#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня травми

Із початком повномасштабного вторгнення в Україні суттєво збільшилася кількість травмованих людей і ця цифра щодня зростає. У межах інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівці кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця розповідають про природу травм та як надати першу допомогу людині, що зазнала тілесних ушкоджень.

Які травми найважче діагностувати та лікувати?

• Найважче лікувати наслідки політравми. Пошкодження декількох анатомічних ділянок спричиняють важкий стан постраждалого, що супроводжується порушенням життєво-важливих функцій організму, наслідком чого є шок, поліорганна недостатність (сукупність недостатності кількох функціональних систем), термінальний стан пацієнта (межа життя і смерті), який потребує невідкладних заходів ресусцитації (комплексна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму), інтенсивної терапії та оперативних втручань.
• Найважче проводити діагностику у пацієнтів із порушенням свідомості, що може бути спричинена черепно-мозковою травмою, масивною крововтратою та шоком, впливом алкоголю чи наркотичних речовин. При цьому пацієнт не скаржиться на біль та порушення функції органу чи системи, але у нього наявне пошкодження, наприклад, внутрішнього органу або закритий перелом тазу.
• Діагностувати пошкодження внутрішніх органів при огляді без додаткових інструментальних методів дослідження складно чи неможливо взагалі. Проте, залежно від локалізації (грудна клітка, черевна порожнина) та виду травми (проникаюча, непроникаюча), можна виділити певні ознаки, за якими можна підозрювати пошкодження внутрішніх органів із кровотечею.

Що потрібно знати кожному про надання першої допомоги при травмуванні потерпілого?

При наданні першої допомоги потрібно діяти ситуативно, з урахуванням власних навичок та наявного забезпечення. Першочергово необхідно впевнитись у власній безпеці за наявних обставин та викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Особливу увагу потрібно приділити пошуку потенційного джерела критичної кровотечі та негайній її зупинці, адже травми кінцівок можуть поєднуватися з пошкодженнями магістральних артерій. Наступними кроками є забезпечення прохідності дихальних шляхів, оцінка ефективності дихання та кровообігу, з їхньою підтримкою (за потреби). Після забезпечення життєво важливих функцій можна виконати іммобілізацію кінцівок, шийного відділу хребта та розташування постраждалого на твердій поверхні, а якщо дозволяє стан постраждалого та характер пошкоджень, перевести пацієнта у стабільне бокове положення. Також важливо в короткі терміни запобігти гіпотермії (температура тіла падає нижче необхідної для підтримки нормального обміну речовин і функцій організму) у постраждалого.

Як змінилися показники травмування в Україні у порівнянні з 2021 роком?

Збільшилася питома вага складних комбінованих та поєднаних поліструктурних поранень із масивними кістково-м’якотканинними дефектами з ураженням нервів, судин. Також при порівнянні даних бактеріологічних досліджень виділень із ран до 2022 року та після відмічається збільшення частоти виявлення грамнегативної флори, що значно ускладнює процес лікування пацієнтів.

Які травми є найпоширенішими у бойових умовах?

Найпоширенішим пораненням у бойових умовах є мінно-вибухова травма (вогнепальна поєднана травма). Домінуюча локалізація пошкоджень – кінцівки, як найбільш незахищена ділянка. Після поранення якомога швидше має бути виконана первинна хірургічна обробка рани. Більшість бійців також отримують легку черепно-мозкову травму (контузію), яка виникає внаслідок вибухів.

Які ускладнення бувають після контузії, чи можна їх уникнути?

Основним фактором попередження ускладнень після контузії є повний фізичний та емоційний відпочинок. Чим пізніше пацієнт відновлює фізичну активність після контузії, тим менший ризик появи наступних ускладнень: головного болю, різких змін настрою, дратівливості, зниження концентрації, проблем із пам’яттю та швидкістю мислення, епілепсії та судомних нападів, порушення сну та підвищення втомлюваності, хронічного головного болю.

Автори: фахівці кафедри травматології та ортопедії

Інфографіка: Пресцентр НМУ