#МедичнаПросвіта: до Міжнародного дня поширення інформації про хворобу Альцгеймера

Що варто знати про хворобу Альцгеймера? У рамках інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта вичерпну інформацію і фахові поради щодо цього захворювання надають фахівці кафедри неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Ознайомлення з першими ознаками та клінічним перебігом даного захворювання, що є невиліковним, дає можливість вчасно звернутися до лікаря за наявності симптомів хвороби.

Хвороба Альцгеймера зустрічається у 60-70% випадків деменції, є дегенеративним прогресуючим захворюванням з ураженням мозкової тканини, зазвичай розвивається у людей похилого віку без очевидної причини. Частими є наявність хронічних захворювань серцево-судинної патології, цукрового діабету, ожиріння тощо. Захворювання має два варіанти перебігу: з раннім (до 65 років) або пізнім початком (після 65 років). Перший варіант визнаний важчим, оскільки супроводжується швидкою втратою здатності аналізувати, оцінювати, зберігати інформацію, пригадувати досвід, порівнювати й визначати дії.

Важливо розуміти, що прояви хвороби неможна вилікувати, так само, як і зупинити погіршення стану хворого на тривалий час.

За припущеннями, на розвиток хвороби впливає сполучення різних факторів – генетичних, оточуючого середовища, способу життя. Вважається, що 33-50% випадків хвороби Альцгеймера пов’язані з розповсюдженими факторами ризику: курінням, відсутністю фізичної активності, неправильним харчуванням, ожирінням, цукровим діабетом, гіпертензією, алкоголізмом.

Згідно з критеріями Американського Національного інституту неврологічних і комунікативних розладів (NINDS) та Асоціації хвороби Альцгеймера для постановки діагнозу потрібне підтвердження когнітивних порушень і патоморфологічна верифікація.

Ранні ознаки хвороби

Перша ознака – втрата короткочасної пам’яті, яка змінюється втратою довгочасної пам’яті, наявні порушення здатності мислити (когнітивна функція), орієнтуватися у просторі та часі, втрата навичок. На початку зміни не є однозначними і можуть розцінюватися як поодинокі випадки внаслідок втоми, емоційного перевантаження. Поступово стан погіршується, випадки частішають, втрачається здатність виконувати повсякденні дії та спілкуватися з оточуючими. Внаслідок цього знижується самооцінка, впевненість, спостерігаються зміни у поведінці – з’являються злість, підозрілість, спалахи агресії. Втрата слуху також може бути раннім проявом хвороби Альцгеймера, особливо у чоловіків.

У молодому віці хвороба Альцгеймера виникає внаслідок виражених генетичних порушень. Ранніми проявами захворювання можуть бути погіршення сну, депресія, труднощі при формуванні думок, схильність до повторювань, забудькуватість, втрати речей. Від 5 до 15% випадків захворювання має генетичний характер, половина з них характеризується раннім початком.

Перебіг хвороби з поступовим прогресуванням симптомів

Предеменція може бути виявлена за 8 років до постановки діагнозу «хвороба Альцгеймера». Прояви зазвичай вважаються симптомами старіння або реакцією на стрес. Виявляються у труднощах виконання повсякденних завдань, нездатності засвоїти нову інформацію, забуванні нещодавніх подій, порушенні семантичної пам’яті, що робить можливим набуття та збереження загальних знань, схильності до емоційних розладів у вигляді апатії.

Рання (легка) деменція триває 2-4 роки, коли на перший план виступають мовні порушення у вигляді збіднення словарного запасу та уповільнення вимови, порушення навичок та сприйняття (незручність дій та утруднення при виконанні складних завдань). У розладах пам’яті також переважає забування нових фактів життя (пригадування слів, забування розташування предметів тощо), зміни настрою (депресія, агресивність, сумбурні думки).

Помірна деменція – упродовж 2-10 років. Характеризується втратою навичок читання та письма, втратою теми розмови з використанням невідповідних  слів, погіршенням довготривалої пам’яті, важкістю при прийнятті рішень, розладами сну. Це виражається у вигляді хворобливої підозрілості, марення, інколи галюцинацій та безцільного ходіння. Може розвинутися нетримання сечі.

Важка деменція – упродовж 1-3 років. При цьому виникає повна залежність від сторонньої допомоги. Характеризується вираженими мовними порушеннями, труднощами у підтриманні контакту, апатією та виснаженням. Хворі часто не пізнають рідних, однак здатні на емоційні звернення до них. Наявні рухові порушення, що можуть проявлятися у вигляді неспроможності до самостійного прийому їжі та ходьби.

Як діагностують хворобу Альцгеймера?

Діагностика в першу чергу є справою сімейного лікаря з подальшим направленням у разі необхідності на консультацію геріатра, невролога або психіатра. У випадку, якщо при обстеженні виявляють розлади пам’яті, мовних навичок, здатності сприйняття оточення та власної особистості, орієнтації у просторі та часі, розлади конструктивних здібностей, навичок вирішення проблем, функціонування, самозабезпечення.

Також бажано провести комплексне геріатричне обстеження. З метою виявлення специфічних для хвороби ознак і диференціальної діагностики виконуються лабораторні та нейровізуалізаційні дослідження. Остаточний діагноз хвороби Альцгеймера ставиться за результатами гістологічного дослідження тканини мозку.

Профілактичні заходи

Для зменшення ризику виникнення деменції необхідно:

• вести активний спосіб життя;
• виконувати регулярні фізичні вправи;
• отримувати багате на фрукти, овочі та рибу меню;
• вживати вітаміни В12, В3, С та фолієву кислоту;
• підтримувати нормальну вагу тіла;
• уникати куріння та алкогольних напоїв;
• забезпечувати нормалізацію артеріального тиску;
• слідкувати за нормалізацією рівня цукру в крові.

У молодому віці рекомендовані:

• активні заняття спортом;
• спілкування і уникнення стресів;
• дотримання питного режиму;
• відсутність черепно-мозкових травм.

Лікування захворювання

При мінімальному порушенні когнітивних функцій, коли є певні скарги без інших проявів деменції, призначається превентивне лікування як для серцево-судинних захворювань (підтримання нормального артеріального тиску, ліпідів крові), стимулювання фізичної та розумової активності.

Медикаментозне лікування використовується для уповільнення проявів деменції та врівноваження поведінкових проблем. Призначається сенсорна стимуляція (наприклад, прослуховування музики), стимуляція когнітивної здатності (творчість, ігри), фізичної активності. Пацієнтам, які страждають на хворобу Альцгеймера в легкій та середній формі, рекомендовано лікування препаратами.

Когнітивні навички хворого варто підтримувати організаційно: записувати його розклад дня, допомогти з визначенням постійного місця перебування необхідних речей, створити список телефонів на видному місці та записок з нагадуванням про необхідне. Дуже помічним є включення у розклад пацієнта читання і бесід з родичами. Тобто старатися максимально довго підтримувати дієздатність хворого. Встановлено чіткий зв’язок між якістю життя хворого та відстрочення необхідності у його госпіталізації.

Статистика в Україні і світі

Від хвороби Альцгеймера у світі наразі потерпає понад 50 млн. людей. Щорічно повідомляється про близько 5 мільйонів нових випадків.

В Україні смертність внаслідок хвороби Альцгеймера, порівняно з іншими європейськими країнами, не є високою, що становить одну особу на 300 тисяч населення –136 місце у світі. До порівняння, Велика Британія знаходиться на 112 місці, США – на 82, Франція – на 76, Німеччина – на 51.

У жінок діагностують хворобу Альцгеймера вдвічі частіше, ніж у чоловіків, що частково пов’язано із більшою тривалістю життя представниць жіночої статі.

На тривалість життя пацієнтів з даним діагнозом впливає важкість стану хворого (значні рухові та вестибулярні порушення), аномалії головного мозку, інші захворювання (серцево-судинні, діабет). Таким чином, швидкість прогресування хвороби індивідуальна. Цей період може тривати від 3 до 20 років, але середня тривалість життя після встановлення діагнозу становить 8-10 років. Дослідження Trusted Source (2004) показало, що тривалість життя чоловіків після встановлення діагнозу в середньому 4.2 роки, а жінок 5.7 років. Тривалість життя пацієнтів, яким встановлено діагноз у віці 65 років і більше  становить в середньому 8.3 роки, а у віці понад 90 років  – 3.4 роки. Певний час хвороба може не виявлятися, середній проміжок часу між появою ознак та встановленням діагнозу становить 2.8 років.

 

Інформацію підготовлено доцентом кафедри неврології Григорієм Симоненком

                                                                                     Інфографіка: пресцентр НМУ