#МедичнаПросвіта: до Всесвітнього дня боротьби з артритом

Як зазначають фахівці кафедри внутрішньої медицини №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, якщо турбує біль у суглобах, важливо вчасно звернутися до сімейного лікаря, щоб отримати точний діагноз. У рамках інформаційно-роз’яснювального проєкту #МедичнаПросвіта наші фахівці надають професійні поради щодо профілактики артритів і вчасного їх лікування.

Артрит – це запалення суглобів.

Розрізняють такі його типи:

– аутоімунний (ревматоїдний артрит, артрит при псоріазі, системному червоному вовчаку тощо);

– інфекційний (коли в порожнині суглоба є інфекційний чинник);

– реактивний (імунозалежні асептичні артрити після інфекційних захворювань, коли в порожнині суглоба не виявляється інфекційний чинник);

– мікрокристалічний (наприклад, подагра);

– первинно дегенеративний (остеоартрит).

Показники щодо захворюваності в Україні на остеоартрит в кілька разів занижені, оскільки статистичні дані МОЗ України враховують тільки хворих, які перебувають під наглядом ревматологів. Поза рамками статистичного аналізу перебувають хворі на остеоартрит, які не звертаються до лікарів, спостерігаються в ортопедів-травматологів, сімейних лікарів тощо.

На артрит хворіють особи, починаючи з раннього дитячого та завершуючи старечим віком. На подагру значно частіше хворіють чоловіки, на ревматоїдний артрит – жінки. Діти переважно хворіють на ювенільний (ідіопатичний) ревматоїдний артрит.

У разі виникнення симптомів артриту, насамперед слід звернутися до сімейного лікаря (в його компетенції перебувають 40-50% причин зазначених вище симптомів). Після рішення сімейного лікаря спеціалізованими фахівцями є ревматолог або ортопед-травматолог.

Артрит діагностується:

• насамперед за клінічними ознаками (найважливіше значення мають симптоми запалення);
• також за результатами лабораторних та інструментальних обстежень, перелік яких є нозологічно-специфічним (тобто залежним від того, про клінічну підозру на який артрит йдеться).

Найчастіше для симптоматичного лікування всіх видів артриту застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), однак їх не можна вживати безконтрольно, оскільки вони можуть мати серйозні побічні дії. Власне, мета лікування артриту полягає в тому, щоб шляхом застосування інших (базисних, хворобомодифікуючих) засобів зменшити потребу чи взагалі відмовитися від приймання симптоматичних препаратів типу НПЗП.

Без встановленого діагнозу самолікування варто уникати. В будь-якому разі необхідно дотримуватися рекомендацій лікарів, серед яких, як самодопомога, можуть розглядатися короткочасний прийом НПЗП, застосування холодових процедур при гострому подагричному артриті.

Зверніть увагу, що:

а) надмірні навантаження на суглоби погіршують наслідки перебігу всіх різновидів артриту;

б) куріння є незалежним чинником погіршення прогнозу перебігу та відповіді на лікування всіх видів артриту.

Масаж при артриті загалом не потрібен, адже він не дає ніякого додаткового клінічного позитивного результату. Сподіватися на деякий позитивний ефект можна тільки в тому разі, коли немає клінічних і лабораторних ознак запалення.

Дуже важливо дотримуватися спеціальної низькопуринової дієти при подагрі (в організмі людини кінцевим продуктом метаболізму пуринів є сечова кислота).

Продукти, які не рекомендовано вживати при подагрі:

• червоне м’ясо та дичина;
• м’ясні субпродукти (нирки, печінка, серце);

– морепродукти, включаючи рибні консерви;

– пиво, кріплені вина, міцні алкогольні напої;

– фруктоза та напої, що містять цукор.

Єдина дієта, щодо якої є докази позитивного впливу на перебіг інших ревматичних захворювань, у тому числі артриту – середземноморська дієта. Вона базується на вживанні цільнозернових продуктів, фруктів, овочів, оливкової олії, риби, свійської птиці, продуктів з козячого та овечого молока, горіхів, насіння.

Артрити – дуже різнорідна група захворювань, тож єдиного комплексу фізичних вправ для всіх артритів не існує. Найбільше значення для запобігання функціональним порушенням має щоденне, бажано протягом 45-60 хвилин, виконання спеціального комплексу фізичних вправ при спондилоартриті (запальне захворювання суглобів хребта). Зміст цих вправ можна знайти в інтернеті.

Щодо інших видів артриту, справедливе таке загальне твердження: поза фазою загострення доцільно підтримувати рухливість у всіх уражених (як і в здорових) суглобах, водночас не перевантажуючи їх, зміцнювати прилеглі групи м’язів (виконання звичайних побутових навантажень, робота з кистьовими еспандерами, м’ячиками, легкими гантелями тощо). Забезпечувати максимально можливий спокій ураженим суглобам – хибна тактика.

Якщо артрит не лікувати, то можуть виникати:

• руйнування, порушення функції суглоба, аж до її повної втрати;
• компресія прилеглих нервових структур (так звані тунельні синдроми в області променезап’ясткового суглоба, стискання спинного мозку та ін.);
• ураження інших органів і систем, наприклад, нирок (амілоїдоз, нефрит, сечокам’яна хвороба), легенів (вузликові ураження, фіброз легеневої тканини), серця (клапанні вади, перикардити);
• скорочення тривалості життя через підвищений ризик розвитку злоякісних захворювань крові (лімфом);
• передчасний розвиток атеросклерозу судин та його наслідків (інфаркти міокарда, інсульти).

Зверніть увагу, що вірусні інфекції часто є пусковими (тригерними) механізмами розвитку артритів.

 

Автори: фахівці кафедри внутрішньої медицини №3 НМУ

                      Інфографіка: пресцентр НМУ