ФАКТИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ СТОМАТОЛОГІЇ У ДОКУМЕНТАХ І СПОГАДАХ

Шпага і зубна щітка

На новостворений в 1841 році медичний факультет Університету Св. Володимира приймались як студенти, що мали платити за навчання, так і ті, що знаходились на повному державному утриманні – так звані «казеннокоштные студенты». Існував список необхідних для такого студента речей, якими його забезпечували, називався цей список «Звание вещей». До нього належали одяг, постільна білизна тощо. До перерахованих предметів входили шпага (вона була обов’язковим атрибутом парадної форми студента) і навіть зубна щітка. Цікаво, що шпага видавалась із розрахунку на 5 років, а зубна щітка… одна на 2,5 роки (нагадаємо, що сучасні зубні щітки повинні мінятися кожні три місяці). Виходить, що студенти користувались щіткою вдвічі частіше, ніж шпагою…

foto_1_s   foto_2_s   foto_3

За матеріалами книги Г.Ю.Аронова і А.В.Пелещука «Легенди і бувальщини київської медицини (люди, факти, події, документи)». – Київ: Століття, 2001. – 304 с.

І в 19 столітті «лікувальники» інколи прагнули стати стоматологами

Газета «Врач» в №17 за 1882 р. розмістила таку інформацію. «Недавно в Киеве возникло очень странное «дело»: студент-медик выпускного курса г. Островский пожелал сдать экзамен, между прочим, и на дантиста. Как известно, от обыкновенных претендентов на это звание требуется свидетельство, что они занимались 3 года у какого-нибудь дантиста. У г. Островского было подобное свидетельство только за 2 года, но, рассчитывая на то, что он прослушал полный медицинский курс, он вполне основательно ожидал, что его беспрепятственно допустят к экзамену. Но «по букве» выходило иначе – и вот пришлось спрашивать разъяснения у министра. […] Всякий неуч, еле умеющий читать, может сдавать экзамен на дантиста, а человек, прослушавший полный врачебный курс, – не может!»

За матеріалами книги Г.Ю.Аронова і А.В.Пелещука «Легенди і бувальщини київської медицини (люди, факти, події, документи)». – Київ: Століття, 2001. – 304 с.

Одонтологія Скліфосовського

Першу самостійну клінічну доцентуру з одонтології запровадив у 1885 році знаменитий хірург Микола Васильович Скліфосовський, який раніше, в 1870 р., був запрошений завідувати кафедрою хірургії медичного факультету київського Університету Св. Володимира. Вчений-хірург завжди наполягав на включенні зуболікування як науки і самостійного розділу медицини в програму вищих медичних навчальних закладів.

foto_4_sМ.В. Скліфосовський був неперевершеним хірургом, який володів технікою виконання багатьох операцій, в тому числі і зуболікарських: він віртуозно проводив операції при значних дефектах обличчя, зокрема повну резекцію верхніх щелеп з одночасним ортопедичним лікуванням, вперше у світі застосував місцеве знеболення розчином кокаїну при операції з приводу незрощення твердого піднебіння, сконструював апарат, що дозволяв підтримувати наркоз під час операцій на щелепах. Крім того, саме великий хірург на науковому рівні започаткував стоматологічну профілактику, зробивши в 1879 р. на VI з’їзді російських природознавців і лікарів доповідь «О прочности зубов у обитателей столицы», в якому на основі клініко-статистичного методу довів зв’язок карієсу з певними умовами і можливість його профілактики, зокрема, за допомогою раціональної дієти.

І все той же Скліфосовський отримав догану від міністра просвіти І.Д.Делянова «за сепаратистские повадки» після того, як на святкуванні 50-річчя Університету Св. Володимира в 1884 році закінчив свою промову фразою українською мовою: «О Києве, ти світоч України!»

За матеріалами дисертаційної роботи К.А.Пашкова «Зубоврачевание и стоматология в России IX-XX века. Основные этапы и направления развития», Москва, 2012 р.

Чим розрізнялись дантисти, зубні лікарі і одонтологи

Наприкінці 19 століття згідно із законом 1891 року «О преобразовании обучения зубоврачебного искусства» існувало два звання для спеціалістів із зуболікування: дантист і зубний лікар. Звання дантиста отримувалось через навчання в приватному кабінеті дантиста за індивідуальною програмою з наступним складанням іспиту комісії при університеті. Дантисти були обмежені в професійних правах: наприклад, вони не повинні були займатися лікуванням хвороб порожнини рота, крім хвороб зубів. Звання зубного лікаря отримували випускники зуболікарських шкіл з 2,5-річним курсом навчання за затвердженою законом програмою. При цьому потрібно було мати загальну освіту не нижче 6 класів гімназії. Звання зубного лікаря присвоювалось після складання іспиту при медичному факультеті. Обидві категорії спеціалістів зуболікарської справи загальномедичної освіти не отримували і до розряду лікарів не належали. Проте існували і лікарі з вищою освітою, що спеціалізувались на зуболікуванні: вони називались лікарі-одонтологи.

За матеріалами дисертаційної роботи К.А.Пашкова «Зубоврачевание и стоматология в России IX-XX века. Основные этапы и направления развития», Москва, 2012 р.

Військова одонтологія Першої світової

На початку Першої світової війни в Київському військовому госпіталі нараховувалось 21 відділення, серед них – відділення для поранених в голову і шию і окреме одонтологічне відділення. Госпіталь лишався потужною лікувальною і навчальною базою, незважаючи на війну, революційні події, часту зміну влади в Києві. Лікарі – одонтологи госпіталю організували «летючі загони» для надання першої допомоги пораненим на передових позиціях. Зберігся лист-подяка Всеросійського Земського Союзу на адресу госпіталя: «Медицинская часть Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза выражает Киевскому военному госпиталю свою глубокую признательность за устроенные при челюстном отделении с 14 февраля по 18 марта сего года курсы для практической подготовки зубных врачей с целью пользования ранених. Такую же сердечную благодарность комитет выражает доктору Головчинеру, доктору Боскису, доктору Сабанееву и зубным врачам К.П.Тарасову и С.С.Тигерштедту, принявшим безвозмездно участие в работе организованных курсов».

foto_5_s

Згаданий у подяці Северин Северинович Тігерштедт – винахідник актуальної досі раціональної системи іммобілізації при пе¬реломах щелеп із застосуванням гнутих алюмінієвих шин, відомих до сьогодні як «шини Тігерштедта», автор праці «Военно-полевая система лечения и протезирования огнестрельных челюстных ранений» (1916).

Костянтин Прокопович Тарасов – майбутній перший декан першого одонтологічного факультету в Києві, створеного лише в 1920 році.

 

 

 

Столяренко П.Ю. Вклад Северина Тигерштедта в развитие челюстно-лицевой травматологи // Стоматолог-практик. – 2015. – №4. – С. 40-44.

Михайло Булгаков і стоматологія

foto_6_sВипускник медичного факультету Університету Св. Володимира, відомий письменник Михайло Булгаков після закінчення навчання кілька місяців працював лікарем у прифронтові зоні, військовим лікарем, а згодом був направлений на роботу в село Нікольське Сичевського земства: «Булгаков… С 29 сентября 1916 г. и по 18 сентября сего 1917 г. состоял на службе Сычевского земства в должности врача, заведовавшего Никольской земской больницей, за каковое время зарекомендовал себя энергичным и неутомимым работником на земском поприще». В «Записках юного врача» письменник описав свій стоматологічний досвід: «…Дело было в том, что хотя на свете и существует фельдшер Демьян Лукич, который рвет зубы так же ловко, как плотник – ржавые гвозди из старых шалевок, но такт и чувство собственного достоинства подсказали мне на первых же шагах моих … что зубы нужно выучиться рвать и самому. Демьян Лукич может и отлучиться или заболеть, а акушерки у нас всё могут, кроме одного: зубов они, извините, не рвут, не их дело…

[…] Щурясь с мудрым выражением и озабоченно покрякивая, я наложил щипцы на зуб, причем, однако, мне отчетливо вспомнился всем известный рассказ Чехова о том, как дьячку рвали зуб. И тут мне впервые показалось, что рассказ этот нисколько не смешон…»

Власним же стоматологічним здоров’ям письменник не дуже переймався. В своєму щоденнику він писав: «…поехал к моей постоянной зубной врачихе, Зинушке. Лечит она два моих зуба, которые по моим расчетам станут важными. Лечит не спеша, хожу я к ней не аккуратно, она вкладывает ватку то с йодом, то с гвоздичным маслом, и я очень доволен, что нет ни боли, ни залезания иглой в каналы».

М. Буглаков «Записки юного врача», «Под пятой: мой дневник»

Тричі інститут

Стоматологічний факультет Національного медичного університету імені О.О.Богомольця тричі (!) був окремим стоматологічним інститутом.

Вперше це було у 1919 році, коли на базі трьох націоналізованих приватних зуболікарських шкіл був створений одонтологічний інститут з чотирирічним курсом навчання. 18 травня 1920 року він був приєднаний на правах факультету до Київського інституту охорони здоров’я («одонфак»).

В 1931 році стоматологічний факультет був реорганізований у самостійний Київський Стоматологічний інститут і лише у 1943 році після визволення Києва від фашистських загарбників і повернення медичних навчальних закладів з евакуації був відновлений як факультет у складі медичного інституту.

Проте вже у 1945 році стоматологічний факультет був знову реорганізований у стоматологічний інститут, який було остаточно ліквідовано і перетворено на стоматологічний факультет Київського медичного інституту лише в 1955 році. Таким чином зрештою справдились слова декрету Народного комісаріату охорони здоров’я з далекого 1 жовтня 1918 року, де говорилось: «Отныне зубоврачебное образование будет неразрывно связано со всей системой высшего медицинского образования».

За матеріалами книги «Стоматологічний факультет Національного медичного університету імені О.О.Богомольця: історія і сучасність (1920-2010)». – Харків: ВПП «Контраст», 2011. – 352 с.

Про непотрібність стоматологічних факультетів

Історія стоматологічної освіти в Радянському Союзі до другої світової війни повнилась запеклими дискусіями і неоднозначностями. Певний час панувала думка про те, що стоматологів треба готувати тільки на медичних факультетах, а не на одонтологічних («одонфаках»).

III Київська окружна одонтологічна конференція, що проходила у травні 1929 р., одноголосно прийняла наступну резолюцію: «Одонфаки, учрежденные на Украине в переходное время, имели свое основание, но в настоящее время они себя не оправдывают. По своей программе Одонфак – это лишь реформированная старая зубоврачебная школа; выпускаемые врачи-одонтологи являются узкими специалистами, лишенными того широкого образования, которое необходимо всякому советскому врачу. Гораздо целесообразнее затратить средства, уходящие на содержание Одонфаков, на содержание кафедр одонтологии при медицинских факультетах, которые должны быть укреплены и расширены. Исходя из этих соображений, одонфаки на Украине должны быть закрыты»

Одонтология, 1928, № 4.

Зустріч з актрисою

foto_9_sТого дня 1964 року в аудиторії морфологічного корпусу яблуку ніде було впасти. Зібрались усі – від професора до прибиральниці, не говорячи вже про схвильованих студентів. Воно і не дивно – адже на кафедрі, де зазвичай головували поважні професори і лектори, сьогодні стояла чарівна жінка, якій колись присвятив вірш Борис Пастернак, знаменита актриса, народна артистка СРСР, провідна актриса МХАТу, лауреат численних премій, включаючи п’ять Сталінських, Алла Тарасова. Але розповідала вона не про власні здобутки і творчі плани, а про свого батька – професора Костянтина Прокоповича Тарасова, першого декана одонтологічного факультету Київського інституту охорони здоров’я (майбутнього НМУ імені О.О. Богомольця).

Перший декан отримав медичну освіту при військовому госпіталі, тривалий час займався психіатрією і лише згодом вступив до Київської зуболікарської школи. В тяжкі для країни часи К.П.Тарасов зумів блискуче організувати підготовку фахівців-стоматологів. Все життя він залишався високоінтелігентною творчою людиною, дім Тарасових був одним із культурних осередків тодішнього Києва. Того дня Алла Костянтинівна не розповідала лише про те, що приховувала протягом усього життя – князівське польське походження своєї матері, післяреволюційну еміграцію сестри та брата, що служив в армії генерала Денікіна.

Сьогодні одна з київських вулиць носить ім’я доньки першого декана стоматологічного факультету. А зустріч з нею літні кияни пам’ятають досі.

Зі спогадів випускника стоматологічного факультету Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця 1966 року Марка Друкарова.

Професор Наталія Біденко, декан Стоматологічного факультету