Роз’яснення щодо обов’язкового застосування державної мови під час виконання службових обов’язків
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» завданнями Уповноваженого із захисту державної мови є: захист української мови як державної та захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя на всій території України й усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожен громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою. Положеннями статті 21 даного Закону та статті 7 Закону України «Про освіту» передбачено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.
Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про вищу освіту» мовою освітнього процесу в закладах вищої освіти є державна мова. Застосування мов у закладах вищої освіти визначається законами України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про освіту».
Згідно з пунктами 13, 14 частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково- педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови.
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону рівень володіння державною мовою особами, визначеними пунктом 14 частини першої статті 9 цього Закону, засвідчується документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни), або державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 10 документ, що засвідчує рівень володіння державною мовою, подається особою до обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою статті 9 цього Закону. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень частина третя статті 10 цього Закону вступила в дію з 16 липня 2021 року.
Як зазначається у листі Міністерства освіти і науки України від 17.09.2019 № 1/9-581, державна мова має використовуватися в рамках освітнього процесу, під час проведення навчальних занять (крім занять з навчальних предметів, що згідно з освітньою програмою закладу освіти викладаються іноземними мовами або мовами корінних народів і національних меншин), у спілкуванні вчителів, викладачів, іншого персоналу закладів освіти як зі здобувачами освіти (вихованцями), так і між собою. Під час організації освітнього процесу незалежно від його форми (урок, лекція, практичне, семінарське заняття, гурткова робота тощо) необхідно використовувати навчальні матеріали, виготовлені державною мовою (крім занять з навчальних предметів, що згідно освітньої програми закладу освіти викладаються іноземними мовами або мовами корінних народів і національних меншин).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.07.2021 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Рішення) наголосив на тому, що особливу функцію державна мова виконує в реалізації особою права на освіту, що є життєво важливим інструментом реалізації інших людських прав (прав людини). Мета освітнього процесу – не лише надати здобувачу академічних знань та вмінь, а й виховати в ньому/ній також повагу до національних цінностей тієї держави, в якій він/вона живе, до національних цінностей держави його/її походження та підготувати його/її до свідомого самостійного й повновартісного життя в суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру і громадянської злагоди.
Рішенням також визначено, що громадянин України не має обов’язку володіти іншою мовою, ніж державна, тому надання йому поза його волею інформації іншою мовою, ніж державна, є порушенням його прав, що є несумісним із Конституцією України.
Водночас, у Рішенні зазначається, що у зв’язку з військовою агресією з боку російської федерації й використанням нею «мовного питання», як одного з інструментів своєї геополітичної експансії, загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави, і без повноцінного функціонування української мови в усіх ділянках публічного життя суспільства на всій території України українській нації загрожує втрата статусу й ролі титульної й державотворчої нації, що є рівнозначним загрозі зникнення Української держави з політичної карти світу. Українська мова як єдина державна має юридичний статус обов’язкового засобу спілкування в публічних сферах усередині країни.
Крім того, як наголосив Конституційний Суд України у своєму Рішенні, влада російської федерації використовує російську мову як один із інструментів геополітичної експансії, внаслідок чого створено загрозу загострення міжетнічних стосунків. Мовне питання від початку постання України, як незалежної держави, є одним із головних у веденні російською федерацією гібридної війни проти України. Трагічні наслідки таких дій з боку російської федерації для нашої держави виявилися у збройній агресії проти України, коли російська федерація здійснила окупацію частини території України – Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, а також у Донецькій і Луганській областях з утратою Україною на цій частині території свого суверенітету.
Звертаємо увагу на те, що згідно зі статтею 18852 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що набрала чинності 16 липня 2022 року, за порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в частині застосування української мови як державної у сфері освіти передбачене накладення штрафу безпосереднім порушникам у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або попередження, якщо порушення вчинене вперше. За повторне протягом року вчинення порушення передбачений штраф у розмірі від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 11900 грн).
Так, в умовах війни України ігнорування вимог законодавства щодо обов’язкового застосування державної мови у сферах суспільного життя, визначених Законом, вкрай негативно сприймається громадянським суспільством та окремими громадянами України, які стали на захист держави та усвідомлюють значення української мови для майбутнього України.
Додатково про вимоги законодавства та захист державної мови можна дізнатися на сайті Уповноваженого із захисту державної мови за посиланням: https://mova-ombudsman.gov.ua.
За матеріалами Уповноваженого із захисту державної мови
