ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ГОЛОВІ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ІГОРЮ БІЛОУСУ

Голові Фонду державного майна України
 Білоусу І.О.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Шановний Ігоре Олеговичу!

Я не настільки наївна, щоб сподіватись на Ваше особисте втручання в спір між Вашими підлеглими – Регіональним відділенням Фонду державного майна в м. Києві (РВ ФДМ) та спільнотою Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (НМУ) після того, як Ви не відповіли на попередні листи в січні цього року і “меседжу”, який надійшов від Вас при особистій зустрічі з нашим представником. Але Ви, разом зі всією громадськістю, маєте знати наслідки державницьких рішень Ваших підлеглих, які сьогодні перевели ситуацію в кримінальну площину.

Дуже стисло – "фабулу". В листопаді 2012 року за згодою тодішньої адміністрації НМУ та МОЗ України був укладений договір оренди 10 кв. м навчального корпусу НМУ по вул. Мечникова з приватною фірмою "Петро Великий", яка є монополістом комплексу поховальних послуг в Києві і орендує приміщення принаймні в 10 лікарнях для торгівлі ритуальними товарами. Привабливість нашого корпусу зумовлена тим, що в ньому розміщується морг Олександрівської клінічної лікарні, а це 350 померлих на рік. Помножимо на суму від 30 000 грн. Ключове слово – "від", оскільки пропонується комплекс із місць на кладовищах, обідів і таке інше. До того ж вибору у родичів померлих практично немає – фірма орендує приміщення прямо у патанатомічному відділенні, конкуренти туди “зайти” не можуть. Наслідки відсутності конкуренції на ринку, я думаю, всім зрозумілі.

Знаєте, скільки коштує оренда? Відповідаю:1960 грн 32 коп. плюс 380 грн 69 коп. комунальних послуг.
Як Вам рентабельність бізнесу? При цьому, забезпечуючи державі в особі НМУ дохід від цієї оренди в сумі 24 тис грн на рік, Ваші підлеглі знехтували Постановою Кабінету Міністрів від 17.09.1996 №1138, яка забороняє торгівлю ритуальними товарами на території не тільки навчальних, але і медичних закладів.

Щоб покласти край сусідству студентів, викладачів і медпрацівників із торгівлею трунами та вінками і забезпечити проведення аварійного капітального ремонту корпусу, до якого, імовірно, не торкалась рука будівельника з часів революції 1917 року, Конференція трудового колективу НМУ, як вищий орган самоврядування, прийняла рішення про непродовження договору оренди. Адміністрація своєчасно повідомила всі три сторони – фірму, РВ ФДМ та МОЗ, і – увага! ОТРИМАЛА ПОГОДЖЕННЯ ВІД МОЗ, а 16.10.2015 – й від РВ ФДМ. Проте орендар не тільки не звільнив приміщення, але й організував в ньому цілодобову варту осіб маргінальної зовнішності. При приїзді на наші виклики поліціантів, миттєво підтягувались тітушки і поліція хутко від’їжджала.
А поруч проходили заняття та лекції студентам….

У мене є відповідь на що чекала власниця цього бізнесу: на те, що мене зніме з посади ректора комісія МОЗ, яка перевіряла НМУ в цей період.
А коли цього не сталось, 31 грудня 2015 р. ми отримали новий лист за підписом заступника начальника РВ ФДМ ПРО ПРОДОВЖЕННЯ ОРЕНДИ і ця позиція була ним підтверджена в січні 2016 р.
На наше письмове звернення до Вас, пане Білоус, Ви не відповіли, і статус-кво залишився.

Отже, Ви підтримуєте торгівлю трунами і вінками з цілодобовою охороною цієї дивної крамнички маргіналами в камуфляжі в НАВЧАЛЬНОМУ КОРПУСІ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, якому цього року виповнюється 175 років – так?
І це для того, щоб держава отримувала від цього бізнесу 24 тис. грн в рік прибутку, оскільки місія ФДМ – приносити державі гроші, ми Вас вірно зрозуміли? А ще, мабуть, щоб "Петро великий" надавав робочі місця – в т.ч. цілодобовим черговим тітушкам, які тримають в страху студентів і викладачів?
І це – Ваша, пане Білоус, ДЕРЖАВНИЦЬКА ПОЗИЦІЯ?

Захищаючи свої права на самоврядування, НМУ звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва на дії службових осіб РВ ФДМ про визнання недійсним продовження договору оренди, який фактично закінчився. Сьогодні відбулось друге (і останнє) судове засідання і у дворі, перед будівлею суду ця справа перестала бути господарською і адміністративною.
Вона стала КРИМІНАЛЬНОЮ.

Мирний мітинг наших студентів і викладачів – асистентів, доцентів, професорів, серед яких були декани і проректори, зустрічали з півсотні невідомих осіб, які здійснили напад на наших студентів та співробітників, силою відібрали в них плакати, погрожували та намагалися відібрати в декого мобільні телефони, на які здійснювалась зйомка. Найбільш ганебним було те, що певні особи  накинулися на нашого доцента кафедри, кандидата медичних наук, хірурга, котрий регулярно їздить до АТО, а на постійній основі працює у відділенні судинної хірургії головного військового клінічного госпіталю. Думаю, не складно уявити скільки життів він врятував особисто і скільком хлопцям з пораненнями магістральних судин зберіг кінцівки?

Про напади на двох студентів і викладача поліцією складений протокол. "Група підтримки" поховального бізнесу, інтереси якого так захищають Ваші підлеглі, побила декілька телефонів, закидала людей, котрі вийшли висловити свою громадянську позицію яйцями, а щоб гарантовано “перекричати” їх завезла на подвір’я суду професійне обладнання (колонки, дизель-генератор, радіомікрофони, пульт та 50’’ телевізор). Привезли їх організовано, однаковими “бусами”. Окреме питання – про бездіяльність поліції, яка прибула на виклик. 

На завершення.
Суд ми програли – і хто би дивувався такому в нашій країні?
Поки що обійшлось лише незначними ушкодженнями та розбитими телефонами. Але проректор і один з професорів отримали погрози розправи і були вимушені викликати поліцію.

Безумовно, ми подаємо апеляцію. І будемо дуже публічними. Для початку, запрошуємо журналістів подивитись весь пакет документів, а також на "робоче місце" і крам наших орендарів в навчальному комплексі – пам'ятці історії.Потім ми запросимо народних депутатів. Після цього – Послів. У нас близько 1500 іноземних студентів і всі вони вивчають дві дисципліни в корпусі по вул. Мечникова – поруч із поховальною крамницею. Ми будемо писати і говорити. Не всіх можна купити. Бо йдеться про принципи: чи є в нашій державі закон? Чи існує університетське самоврядування у країні, яка так прагне бути європейською?

І чи коштує право і гідність університетської спільноти 24 тис. грн на рік?

 

З повагою,
К.М. Амосова, ректор