ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. ГІГІЄНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА КАФЕДРИ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ №1 НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ ЗА 150 РОКІВ.
Відкриття кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії та статистики Київського медичного університету Св. Володимира у вересні 1871 року слугувало фундаментом для початку діяльності Київської наукової гігієнічної школи.
На кафедрі працювали і працюють на ній видатні вчені-гігієністи.
Віктор Андрійович Субботін
(01.03.1844-17.09.1898)
Засновник і керівник кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії і статистики (1871-1893). Учень М. Петтенкофера і К. Фойта.
Організатор санітарної служби Києва.
Основна наукова діяльність професора В.А. Субботіна присвячена гігієнічним проблемам водопостачання та водовідведення, якості води водойм, гігієни населених місць, гігієни харчування, методиці викладання гігієни. При кафедрі гігієни університету Св. Володимира професор В.А. Субботін у 1875 році організовує першу в Україні наукову гігієнічну лабораторію, в якій він впроваджує експериментальні методи дослідження. Він є автором понад 50 наукових праць.
Володимир Дмитрович Орлов
(26.05.1956 – 07.04.1919)
Завідувач кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії і статистики (1893-1914).
Наукова діяльність професора В.Д. Орлова присвячена гігієні харчування, дослідженням якості хліба та хлібобулочних виробів, дослідженням якості та поліпшення якості води.
Він вперше організував систематичний санітарно-лабораторний нагляд за річковим водопроводом в м. Києві.
Професор В.Д. Орлов, як власник чотирьох хлібозаводів, забезпечував місто Київ хлібом та хлібобулочними виробами протягом 20 років ХХ століття.
Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський
(14.02.1857-27.11.1947)
Завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни (1918-1923), академік АН УРСР (1921).
О.В. Корчак-Чепурківський брав участь у створенні Всеукраїнської спілки лікарів, Українського наукового товариства в Києві (1910-1914), досліджував стан здоров’я і демографічні характеристики населення України, розробив номенклатуру хвороб українською мовою (1924), таблицю смертності та тривалості життя населення УРСР (1927).
Костянтин Ерастович Добровольський
(11.05.1967-13.12.1946)
Завідувач кафедри загальної гігієни Університету Св. Володимира(1914-1922), пізніше – Київського медичного інституту; (1933-1941), шкільної гігієниКМІ (1944-1946).
К.Е. Добровольський є автором понад 40 наукових праць, присвячених питанням гігієни води і водопостачання, методам санітарного дослідження та методології викладання гігієни. Він запропонував визначати кількість кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води, один із перших застосовував у гігієні метод спектрометрії, рефрактометрії при дослідженні кам’яновугільних фарб, молока та інших об’єктів. Ряд його праць присвячено питанням гігієни харчування, очищення населених пунктів, залізничній гігієні.
Володимир Васильович Удовенко
(1881-08.12.1937)
Завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту та Київського художнього інституту (1923-1929).
Наукові праці присвячені гігієні поселень, гігієні води і водопостачання. У 1924 році вийшла його книга «Житло та здоров’я», значну частину своїх праць публікував у журналі «Українські медичні вісті» (1925), який є виданням Київського медичного інституту.
Федір Андрійович Баштан
(27.02.1894-1966)
Завідувач кафедри загальної гігієни (1929-1932).
Основні наукові напрямоки досліджень професора Ф.А. Баштана присвячені вивченню гігієнічних проблем водопостачання та водовідведення,житлових умов та харчування населення. Професор Ф.А. Баштан був автором 73 наукових праць.
Петро Іванович Бараннік
(31.01.1895-31.08.1988)
Директор (ректор) Київського медичного інституту (1937-1941), завідувач кафедри загальної гігієни (1941-1968), декан санітарно-гігієнічного факультету (1948-1957), професор-консультант кафедри (1969-1978).
У 1940 р. захистив докторську дисертацію на тему «Очистка воды р. Днепр коагуляцией». Автор понад 70 наукових праць, присвячених вивченню актуальних питань гігієни населених місць, гігієни води і водопостачання, проблемі «мікроелементів і здоров’я людини», викладання гігієни в медичному вузі тощо.
У середині 30-х років П.І. Бараннік вирішував науково-практичні завдання щодо використання води Дніпра для водопостачання Києва та інших міст України.
Після впровадження дніпровського водоводу з очисткою води методом коагуляції та наступним знезараженням хлорвмісткими препаратами із реєстрів лікарень міста Києва та інших міст України з 1935 року зникли назви хвороб: черевний тиф, паратифи А і Б та дизентерія місцевого походження.
Під керівництвом професора П.І. Баранніка захищено 35 кандидатських і докторських дисертацій.
Рафаїл Давидович Габович
(16.12.1909-14.03.2002)
У 1954-1960 рр. – завідувач кафедри гігієни Вінницького медичного інституту, у 1960-1968 рр. – завідувач кафедри комунальної гігієни, а потім у 1968-1979 рр. – завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця, у1979-1991 рр. науковий консультант Київського НДІ гігієни харчування.
Наукові дослідження професора Р.Д. Габовича присвячені вивченню фізичних та хімічних факторів навколишнього середовища, проживання людини, їхнього впливу на здоров’я.
Всесвітню відомість професору Р.Д. Габовичу принесли наукові дослідження мікроелементів у питних водах і харчових продуктах, серед яких чільне місце займає фтор. Монографія «Фтор в стоматологии и гигиене» (Москва, 1969) переведена в США (1971).
У 1952 р. Р.Д. Габович захистив докторську дисертацію на тему: «Фтор в питьевых водах Украины и его гигиеническое значение». За результатами наукових досліджень Р.Д. Габовича на водогонах 70 міст СРСР впроваджено фторування питної води для масової профілактики захворювань населення карієсом зубів.
Автор понад 400 наукових праць, серед яких близько 40 монографій.
Під керівництвом професора Р.Д. Габовича захищені 10 докторських та 37 кандидатських дисертацій.
Микола Іванович Омельянець
(1938 р.н.)
Завідувач кафедри загальної гігієни (1981-1986).
Автор понад 120 наукових праць, у тому числі 8 монографій присвячених спеціальним методам очищення питної води, гігієнічним проблемам систем життєзабезпечення в гермо-об’ємах (космічні кораблі, підводні човни), радіаційної гігієни.
Професор М.І. Омельянець підготував 5 докторів та 12 кандидатів наук.
Геннадій Панасович Степаненко
(1938-2014)
В.о. завідувача кафедри загальної гігієни (1978-1981 та 1985-1986). У 1991 р. захистив докторську дисертацію на тему «Гігієнічні основи оптимізації фторування води для профілактики карієсу та попередження антропогенного флюорозу».
Головний напрям наукових досліджень – гігієнічна оцінка сучасних технологій кондиціювання води цетралізованих систем водопостачання, зокрема, фторування, та якості питної води замкнутих екологічних систем (космічні та глибоководні погружні апарати), новітніх матеріалів обробки води та виробів з них (фторовмісні реагенти, фтораторні установки, фільтри та інше).
Василь Гаврилович Бардов
(25.05.1948 р.н.)
Завідувач кафедри пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни (з 1986 р.), з 2008 р. – кафедри гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. з 2017 – кафедри гігієни та екології №1, член-кореспондент НАМН України (2000), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997), Заслужений діяч науки і техніки (2009), проректор Національного медичного університету імені O.О. Богомольця (1992-1995; 1998-2003), декан медико-профілактичного факультету (1988-1991), директор Київського відділення Всесоюзного об’єднання «Екогігієна» (1989-1995), директор наукового та лабораторного центру НМУ імені О.О. Богомольця (1995-2007), директор Інституту гігієни та екології НМУ імені О.О. Богомольця (2007-2014).
У 1983 р. захистив докторську дисертацію на тему «Гигиеническая оценка влияния факторов природной окружающей среды на здоровье населения».
Основні напрями наукової діяльності: гігієнічна оцінка впливу сонячної та геомагнітної активності, клімату і погоди на виникнення та перебіг захворювань серцево-судинних та дихальної систем, профілактика впливу; розробка теоретичних і практичних питань використання ультрафіолетового опромінення для первинної, вторинної та третинної профілактики захворювань; гігієнічне обґрунтування методів вивчення впливу комплексу факторів навколишнього середовища (радіонуклідів, солей важких металів, пестицидів) на здоров’я населення; розробка токсиколого-гігієнічних нормативів безпечного застосування пестицидів та мінеральних добрив, пластичних мас, фарбників і гум у народному господарстві та побуті.
В.Г. Бардов – автор 1089 наукових праць, у тому числі 19 монографій, 20 патентів, понад 4000 гігієнічних нормативів та регламентів. Під керівництвом В.Г. Бардова захищено 11 докторських і 31 кандидатських дисертацій.
Ілля Ісайович Нікберг
(19.11.1929-01.06.2019)
Доцент, професор (1996), кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964-1996); завідувач кафедри гігієни та екології людини медичного інституту Асоціації народної медицини (1996-2000);популяризатор медичних знань, медичний публіцист українських та російських засобів масової інформації (2000-2019) в Сіднеї (Австралія). Наукові дослідження І.І. Нікберга присвячені актуальним суміжним проблемам лікувальної та профілактичної медицини.
У 1993 р. захистив докторську дисертацію “Прогнозування та профілактика геліометеотропних реакцій при серцево-судинних захворюваннях”.
В роботі викладені результати комплексного вивчення впливу геліогеофізичних, метеорологічних і синоптичних факторів на виникнення та перебіг серцево-судинних захворювань. Виявлені деякі особливості та закономірності зв’язку гострої патології людини з впливом окремих погодоформуючих та погодохарактеризуючих факторів (міжпланетного магнітного поля, сонячної активності, фаз Місяця, вмісту кисню та ін.). Запропонована нова (багатофакторна) медична класифікація погодних умов, обгрунтовані критерії прогнозування, профілактики та лікування погодозумовлених реакцій при серцево-судинних захворюваннях.
Опублікував 600 наукових робіт, у тому числі 25 монографій і підручників. Підготував 8 кандидатів наук.
Сергій Тихонович Омельчук
(14.07.1962 р.н.)
Доцент кафедри гігієни та екології №1 (1994), директор Інституту гігієни та екології (2014), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010), заслужений діяч науки і техніки України (2013), академік Національної Академії наук вищої освіти України (2015), професор кафедри гігієни та екології № 4 (2004), декан медичного факультету №4(2005-2014), завідувач кафедри гігієни та екології № 4 (2010-2015).
У 2002 р. захистив докторську дисертацію на тему «Гігієна застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій».
С.Т. Омельчук вперше дослідив проблему комбінованої, комплексної і поєднаної дії хімічних та фізичних факторів навколишнього середовища на здоров’я населення в натурних умовах. Вперше в світі обґрунтував методичні підходи до регламентації пестицидів при їх застосуванні на радіоактивно забруднених територіях та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Протягом 1990-2000 років провів серію натурно відтворених експериментів у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з метою дослідження поєднаної дії на організм малих доз іонізуючого випромінювання та екзогенних хімічних факторів.
С.Т. Омельчук здійснив значний внесок у розвиток вітчизняної, європейської та світової гігієни і токсикології пестицидів. Під його керівництвом науково обґрунтовано та затверджено понад 6000 гігієнічних нормативів і регламентів та понад 500 селективних та високочутливих методів дослідження цих речовин у об’єктах навколишнього середовища. Отримані результати дозволили створити та видати у 2019 році перший в Україні унікальний Довідник «Пестициди» за редакцією професора С.Т. Омельчука.
Професор С.Т. Омельчук є автором та співавтором понад 900 друкованих праць, у тому числі 9 монографій, 24 патентів.
Під керівництвом С.Т. Омельчука захищено 4 докторських та 14 кандидатських дисертацій.
Лариса Мусіївна Сасінович
(06.05.1936 р.н.)
Професор кафедри гігієни та екології №1 (1998), провідний науковий співробітник Інституту гігієни та екології НМУ імені О.О. Богомольця (1998).
У 1981 році захистила докторську дисертацію на тему “Основы ускоренного гигиенического нормирования фосфорорганических и хлорорганических пестицидов в воздухе рабочей зоны, токсикодинамика и лечение отравлений ими”.
Основним здобутком наукових досліджень Л.М. Сасінович є розвиток одного з найважливіших аспектів запобігання забрудненню об’єктів навколишнього середовища і профілактики інтоксикацій пестицидами — математичного прогнозування їх біологічної активності та обґрунтування розрахункових гігієнічних нормативів. На основі експериментальних досліджень та математичного аналізу отриманих даних професор Л.М. Сасінович вивчила особливості дії на організм пестицидів різних хімічних груп з урахуванням залежностей “структура — дія”, “доза — ефект”; визначила комплекс тих показників, які найбільш об’єктивно на ранніх етапах відображають наявність, глибину та характер патологічного процесу. Це дозволило розробити ефективну схему лікування інтоксикацій фосфорорганічними сполуками, оскільки вони посідали перше місце серед причин гострих отруєнь пестицидами.
Професор Л.М. Сасінович є автором близько 500 наукових працьу галузі гігієни та токсикології пестицидів, понад 1000 гігієнічних нормативів, 20 методичних вказівок та 12 винаходів.
Під керівництвом Л.М. Сасінович було виконано та захищено 3 кандидатські дисертації.
Дельбар Бекджанівна Гиренко
(14.08.1937 р.н.)
Провідний науковий співробітник лабораторії аналітичної хімії пестицидів Інституту гігієни та екології Національного медичного Університету ім. О.О. Богомольця (1996).
Д.Б. Гиренко є експертом з комплексного гігієнічного нормування та регламентування пестицидів і агрохімікатів МОЗ України, з розробки, адаптації та модифікації методик визначення залишкових кількостей пестицидів та агрохімікатів.
Автор понад 200 наукових робіт.
Ігор Михайлович Пельо
(08.01.1965 р.н.)
Професор кафедри гігієни та екології № 1 (2015), декан медичного факультету №4 (2014-2020), академік Національної академії вищої освіти України (2018), Заслужений діяч науки і техніки України (2020).
Учень професорів В.Г. Бардова, С.Т. Омельчука.
У 2014 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Обґрунтування регламентів безпечного застосування пестицидів та їх сумішей в інтегрованих системах захисту овочевих культур як пріоритетна гігієнічна проблема».
І.М. Пельо здійснив значний внесок у розвиток вітчизняної, европейської та світової гігієни та токсикології пестицидів. Вперше в світі обґрунтував методологічні та методичні підходи до токсиколого-гігієнічного вивчення сумішей пестицидів і здійснення санітарного нагляду за їх застосуванням, встановив закономірності їх поведінки в об’єктах довкілля та розробив гігієнічні нормативи і регламенти використання пестицидів та їх сумішей.
І.М. Пельо є автором і співавтором 2 монографій, 30 методичних рекомендацій, більше 1000 гігієнічних нормативів і регламентів безпечного застосування нових пестицидів.
Анатолій Михайлович Гринзовський
(23.09.1969 р.н.)
Професор кафедри гігієни та екології №1 (2016), професор (2019), завідувач кафедри медицини надзвичайних ситуацій та тактичної медицини (з 2017).
Учень професорів В.Г. Бардова та С.Т. Омельчука.
У 2015 р. захистив докторську дисертацію «Санітарне законодавство України: генезис та тенденції розвитку». З 2014 – по 2017 роки заступник директора, з 2017 року керівник з якості Інституту гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 «Національний стандарт України. Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій».
Основні напрями наукових досліджень: історія профілактичної медицини, розвиток та становлення системи підготовки медичних кадрів, формування державних стратегій із забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя та громадського здоров’я в Україні, генезис та тенденції розвитку санітарного законодавства та профілактичних заходів, викладання гігієни та екології, військова підготовка, гігієна та токсикологія пестицидів та інших хімічних сполук, психофізіологія та медицина праці.
Автор понад 260 наукових праць, 7 монографій.
Олена Петрівна Вавріневич
(21.04.1978 р.н.)
Професор кафедри гігієни та екології № 1 (2019), професор (2020).
Учениця професорів С.Т. Омельчука та В.Г. Бардова.
У 2008 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Гігієнічна оцінка системи хімічного захисту цукрового буряка»; в 2017 році захистила докторську дисертацію на тему «Гігієнічне обґрунтування наукових основ проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу при застосуванні фунгіцидів в агропромисловому комплексі України».
Наукові інтереси – гігієна пестицидів, токсикологія пестицидів, моніторинг шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища, оцінка ризику та розробка заходів профілактики впливу на організм людини шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища, проблеми гігієни харчування та навколишнього середовища.
Автор і співавтор більше 363 навчально-методичних та наукових праць, в тому числі 2 монографії, 1 довідника, 11 патентів на корисну модель, 8 інформаційних листів, 79 статей, в т.ч. 69 опублікованих у фахових наукових виданнях України, з них 10 статей у виданнях, цитованих в міжнародній базі SCOPUS, 89 методичних вказівок, понад 1000 гігієнічних нормативів та регламентів безпечного застосування нових пестицидів.
Анна Миколаївна Антоненко
(14.05.1985 р.н.)
Професор кафедри гігієни та екології № 1 (2019), професор (2020).
Учениця професорів В.Г. Бардова, С.Т. Омельчука та М.М. Коршун.
У 2013 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Гігієнічне обґрунтування регламентів безпечного застосування сучасних гербіцидів в системах хімічного захисту кукурудзи»; у 2019 році захистила докторську дисертацію на тему «Пестициди як чинники ризику розвитку хвороб щитоподібної залози: гігієнічна регламентація та обґрунтування критеріїв гігієнічного моніторингу».
Наукові інтереси – гігієна пестицидів, токсикологія пестицидів, моніторинг шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища, оцінка ризику та розробка заходів профілактики впливу на організм людини шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища.
Автор і співавтор більше 230 навчально-методичних та наукових праць, в тому числі 4 монографії, 1 довідник, 8 патентів на корисну модель, 6 інформаційних листів, більше 80 статей, в т.ч. у виданнях, цитованих в міжнародній базі SCOPUS та Web of Science, понад 800 гігієнічних нормативів та регламентів безпечного застосування нових пестицидів.
Прес-центр за матеріалами кафедри гігієни та екології №1
