#МедичнаПросвіта: найголовніші правила мінної безпеки

У рамках інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівчиня кафедри медицини надзвичайних ситуацій та тактичної медицини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, лейтенант медичної служби Наталія Залапко розповідає про те, як діяти при виявленні вибухонебезпечного або підозрілого предмета та про методи домедичної самодопомоги, допомоги постраждалим при мінно-вибуховій травмі.

Згідно з висновками ООН, після повномасштабного вторгнення росії та в результаті ведення бойових дій, Україна є однією з найзамінованіших країн світу. Гранати, міни, снаряди тощо можуть залишатися на звільнених територіях, затоплених територіях після підриву Каховської ГЕС, виноситися хвилями на берег. Щодня українські сапери та рятувальники знешкоджують від 2 до 6 тисяч снарядів та мін.

Різновиди мін

	Протипіхотні фугасні міни -невеликі предмети з пластику -спрацює, якщо на неї наступити -уражають силою вибуху (найчастіше кінцівки)
	Протипіхотні осколкові міни -закопують у ґрунт або маскують на дереві -вибухають, якщо їх активують дистанційно або якщо людина сама зачепить натягнутий дріт -елементи ураження розташовані в корпусі міни (дія ураження може бути спрямованою – уламки вилітають з одного боку міни та круговою – розлітаються на 360°)
	Протитранспортні (протитанкові) міни -їх закопують у землю або залишають на поверхні -вибухають від ваги у 120 кілограмів і більше -в жодному разі не можна їх торкатися
	Морські міни -призначені для знищення або пошкодження кораблів -становлять ризик для цивільного населення -можуть вибухати як при контакті, так і безконтрольно

Наслідки мінно-вибухової травми

При мінно-вибуховій травмі, що виникає в результаті імпульсного впливу комплексу вражаючих факторів мінно-вибухового боєприпасу, постраждалий може отримати різні за характером та ступенем тяжкості ураження: від контузії та осколкових поранень до критичних кровотеч, від травматичної ампутації кінцівки та внутрішніх пошкоджень невидимих при звичайному огляді.

Як надати домедичну допомогу постраждалому при мінно-вибуховій травмі

Важливо:

• зупинити критичну кровотечу
• підтримувати дихання до приїзду екстреної медичної допомоги
• при контакті постраждалого з біологічними рідинами використовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавички)

Алгоритм дій

1. Безпосередньо перед наданням допомоги переконайтеся у відсутності небезпеки та перейдіть до наступного кроку.
2. Заспокойте постраждалого та поясніть свої подальші дії.
3. Огляньте постраждалого на наявність критичних кровотеч (травматична ампутація кінцівки – кінцівка «відірвана», пульсуючий струмінь крові, велика калюжа крові від постраждалого, що на очах збільшується у розмірах).

В разі виявлення кровотечі — зупиніть її:

• накладіть кровоспинний турнікет на кінцівку або імпровізований джгут (ремінь, хустинку з закруткою та інше);
• при правильно накладеному кровоспинному турнікеті кровотеча зупиниться, кінцівка зблідне (але не набуде синюшності), пульсація нижче накладання турнікета зникне;
• напишіть на турнікеті або на видному місці дату і час накладання, бажано, щоб цей час не перевищував 2 години (якщо турнікет знаходиться на кінцівці більше цього часу, його можна знімати тільки в умовах стаціонару де є «штучна нирка»).

4. Перевірте дихання постраждалого.

Якщо постраждалий непритомний, огляньте ротову порожнину на наявність уламків зубів, осколків тощо та видаліть їх.

Упродовж 10-20 секунд перевірте дихання за системою чую, бачу, відчуваю: спостерігаєте за рухом грудної клітини, відчуваєте тепло, яке видихає потерпілий та рух повітря дихальними шляхами. Якщо ви нарахували від 2 до 5 вдихів за 10 секунд це є нормою – можна перевести постраждалого у стабільне бокове положення і очікувати приїзду екстреної медичної допомоги.

Якщо дихання відсутнє:

а) здійсніть виклик екстреної медичної допомоги – «103» та дотримуйтеся вказівок диспетчера приймання виклику (якщо є інші випадкові свідки, слід сказати їм здійснити виклик екстреної медичної допомоги та негайно перейти до наступного кроку);

б) розпочніть проведення серцево-легеневої реанімації:

– виконайте 30 натискань на середину грудної клітки глибиною не менше ніж 5 см (не більше ніж 6 см), з частотою 100 натискань (не більше ніж 120) за хвилину;

– виконайте 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо (при відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку). Виконання двох штучних вдихів повинно тривати не більше 5 секунд;

– після двох вдихів продовжуйте натискання на грудну клітку відповідно до наведених рекомендацій у цьому підпункті;

– не слід переривати натиснення на грудну клітку дорослому більше ніж на 10 секунд.

Припинити проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за наступних умов: при появі у дорослого явних ознак життя; відновлення самостійного нормального дихання, координованої рухової активності, відкривання очей; виникненні загрози життю рятівнику та/або дорослому; неможливості проведення серцево-легеневої реанімації внаслідок значного фізичного виснаження.

5. За можливості зігрійте постраждалого використовуючи термоковдру або сухі теплі речі.

Автор: Наталія Залапко

Інфографіка: Пресцентр НМУ