#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня запобігання самогубствам
Самогубство (суїцид) — це акт навмисного завершення власного життя. Суїцид є серйозною проблемою, що потребує уваги та підтримки, як від суспільства, так і від професіоналів у сфері психічного здоров’я. У межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівці кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця розповідають про причини самогубств, ознаки, що можуть свідчити про підвищений ризик суїциду. Надають рекомендації для забезпечення необхідної підтримки людині, що має суїцидальні наміри та як уберегти дітей, підлітків від дії суїцидальних спільнот і подбати про психологічний стан під час війни.
Майже завжди самогубство є прямим або прихованим проханням про допомогу, виявом нестерпного страждання або спробою справити вплив на оточення. Самогубства можуть мати багато причин, і часто вони є результатом комбінації різних факторів.
Психічні розлади. Депресія є одним із найпоширеніших факторів, пов’язаних із суїцидом. Хронічні тривожні стани можуть також бути сприяючим фактором, а шизофренія та інші психотичні розлади можуть викликати важкі симптоми, що збільшують ризик самогубства.
Соціальні та екзистенційні проблеми. Соціальна ізоляція із відчуттям самотності та відсутність соціальної підтримки можуть посилювати суїцидальні думки, а фінансові труднощі – викликати відчуття безвиході та депресії. Складнощі у стосунках, зокрема конфлікти, розлучення або втрати близьких є значними стресорами.
Соматичні захворювання. Хронічний біль та серйозні захворювання можуть суттєво впливати на психічний стан людини, підвищуючи ризик самогубства.
Існують певні категорії осіб із підвищеним ризиком суїцидальної поведінки.
Молодь і підлітки. Підлітковий вік є періодом інтенсивних емоційних змін і самопошуку. Різкі зміни настрою, невпевненість у собі та пошуки ідентичності можуть сприяти підвищенню суїцидальних ризиків. Підлітки можуть відчувати соціальний тиск із боку однолітків, медіа і соціальних мереж, що може призвести до почуття невдачі або низької самооцінки. Проблеми в школі, такі як шкільний стрес, булінг, академічний тиск і конфлікти з викладачами чи однокласниками можуть сприяти розвитку суїцидальних думок, як і переживання сімейних проблем або конфліктів.
Люди літнього віку. Літні люди часто стикаються з самотністю, особливо після втрати близьких чи через обмежену соціальну активність. Погіршення здоров’я через хронічні хвороби і фізичні обмеження можуть негативно впливати на якість життя і сприйняття свого майбутнього, підвищуючи ризик самогубства.
Люди з історією самогубств у родині. Наявність самогубств серед близьких родичів може бути як емоційним, так і генетичним фактором ризику. Спадкові та сімейні фактори можуть впливати на психічний стан особи, підвищуючи її чутливість до стресу і депресії. Наявність самогубств у родині також може створювати психологічні шаблони, де суїцид сприймається як можливий спосіб вирішення проблем.
Особи, які пережили важкі травми або насильство. Переживання фізичного насильства, як у дитинстві, так і в дорослому житті, може створити тривалий психологічний стрес і почуття безсилля, що підвищує ризик суїцидальних думок. Емоційне або психологічне насильство, таке як знущання, приниження або контроль, також може серйозно вплинути на самооцінку і психологічний стан людини, сприяючи формуванню суїцидальної налаштованості.
До груп ризику можна також віднести осіб, які переживають значні життєві стреси (втрата роботи, розлучення, смерть близьких), а також тих, хто зловживає психоактивними речовинами, оскільки наркотики або алкоголь можуть сприяти імпульсивній поведінці.
Щоб зрозуміти, що людина може бути схильною до самогубства, важливо звертати увагу на певні ознаки в її поведінці та емоційному стані. Якщо ви помітили у людини суїцидальні думки, уважно її вислухайте. Запитайте про конкретний план самогубства і наявність засобів для його здійснення, що допоможе оцінити рівень небезпеки та необхідність термінової допомоги. Після надання первинної допомоги, продовжуйте підтримувати контакт і слідкуйте за станом людини, забезпечуючи необхідну підтримку.
Важливим завданням для батьків, вихователів і суспільства в цілому є убезпечення дітей і підлітків від впливу суїцидальних спільнот, таких як «групи смерті». Важливо відкрито і регулярно обговорювати з дітьми питання безпеки в інтернеті, навчати їх критичному мисленню для оцінки інформації та уникнення маніпуляцій. Моніторинг онлайн-активності, налаштування батьківського контролю та перевірка списків контактів і соцмереж можуть допомогти виявити потенційні небезпеки.
Створення підтримувального середовища є ключовим: будуйте довірчі стосунки з дітьми, забезпечте їм емоційну підтримку і допомагайте справлятися зі стресами. Виявляйте ознаки змін у поведінці та настрої і, за необхідності, звертайтеся до психологів або консультантів. Інформування про ресурси і гарячі лінії допомоги також може бути корисним. Заохочення до позитивних активностей, таких як спорт чи волонтерство, і співпраця з освітніми установами для впровадження програм безпеки в інтернеті сприятимуть здоровому розвитку дітей. Важливо пам’ятати, що наявність міцного емоційного контакту з батьками знижує ризик негативного впливу подібних груп, хоча їхній вплив статистично незначний у порівнянні з іншими причинами.
Чи правдивою є інформація, що:
а) найчастіше в Україні суїциди скоюють чоловіки?
Так, в Україні самогубства частіше скоюють чоловіки. Вони складають приблизно 70-80% від загальної кількості. Жінки є менш представленими в статистиці самогубств, складаючи близько 20-30%. У чоловіків більше завершених суїцидів, у жінок більше суїцидальних спроб. Суїциди серед дітей і підлітків є рідшими, але їх частка може зростати залежно від соціальних і психологічних факторів. Це загальносвітова тенденція, що спостерігається і в Україні.
б) до суїциду схильні тільки люди з психічними розладами?
Ні, до суїциду можуть бути схильні не тільки люди з психічними розладами, хоча наявність психічних розладів значно підвищує ризик самогубства. Самогубство є складним феноменом, і його ризик може бути підвищений різними факторами, не завжди пов’язаними з психічними розладами.
в) якщо людина озвучує суїцидальні думки, то це означає, що вона неодмінно вчинить суїцид?
Озвучування суїцидальних думок не означає, що людина неодмінно вчинить самогубство. Це може бути ознакою того, що людина перебуває в кризовій ситуації і шукає допомоги або намагається виразити свої глибокі переживання. Важливо серйозно ставитися до таких висловлювань, надавати підтримку та забезпечувати доступ до кваліфікованої психологічної допомоги.
г) у 8 із 10 випадків потенційні суїциданти намагаються дати своєму оточенню зрозуміти, що вони можуть наважитися на самогубство?
Так, це правда, що у більшості випадків люди, які мають суїцидальні наміри, намагаються дати зрозуміти своє тяжке становище тим, хто їх оточує. Згідно з дослідженнями і клінічною практикою, близько 8 із 10 осіб, які мають суїцидальні наміри, намагаються якимось чином комунікувати, проявляючи свої думки і почуття. Це може бути зроблено через прямі висловлювання, поведінкові зміни або непрямі сигнали.
ґ) після хоча б однієї невдалої спроби накласти на себе руки людина обов’язково спробує ще раз у майбутньому?
Не кожна людина, яка пережила невдалу спробу самогубства, обов’язково спробує зробити це ще раз. Однак, наявність однієї спроби самогубства може свідчити про підвищений ризик повторних спроб, тому важливо забезпечити психологічну підтримку та лікування.
д) думки про самогубство не загрожують людям, у яких є робота, сім’я, достаток?
Думки про самогубство можуть виникати у людей, навіть якщо вони мають роботу, сім’ю та фінансовий достаток. Хоча наявність стабільних соціальних і економічних умов може зменшити деякі ризики, це не гарантує відсутність суїцидальних думок або ризику.
Людині, яка спробувала вчинити самогубство, обов’язково потрібна кваліфікована допомога, оскільки тільки фахівець може повноцінно оцінити її стан, як психологічний, так і фізіологічний. Лікар здатен вчасно виявити психічний розлад і призначити ліки для полегшення симптомів. Професійний спеціаліст, навчившись правильному спілкуванню, не нашкодить «зайвими» словами і володіє науково доведеними техніками для зняття напруги, опрацювання думок, управління емоціями та знаходження альтернативних рішень.
Раннє звернення за кваліфікованою допомогою може запобігти погіршенню ситуації і вирішити критичні проблеми, забезпечуючи безпеку та довгострокове благополуччя постраждалої особи.
Автори: фахівці кафедри медичної психології, психосоматичної медицини
та психотерапії НМУ імені О.О. Богомольця
Інфографіка: Пресцентр НМУ
