КАФЕДРА ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ №3 ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ҐРУНТУ
Рішенням 68 сесії Генеральної асамблеї ООН щорічно 5 грудня відзначається Всесвітній День ґрунту (World Soil Day), запровадження якого було ініційовано учасниками Міжнародного конгресу ґрунтознавців (International Union of Soil Sciences) і рекомендовано Міжнародним союзом ґрунтознавства (IUSS) й (ФAO) у 2002 році. Розповідає завідувач кафедри гігієни та екології №3, доктор медичних наук, професор Сергій Іванович Гаркавий:
“У статті 13 Конституції України законодавчо визначено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».
Особливе місце серед зазначених трьох екосистем забезпечення життя, належить землі (ґрунту), яка згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України, затвердженого Верховною Радою в жовтні 2001 р., тобто за рік до встановлення Всесвітнього дня ґрунтів, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таку важливу роль ґрунту відведено завдяки великому ресурсному потенціалу природної родючості Українських чорноземів, що дають найбільший врожай багатьох сільськогосподарських культур, продуктів харчування людини.
З гігієнічної та екологічної точок зору, роль ґрунту – цієї складної поліфункціональної й полікомпонентної відкритої багатофазної структурної системи, що складається з органічних і неорганічних (мінеральних) речовин, ґрунтового повітря, вологи й аутохтонної мікрофлори, яка забезпечує процеси самоочищення ґрунту, насамперед його орного шару, від органічних забруднень, неоціненна не лише для продовольчої безпеки, а й функціонування екосистем.
Не треба забувати, що для вирішення продовольчої проблеми, в умовах сучасного сільськогосподарського виробництва у ґрунт цілеспрямовано вносять велику кількість різноманітних мінеральних добрив, структуроутворювачів ґрунту, стимуляторів росту рослин, пестицидів. З твердими побутовими й промисловими відходами, нечистотами, стічними водами, викидами заводів, автомобільного транспорту в ґрунт потрапляють поверхнево-активні речовини (ПАР), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), значна кількість важких металів, нафтопродукти.
Із ґрунту ці забруднювачі надходять у контактуючі з ним середовища: мігрують у підземні й поверхневі водойми – джерела водопостачання населення, а звідти й у питну воду, випаровуються в приземний шар атмосферного повітря, агрохімікати та інші хімічні сполуки накопичуються в сільськогосподарських рослинах, а відтак – у продуктах харчування рослинного походження, кормах для худоби, а отже, й у продуктах харчування тваринного походження. Забруднений ґрунт може бути чинником поширення та передачі людині інфекційних захворювань та інвазій. Саме тому ґрунт, як складова екосистеми планети Земля, дуже впливає на здоров’я населення, особливо в умовах інтенсивного землеробства.
Протягом останніх років в Україні переважала незбалансована дефіцитна система землеробства з поступовим збідненням ґрунтово-ресурсного потенціалу та погіршенням екологічного стану ґрунтів, зокрема зниження рівня гумусу (основної речовини, яка забезпечує родючість ґрунту), підвищення кислотності та погіршення балансу поживних речовин. Сьогодні найбільший вплив на природне середовище має антропогенна діяльність, яка може спричинити зміни властивостей ґрунтів як у кращий, так і в гірший бік.
Технологія вирощування рослинницької продукції в сільському господарстві неможлива, про що зазначено вище, без застосування хімічних засобів захисту рослин, що використовують для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, підвищення їх стійкості та врожайності. Згідно з Законом України «Про пестициди та агрохімікати» (№ 86/95-ВР від 02.03.1995), основним принципом їх застосування є збереження здоров’я людини і охорони навколишнього природного середовища. Обов’язковою умовою Державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів є позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, позитивна еколого-експертна оцінка та методики визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, харчових продуктах, ґрунті, воді й атмосферному повітрі.
При цьому слід зазначити, що на шляху до Державної реєстрації й надходження на вітчизняний ринок пестицидів і агрохімікатів, а отже, й на сторожі здоров’я людини, завжди були й залишаються медики, вчені-гігієністи. В НМУ імені О.О. Богомольця на базі гігієнічних кафедр успішно й плідно працює науково-дослідний Інститут гігієни та екології, очолюваний членом-кореспондентом НАМН України, академіком НАН вищої освіти України, д. мед. н., професором С.Т. Омельчуком. На початку листопада цього року Інститут успішно пройшов чергову акредитацію в Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ України на право проведення робіт з гігієнічного нормування та регламентації небезпечних факторів навколишнього природного середовища. Вченими Інституту ретельно вивчаються й оцінюються хімічні засоби захисту рослин, їхні препаративні форми, перед тим як дозволити їхню реєстрацію й застосовування в Україні.
Лише за останні 5 років вчені Інституту гігієни та екології НМУ дослідили й рекомендували до використання в сільському господарстві понад 500 препаративних форм пестицидів. При цьому науковцями ретельно вивчались фізико-хімічні властивості кожного конкретного препарату та його діючих речовин, зокрема агрегатний стан, розчинність у воді при різних температурі й показниках рН водного середовища, в органічних розчинниках, тощо. Аналізувались домішки у складі хімічних речовин і їхня можлива «небайдужість» до теплокровного організму. Здійснювалась і проводиться токсиколого-гігієнічна характеристика та оцінка хімічної сполуки, з урахуванням можливих віддалених ефектів дії, що дає змогу встановити відповідну токсичність препарату: гостру пероральну чи інгаляційну, подразнюючу дію у разі потрапляння на шкіру й слизові оболонки очей, наприклад. Вивчається мутагенна, канцерогенна, репродуктивна токсичність, тощо. За отриманими даними пестициду привласнюється відповідний клас токсичності (від 1 до 4 класу небезпечності) згідно з чинним санітарним законодавством.
Дослідниками ретельно вивчається поведінка агрохімікатів в об’єктах довкілля, що дає можливість класифікувати пестициди за показником «стабільність» у воді, ґрунті, вегетуючих сільськогосподарських культурах і сільськогосподарській сировині та рекомендувати їх для затвердження Міністерством охорони здоров’я. Встановлені нормативи обов’язково перевіряються під час державних випробувань пестицидів в натурних умовах на дослідних ділянках з вирощуваними сільськогосподарськими культурами в конкретних господарствах, з урахуванням кліматично-погодних умов, де обов’язково вивчається динаміка поведінки діючих речовин пестициду в рослинах. Вирощувані культури обробляються розчинами препарату певної концентрації й рекомендованими нормами витрати. Обов’язковою умовою при цьому є дотримання відповідних нормативно-правових актів і використання стандартизованих методик проведення досліджень, з урахуванням міжнародних вимог.
Лише після цього вчені роблять висновки щодо гігієнічних регламентів і параметрів безпечного застосування тих чи тих пестицидів і обґрунтовують рішення щодо надання дозволу на використання в сільському господарстві лише тих пестицидів, при обробці якими сільськогосподарських культур не буде перевищуватись допустима добова доза (ДДД) для людини, якщо хімічна сполука потрапить до людського організму. Важливим показником є максимально допустимий рівень (МДР) накопичення хімічної речовини в рослинах чи, в деяких випадках, в рослинній олії (соняшниковій, кукурудзяній) чи соку (яблучному, виноградному, томатному тощо). Саме величина МДР гарантуватиме ДДД, тобто не шкідливість екзогенної хімічної речовини (препарату) для організму людини. Безумовно, важливими є й інші показники, які встановлюють вчені Інституту. Це зокрема: гранично допустима концентрація (ГДК) чи орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) хімічної сполуки у повітрі робочої зони працюючих в системі захисту рослин, ГДК чи ОБРВ в атмосферному повітрі населених місць, ГДК, орієнтовно допустима концентрація чи орієнтовно допустимий рівень (ОДК, ОДР) хімічної речовини, рекомендованої в системі захисту рослин, у воді поверхневих водойм або ґрунті. В деяких випадках обґрунтовуються й ГДК нових молекул препаративних форм пестицидів.
Отже, лише дотримання встановлених вченими-гігієністами гігієнічних регламентів і параметрів безпечного застосування хімічних засобів захисту рослин, які нині надходять на вітчизняний аграрний ринок, гарантуватиме збереження здоров’я населення, а також захист і, якоюсь мірою, невичерпаність природних ресурсів на прикладі орного, родючого шару землі. Нині питання вичерпності природних ресурсів та значного негативного антропогенного впливу на них є основними й найбільш дискутабельними темами гігієни та екології не лише в Україні, а й у світі.
Альтернативою хімічного методу є біологічний захист рослин, що ґрунтується на використанні живих організмів проти шкідників, збудників хвороб та бур’янів. Застосування біологічного методу захисту рослин є актуальним і одним із важливих інструментів переходу до органічного та екологічного землеробства України, оскільки є безпечним для людини, тварини та не забруднює навколишнє середовище.
Екологічно раціональне використання ґрунтів повинне стати пріоритетним завданням для всіх. За висловом відомого Українського вченого агроґрунтознавця академіка АН УРСР, академії сільськогосподарських наук України (її першого президента) Олексія Никаноровича Соколовського (1884-1959) «Ґрунт – парабіотичне (майже живе) тіло», дбайливе і турботливе ставлення до ґрунту є основою високоморальної та етичної поведінки людини”.
Прес-центр за матеріалами кафедри гігієни та екології №3
