16 ЖОВТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АНЕСТЕЗІОЛОГА. ІНТЕРВ’Ю З ПРЕЗИДЕНТОМ АСОЦІАЦІЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІВ УКРАЇНИ, ПРОФЕСОРОМ КАФЕДРИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ І ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ С.О. ДУБРОВИМ
З президентом Асоціації анестезіологів України, експертом МОЗ України за напрямком “Анестезіологія, дитяча анестезіологія”, професором кафедри анестезіології і інтенсивної терапії НМУ імені О.О. Богомольця Сергієм Олександровичем Дубровим ми зустрілися напередодні Всесвітнього дня анестезіолога у Клінічній лікарні №17 міста Києва, де в нього був черговий робочий день та нічне чергування у відділенні хворих на CОVID-19.
· Чому ви обрали саме анестезіологію?
С.О.Д.: Ще студентом, я розглядав для себе багато різних потенційних спеціальностей. Але на 6-му курсі я почав працювати медичним братом у відділенні анестезіології і реанімації, на той час так називалося це відділення. І якось з того часу анестезіологія і інтенсивна терапія запала мені в душу, а тодішня робота середнім медичним співробітником стала вирішальною у моєму подальшому виборі спеціальності анестезіолога. З того часу я ніколи не шкодував, що став лікарем і обрав своєю спеціальністю анестезіологію.
· Які риси характеру потрібні для того, щоб працювати анестезіологом?
С.О.Д.: На мій погляд, анестезіологам притаманні такі риси, як швидке переключення з одного на інше і можливість швидко приймати рішення. Якщо говорити про такі спокійніші спеціальності, як терапевт або лікар УЗД, то вони мають час поміркувати, почитати, щось виправити, а лікарі інтенсивної терапії, лікарі анестезіологи в ургентних станах дуже часто мають обмежений час для прийняття рішення. Рішення слід приймати дуже швидко, оперативно, щоб врятувати людині життя.
· У чому полягає завдання лікаря Вашої спеціальності, що він повинен знати и вміти?
С.О.Д.: Переконаний, що лікар-анестезіолог має знати всі прояви і методи лікування критичних станів у кожній галузі медичної науки. Головне – це стабілізація життєвих показників у дуже короткий проміжок часу, тобто стабілізація стану пацієнта для того, щоб нашим колегам-лікарям можна було приймати подальше рішення і проводити терапію. Для того, щоб було можливе оперативне втручання, якщо говорити про класику, а саме про загальну анестезію, нам треба відключити свідомість пацієнта, адекватно знеболити, досягти комфортних умов для роботи хірурга шляхом виключення посмугованих м’язів і підтримувати у стабільному стані життєдіяльність пацієнта – серцеву діяльність, адекватне дихання, тобто забезпечити діяльність життєво важливих функцій пацієнта у наркозі і в тому числі в глибокому наркозі, залежно від ситуації і від того, яке це оперативне втручання. Дуже часто доводиться «відключати» якесь емоційне забарвлення і працювати як автомат чи робот, приймати швидкі рішення в критичних станах, щоб врятувати людині життя.
· Багато людей бояться загальної анестезії. Чи варто боятися наркозу?
С.О.Д.: Як фахівець можу вам сказати, що наркозу боятися не варто. Мабуть, оцей острах йде з тих часів, коли тільки запроваджувалася анестезіологія як наука, коли анестезіологи працювали менш контрольованими препаратами, зокрема це – ефір, фторотан, коли було недостатньо моніторингу при анестезіологічному забезпеченні. На сьогодні ми можемо використовувати сучасні препарати, тому ризики негативних явищ, ризики ускладнень під час оперативних вручань – мінімальні порівняно з тим, що було п’ятдесят, шістдесят років тому. Але знову-таки, все також залежить і від лікаря, який проводить анестезіологічне забезпечення, і від матеріально-технічного оснащення лікувального закладу, ну, і, звичайно, великою мірою від стану хворого, наявності у нього супутньої патології.
· Сьогодні, під час пандемії коронавірусної інфекції COVІD-19, Ваша професія анестезіолога надзвичайно затребувана. Останнім часом стрімко збільшується кількість важких пацієнтів. Ви з першого дня оголошення пандемії працюєте з ковідними хворими. Як ви оцінюєте епідемічну ситуацію в Києві.
С.О.Д.: Нам вдалося, завдяки карантину, розтягнути у часі цей різкий спалах. Але якщо говорити про сьогоднішній день, то ситуація наближається до критичної. Якщо ми не зможемо у короткий проміжок часу, десь протягом двох тижнів, стабілізувати ситуацію і не допустити зростання кількості хворих, то, з теперішньою динамікою, ми можемо дійти до колапсу медичної системи. Наша лікарня одна з опорних у Києві. Сьогодні я якраз чергую у ковідному відділені, бо не вистачає персоналу. У нас майже всі медсестри – це студенти НМУ імені О.О.Богомольця. Ситуація така, що немає значення чи ти лікар, чи ти медсестра – ти виконуєш роботу і молодшого, і середнього персоналу. На сьогодні у Києві лікарні практично заповнені. Департамент охорони здоров’я нашого міста постійно працює над залученням нових лікувальних закладів, але, незважаючи на адекватні зарплати тих, хто працює з ковідними пацієнтами, надбавки по 300%, доплати від мера міста, в лікарнях є нестача медичних кадрів, ми не маємо стільки медсестер, лікарів і за місяць-два їх неможна навчити.
· Що б Ви хотіли побажати своїм колегам у Всесвітній день анестезіолога?
С.О.Д.: В Україні працює понад 7 тисяч лікарів анестезіологів та понад 13 тисяч анестезисток і анестезистів. У цей день хочу привітати всіх своїх колег — лікарів, медсестричок, медбратів і побажати, щоб ми ніколи не шкодували про обрану спеціальність, вона – найкраща! Бажаю, щоб кількість інтубацій завжди дорівнювало кількості екстубацій, а з вуст звучали тільки хороші новини: “стан з позитивною динамікою”. Всім бажаю миру в країні, здоров’я, щастя та благополуччя нам і нашим рідним і близьким!
Прес-центр
