24 БЕРЕЗНЯ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ
Щороку 24 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Саме в цей день 1882 року Роберт Кох відкрив збудник «сухот». Це стало першим кроком на шляху діагностування й лікування небезпечного захворювання. Минуло понад сто тридцять років, але й сьогодні ми говоримо про руйнівні наслідки цієї недуги для здоров’я людини. Метою проведення цього дня є підвищення обізнаності про глобальну епідемію туберкульозу й зусилля, спрямовані на ліквідацію цієї хвороби. Розповідає завідувач кафедри фтизiатрii та пульмонологii, доктор медичних наук, професор Василь Іванович Петренко.
В.І.П.: Туберкульоз – захворювання, що, за рішенням Організації Об’єднаних Націй, входить до четвірки хвороб, які становлять найбільшу небезпеку для людства. Це захворювання відоме з давніх-давен. Вивчено його збудник і патогенез, етапи інфекційного процесу, патоморфологічні зміни в уражених органах, розроблені і постійно оновлюються заходи з діагностики, лікування та профілактики туберкульозу. Але незважаючи на всі досягнення людського розуму в різних галузях медицини, спрямовані на завзяту боротьбу з туберкульозом, кінець двадцятого – початок двадцять першого століть ознаменував новий етап у цьому протистоянні.
Туберкульоз залишається смертельно небезпечним вбивцею та є однією з основних причин смерті у світі, а серед ВІЛ-позитивних людей – головною.
Це захворювання із множинною лікарською стійкістю залишається складною багаторівневою медико-соціальною проблемою і важким тягарем для багатьох країн, в тому числі і для України. Зокрема 2018 року в Україні від туберкульозу померло 3695 людей, тобто 10 хворих щодня. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, протягом 2018 року в Україні кількість вперше зареєстрованих захворювань на туберкульоз становила 26321 або 62,3 на 100 тисяч населення, що на 2,5% менше 2017 року.
Зараз у світі оголошено кризу МЛС-ТБ, бо від загальної кількості хворих на МЛС-ТБ, виліковується лише 10%, що, зрозуміло, не може приборкати епідемію.
- Що може покращити епідеміологічну ситуацію?
В.І.П.: Покращити епідеміологічну ситуацію може впровадження комплексу заходів, основними з яких є застосування сучасних методів молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу та лікування хворих ефективними і безпечними бактерицидними схемами. Останні десять років експерти ВООЗ майже щорічно видають нові рекомендації щодо діагностики, лікування, профілактики туберкульозу. Україна намагається впроваджувати новітні світові практики заради подолання разом з усім світом туберкульозу .
У глобальному масштабі захворюваність на туберкульоз знижується приблизно на 2% у рік. Для досягнення контрольних показників на 2020 рік, передбачених Стратегією з ліквідації туберкульозу, ці темпи мають бути пришвидшені до 4-5%.
- Чи беруть участь науковці кафедри фтизіатрії та пульмонології в міжнародних дослідницьких програмах?
В.І.П.: Звичайно. Напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом міжнародний дослідницький колектив, до якого належать науковці кафедри фтизіатрії та пульмонології та наукові партнери кафедри зі США, які працюють в університеті Браун та Бостонському університеті, отримали міжнародний грант Центру дослідження СНІДу Бостон-Провіденс (ProvidenceBostonCenterforAIDSResearch, CFAR). Дослідження, що заплановане, є продовженням держбюджетної теми «Застосування новітніх технологій діагностики і лікування туберкульозу», яку виконують співробітники НМУ. Метою роботи є оцінювання ризику внутрішньолікарняної передачі туберкульозу у пацієнтів з подвійною інфекцією ТБ/ВІЛ. Актуальність дослідження пояснюється необхідністю реформування протитуберкульозної допомоги з наданням пріоритету амбулаторному лікуванню. Міжнародні практики довели, що у випадку, коли лікування туберкульозу призначено з урахуванням стійкості збудника, і пацієнт щодня приймає ліки, він не поширює інфекцію вже після двох тижнів лікування. Натомість, головним джерелом зараження стійким до лікування туберкульозом є перебування в стаціонарі. Очевидно, хворі на ТБ/ВІЛ є найбільш уразливими для внутрішньолікарнянного зараження, тому результати дослідження повинні надати необхідну доказову базу для обґрунтування їхнього лікування вдома.
- Чи вплине пандемія коронавірусу COVID-19 на лікування туберкульозу?
В.І.П.: Немає сумнівів, що COVID-19 негативно вплине, вже впливає, на всі звичайні медичні послуги в світі. Експерти ВООЗ стривожені питанням: «Чи можуть бути медичні послуги з туберкульозу однією з найбільших жертв?»
Глобальна відповідь на COVID-19, ймовірно, призведе до відволікання медичних працівників та ресурсів від протитуберкульозних заходів або зменшення кількості медичних працівників через хворобу та самоізоляцію. Таке відвернення ресурсів чи робочої сили може призвести до низької якості або недостатніх протитуберкульозних заходів, яких і так не дуже вистачало.
Одне із завдань у галузі охорони здоров’я в рамках «Цілей сталого розвитку 2016-2030» полягає в тому, щоб до 2030 року покінчити з туберкульозом. Наразі світ зіткнувся з новим викликом. Але сподіваємося, що у контексті Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом цього року влада, громадські організації, заклади охорони здоров’я, національні та міжнародні партнери об’єднають зусилля під девізом «Виявляй. Лікуй всіх. Ліквідуймо туберкульоз».
Прес-центр
