#МедичнаПросвіта: до Міжнародного дня готовності до епідемій
Чи знаєте ви, що в Україні спостерігається епідемія туберкульозу та високий рівень поширення ВІЛ, а під час останньої епідемії кору в Україні (2017-2019 рр.) захворіли понад 115 тисяч осіб? А про те, що причиною спалаху поліомієліту у 2021 стало зниження рівня охоплення плановими щепленнями дітей відповідного віку? У рамках інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта фахівчиня кафедри епідеміології та доказової медицини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця надасть відповіді на найпоширеніші запитання, що стосуються зниження сприйняття населенням інфекцій та запобігання епідеміям.
Що таке епідемія? Які причини виникнення епідемій та механізми передачі інфекцій?
Епідемія – зpостання, часто раптове, кількості випадків інфекційного захворювання, що поширюється у певній місцевості.
Епідемії з більшою ймовірністю виникають там, де накопичується велика кількість сприйнятливих осіб або де є регулярне надходження нових сприйнятливих осіб (наприклад, новонароджені, мігранти), що, своєю чергою, значно знижує колективний імунітет. Епідемії часто розпочинаються, коли резистентність (стійкість) організму людей до певного збудника падає нижче визначених захисних рівнів та відсутня можливість здійснення масової специфічної профілактики, у випадку появи нових штамів відомих патогенних мікроорганізмів (внаслідок мутацій). Також, за погіршення санітарно-гігієнічних умов життя, постійних стресів, збільшення видів переносників хвороб, через порушення заходів громадського здоров’я щодо захворювань, які колись були під контролем.
Механізми передачі збудників інфекції:
– фекально-оральний (вживання інфікованих збудником харчових продуктів, води чи використання побутових предметів), притаманний переважно кишковим захворюванням: холера, шигельоз, гепатит А, черевний тиф, ботулізм тощо;
– аерогенний – властивий дихальним захворюванням. У залежності від розміру крапель, у яких перебуває збудник, що виділяється при кашлі, чханні, розмові хворої людини, поділяється на аерозольний (характерний для туберкульозу, кору, вітряної віспи) та повітрянно-краплинний (характерний для грипу, COVID-19, дифтерії, кашлюку тощо);
– трансмісивний (збудники передаються під час укусів комарами, кліщами, блохами, москітами та при потраплянні інфікованих виділень переносників на шкіру, слизові оболонки), характерний для таких захворювань, як малярія, кліщовий енцефаліт, хвороба Лайма, жовта лихоманка, чума тощо;
– контактно-побутовий (передається через предмети, що оточують хворого), зокрема, таким шляхом передаються простий герпес, лептоспіроз, венеричні захворювання;
– трансплацентарний (передача патогена відбувається від матері до плода через плаценту). Через плаценту можуть передаватися такі хвороби, як краснуха, токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція.
Як можна знизити сприйняття населенням інфекції?
Існує процес, завдяки якому людина набуває імунітет або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини – імунізація.
Так, вакцинація безпечно зміцнює імунітет і є єдиним захистом від інфекційних хвороб, зокрема:
- захищає не тільки особу, яка отримала щеплення, а й тих дітей та дорослих з її оточення, які через реальні медичні протипоказання чи вік не можуть бути вакциновані;
- може захистити від ускладнень небезпечних захворювань, госпіталізації та смерті;
- заощаджує час та бюджет родини, дозволяючи скоротити кількість робочих та навчальних днів, пропущених через хворобу.
Охоплення вакцинацією на рівні 95% населення країни дає можливість забезпечити повноцінний захист населення від спалахів та епідемій інфекційних хвороб – це популяційний імунітет. У разі зниження популяційного імунітету рівень захворюваності на інфекції, проти яких здійснюють вакцинацію, зростає.
Важливим кроком до підвищення імунітету є здоровий спосіб життя, який формується завдяки здоровим звичкам. Зокрема, відмова від куріння та алкоголю, вживання фруктів, овочів, активний (рухливий) спосіб життя. Необхідно більше часу перебувати на свіжому повітрі, підтримувати нормальну масу тіла, достатньо спати та уникати стресів.
Які епідемії може викликати війна в Україні? Адже спостерігається велика кількість мертвих тіл, побутових відходів, забруднених стічних вод, відбувся підрив Каховської ГЕС.
Через військові дії на території України, зруйновану інфраструктуру і відсутність у багатьох регіонах нормального доступу до медичної допомоги, в українців менше виявлятимуть неінфекційні хвороби та спостерігатиметься зростання інфекційної захворюваності.
Так, внаслідок травм існує високий ризик заразитися правцем і гепатитом В. Збільшення кількості безпритульних тварин може призвести до випадків сказу. Внаслідок процесів розпаду великої кількості мертвих тіл забруднюються ґрунтові води, що сприяє розповсюдженню збудників кишкових захворювань.
Відсутність доступу до чистої води провокує зростання харчових отруєнь, викликаних різними збудниками: вірусами, бактеріями, найпростішими. Особливо в теплу пору року є високий ризик зростання захворюваності на кишкові інфекції, зокрема, холеру, гепатит А, шигельоз, черевний тиф та інші.
Велика кількість побутових відходів сприяє збільшенню популяції гризунів, як наслідок – поява зоонозів. Є загроза розповсюдження туляремії, лептоспірозу, содоку (хвороби щурячого укусу) та інших. Зважаючи на підрив Каховської ГЕС є загроза спалаху сибірки.
Тому необхідно готуватися до реалізації найгірших сценаріїв. Події, що відбуваються в Україні, підвищують ризик інфікування різними захворюваннями. Через низький рівень охоплення щепленнями, Україна перебуває під ризиком підйому захворюваності на вакцинокеровані (дифтерія, коклюш, поліомієліт, кір, краснуха, епідемічний паротит, гепатит В, правець) та соціально-небезпечні захворювання (туберкульоз, гепатити В та С). Тому при будь-якій нагоді краще захистити себе та рідних шляхом отримання щеплень.
Охарактеризуйте, будь ласка, епідемічний сезон грипу та ГРВІ в Україні. Які методи профілактики треба застосувати населенню при цих захворюваннях?
З 2023 р. SARS-CoV-2 став частиною епідемічного підйому захворюваності на грип та ГРВІ, зростання якого спостерігається з жовтня цього року. В епідсезоні 2023/2024 рр. в Україні циркулюватимуть 4 штами вірусу грипу: A/Victoria/(H1N1), A/Darwin/ (H3N2); B/Austria/2021 (лінія B/Victoria); B/Phuket/2013(лінія B/Yamagata).
Щорічна вакцинація проти грипу – найефективніший спосіб профілактики цього захворювання.
Якими мають бути основні правила поведінки громадян в осередку інфекційних захворювань?
Правила поведінки в осередку інфекційного захворювання мають враховувати протиепідемічні заходи спрямовані на складові епідемічного процесу:
- знешкодження джерела інфекції (має бути сформована культура «захворів – лишайся вдома», або ж носіння маски, якщо є симптоми грипу чи ГРВІ, доцільно уникати великого скупчення людей, в осередках зоонозних захворювань важливою є профілактика появи гризунів);
- розрив механізму передачі (необхідно ретельно й часто мити руки з милом, якщо немає доступу до води – використовувати антисептик, сформувати звичку не торкатися обличчя, регулярно провітрювати приміщення, створювати захист приміщень від членистоногих, наприклад, комарів, бліх);
- вплив на сприйнятливий організм людини (у разі наявної активної імунопрофілактики потрібно захистити себе та близьких шляхом отримання щеплень).
Чи відомо, чому виникла епідемія гепатиту А у Вінницькій області? Яка профілактика цього захворювання?
На території України щороку в різних регіонах реєструються випадки гепатиту А. Гепатит А має сезонний характер і зазвичай проявляється в холодну пору року (осінньо-зимова сезонність). Спалах вірусного гепатиту А на Вінниччині може бути пов’язаний як з питною водою, так і з продуктами харчування. Профілактика гепатиту А передбачає дотримання правил особистої гігієни, контроль якості питної води та харчових продуктів, вакцинацію.
Чи правдивою є інформація, що:
а) щеплення можна не робити, краще перехворіти природним шляхом?
Будь-яке захворювання може призвести до небезпечних ускладнень (пневмонія, енцефаліт тощо), до загострення хронічних захворювань, інвалідизації чи смерті. Крім того, навіть перехворівши на один тип збудника (наприклад, на один штам грипу), можна залишитися вразливим до інших. Вакцинація – завжди найкращий варіант, оскільки вона або запобігає захворюванню або не допускає тяжкого перебігу хвороби, появи ускладнень.
б) Україну накриє епідемія туберкульозу?
В Україні з 1995 року оголошена епідемія туберкульозу. На сьогодні ситуація захворюваності на туберкульоз лише погіршується.
в) епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні досягла найбільших у Європі масштабів?
У 2009 році в Україні епідемія ВІЛ-СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів і охопила вже майже 2% усього населення України. За оцінкою ВООЗ Україна продовжує залишатись регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи. Доступна статистична інформація про офіційно зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції та кількість хворих, які перебувають на обліку, не відображає реальні масштаби епідемії. З початком повномасштабної війни на території України постали проблеми щодо забезпечення епіднагляду за ВІЛ-інфекцією, ускладнилася логістика надання послуг із профілактики, тестування, лікування від ВІЛ-інфекції. Звертаю увагу, що на сьогодні антиретровірусна терапія доступна кожному, хто потребує лікування у закладах охорони здоров’я на всій підконтрольній уряду України території. Також працюють програми тестування на ВІЛ, профілактики для ключових груп, догляду та підтримки.
г) епідемію кору в Україні подолано?
Завдяки проведеній додатковій імунізації дітей, влітку 2023 року, спостерігаються лише точкові випадки кору.
Автор: завідувачка кафедри епідеміології та доказової медицини НМУ Тетяна Петрусевич
Інфографіка: Пресцентр НМУ
