БІБЛІОТЕКА НМУ ДО 155-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГІГІЄНІСТА, ДОКТОРА МЕДИЦИНИ, ПРОФЕСОРА КОСТЯНТИНА ЕРАСТОВИЧА ДОБРОВОЛЬСЬКОГО

11.05.2022

Костянтин Ерастович  Добровольський  (11[23].05.1867–13.12.1946) – лікар-гігієніст, доктор медицини (1904), екстраординарний (1910), ординарний (1915) професор, завідувач кафедри загальної гігієни Університету Св. Володимира, пізніше – Київського медичного інституту (1914-1922; 1933-1941), шкільної гігієни (1944-1946). Учень професора В. Г. Хлопіна.

Народився в місті Єлисаветграді у дворянській родині. У 1886 р. із золотою медаллю закінчив Сімферопольську класичну гімназію. У 1896 р. закінчив медичний факультет Московського університету. Працював два роки в Інституті підготовки лікарів та у клінічних установах Санкт-Петербургу. У 1898-1900 р. працював земським лікарем Тихвiнського та Слов’яносербського земства Катеринославської губернії. У 1901-1903 рр. був асистентом відомого професора гігієни В.Г Хлопіна в Юр’євському університеті.

Протягом року вдосконалювався в гігієнічній лабораторії Берлінського університету. Повернувшись з-за кордону у 1904 р. в Одесі захистив дисертацію «Исследование чувствительности наиболее употребительных в санитарной практике способов определения каменноугольных красок» та одержав ступінь доктора медицини.

У 1904-1909 рр. працював асистентом, потім приват-доцентом кафедри гігієни професора  В. Г. Хлопіна Петербурзького жіночого інституту. Крім подальшого дослідження кам’яновугільних фарб, К.Е.Добровольський разом з В. Г. Хлопiним досліджував проблеми, пов’язані з водопостачанням Петербургу та читав курс «Важнейшие методы санитарных исследований». Вчені запропонували для знешкоджування води озонування питної води та впровадили цей метод у практику.

У 1907 р. вийшла спільна праця «Обезвреживание питьевой воды посредством озона в применении к водоснабжению Петербурга». Цій проблемi К. Е. Добровольський присвятив ще чотири статті. У 1909 р. для вивчення питань застосування бактеріології в гігієні був відряджений за кордон.

Працював у лабораторії Берлінського університету, лабораторії І. І. Мечникова в Пастерiвському інституті в Парижі. Досліджував iндол та фенолутворюючу властивість деяких бактерій кишкової флори та опублікував одержані результати в працях Інституту Пастера (1910). Після повернення з-за кордону був запрошений на посаду екстраординарного професора та завідувача кафедри гігієни Казанського університету. Цю посаду він займав (1910-1914 рр.). продовжуючи дослідження в галузі бактеріології.

У 1914 р. К. Е. Добровольський запрошений Вченою радою Університету Св. Володимира на посаду професора кафедри гігієни. Паралельно він керував відділом санітарних досліджень при Міській Думі. Проводив дослідження артезіанської води та води ріки Дніпра. У 1915 р. почав викладати в Київському жіночому медичному інституті. У цьому самому році йому присвоєно звання ординарного професора.

Під час Першої світової війни (1914) медичний факультет Університету доклав багато зусиль у підготовці лікарів для фронту. Вагомий внесок у справу виготовлення медикаментів для фронту, захисту російських солдат від токсичних отруйних речовин, застосованих Німеччиною у війні, зробили професори С. М. Реформатський, В. К. Лiндеман, М. П. Вашетко та К. Е. Добровольський, який щойно очолив кафедру загальної гігієни Університету Св. Володимира.

К. Е. Добровольський разом із персоналом кафедри брав участь в організації та проведенні курсів з підготовки дезінфекторів, сестер милосердя, спеціалістів профілактичного профілю, брав участь в роботі Земського союзу Південно-Західного фронту та в Союзі міст.

3 1922 р. протягом десяти років К. Е. Добровольський очолював кафедру гігієни Інституту вдосконалення лікарів (Ленінград). Займався проблемами покращення санітарних умов великих міст. У 1925 р. був відряджений до Німеччини та Нідерландів з метою вивчення та вдосконалення цих питань за кордоном.

У 1932 р. повернувся з-за кордону, очолив санітарне відділення Київського санітарно-бактеріологічного інституту, а від 1933 р. — кафедру гігієни Київського медичного інституту. За період завідування кафедрою гігієни (1933-1941) значно виріс обсяг викладання гігієни, наслідком чого було відкриття нових кафедр на санітарно-гігієнічному факультеті: кафедри комунальної гігієни, шкільної гігієни та гігієни харчування.

К.Е. Добровольським написано праці з методики викладання гігієни, яку було  переведено до розряду обов’язкових медичних дисциплін, покращилася методологія її викладання. Проводилися наукові дослідження Дніпра та його берегів біля міста Києва. Наслідками наукових розробок стали –  побудова дніпровського водогону в місті Києві, розроблення санітарних охоронних зон джерел водопостачання.

Під час Другої світової війни К. Е. Добровольський поряд з іншими професорами медичного інституту в окупованому Києві викладав у «Полімедикумі». Після звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників професор К. Е. Добровольський з 1944 р. працював завідувачем кафедри шкільної гігієни.

Автор понад 40 наукових праць, присвячених питанням гігієни i водопостачання, методам санітарного дослідження та методології викладання гігієни. Першим запропонував визначати кількість кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води. Один із перших застосовував у гігієні метод спектрометрії, рефрактометрії при дослідженні кам’яновугільних фарб, молока та інших об’єктів.

Низку праць присвячено питанням гігієни харчування, очищення населених пунктів, залізничній гігієні. Разом із ним на кафедрі працювали його колеги та учні – О. О. Брилліант, Г. Ф. Поллак, Д. Д. Шмаль, В. О. Лебедєв, М. В. Соловйов, Д. І. Головін, І. І. Швайко та інші, які зробили значний внесок у розвиток гігієнічної науки в Україні.

Помер Костянтин Ерастович Добровольський 13 груд ня 1946 р. Похований на Байковому кладовищі в місті Києві.

До ювілейної дати від дня народження Костянтина Ерастовича Добровольського працівники Бібліотеки НМУ імені О.О. Богомольця підготували виставку наукових робіт лікаря-гігієніста та статей про нього. Виставка експонується в приміщенні Бібліотеки (стоматологічний корпус, 2-й поверх, кімната 17).

 

Бібліотека НМУ