#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня отоларинголога

Чи давно ви та ваші рідні були у отоларинголога? У рамках інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівці кафедри оториноларингології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця інформують про особливості ЛОР-захворювань, надають професійні рекомендації з питань їх лікування та симптоматики.  

В цілому захворювання ЛОР-органів є досить поширеними в світі. Проте розподіл певних нозологічних одиниць все ж залежить від кліматичних та демографічних особливостей кожного окремого регіону. Як в інших країнах, які знаходяться в межах помірного теплового поясу, найбільша захворюваність серед нашого населення відмічається на респіраторні вірусні інфекції, які проявляються у вигляді гострого вірусного риносинуситу, гострого вірусного тонзиліту тощо. Так, гострим риносинуситом щороку хворіє від 6 до 15% населення, при цьому в середньому на 1 людину може припадати до 4-5 епізодів цього захворювання на рік. Подібна тенденція спостерігається щодо гострих тонзилітів та фарингітів. Причиною такої захворюваності є етіологічний чинник, який в переважній більшості випадків (більше 80%) є вірусним. Варто зазначити, що для респіраторних вірусів притаманна сезонність. Тому гострими захворюваннями верхніх дихальних шляхів (ЗВДШ) частіше хворіють у холодну пору року. Взимку частим явищем є гострі середні отити, а для зовнішніх дифузних отитів характерний «купальний сезон» у літній період.

Якою є профілактика захворювань вуха, носа, горла?

Специфічних профілактичних заходів щодо захворювань ЛОР-органів не існує. Важливим елементом зниження ризику виникнення захворювання або полегшення його перебігу є лікування супутніх хвороб, насамперед, алергічного риніту, бронхіальної астми, хронічних риносинуситів, порушень архітектоніки носа та носової порожнини (проблеми з перегородкою, носовими раковинами) та інших станів.

Є певні рекомендації, які можуть допомогти уникнути погіршення слуху:

• обмежуватися у використанні навушників;
• обмежувати час перебування під дією шуму з високою гучністю;
• при шумній роботі використовувати шумоподавлюючі захисні навушники;
• уникати травм голови та вух;
• щорічно проходити медогляд у ЛОР-лікаря;
• при появі відчуття порушення слуху (шум, зниження слуху) терміново звернутися до отоларинголога.

Хоча більшість гострих захворювань ЛОР-органів потребує лише симптоматичного лікування, за ними можуть приховуватися небезпечніші хвороби, які можуть призвести навіть до інвалідизації хворого. Особливу увагу слід приділити захворюванням вуха, адже при відносно пізньому зверненні після появи симптому зниження слуху, його повного або навіть часткового відновлення можна не досягти.  При появі будь-яких скарг з боку органів голови та шиї необхідно звертатися до лікаря.

 Які методи лікування отоларингологи використовують у своїй практиці найчастіше?

Зазвичай для лікування гострих станів використовуються консервативні підходи, а при хронічних – хірургія. Проте, існує низка хвороб, коли такий підхід не працює. Наприклад, при хронічній сенсоневральній приглухуватості частіше застосовують слухопротезування (підбір слухових апаратів), а при гострих середніх отитах в певних випадках може бути проведена тимпанопункція чи міринготомія (розріз) барабанної перетинки, а іноді при виникненні ускладнень, таких як мастоїдит, ургентно проводиться радикальніше хірургічне втручання під загальною анестезією.

 Які захворювання горла можуть виникнути внаслідок паління, інших шкідливих звичок?

Шкідливі звички сприяють виникненню хронічних захворювань, таких як хронічний фарингіт, хронічний тонзиліт, хронічний ларингіт, бронхіальна астма та більш серйозні захворювання – доброякісні та злоякісні новоутворення органів ротової порожнини, глотки та гортані.

Чи можна вилікувати хронічний тонзиліт, не видаляючи мигдалики?

Більшість хронічних захворювань вилікувати неможливо, тому засоби, які застосовуються, допомагають покращити якість життя та знижують ризик виникнення ускладнень. Хронічні захворювання ЛОР-органів не є виключенням. Винятком у лікуванні може бути лише використання хірургічного підходу. Що стосується хронічного тонзиліту, уніфікованого підходу до його лікування теж не існує. Єдиним правилом є проведення хірургічного лікування за показаннями, які були визначені в критеріях Paradise – необхідна частота епізодів бактеріального тонзиліту упродовж декількох років та виникнення локальних чи системних ускладнень тонзиліту. За наявності хоча б одного із показів доцільно проводити хірургічне видалення мигдаликів. У інших випадках може бути призначене медикаментозне лікування. 

 Основні причини хропіння і сучасні методи лікування апное сну

Хропіння – це звуковий феномен, який з’являється у людини під час сну та полягає у появі вібруючих низькочастотних звуків різної інтенсивності за умови розділення мʼякотканинних структур верхніх дихальних шляхів.

Серед основних причин:

• вікові зміни
• анатомічні особливості
• зайва вага
• незручна поза під час сну
• вживання алкоголю, паління
• проблеми зі здоров’ям

Саме по собі хропіння не є хворобою, проте воно може бути проявом серйозного захворювання – синдрому обструктивного апное сну (СОАС), тобто спонтанних коротко- або довготривалих епізодів зупинок дихання уві сні. Причини хропіння та СОАС є подібними та залежать від різних факторів. До таких причин належать особливості ділянок верхніх дихальних шляхів, що може проявлятися у вигляді анатомічних порушень носової порожнини, глотки чи гортані, функціональних змін цих ділянок та мʼякого піднебіння. Щодо останнього, то функціональні зміни наразі є одним із найчастіших факторів виникнення СОАС та хропіння. Важливим фактором розвитку СОАС є збільшення маси тіла, наслідком чого є вищезгадані функціональні зміни у верхніх дихальних шляхах та збільшення окружності шиї, що значно збільшує вірогідність виникнення захворювання. Для розуміння важкості та виявлення рівня обструкції чи розділення виконується низка діагностичних заходів. Перший метод дає змогу оцінити частоту апное уві сні, їх тривалість, а другий – допомагає у визначенні проблемної анатомічної ділянки. За результатами цих обстежень можна рекомендувати хворому індивідуалізоване комплексне лікування, яке може полягати в одночасному призначенні дієтотерапії, корекції способу життя, медикаментозному лікуванні, проведенні хірургічного втручання та в деяких випадках використання спеціальних апаратів (CPAP), за допомогою яких створюється позитивний тиск повітря у дихальних шляхах, що унеможливлює виникнення епізодів апное уві сні.

Корисна інформація:

Кафедра оториноларингології НМУ імені О.О. Богомольця має декілька клінічних баз у Києві, де приймають пацієнтів фахові отоларингологи. Зокрема, це Університетська клініка (вул. Винниченка, 9) та КНП «Олександрівська клінічна лікарня» (вул. Шовковична 39/1), 6А корпус, 6-й поверх. За потреби можна звернутись до кафедри оториноларингології в чаті телеграм-каналу за посиланням: https://t.me/nmuorlchat

Кафедра оториноларингології НМУ