проректора з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти, професора  Ю.Л. Кучина та головного лікаря Київського міського Будинку дитини ім. М.М. Городецького Тетяни Василівни Лимар підписали Угоду між Дитбудинком і Університетом про співпрацю щодо спільної організації та удосконалення медичної допомоги. Відповідно до підписаного документу фахівці різних клінічних кафедр НМУ імені О.О. Богомольця надають лікувально-консультативну допомогу дітям-сиротам.

Прес-центр