«БРАТУСЬ ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ – ВИДАТНИЙ ХІРУРГ, ВЧЕНИЙ, ОРГАНІЗАТОР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ, ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ АН УРСР, АМНУ, ДОКТОР МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР»: ДО 105-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

13.01.2022

У грудні 2021 року відзначалося 105-річчя від дня народження Василя Дмитровича Братуся (26.12.1916 –11.10.2008) – лікаря-хірурга, члена-кореспондента АН УРСР (1974), АМН України (1993), доктора медичних наук (1962), професора (1963), заслуженого діяча науки і техніки України (1988). Учасник Другої світової війни. Закінчив Куйбишевську військово-медичну академію (1940). Під час війни працював хірургом у шпиталі; з 1946 р. – асистент, доцент, у 1956–1959 рр. – ректор Київського інституту вдосконалення лікарів. Упродовж 1959–1966 рр. – ректор Київського медичного інституту, одночасно завідувач (1964–1992), професор (з 1992 р.) кафедри хірургії. Міністр охорони здоров’я УРСР в 1954–1956 та 1968–1975 роках.

Василь Дмитрович народився 26 грудня 1916 р. у селянській сім’ї. Дитячі роки та навчання в семирічній школі пройшли в с. Рогозів Бориспільського району Київської області. У 1935 р. закінчив з відзнакою Київський медичний технікум, за що отримав право вступу до Київського медичного інституту. Після завершення чотирьох курсів навчання в інституті, у 1939 р. призваний до лав Червоної армії та зарахований на п’ятий курс новоствореної Куйбишевської військово-медичної академії, у якій провчився три місяці до початку війни з Фінляндією.

Наприкінці грудня 1939 р. В. Д. Братуся відправлено до Ленінградської військово-медичної академії, де він склав державні іспити та отримав диплом лікаря. З початку січня 1940 р. працював лікарем лижного батальйону на Карельській ділянці фронту і брав участь у боях в тилу на території Фінляндії. Після закінчення війни відкомандирований до Куйбишевської військово-медичної академії, де пройшов півторарічну підготовку військового хірурга. З першого і до останнього дня Другої світової війни В. Д. Братусь працював на фронті провідним хірургом медсанбату, а потім армійського та фронтового госпіталю. Нагороджений сімома орденами та сімнадцятьма медалями Радянського Союзу.

Після закінчення війни і демобілізації, з 1946 р. В. Д. Братусь працював клінічним ординатором з хірургії, в 1948 р. – після захисту кандидатської дисертації – асистентом, доцентом кафедри хірургії Київського інституту удосконалення лікарів, а з 1951 р. – медичного інституту. Одночасно з 1950 р. був заступником, а згодом – начальником Головного управління вищих навчальних закладів Міністерства охорони здоров’я України. У 1952 р. призначений заступником, а в 1954 р. – міністром охорони здоров’я України. У 1957 р. В. Д. Братуся призначено ректором Київського інституту удосконалення лікарів, а в 1958 р. переведено на посаду ректора Київського медичного інституту, де працював до 1965 року.

У 1962 р. В. Д. Братусь захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування термічних опіків», а у 1963 р. отримав вчене звання професора по кафедрі хірургії. З 1962 р. – керівник кафедри хірургії Київського інституту удосконалення лікарів, а в 1963 р. переведений на посаду керівника кафедри хірургії стоматологічного факультету медичного інституту, де також працював і ректором.

У 1968 р. В. Д. Братуся вдруге призначено міністром охорони здоров’я України, де працював до 1975 р., одночасно обіймав посаду керівника кафедри хірургії. Протягом 30 років вчений очолював кафедру хірургії, спочатку (з 1962 р.) на стоматологічному, а з 1982 р. – на педіатричному факультеті. З 1992  р. за віком залишив керівну посаду і працював професором кафедри факультетської хірургії № 2.

За багаторічну науково-педагогічну діяльність Василь Дмитрович створив і згуртував висококваліфікований колектив викладацького складу. При цьому зміна назви кафедри і, відповідно, особливостей педагогічного процесу, не призвела до змін у складі колективу викладачів кафедри і це забезпечувало впровадження єдиних установок у лікувально-діагностичному, а особливо, у педагогічному процесах. За ці роки значно розширено діапазон оперативної діяльності, зокрема в абдомінальній хірургії, хірургії опіків, пластичній хірургії. За роки керівництва кафедрою В. Д. Братусем підготовлено 3 доктори та 25 кандидатів медичних наук. Серед його учнів – кандидат медичних наук, професор Ужгородського національного університету Богдан Михайлович Пацкань, професор кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету Євген Миколайович Шепетько, доценти цієї кафедри Олександр Вікторович Заплавський, Олександр Миколайович Біляков–Бєльський, професори Володимир Іванович Нєкішаєв, Віктор Михайлович Сидоренко.

В. Д. Братусем опубліковано близько 500 наукових праць, з яких 12 монографій. Найвідоміші з них – «Хірургічне лікування термічних опіків» (1963; удостоєна Державної премії президії НАН УРСР), «Гострі шлунково-кишкові кровотечі» (1971), «Інтенсивна терапія в невідкладній хірургії» (1980), «Геморагічний шок» (1982). «Дифференциальная диагностика и лечение острых желудочно-кишечних кровотечний» (1991), що витримала три перевидання та, як одна з найкращих праць за цією проблемою, залишається настільним посібником хірургів. Багато уваги у своїх дослідженнях вчений приділяв питанням історії та організації вищої медичної освіти й охорони здоров’я. З цих проблем автором опубліковано понад 120 праць, у тому числі дві монографії.

За удосконалення методів діагностики і лікування опіків професор В. Д. Братусь у 1981 р. удостоєний Державної премії України в галузі науки. За монографію «На пути к антисептике и обезболиванию в хирургии» (1984) одержав першу премію на Всесвітньому конкурсі товариства «Знання» в Москві.

В. Д. Братусь також відзначився як державний діяч. Його обирали депутатом Верховної Ради УРСР трьох скликань (1953–1973 рр.). Був делегатом XII сесії Організації Об’єднаних Націй і доповідачем на Генеральній Асамблеї ООН про створення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (1959 р.). Протягом 30 років на громадських засадах виконував обов’язки президента медичної секції Всесоюзного товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами.

У 2006 р. Указом Президента України В. Д. Братуся нагороджено орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

До ювілейної дати від дня народження Василя Дмитровича Братуся працівники Бібліотеки НМУ імені О. О. Богомольця підготували виставку наукових робіт лікаря-хірурга та літературу про нього. Виставка експонується в Бібліотеці (стоматологічний корпус, 2-й поверх, кімната 17).

Науковий доробок Василя Дмитровича широко представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця»електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.

 

 

Бібліотека НМУ